Числівників потужний клан

    Числівник — це самостійна повнозначна частина мови, що означає абстрактно-математичне число або кількість предметів чи їх порядок під час підрахунку. Числівники відповідають на питання скільки? скількох? котрий? котра? котрі? тощо. У реченні числівники виконують різноманітні функції. Сполучаючись з іменниками, вони у формі називного відмінка виконують роль підмета, а в непрямих – роль означення: Через левади та городи два куми йшло з весілля до госпо́ди (Л. Глібов). На роздоріжжі під сімома вітрами стояло місто. Числівник може виконувати роль іменної частини складеного присудка: Два на сім – чотирнадцять   Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретну кількість предметів, не мають граматичного роду, крім числівників: один, одна, одно, два дві, обидва — обидві. За числами змінюється лише числівник один (-одні). Числівники, що означають порядок предметів під час підрахунку, змінюються за відмінками, числами і родами.

      ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Збірні числівники обидва, обидві, обоє. Числівник обидва вживаємо для позначення чоловічого та середнього роду — «і той і цей», «і те і це», «і один і другий». По обидва боки вулиці, в обидва кінці, обидва вуха. Числівник обидві поєднується з іменниками жіночого роду в значенні «і та і ця», «і одна і друга». Обидві руки, обидві половинки дверей. Збірні числівники обидва, обидві в непрямих відмінках мають форми обох, обом, обома, а не обидвох, обидвом, як можна почути.  З іменниками, що виступають лише в множині, обидва, обидві та їхні форми не вживаються. Неправильно: біля обох воріт. Треба: біля цих і тих воріт. При іменниках чоловічого й середнього роду та слові обидва прикметники переважно мають форму родового відмінка множини. Обидва високих на зріст юнаки. Обидва новеньких відра. При іменниках жіночого роду — форма називного відмінка множини. Обидві маленькі дівчинкиСлово обоє не пов’язане з певним граматичним родом і відмінюється за зразками числівника два. Незрідка це слово означає подружню пару.   «Обоє вони, і чоловік, і жінка, не були людьми лихими» (М. Коцюбинський). «Обоє рябоє» (приказка). «Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє» (Леся Українка). Числівники обидва, обидві, обоє відмінюються як числівник два.

       ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ В українській мові числівники один, одна, одне (одно), одні мають: 1) кількісне значення: «Багато ж тих корінців — страх як багато. Один, два, три… десять» (М. Коцюбинський); 2) значення займенників якийсь, котрийсь: «Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував» (Леся Українка). 3) Виступають ці числівники також у ролі іменників, прикметників, прислівниківНе відповідають літературній нормі фрази: «У мене одні неприємності», «Одні діти сидять у хаті». У них замість одні треба поставити саміПри підметі, до якого входить складений числівник, що закінчується на один, присудок звичайно має форму одниниСорок один студент склав екзамен на відмінноФорма присудка у множині пов’язана з умовами контексту: 1. Якщо присудок-дієслово вказує на взаємну дію. Тридцять один делегат обговорили проблему за «круглим столом. 2. Якщо між підметом і присудком є зворот, підрядне речення. П’ятдесят один фермер, які одержали нинішнього року добрі прибутки, закупили нову техніку. 3. Якщо підмет містить у собі займенник у множині. Усі ці двадцять один новачок добре зарекомендували себе в колективі.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання кількісних числівників один, одна, одно (одне). Відмінюються, як займенники той, та, те. У родовому та орудному відмінках однини виступають дві паралельні форми жіночого роду: однієї, однією (подібно до тієї, тією) та одної, одною (подібно до нової, новою, доброї, доброю). Форми середнього роду одно, одне — паралельні. Але одне частіше вживане. Використання слова одно в науковому й офіційно-діловому стилях не допускається. У складних словах числівник один набуває форми одно-: одноліток, однолюб, одноколірний   Поєднання числівників один, одна, одно (одне) з іменниками. Слова один, одна, одно (одне) як прості числівники і як останні члени складеного числівника вимагають сполучення з називним відмінком іменника: один урок, одна ручка, одне слово, сорок один фермер, шістдесят одна книжка, двадцять одно місто.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Один і другий, а не один та інший [коли йдеться про два аспекти чи предмети]. Також неправильна конструкція з одного боку і з іншого. Замість іншого слід ставити другого. У будь-якої річки є два береги — один і другий, а не інший. Хоча може бути займенник інший (надаючи фразі характеру віддаленості) в такому контексті: «Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас,— голісінько» (з живих уст).

      ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Числівники два (дві), двоє у поєднанні з іменниками. Коли йдеться про неживі предмети, іменники чоловічого роду сполучаються з кількісними, а не збірними числівниками. Я написав братові два листи, а не двоє листів. Якщо іменник чоловічого роду позначає живих істот, при ньому здебільшого ставлять збірний числівник двоє (двоє школярів, двоє суддів, двоє робітників). Так само троє, четверо, п’ятеродесятеро. А коли мовиться про високопоставлених у суспільстві осіб, то, на думку деяких мовознавців, слід казати і писати два маршали, два міністри, бо двоє надає висловлюваному зниженого стилістичного відтінку. З іменниками жіночого роду, незалежно від того, що вони позначають,— живих істот чи неживі предмети,— застосовують кількісний числівник дві (дві подруги, дві медсестри, дві ручки). Іменники середнього роду, а також іменники ворота, двері, ножиці, що виступають лише в множині, сполучаються зі збірним числівником двоє (двоє відер, двоє дверей, двоє ножиць). Як і особові займенники ми, ви, вони у формі родового відмінка (двоє їх у матері). 

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Збірні числівники не можуть входити до складених. Тому, поєднуючи складені числівники, що закінчуються на два (три, чотири), з множинними іменниками та іменниками ІV відміни типу теля, лоша, курча, використовують лічильні слова голова, штука, екземпляр, одиниця тощо. Шістдесят дві голови телят. У непрямих відмінках лічильні слова зникають. Іменники, які в однині та множині мають різні основи (громадянин, дівчина, людина, дитина), вживаються з числівником два у родовому відмінку однини: два громадянина, дві дівчини.

   Означення, що входить до складу кількісно-іменникового сполучення, може бути в називному чи родовому відмінках множини. При іменниках жіночого роду перевага надається називному відмінку (дві бурхливі річки), а при іменниках чоловічого і середнього — родовому (два військових літаки, два гірських озера). Означення, виражене присвійним прикметником, ставиться у родовому відмінку множини незалежно від граматичного роду іменника (два братових щоденники).

    Якщо числівник два (а також три, чотири) вживається в сполученні з більше на … чи менше на …, то форма знахідного відмінка іменника залежить від значення останнього. Коли йдеться про особи, іменник і числівник мають форму або родового відмінка (більше на двох журналістів), або називного (більше на два журналісти). В інших випадках вдаються тільки до називного відмінка.

       ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  По двоєпара. По двоє — означає  «по дві особи, істоти, речі»: збиралися по двоє, по двоє стали розходитися. Близьке за змістом до нього слово пара поєднується: 1) з іменниками, що позначають два однорідних предмети, які становлять одне ціле (пара чобіт, пара коней, пара білизни); 2) з іменниками, що позначають двох осіб, об’єднаних спільною дією, станом, почуттям (молода пара, пара фігуристів); 3) з іменниками (у множині), які позначають предмети роздрібної торгівлі (пара яблук). Ненормативними є словосполучення пара  днів (хвилин, слів). Треба: кілька днів (хвилин, слів).

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Дво двох [як перші компоненти складних слів]. З другою частиною слова вони пишуться разом. Дво … вживається тоді, коли наступна частина починається з приголосного (крім сполучень з словами: сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний). Дводенний, двоквартирний, двогодинний, дволітровий, двокілометровий, двомоторний. Компонент двох … використовуємо у випадках: 1) Коли другий компонент складного слова починається з голосного (двохактний, двохатомний, двохелементний), а також двохсотліття, хоча: двоокий, двоокис, двооксид, двоопуклий, двоутробний; 2) Коли цим компонентом є порядкові числівники сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний (двохсотий, двохмільйонний, двохмільярдний), 3) Коли компонент двох … виступає частиною складного числівника:  двадцятидвохрічний, сорокадвохгодинний.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Форми числівників три, чотири [у складних іменниках та прикметниках]: 1) елементи три-, чотири-, які приєднуються до кореня, що починається на приголосний: триборство, тритомний, чотирикутник, чотириденний; 2) форми трьох-, чотирьох-, що уживаються в окремих словах, другий компонент яких починається на голосний: трьохелементний, трьохелектродний, чотирьохактний, чотирьохетапний. 

        ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання кількісних числівників два (дві), три, чотири. Р.в.двох, трьох, чотирьох. Д.в.двом, трьом, чотирьом. О.в.двома, трьома, чотирма. До цього ж типу словозміни належать: а) збірні числівники двоє, обидва, обидві, обоє, троє, четверо; б) неозначено-кількісні та займенникові числівники багато, небагато, кілька, скільки, стільки.

       ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Поєднання числівників два, три, чотири з іменниками. Іменник завжди ставимо в називному відмінку множини: два тижні, три квартали, чотири автомобілі;  з числівниками, починаючи від п’яти, — в родовому відмінку множини: «П’ять маленьких діток сплять» (Леся Українка). Лише іменники середнього роду при цих числівниках мають закінчення (): два вікна, три серця. Іменники чоловічого і жіночого роду в називному можуть закінчуватися тільки на або . Неправильно: два місяця минуло, три дня скінчилося, тридцять чотири депутата виступило. Треба: два місяці минули, три дні скінчилися, тридцять чотири депутати виступилиЗакінчення вживається в іменниках, що мають суфікс -ин (який випадає в множині): киянинкияничотири киянина (частіше четверо киян).

   Іменники четвертої відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: двадцять два слобожанина (бо слобожани), п’ятдесят чотири селянина (бо селяни); два імені, три галченяти, чотири племеніІнші числівники вимагають біля себе іменника в родовому відмінку множини: п’ять зошитів, дев’ятнадцять студентів, сто сторінок, тисяча вбитих і пораненихЯкщо числівники два, три, чотири вказують не на точну, а на приблизну кількість, тоді відповідний іменник треба ставити перед ними в родовому відмінку множини: років два, діб зо три, тижнів чотири.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання числівників п’ять двадцять, тридцять вісімдесят. Ці числівники мають у непрямих відмінках однакові закінчення. Р.в.п’яти, п’ятьох, семи, сімох, шістдесяти, шістдесятьох. Д.в.п’яти, п’ятьом, семи, сімом, шістдесяти, шістдесятьом. О.в.п’ятьма, п’ятьома, сьома, сімома, шістдесятьма, шістдесятьома. Усім числівникам цього типу відмінювання у непрямих відмінках властиві паралельні (стилістично нейтральні) форми. Сюди також відносять збірні числівники п’ятеро, шестеро (і далі). Їхні вторинні (паралельні) форми розвинулися під впливом два, три, чотири (дев’ятеро учнів, дев’ятьох учнів, дев’ятьом учням, дев’ятьма (дев’ятьома) учнями). Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються за зразком п’ять десять, одинадцять, п’ятдесят і, отже, мають варіантні відмінкові форми.

     Числівники п’ятьдесять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням ): п’ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, дев’ятнадцятиденний, п’ятдесятиметровийВживання форми знахідного відмінка регулюється іменниковою лексико-граматичною категорією істот-неістот, приміром: зустрів (двох, трьох, вісьмох) однокурсників, прочитав (дві, три) книжки, шість книжок.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання складних числівників — назв десятків: п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят (і кількісних, і порядкових). В українській мові на відміну від російської перший компонент складного слова не змінюється. Порівняймо: шестидесятишістдесяти (шістдесятьох), шестьюдесятьюшістдесятьма (шістдесятьома). Однак через незнання того, що в складених числівниках на -дцять і -десять відмінюється лише друга частина, часом помилково пишуть: п’ятидесяти, семидесяти, тридцяти третього. Правильно: шістдесяти, шістдесятьом, сімдесяти, сімдесятьомТакими вони входять і до складних слів: п’ятдесятитонний, шістдесятиріччя, сімдесятиквартирний, вісімдесятикілометровий (а не п’ятидесятитонний, шестидесятиріччя, семидесятиквартирний, восьмидесятикілометровий на кшталт російських форм). Отже, у складних порядкових числівниках, що позначають назви десятків,  відмінюється тільки останнє слово: двадцять третій, двадцять третього, двадцять третьому.

    Не забуваймо також, що числівники, які йдуть після десятка:  (одинадцять, чотирнадцять, як і решта подібних до них), наголошуємо на складі  -на-: одина́дцять (а не оди́надцять), двана́дцять, трина́дцять, чотирна́дцять (а не чоти́рнадцять).

   ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто [у непрямих відмінках]. В усіх непрямих відмінках (крім знахідного, що збігається з називним) ці числівники мають закінчення : сорока, дев’яноста, стаЧислівники дев’яносто, сто у складних словах зберігають форму називного відмінка: дев’яносторіччя, дев’яностопроцентний, стоголосий, стоквартирнийЧислівники сорок, двістідев’ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокаденний, двохсотлітній, п’ятисотрічний.

      ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Відмінювання числівників, які позначають сотні. Відмінюються обидві частини. Н.в.триста, сімсот. Р.в. трьохсот, семисот. Д.в. трьомстам, семистам. О.в. трьомастами, сьомастами (сімомастами). М.в. (на) трьохстах, (на) семистах. Період століття від його початку і до 20-х років краще називати: перше десятиріччя  19-го ( 20-го, 21-го) століття, а не нульові роки (цього ж століття).

       ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Відмінювання числових найменувань нуль, тисяча, мільйон, мільярд. Ці слова відмінюються як іменники: нуль як кінь, тисяча як круча, мільйон як медальйон, мільярд як кілограмЧислівник тисяча входить до складу іменників та прикметників у формі тисячо-: тисячоватний, тисячоголосий, тисячогранний, тисячократний.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання складених числівників. У складених числівниках відмінюються всі частини: Н.в.триста п’ятдесят вісім. Р.в.трьохсот п’ятдесяти (п’ятдесятьох) восьми (вісьмох). Д.в.трьомстам п’ятдесяти (п’ятдесятьом) восьми (вісьмом). З.в.триста (трьохсот) п’ятдесят (п’ятдесятьох) вісім (вісьмох).  О.в.трьомастами п’ятдесятьма (п’ятдесятьома) вісьма (вісьмома). М.в.(на) трьохстах п’ятдесяти  (п’ятдесятьох) восьми (вісьмох). У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини: з трьохсот п’ятдесяти семи тисяч шестисот двадцяти чотирьох (гривень).

   ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Відмінювання порядкових числівників. Порядкові числівники утворюються додаванням прикметникового закінчення до другої основи без зміни першої: шістдесятий, сімдесятий… Числівники перший (перша, перше), другий (друга, друге), четвертий (четверта, четверте), п’ятий (п’ята, п’яте), сотий (сота, соте) тощо відмінюються як прикметники твердої групи, а третій (третя, третє) — як прикметники м’якої групиУ датах назви місяців уживаються в родовому відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого (а не лютим). У нашій мові порядковий числівник другий має значення російського слова второй. А у слова другой український відповідник не другий, а інший.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання порядкових складених числівників. Відмінюваною є тільки остання частина. Тут дуже часто трапляються помилки. Правильно: тисяча вісімсот чотирнадцятий рік;  р.в.тисяча вісімсот чотирнадцятого року; д.в. тисяча вісімсот чотирнадцятому рокові; о.в.тисяча вісімсот чотирнадцятим роком. Так само — дві тисячі дев’ятий рік,  дві тисячі десятий рік, дві тисячі десятого року, дві тисячі десятим роком і т. д., а не двох тисяч десятим роком.

   ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Відмінювання дробових числівників. Дробові числівники мають мішаний тип відмінювання. Чисельник відмінюється як власне кількісний числівник, а знаменник — як прикметник у множині. Н.в.дві третіхтри цілих п’ять сьомихР.в.двох третіхтрьох цілих п’яти сьомихД.в.двом третімтрьом цілим п’яти сьомимЗ.в.дві третіхтри цілих п’ять сьомихО.в.двома третімитрьома цілими п’ятьма сьомими. М.в.(на) двох третіх,  (на) трьох цілих п’яти сьомих.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Складені числівники з іменниками. Відмінок іменника залежить від останнього числа, тобто коли воно два, три, чотири, буде називний (триста дві книжки), а коли п’ять і далі — родовий множини: шість рідних братів, чотирнадцять нових будинків. За зразком числівника п’ять відмінюються числівники від дев’яти до двадцяти включно, а також тридцять.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Збірні числівники з іменниками. Після збірних числівників (окрім обидва) іменник виступає у родовому відмінку множини (четверо голубів), а після обидва, обидві — у називному множини (обидва хлопці, обидві сестри). У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох робітників, двом робітникам.

      ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Збірні числівники двоє, троє, четверо, п’ятеро, семеро, дев’ятеро… з іменниками. Ці числівники поєднуються з: 1) словами-найменуваннями осіб чоловічої статі (двоє студентів, четверо водіїв); 2) іменниками середнього роду, які є назвами істот і предметів (семеро хлоп’ят, двоє вікон, троє відер). Але можливі також варіанти: два вікна, три відра; 3) лексемами, що позначають парні речі й виступають лише у формі множини (двоє воріт, п’ятеро саней, двоє ножиць, четверо окулярів); 4) іменниками вівці, гуси, кури, коні та іншими, які мають відтінок збірності (дев’ятеро овець); 5) особовими займенниками (нас двоє, вас четверо, їх шестеро)Четверо, як і подібні до нього числівники, не сполучається з назвами осіб жіночої статі (сестра, танцівниця), а також з іменниками чоловічого та жіночого роду, якщо вони називають предмети (завод, університет, школа, їдальня). У таких випадках використовують числівник чотири: чотири сестри, чотири танцівниці, чотири університети, а не четверо сестер, четверо танцівниць, четверо університетівЗбірні числівники: троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: трьох, трьом   чотирьох, чотирьом

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Не мають форм словозміни дробові числівники: пів, півтора (півтори), півтораста; неозначено-кількісні числівники: мало, немало, чимало; рідковживані збірні числівники: двійко, трійко, четвірко, п’ятірко.

      ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Дробові числівники читаються так: 1/2 — одна друга, 1/3 — одна третя, 1/4 — одна четверта, 5/2 — п’ять других, 2/3 — дві треті, 3/4 — три четверті, 4/3 — чотири треті, 3/5 — три п’яті, 2/7 — дві сьомі, 9/10 — дев’ять десятих. Відмінюються вони як звичайні числівники: двом третім, трьома п’ятими; ділити на одну двадцяту. Числівники півтора (відра), півтори (тисячі), півтораста не відмінюються. Після дробових числівників, а також після півтора, півтори іменник стоїть у родовому відмінку однини: двох десятих відсотка, двома десятими відсотка, півтора місяця, півтори тонни. Зрідка він може мати форму родового відмінка множини: дві п’яті виробів, одна десята запасів золота.

     Дробові числа, які мають у знаменникові цифри 5 і далі, вживаються без слова частина (частка). Виконано одну п’яту (а не одну п’яту частину, одну п’яту частку) роботи. Стилістично невдалим є передавання дробу з чисельником одна та знаменником 5 і далі без називання чисельника — за аналогією до третини, чверті — там, де наводяться точні підрахунки. Виконано п’яту частину (треба: одну п’яту) роботи. Проте в усному мовленні та в художній літературі таке слововживання є звичним: «Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилася…» (М. Коцюбинський).

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Дробові числівники завжди слід уживати в родовому відмінку однини: 2,3 кілометра, 4,5 кілограма, 50,1 відсотка, півтора року. Груба помилка — півтора місяці, півтора дні, треба: півтора місяця, півтора дня. Слово півтора (один з половиною) вимагає іменників чоловічого і середнього роду, а півтори — жіночого: півтора літра, півтора кілограма, півтора відра, півтори доби, півтори хвилини Форми іменників від слова півтора. Оскільки числівник півтора поєднується з родовим відмінком, треба вживати: півтора мільйона, півтора метра (а не метри), півтора року, півтора відра. При іменниках жіночого роду виступає форма півтори: півтори склянки, півтори доби, півтори дистанції. Неправильно: Обсяг будівельних робіт перевищив півтора мільйони гривень.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Половина (1/2), третина (1/3), чверть (1/4). У доповідях, звітах уникають уживання простого дробу зі знаменниками 2, 3, 4: замість 1/2, 1/3, 1/4 пишуть і говорять: половина, третина, чверть, що відмінюються як звичайні іменники. Половина зазвичай виступає зі словами перша, друга (перша половина дня, друга половина матчу). В усному мовленні часом неправильно утворюють звороти «більша половина», «менша половина». Неможливість такого поєднання лексем випливає з того, що «половина» означає одну з двох рівних, а не різних частин цілого. Невдалий також вислів «остання половина» (краще: «друга половина»). Коли до числівника приєднуємо слова з половиною, то іменник уживаємо в множині – двадцять п’ять з половиною відсотків.

     При протиставленні, а також при спеціальному наголошенні можуть використовуватися й дробові числівники. Одна третя студентів-випускників педагогічного університету поїхала на переддипломну практику в гімназії та ліцеї, а дві треті — у загальноосвітні школиКоли співвідношення 1/3 або 1/4 передаються словами третина, чверть, то перед ними не треба ставити числівник одна (неправильно: одна третина, одна чверть). Стилістична традиція щодо вживання лексеми третина без числівника одна підтримується ще й морфологічним складом третини: адже до неї входить суфікс -ин-, що надає слову значення одиничності, й тому відпадає потреба у вживанні числівника. Мабуть, за аналогією до третини і чверть узвичаєно ставлять без однаВ усному мовленні вживаються ще дробові числівники півтретя, півчетверта, півп’ята тощо (півтретя — це два з половиною, півп’ятачотири з половиною). Завжди при них стоїть родовий відмінок однини, а не називний множини: півтретя кілограма (а не півтретя кілограми). 

  ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Іменники з числовим значенням як синоніми числівників. Десять, десятеро — десяток; дванадцять, дванадцятеро — дюжина; сто — сотня; одна друга — половина, одна тертя — третина, одна четверта — чверть. Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовно-побутовому мовленню.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Кількісний іменник раз [у сполученні з числівником та іменником половина має форму рази (чотири з половиною рази). Якщо цей самий числівник виражений десятковим дробом, то раз набуває форми родового відмінка: два й п’ять десятих раза; 3,5 (три цілих, п’ять десятих) мільйона, але три з половиною мільйони. А коли використовуємо десятковий дріб, то кажемо: три цілих п’ять десятих разу, десять цілих п’ять десятих гривні, двадцять п’ять цілих п’ять десятих відсоткаВ розмовному мовленні для скорочення висловлювання можна сказати в рази в значенні і замість нейтрального звороту у кілька разів. Тобто щось міняється не додаванням чи відніманням, а множенням чи діленням.

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Століття римськими цифрами. В українській мові після позначення римськими цифрами століття пишеться однакове скорочення -ст. для цього слова і в однині, і в множині. У прикладі «В кінці ХХ і на початку ХХІ ст.» іменник століття поставлено в однині, оскільки однорідними членами речення тут виступають не порядкові числівники (двадцяте, двадцять перше), а кінець і початок. Тому його слід читати так: «У кінці ХХ і на початку ХХІ століття» (а не століть).

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩  Числівники і визначення часу. В українській літературній мові, якщо треба визначити час, запитують: котра година? (а не скільки зараз годин?), о котрій годині? (а не в скільки годин). І відповідають: восьма, дев’ята ( а не вісім, дев’ять); о третій, о п’ятій, о шостій (а не в три, в п’ять, у шість). Форма порядкового числівника в запитанні узгоджується з формою порядкового числівника у відповіді.

      Літературною є формула: коло третьої (не коло трьох годин) години вдень; о сьомій (не в сім) рано; щовечора о десятій (не в десять) і до дванадцятої (не до дванадцяти); близько другої (не близько двох) години ночі; пробило шосту (не шість); перерва з другої до третьої (не з двох до трьох). Правда, багато хто звик до зросійщеного варіанта шість (десять, одинадцять) годин. Люди, що призвичаїлися до часової формули сім годин (замість сьома година), обстоюють її по-різному: мені (нам) не подобається; так не вживає народ. «Народ» не каже й година, бо можна почути: «Скільки врем’я? – Двінацять часов». То що ж – і слово година викинути з мови?

    «Вставши о восьмій, він поснідав», «Пішов о дванадцятій замість о першій» (І. Франко), «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка), «Вже пізно, друга година», «Кінчаємо роботу о третій годині» (М. Коцюбинський), «Була тільки п’ята година, а навкруги сутеніло» (О. Гончар). У таких фразах порядкові числівники означають не проміжок часу між двома годинами, як, скажімо, в російських висловах в пятом часу, в одиннадцатом, а точно визначену годину, що по-російськи буде: в пять часов, в одиннадцать часов. На доказ цього можна навести ще одну фразу з творів Михайла Коцюбинського: «Рівно о пів до сьомої панна Анеля пройде через столову у кухню». Тому слід уживати не одна година ночі, а перша година ночіКоли потрібно сказати не про точно визначений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, маємо тоді ставити перед порядковим числівником прийменник на: «Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю» (С. Гулак-Артемовський). Отож російську фразу «Я приду в пятом часу» треба перекласти українською: «Я прийду на п’яту годину», а не «Я прийду о п’ятій годині», бо це означає вже точний, а не приблизний час.

    Дробові числівники передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю; з прийменниками на чи до, коли буде половина години: пів на восьму або пів до восьмої; з прийменниками до чи за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма або чверть до восьмої, тобто: чверть години залишилося до восьмої чи за чверть години буде восьма. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, слід ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.

     В українській літературній мові є два варіанти називання часу. Офіційно-діловий: 7.25 (19.25)сьома (дев’ятнадцята) година, двадцять п’ять хвилин; 7.40 (19.40) — сьома (дев’ятнадцята) година, сорок хвилин. Варіант, властивий художньому й усному мовленню: 7.25 і 19.25 — в обох випадках кажемо двадцять п’ять хвилин на восьму; 7.40 і 19.40 — в обох випадках — за двадцять хвилин восьма. У побуті ще вдаються до такого визначення часу: без десяти хвилин четверта, п’ять хвилин на третю тощо.

    «Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер» (Ю. Смолич) — рідкісний у нашій мові прийменник о перед числівником одинадцята має форму об (для уникнення збігу двох о). Але не можна замінювати прийменника о прийменником у (в): у третій годині. У діалогах часто створюється небажана тавтологічність, якщо на запитання котра година? відповідають: перша (друга, третя, четверта) година. Щоб уникнути цього, останнє слово годиться випустити. Як ось у Коцюбинського: «Котра година? — Одинадцята…». Неграмотним є запитання скільки на ваших?, коли просимо когось глянути на свій годинник (російський іменник часы має форму тільки множини). Треба: скажіть, будь ласка, котра година?

     Іноді чуємо: яка година? Цей вислів нормативний у тому разі, коли слово година вживаємо в значенні «певний період», «певний момент». Володимир Сосюра писав: «Любіть Україну… в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!» Отже, на запитання яка година? слід відповідати: година світла, сонячна, весела, ясна, сумна. Як видно з прикладів, підкреслюється тільки якість, а не порядок при лічбі.

      Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь працю чи дію, тоді належить користуватися кількісними числівниками: «Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив» (І. Котляревський), «От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин» (з живих уст). Щогодини пишемо разом, але що дві години, що три дні, що п’ять років – роздільно, бо з числівниками що не поєднується.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Нарощення літер у порядкових числівниках [букви при цифрах].  Якщо наприкінці такого числівника стоїть приголосна й голосна, то в нарощенні пишемо обидві літери. Якщо числівник закінчується на дві голосні, то пишемо лише одну, останню. Отже, п’яте — 5-теп’ятого — 5-го, але  п’ятий — 5-йп’ятою — 5-ю.

    ✑ Примітка від редактора  сайту www.rmc-ltl.info. Якщо два порядкових числівника розділені комою або з’єднані сполучником, нарощення додається до кожного з них: 22-ге, 23-тє місце; 118-й або 119-й поверх; 1340-ві і 1350-ті рокиЯкщо більше двох порядкових числівників розділені комою або крапкою з комою, або з’єднані сполучником, нарощення додається тільки до останнього числівника: 1, 2, 3-й курси; 7; 24; 33; 68-ма дивізії; 1740, 1760 і 1780-ті роки (але: 1740 рік, 1760 рік і 1780-ті роки, якщо перші два числівника позначають саме роки, а не десятиліття). 

      Якщо два порядкових числівника розділені тире, нарощення додається1) тільки до другого числівника, якщо відмінкові закінчення числівників співпадають: 1820 — 1830-ті роки; 4 — 5-те тисячоліття2)  до обох числівників, якщо відмінкові закінчення не співпадають: 1930-ті — 1940-ві роки; 15-та — 20-ті строфи; 3)  до обох числівників, якщо слова перед першим числівником керують тільки ним і не пов’язані з другим числівником: наприкінці 1990-х — у 2000-ні роки.

     Нарощення не додаються до1) років у якості календарних дат: 945 рік до н. е.; рік 1221; 1664, 1665 роки; 1977—1978; 2001. Однак, якщо порядковий номер року не пов’язаний з конкретною системою літочислення, відмінкові закінчення нарощуються. Але: 2-й рік навчання56-й рік видання;  2) чисел місяця, якщо після числа стоїть назва місяця (однак якщо назву місяця випущено, поставлено перед числом або окремо від числа позначено іншим словом, відмінкові закінчення нарощуються): 1 січня. Але: 3-готравня 14-гочисла 27-го;  3) номерів томів, розділів, сторінок, таблиць тощо, якщо перед числом стоїть родове слово (том, розділ та ін.): том 6, табл. 11, с. 35;  4) порядкових числівників у деяких усталених скороченнях — як правило, на позначення нумерованих військових з’єднань та підрозділів: 6 АК, 128 ОГПБр;   5) порядкових числівників у деяких зареєстрованих комерційних найменуваннях: 5 студія, 27 канал;  6) порядкових числівників, записаних римськими цифрами: V том, у XXI столітті. Номери років, десятиліть і тисячоліть прийнято записувати арабськими цифрами, номери століть — римськими цифрами. До римських цифр букви не ставлять: І квартал, у ІІІ кварталі, з ХVIII сторіччя. Порядкові числівники до 10 у нейтральному (розповідному) контексті рекомендується записувати словами: другий-третійсьоме. 

    ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Правильно записуємо дати. Усталеними вважаються такі варіанти: 1) запис чисел місяця і року арабськими цифрами, наймення місяця — словами; після цифрового вираження назви року — «р» з крапкою (4 березня 2018 р.); 2) запис числа арабськими цифрами, далі — крапка, потім — запис місяця римськими, а року — арабськими та «р» з крапкою, між записом місяця й року крапка не ставиться (18.ІV 2016 р.); 3) запис числа місяця арабськими цифрами, далі вертикальна похила риска, потім римськими назва місяця й арабськими назва року та «р» з крапкою, між записом місяця і року крапка не ставиться (5/ІХ 2017 р.). В останніх двох варіантах необов’язково ставити «р» і крапку після нього, а також повністю рік (можна лишити тільки останні дві цифри — 18.ІV 16; 5/IХ 17); 4) великого поширення дістав варіант запису дат, який складається з двоцифрових компонентів, позначуваних арабськими цифрами і відокремлюваних крапкою  (25.10.92). Такий запис застосовується не тільки в діловій документації, а й у приватному листуванні. У шкільній практиці, зокрема в контрольних та екзаменаційних роботах, здебільшого назву місяця (а часто й число) пишуть словами.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ П’яте число січняп’яте січня п’ятого дня січня п’ятого січня. Усі ці  звороти можливі у мові, оскільки вони узгоджуються з її нормами. Вислови типу третє лютого, шосте квітня утворилися зі сполучень третє число лютого, шосте число квітня, в яких згодом слово число перестали вживати як само собою зрозуміле. Подібно виникли звороти третього дня лютого, шостого дня квітня, що в них іменник день потім також стали випускати. Вислови з числівником у називному відмінку відповідають строгим традиціям офіційно-ділового стилю, якому властиве дотримання початкових, вихідних форм. Учнівський зошит не вимагає такої офіційності, тому школярам можна писати п’яте січня і п’ятого січняУ словосполученнях, які позначають дати (перше вересня), відмінюється тільки перша частина: приурочено до першого вересня, з першим вересня. При поєднанні дати зі словами день, свято числівник і назва місяця вживаються в родовому відмінку: привітати зі святом першого вересня, приготувати до дня першого вересня. Конструкція привітати зі святом перше вересня — ненормативна, вона належать до сфери розмовної мови. Можна казати і п’ятнадцятого, і п’ятнадцяте вересня, але в різних ситуаціях. Ми домовилися зустрітися п’ятнадцятого вересня (десятого жовтня, вісімнадцятого квітня). Але: сьогодні – п’ятнадцяте вересня (десяте жовтня, вісімнадцяте квітняТрапляється плутанина з назвою одного місяця – лютого, бо це єдиний місяць, який має не іменникову, а прикметникову форму. І все одно треба вживати назву й цього місяця у родовому відмінку: сьогодні – двадцяте лютого. А двадцяте люте – це неправильно. Синтаксично безграмотною є конструкція: «Лист, датований 26 серпнем». Назва місяця в таких випадках завжди має стояти в формі родового відмінка: двадцять шосте серпня; двадцять шостого серпня; двадцять шостому серпня, лютого; двадцять шостим серпня чи лютого (а не серпнем чи лютим).

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Використання з числівниками слова чоловік. Коли ми кажемо два (три, чотири) чоловіки, то маємо на увазі тільки представників чоловічої статі. Коли ж йдеться про певну кількість людей незалежно від статі, тоді буде закінчення : На виробничу практику вирушило 103 чоловіка (тобто люди обох статей). Спочатку іменник чоловік мав у нас таке саме значення, як і в інших слов’ян, — він являв собою однину до слова люди. Потім лексема чоловік семантично звузилася і стала позначати лише половину людства, а в своєму первісному розумінні вона була замінена словом людина. Є й ще варіанти: 103 особи, 103 (сто троє) людей.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Чи є міжнародні стандарти при називанні часу? У польській мові на позначен­ня завершеної години також використовують порядковий числівник godzina szósta, godzina dwunasta. У багатьох мовах кажуть, наприклад, тридцять п’ять, а німці натомість говорять п’ять і тридцять. Більшість європейців числа 70 і 80 називають сімдесят, вісімдесят, а французи – відповідно шістдесят і десять, чотири по двадцять. І жоден міжна­родний стандарт тут ні німцям, ні французам не указ. У кожної мови свої закони.

     ۩͇̿V͇̿I͇̿P͇̿۩ Коли йдеться про приблизну кількість. Для позначення приблизної кількості в українській мові використовуємо: 1) сполучення прислівників близько, коло, приблизно, до з числівниками, які ставимо у відповідному відмінку. На конференції виступило близько (коло) двадцяти науковців. Приблизно з десятьма спортсменами, що порушували режим, команді довелося розпрощатися. Нові меблі коштували до тридцяти тисяч гривеньПісля близько кількісний числівник неодмінно ставиться у родовому відмінку: близько вісімдесяти кілометрів, близько десяти кілограмівСлово біля з числівниками не вживається, а тільки в конструкціях з просторовим значенням: біля вокзалу, біля річки. Тому використовувати його як синонім прислівників приблизно, близько не можна;  2) побудови зі словами (не) більше ніж (як), (не) менше ніж (як) тощо. Цікаві міркування під час дискусії висловили більше ніж (як) п’ятнадцять учнів;  3) сполучення, в яких числівник стоїть після іменника (що завжди має форму родового відмінка): кілометрів п’ятнадцять, кілограмів двістіВислови порядка п’яти кілометрів, порядка сімдесяти гривень і таке інше, що їх дехто вживає на позначення приблизної кількості, не є нормативними. Слово порядок, яке функціонує в українській, російській мовах, має свої особливості в кожній з них. Сполучення без малого сотня, без малого тисяча тощо також не відповідають літературній нормі.