Для речення важливі знаки

   1. Розділові знаки

   1.1. Крапка ділить текст на речення і вживається: 1) у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення. Ніч. Спека. Ольга посміхнулася;  2) у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання. Вирішить завдання. Зробіть коротенький аналіз речення; 3) у кінці графічно скороченого слова (напр.); 4) для виділення приєднувальних конструкцій. «Будуть козаки подорожні проїжджати, твій голос зачувати, до могили будуть завертати. Бандуро моя» (М.Пригара); 5) після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах. Василь. І довго це ти будеш чухатися? Конюх. Вибачте, пане. Винен.

   1.2. Двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій. Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються звичайним тоном. Вживається: 1) у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо друга частина розкриває загальний зміст першої або пояснює окрему її частину. Він врахував все: і що скаже він, і те, як його сприйме аудиторія, і навіть думку самого Миколи Петровича; 2) після узагальнювального слова перед однорідними членами речення. Послідовність дій така: 1) довести, що речення складне; 2) з’ясувати вид складного речення. «Цвітуть сади, неначе густим молоком облиті всі фруктові дерева: вишні, сливи, черешні, груші» (О. Копиленко); 3) після слів як-от, а саме, наприклад, які стоять після узагальнювального слова. Учителі-словесники використовують різні технічні засоби, а саме: інтерактивну дошку, магнітофон, комп’ютер; 4) перед однорідними членами, коли відсутнє узагальнювальне слово, але слово, до якого відносяться однорідні члени, має на собі логічний наголос. На титульній сторінці книжки вміщують: назву видавництва, місце і рік видання; 5) при прямій мові у випадку, коли слова автора їй передують. Петро нарешті вимовив: «Я впевнений, що це правда»

   1.3. Три крапки (багато крапок) вказують на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване. Вживаються: 1)  коли думка, що виказувалася у реченні, ще не закінчена. І так було з ним завжди… Він працював, працював, а нагороду за його працю одержували інші…;  2) для передачі схвильованого, емоційного мовлення за допомогою обірваних, незакінчених речень. Петре… Але ж ми… Але ж я… Що ж нам робити?... ;  3)  на місці розмовних пауз. Людей треба любити… прощати… Ось що головне… ;  4)  коли той, хто каже, хоче приховати свою думку, не розкриваючи її повністю.  Вони зустрілися… Він і вона…;  5)  при використанні цитат, якщо цитата береться не з початку речення, або якщо цитата розірвана на декілька частин. «…а по-друге, — закінчила Лариса — хочу випустити новий альбом»;  6)  в кінці речення, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу. «Охо-хо…» — зітхнув старий.

   1.4. Кома. Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза. Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення. Одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення. Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза. Парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення). Парні коми тому й називаються парними, що вживаються парами: одна ставиться перед відокремленою групою слів, друга — після неї. Спи, моя дитинко, спи. Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці. Не працюючи, нічого в житті не доб’єшся. Виділена комами з обох частин частина речення промовляється трохи іншим тоном або трохи швидше, ніж все речення. Примітка. Виділяти уривки тексту чи другорядні члени речення, коли є потреба також відокремити вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання можна за допомогою інших парних розділових знаків (парних тире, дужок, лапок).

❛=❜ Після слова того в реченні «Для того щоб змогти, довелося докласти зусиль» кома не потрібна, бо замість для того щоб змогти можна сказати щоб змогти.

= Кому в реченні «Воля виборена народом» можна ставити і не ставити. Якщо розглядати його як просте двоскладне, то підмет у ньому буде воля, присудок — виборена. А між підметом і присудком кому не ставлять. Воля виборена народом. Коли ж його вважати за односкладне, то тут слово виборена — означення, що входить до дієприкметникового звороту, який стоїть після означуваного іменника. Такий зворот завжди відокремлюється. Воля, виборена народом.

   1.4.1. Про коми до слів: як, навпаки, нарешті, або, зокрема, так

= Перед  словом «як» ко́му ставимо, якщо: 1) приєднується підрядне речення способу дії зі значенням порівняльної характеристики, уподібнення; сполучник як близький семантично до слів мов, немов, наче, неначе. «Гарячий місяць сяє на підповні, пливу, як човен, знявши паруси» (А. Малишко); 2) порівняльному зворотові передують слова такий, так. «Шість років Левкові минуло, мало сміху на його обличчі, навіть зітхав часто, так само, як мати» (М. Стельмах); 3) порівняльний зворот починається сполукою як і. Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи; 4) як приєднує вставні слова, словосполучення і речення. «Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном» (О. Довженко); 5) сполучник як приєднує прикладку, що має додатковий відтінок причини. «У горах Брянський, як командир роти, зустрівся з новими труднощами» (О. Гончар); 6) у зворотах не хто інший, як; не що інше, як. Не хто інший, як Леонід Каденюк, став першим українським астронавтом.

= Перед  словом «як» ко́му не ставимо: 1) якщо порівняльний зворот має значення обставини способу дії і може бути замінений орудним відмінком іменника або прислівником. «Пливу як тінь по морю снів за нею» (М. Рильський). Порівняймо: пливу тінню; 2) якщо сполучник як приєднує зворот, який характеризує предмет з одного якогось боку або ж має значення «у ролі кого, чого». Це його виділяє з-поміж багатьох як митця; 3) у складних сполученнях перед тим як, після того як та іншими, якщо перша їхня частина не входить до головного речення. Перед тим як почати екзамен, директор провів інструктивну нараду. Але: Добре запам’ятався тоді, як сидів за партою; 4) перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового зв’язку. Тарас Шевченко відомий світові як талановитий поет і художник; 5) якщо зворот з як виступає іменною частиною присудка. Зрозуміти як натяк. Кваліфікувати як виняток. «Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду» (І. Нечуй-Левицький); 6) якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, просто, точнісінько, передусім і таке інше. Учні інколи міркують зовсім як дорослі; 7) якщо в порівняльному звороті порівнюване слово повторюється. Діти як діти. На війні як на війні; 8) перед сполучниками як не… то, як… так і, що з’єднують однорідні члени речення або частини складного речення. Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою; 9) якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення. Берегти як зіницю ока. Боятися як вогню. Один як палець. Почервонів як рак. Холодний як лід. Дивиться як теля на нові ворота. Ясно як божий день; 10) У словосполученнях типу як не як, хоч як хоч, як на те, як не було.

=  Про сполучення «як» у словах (прислівники, сполучники, префікси): 1) прислівник як з часткою би пишеться окремо. «Як би це добре було, коли б я не тільки спочив, а й вивіз собі матеріал для роботи» (М. Коцюбинський);  2) пишеться разом як однозвучний сполучник якби, що вживається в складнопідрядному реченні з підрядними умовами і, якщо є потреба, замінюється сполукою коли б;  3) подається через дефіс прислівник як з частками:  будь-; небудь; казна-; хтозна--таки-то. Будь-як, як-небудь, казна-як, хтозна-як, як-таки, як-то; 4) сполучник як з часткою от пишеться через дефіс. «Нічого специфічного, врочистого, як-от гранітних та мармурових пам’ятників, на нашому кладовищі не було» (О. Довженко); 5) Префікс як (в формах найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників) пишеться разом. Якнайбільший, якнайбільше тощо.

=  Як прислівник слово «навпаки» не відокремлюється комами. Робив усе навпаки. «Ви скоріш одважуєтесь писати, ніж говорити, а я навпаки» (Леся Українка). «Колісник уражений пішов від неї, не сказавши ні слова навпаки» (П. Мирний). Як вставне слово, що вживають для підсилення того, що виражається всупереч сказаному, очікуваному, відокремлюється комами завжди. Голос не бадьорий, а, навпаки, приглушений.  «Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх» (О. Гончар).

❛=❜ Прислівник «нарешті» відокремлюється комами як вставне слово, якщо: 1) вказує на зв’язок думок, порядок викладу. Та й, нарешті, ви зможете дістати в нього належну консультацію; 2) наголошує, що член речення, при якому воно стоїть, завершує сказане або є останнім у переліку. «Минають села, наче сни. І от, нарешті, засиніли Дніпропетровщини лани» (В. Сосюра); 3) дає оцінку факту, служить для висловлення нетерпіння, незадоволення і подібне. «— Чи ти скінчиш, нарешті, нещасний комедіанте!» (М. Коцюбинський). Знаком оклику відокремлюють тоді, коли цей прислівник уживається для вираження радості, захвату, задоволення тощо (в значенні вигуку). «Нарешті! Наші дорогі гості приїхали».

❛=❜  Про кому перед словом «або». В реченні: «Наші ліцеїсти займаються спортом або відвідують гуртки художньої самодіяльності» сполучник або з’єднує два однорідних члени (присудки: займаються та відвідують) і виступає з розділовим значенням. А якщо єднальний чи розділовий сполучник стоїть між однорідними членами речення і вжитий один раз, то кома перед ним не потрібна. Коли або повторюється двічі чи й більше разів, то кома перед другим з них і подальшими ставиться. «Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде» (М. Коцюбинський).

❛=❜  Прислівник «зокрема» використовують для виділення чогось, якогось із членів однорідного ряду. Підписано угоду про співпрацю в багатьох напрямках, зокрема в галузі річкового судноплавства. Кому ставимо тільки перед словом зокрема.

 ❛=❜ Якщо безпосередньо після стверджувальної частки «так» йде речення, що розкриває його конкретний зміст, то так відокремлюємо комою. «Так, так, те все було» (Леся Українка). Ця частка може бути на початку речення, яке є ілюстрацією до попередніх міркувань. У такому разі вживається в значенні «наприклад», «а саме», після неї теж ставимо кому. Принагідно корисно знати, що після словосполучення за даними міністерства, … (і подібних до нього) ставиться кома, а конструкції з огляду на …, у зв’язку з … комами не виділяємо.

   1.5. Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини. Ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки. На місті крапки з комою завжди чується подовжена пауза.

❛=❜  Крапка з комою вживається: 1) для виділення однотипних частин складного речення. «Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чутно людської мови» (Тарас Шевченко);  2) між поширеними членами речення.  «Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха…» (І.Нечуй-Левицький); 3) у кінці рубрик. Звуки бувають: 1) голосні; 2) приголосні).

  1.6. Лапки вживаються: 1) при використанні цитат, які вводяться в авторське мовлення як самостійний текст (цитата починається з великої букви). Авторство афоризму «Платон мені друг, але істина дорожча» (лат. Amicus Plato, sed magis amica veritasприписується Сократу, а іноді Аристотелю»; 2) при використанні цитат, які вводяться в авторський текст як частина цього тексту (цитата пишеться з маленької букви). Борис Буряк пише, що «в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор». Примітка. При використанні цитат лапки не вживаються, якщо цитата є епіграфом.  Детальніше про правила написання цитат див. нижче; 3) для виділення власних назв книг, літературних творів, газет, журналів, телевізійних програм, підприємств, та таке інше. Альманах «Обрій», журнал «Малятко»; 4) для виділення слів, вжитих у незвичному або іронічному значенні (такі слова вимовляються з особливою, підкресленою інтонацією). О, мій «великий»… — з неприховуваною іронією прошепотіла Олена, притуляючись до Анатолія.

❛=❜ У мовному обігу нині є багато слів і висловів, переносне значення яких відоме широкому загалу, їх треба писати без лапок: білі плями, блискавка, візитна картка, вузькі місця, географія, епіцентр, заєць, здоров’я, зелена вулиця, клімат, круглий стіл, морж, морські ворота, операція, прописка, пташине молоко, фарватер, чорний ринок, чорний хід тощо. Те саме стосується й фразеологізмів українського походження або окремих запозичень з інших мов: сушити голову, про чорний день, заламувати ціну, у хвості, танцювати під (чиюсь) дудку, авгієві стайні, гордіїв вузол, не в своїй тарілці, яблуко розбратуОтже, чим виразніший контекст, тим прозоріший зміст образно вжитого слова, а отже, тим менша потреба в лапках. Вони зайві, якщо переносне значення лексеми поширилося, стало зрозумілим без контексту. Приклади недоречного вживання лапок: судно, «озброєне» науковими приладами  (зрозуміло, що йдеться про оснащення корабля науковими приладами); «здоров’я» Чорного моря (здоров’я в цьому випадку образно означає санітарний стан моря); Зрушення в свідомості людей помітні на різних «поверхах» суспільства (іменник поверхи тут означає різні верстви суспільства).

❛=❜ Лапки не потрібні, коли незвичне слововживання супроводжують усталені звороти так званий, так би мовити. Цей поет зі своїм, так би мовити, кодом.  Так звані активісти колективізації ловили людей і примушували записуватись у колгоспи. До речі, зворот так би мовити завжди виділяється комами як вставний, а так званий не відокремлюється.

❛=❜ Назви іноземних марок автомобілів та літаків пишуться, як правило, теж без лапок і з малої літери: форд, фіат, пежо, рено, мерседес, ауді, хонда, фантом, боїнг. Проте слова української або російської та білоруської мов, які не виражають реальних властивостей відповідних об’єктів, а вживані символічно, потребують окремого виділення, що досягається вживанням лапок. Оскільки символічними назвами стають здебільшого власні імена, то в них зберігається велика літера: автомашини «Таврія», «Волга», «Жигулі», «Лада», трактор «Білорусь», літаки «Антей», «Руслан», холодильники «Дніпро», «Мінськ», «Норд»  тощо. Якщо не виділяти їх лапками, то ці найменування набуватимуть основного, прямого, а не символічного значення. Торгові марки продукції, які походять від слів із загальним значенням, частіше пишуться з великої літери, хоч можуть бути і з малої літери, і без лапок у художніх текстах, при передачі розмовного стилю.

❛=❜ Написання назв у лапках часто має і змістово-розрізнювальне значення. Порівняймо: «До Астрахані пасажири дісталися Волгою» і «До Астрахані пасажири дісталися «Волгою». У першому реченні слово Волга подане без лапок, воно позначає річку. Люди прибули в кінцевий пункт подорожі водним шляхом. У другому реченні іменник Волга взятий у лапки, отже, він позначає марку авто. Пасажири приїхали до Астрахані машиною.

  1.7. Тире розділяє головні частини речення (якщо вони виражені подібними лексично-граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв’язках.

❛=❜ Тире ставиться: 1) на місці пропущеного члена або кількох членів речення. Сьогодні (є) — твій день народження;  2) при відокремленій прикладці.  Я так довго працював —завдяки твоїй підтримці — для того, що б доказати самому собі: можу;  3) перед узагальнюючим словом після однорідних членів речення. На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках — скрізь росте ця невибаглива рослина;  4) при вставлених конструкціях. «Є віра — невже цього мало, —  що ти в цьому місті живеш» (Л.Первомайський);   5) у безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв’язок. «Зійде сонце — утру сльози, ніхто не побачить» (Тарас Шевченко); 6) якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення. «Ще сонячні промені сплять – досвітні вогні вже горять» (Леся Українка);   7) між двома словами, які вказують на просторову, часову або кількісну межу. За цей період ми планували зібрати 15-20 тон яблук;  8) при прямій мові для виділення слів автора; тире ставиться після іншого розділового знаку. Він подумав, подумав, вимовив: — Ну що, хлопці? Зробимо? — і посміхнувся; 9) перед кожною реплікою в діалозі. Вчителька довго дивилася на Дмитра, спитала: — І де все це ти вичитав? — Як це вичитав? — обурився Дмитро — Це я все сам придумав! — гордо відповів він. Вчителька помовчала, потім вимовила: — І що ж це в тебе за голова така?

❛=❜ Тире ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна. Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову зміну подій. Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується. Адже ми всі – люди!. Парні тире виділяють з обох боків частини речення. Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном. «І враз – заглушаючи всю метушню і ґвалт – по квартирі розляглися широкі і повнозвучні акорди рояля» (Ю.Смолич).

❛=❜  Тире не ставиться в еліптичних реченнях, якщо немає спеціальної паузи. «За поворотом станція. Обрій у хмаринах» (В. Чумак).

  1.7.1. Про тире між підметом і присудком

❛=❜ Тире вживається: 1) між підметом і присудком, якщо вони виражені однаковими лексично-граматичними категоріями (іменниками в називному відмінку, кількісним числівником або неозначеною формою дієслова, а дієслово-зв’язка в теперішньому часі відсутня). Справжня дружба — чисте джерело. «Печаль моя — ріка без переправи. На тому боці спогади живуть» (Л. Костенко).  П’ять на п ‘ять двадцять п’ять.  «Вік прожити не ниву пройти гомінливу» (А. Малишко). «Яке то щастя свій народ у світлі бачити!» (Д. Павличко); 2) між підметом і присудком, якщо перед присудком, вираженим іменником чи неозначеною формою дієслова, вживаються вказівні частки це, то, ось, значить. «Національна честь це зірка провідна» (О. Олесь).  «Лиш боротись значить жить» (І. Франко); 3) у неповному реченні на місці пропущеного члена тире ставиться замість пропущеного присудка. Сталь гартується в огні, а людина у труді. Щастя має ноги, а біда  роги;  4) якщо пропущено інший член речення, то тире може ставитись або не ставитись залежно від паузиВчення в щасті украшає, а в нещасті — утішає.

❛=❜ Для інтонаційного та стилістичного виділення присудка перед ним може ставитися тире«Там господиня — як калина… її дочки як панночка» (щедрівка). Стиль «Історії України» І. Хоткевича — живий та нестандартний. «Він — уособлення чесності, хоробрості, вірності обов’язку» (М. Слабошпицький).

❛=❜ Речення, в яких іменні складені присудки мають форму порівняння, треба відрізняти від речень з порівняльними зворотами, що означають підмет або присудок. «А тільки Дніпро там як море» (Р. Іваненко). «Пливли хмарини, немов перлини.. (П. Тичина). Порівняльні звороти відокремлюються комами, на відміну від присудків-порівнянь, які, залежно від інтонації, відділяються або не відділяються від підмета тире. Отже, між підметом і присудком ставиться тільки тире. Присудок від підмета не відділяється комою.

❛=❜ Між підметом і присудком тире не ставиться: 1) якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником. Він, уже немолода людина, в нього лишається вже зовсім мало сил.  «У справедливих армій доля завжди прекрасна» (О. Гончар).  Пятикласники перші на спортивних змаганнях; 2) якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частки як, ніби, мов, неначе, що. «В чужих краях і хліб неначе вата» (М. Тарнавський); 3) якщо перед присудком стоїть заперечна частка не. «Літопис Самовидця» не тільки важливе джерело для вивчення Історії України, а й основа для пізніше творених літописів» (М. Слабошпицький); 4) якщо між головними членами стоїть вставне слово, прислівник або частка.  Ялина також дерево хвойне.  Книга ця, безумовно, рідкість.

   1.8. Дефіс є  нелітерним орфографічним знаком, тоді як тире — це пунктуаційний знак. Використання дефіса замість тире вважається помилкою.

❛=❜ Машинно- … — машино Машинно-…— перша частина складних слів, що відповідає прикметникові машинний; пишеться з другим компонентом через дефіс. Машинно-дорожній, машинно-технічний. Машино… — перша частина складних слів, що відповідає іменникові машина, пишеться з другим компонентом разом. Машиноремонтний, машинознавство (але: машино-година, машино-місце).

❛=❜ Віце — перша, невідмінювана частина складних слів, що означає «заступник». З другою частиною пишеться через дефіс: віце-прем’єр, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент і подібне. Екс означає «колишній» і пишеться також через дефіс: екс-голова, екс-директор, екс-король, екс-чемпіон тощо.

❛=❜ Пишуться через дефіс: 1) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або –ки. По-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині; 2) складні прислівники, утворені з двох однакових синонімічних чи протилежних за змістом прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, один-однісінький, ось-ось, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, кінець кінцем, сама самотою); 3) неозначені складні прислівники з частками будь-,-небудь, казна-, хтозна-.  Приклади: будь-де, будь-коли, будь-куди, як-небудь, де-небудь, куди-небудь, коли-небудь, казна-що, казна-куди, казна-де, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-як. Якщо при відмінюванні з’являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь з ким, хтозна в кого, казна на кому4) частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються лише певного слова й стоять після нього, підсилюючи значення. Скажіть-бо, слухай-бо, мовчіть-бо, який-бо (ти), дай-но, ходи-но, стій-но, тільки-но, стривай-но, як-от, так-от, отакий-то, аби-то, тому-то, якийсь-то, чим-то, якби-то, стільки-то, так-таки, все-таки, сів-таки. Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), все ж таки (спізнився), пішов би таки (ліг). Якщо частка таки стоїть перед означуваним словом, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (на поїзд), таки моя (правда), але моя-таки (правда).

❛=❜ Дефіс чи тире між назвами місяців у тексті робота у квітні — (-) травні цього року …? Це залежить від змісту тексту. Якщо мають на увазі, що дія триватиме упродовж квітня і травня, тоді слід ставити тире. Робота у квітні — травні цього року. Коли ж хочуть висловити думку, що робота буде виконана або у квітні, або в травні (приблизно), то між назвами місяців потрібний дефіс. Робота у квітні-травні цього року.

❛=❜ Усе-таки, майстер-клас пишемо через дефіс, мегарозпродаж — разом.

   1.9. Дужки. Розрізняють дужки: круглі ( ), квадратні [ ], фігурні { }. Зазвичай, перша в парі дужка називається відкривальною, а друга — закривальною. У математиці, фізиці, хімії та інших науках при написанні формул використовуються: косі дужки / … /, прямі дужки | … |, подвійні прямі дужки | | … | |. Кутовими дужками <> послуговуються у ASCII-текстах.  Майже завжди (за винятком деяких математичних позначень) відкривальна і закривальна дужки відповідають одна одній (квадратна — квадратній і т. д.). Різні дужки (як і інші, непарні символи ASCII) застосовуються в смайликах, наприклад, 🙂.

❛=❜  Одна дужка вживається після цифри або букви, якою позначаються рубрики в тексті, що перелічуються. Комп’ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; в) клавіатури).

❛=❜ У дужки беруться: 1) підзаголовки, пояснення іншомовних та маловідомих слів тощо. Мова і час (Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови). Вокатив (кличний відмінок) — форма іменника, що означає особу, до якої звертаються. Видатний філолог сучасности (Наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова). — Харків, 1996. Метафора (дослівно — перенесення) — використання слів не в їх прямому, а в їхньому переносному значенні, наприклад, потік мовлення, плоди просвіти, блискуча думка, промінь надії, кермо влади тощо (А. Білецький); 2) вставні слова, словосполучення та речення, вставлені конструкції, подані як додаткові зауваження до повідомлюваного. «Там батько плачучи з дітьми (А ми малі були і голі), Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!..» (Тарас Шевченко). «Україно моя! (А на серці тривога). Я не можу про тебе забути ніде» (Вс. Швець). «Геніяльний поет роздвоївся (на себе і страх!)» (В. Стус). (див. ще § 129, п. 11; § 132, п. 15); 3) ремарки в драматичних творах при прямій мові дійових осіб. «Куниця (хапає її руки і притягає до себе, весь тремтячи від хвилювання). Ольго! Ольго, рідна! Ти жива… ти тут… в таку хвилину! (Плаче, цілує її руки). Ольга (голубить його голову). Ну, годі-бо, заспокойся, бідний…» (І.Кочерга). «Старий (жебрацьким рухом простягає руку) Подай мені, убогому, хоч грошик! Подай хоч грошик з тих своїх скарбів!» (Л. Костенко); 4) фрази, що вказують на ставлення слухачів до слів чи промови якоїсь особи. (Оплески). (Сміх). (Вигуки схвалення). (Рух у залі); 5) прізвище автора, що стоїть після цитати, наведеної з його творів (див. приклад до п. 3); 6) Знак питання або знак оклику в цитатах для виявлення ставлення автора до наведеного ним матеріалу.   Частина фрази чи тексту, що охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.

❛=❜ Кома, крапка з комою, двокрапка й тире не ставляться (крім поодиноких специфічних випадків) перед відкритою чи закритою дужкою, а тільки після останньої. Знак питання, знак оклику та крапки можуть стояти перед закритою дужкою, якщо вони безпосередньо відносяться до слів, узятих у дужки; якщо ці знаки стосуються всього речення, їх ставлять після закритої дужки.

❛=❜ При збігу в реченні внутрішніх і зовнішніх дужок можна в разі потреби застосувати дужки різної форми (круглі та квадратні). При цьому круглі дужки слід ставити в середині квадратних.

❛=❜ Після цитати, за якою йде в дужках посилання на автора та джерело, крапки не ставимо, а переносимо її за дужки. Проте, коли безпосередньо перед прізвищем автора є вже дужки, крапки слід ставити перед посиланням на автора або джерело. «Півпоета роздвоїлося (на чвертьпоета і страх!). Чвертьпоета роздвоїлося (на осьмуху і страх)» (В. Стус).

❛=❜ Після закритої дужки, що нею закінчується речення, ставиться розділовий знак, якого вимагає ціле речення, незалежно від того, який знак стоїть перед закритою дужкою.

   1.10. Знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук. Вживається: 1) у кінці спонукального речення, якщо, крім спонукання, в реченні виражається особлива, піднесена інтонація того, хто говорить. «Фантазіє! Ти —  сило чарівна!» (Леся Українка). «А ну, відчиняй!» — вигукнув хтось за дверима»; 2) після звертання при емоційному його виділенні.  — Хлопці! — покликав Олег Васильович — Швидко біжить до мене!; 3) у кінці розповідного речення, у якому виражається емоційний стан автора. Боже! Що ж ви наробили!.

  1.11. Знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання. Вживається: 1) у кінці питального речення. Звідки ж ми такі?  Сьогодні я такий щасливий?;  2) у діалогах. Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями на питання відповідаєте? Михайло. А ви як думаєте? Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику. Наскільки ж тоді я був не правий?!

❛=❜ У текстах часто збігаються різні розділові знаки. «Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В.Самійленко).

  1.12. Знак виноски — це видільний знак. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту. Вживається у документах для оформлення різноманітних уточнювальних відомостей та посилань. Виноска складається з двох пов’язаних частин: знаку виноски і тексту виноски

котру [із лебедиць] сокіл доганяє, та перша пісні співає старому Ярославу1 (Слово о полку Ігоревім).

І після закінчення сторінки: 1 Ярослав Мудрий, великий князь київський. 

Один документ може містити у собі як звичайні, так і кінцеві виноски. Звичайні виноски використовуються для роз’яснення термінів і розташовуються, як правило, внизу кожної сторінки документа. Кінцеві виноски найчастіше використовуються для посилань на першоджерела; розташовуються, як правило, у кінці документа.

  1.13. Апостроф (від грец. αποστροφος — «звернений набік»)  хоч і не належить до розділових знаків, але він специфічним нелітерним орфографічним знаком. Це  графічний знак, який не позначає звука. За допомогою апострофа в українській мові відокремлюються йотовані голосні літери від попередніх губних приголосних та «р» (м’язи, бур’ян). Апострофом також позначають пропущену кінцеву голосну попереднього слова перед початковою голосною наступного слова або розділяють приголосну префікса від кореня слова.

❛=❜ Апостроф ставиться: 1) після губних приголосних б, п, в, м, ф  (б’ю, п’є, п’ять, в’ю, у здоров’ї, в’язи, В’ячеслав, Дем’янськ, м’ясо, м’яч, мереф’янський, рум’яний, верф’ю, тім’я, Стеф’юк); 2) перед я, ю, є, ї  (під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’їжака, пів’яблука), але з власними назвами через дефіс: пів-Європи; 3) після р наприкінці складу (бур’ян, кур’єр, надвечір’я, матір’ю, міжгір’я, пір’я, на подвір’ї);  4) після к в імені Лук’ян і похідних від нього (Лук’яненко, Лук’янівка, лук’янівський); 5) після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний  (без’язикий, під’їзд, з’єднаний, з’явитися, об’єм, об’ява); 5) У словах іншомовного походження після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є); 6) після кінцевого приголосного префікса  (ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура).

❛=❜  Апостроф не ставиться: 1) коли перед губним є інший приголосний (крім р), який належить до кореня (дзвякнути, духмяний, мавпячий, медвяний, свято, святкувати, тьмяний, цвях). Але: верб’я, торф’яний, черв’як. Якщо такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса. Зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити; 2) після р, що позначає м’який приголосний. Буря, буряк, крякнути, крюк, рябий, ряд, рядок, ряска, рюкзак; Рясецький, Рєпін; 3) після губних приголосних та р перед йо. Воробйов, Муравйов, серйозність, курйоз; 4) Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед я, ю, є в словах іншомовного походження. Бюлетень, пюре; Мюллер, Гюго.

   2. Розділові знаки у реченнях з однорідними членами

❛=❜ У реченнях з однорідними членами кома вживається: 1) між однорідними членами речення, що не з’єднані  сполучниками, або з’єднаними повторюваними сполучниками. Я підвівся, поглянув їй у очі.  Він встав, потягнувся, підійшов до вікна. «Мить спогадів, відрад, ясного супокою, як рідко ми в житті зливаємось з тобою» (С. Фомін). «В промінні місячнім, як морі, втонули ниви, і луги, і темні праліси, і гори» (О. Олесь). «Безмежна тиша навкруги ні голосу, ні шуму…» (О. Олесь); 2) перед протиставними сполучниками.  «Тече вода в синє море, та не витікає» (Тарас Шевченко). «У світі є не тільки добро, а й зло» (В. Сухомлинський); 3) між частинами складного речення. У кав’ярні вони зустрілися з друзями, яких давно не бачили4) при виділенні інтонацією і за смислом звертання, вставних і вставлених словосполучень і речень, відокремлених другорядних членів речення, а також уточнювальних слів, вигуків, стверджувальних часток і порівняльних зворотів. Пиши ж мені, друже, якщо матимеш час.

❛=❜  Якщо частина однорідних членів поєднана інтонаційно, а частина — за допомоги повторюваних сполучників, то кома ставиться між усіма однорідними членами. «В підземній глибині, в морях, і під водою, і на вершинах гір, і в хащах лісових, уранці, вніч, удень, вечірньою порою, і в селах, і в містах звучить мені твій сміх» (В. Сосюра).

❛=❜ Якщо однорідні члени речення з’єднані сполучниками попарно, то кома ставиться між кожною пароюНародність і патріотизм, гуманізм і правдолюбство, краса і велич поезій Шевченка глибоко увійшли в наше сьогоднішнє життя. Між однорідними членами речення, з’єднаними парними сполучниками як… так, не тільки… а й (але й), хоч… але (та), не стільки… скільки, не так… як кома ставиться лише перед другою частиною. «Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною» (В. Сухомлинський).

❛=❜  Кома ставиться між безособовими реченнями, якщо їх присудки неоднорідні за значенням. «Розвиднілось, і в повітрі помітно потеплішало» (А. Головко).

❛=❜ Кома не ставиться: 1) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на дію і мету. Сядьмо поміркуймо. Сядь поміркуй про свої вчинки.  Спробуй зроби цю вправу.  Піди провідай батьків. Піду подивлюся; 2) між двома однаковими або близькими значенням словами, з яких друге вжите з запереченою часткою не, якщо таке словосполучення становить змістом одне ціле. Чекаю не дочекаюся. Дивишся не надивишся. Вовк не вовк. Хочеш не хочеш, але треба повертатися додому. «Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем!» (І. Нечуй-Левицький).

❛=❜ У реченнях з однорідними членами кома не ставиться, якщо: 1) два дієслова в однаковій формі вказують на дію та її мету.  Піди купи хліба; 2) між двома однаковими словами стоїть заперечна частка не. «Ти гукай не гукай, а літа не почують» (Б. Олійник).

❛=❜  Кома не ставиться: 1) перед єднальними й розділовими сполучниками, вжитими один раз. «Коли між батьком і між сином стоїть невидима стіна, на очі тоскно і полинно сльоза накочує сумна» (В. Крищенко).  Він мав років десять чи дванадцять; 2) перед першим повторюваним сполучником, якщо з нього починається перелік. «Моє щастя — Вітчизни простори, оповиті і сонцем, і хмелем, й зерном» (М. Стельмах); 3) перед повторюваним сполучником «і», який з’єднує різні однорідні члени. «Щовечора перед спочинком і вдосвіта мама запалювала біля божнички лампадку і молилася до святого покутя…» (В. Скуратівський); 4) перед повторюваними сполучниками і або ні, що з’єднують однорідні члени речення і становлять тісну смислову єдність або єдиний усталений вислів (і так і сякні сяк ні так, ні те ні се, і туди і сюдині туди ні сюди, ні риба ні м ‘ясо, ні світ ні зоря, ні кінця ні краю, і вдень і вночі, ні вдень ні вночі, ні пуху ні пера, ні живий ні мертвий), а також між ними. «Попідтинню сіромаха і днює й ночує» (Тарас Шевченко). «А потім і щастя і горе обірвались так раптом» (Леся Українка).

❛=❜  Кому не ставлять: 1) перед одиничними займенниками та прислівниками, що є часткою непрямого питання. Проводжав приятеля й не сказав якого.  Батько приїде, та не сказав коли;  2) після протиставних сполучників а, але, однак і таке інше. Ти впорайся зі своїми справами, а коли стемніє, приходь на дискотеку.

❛=❜ Не відокремлюються комою: 1) обставинні дієприслівникові звороти фразеологічного типу. Бігти не оглядаючись. Говорити не переводячи духу; 2) якщо обставина починається підсилювальною часткою і (й). Можна було про все це розказувати й не вдаючись до подробиць; 3) обставина, поєднана з іншою однорідною невідокремленою обставиною сполучником і. «Жінка йде поволі і трохи зігнувшись» (О. Довженко);  4) зворот із сполучним словом який у складі підрядної означальної частини складнопідрядного речення. На мене чекала цікава робота, виконуючи яку я все забував; 5) одиничні дієприслівники, що стоять при присудкові й мають значення прислівника. «Вона не звикла сидіти склавши руки» (М. Рильський). «Із вирію летять курличучи ключі» (М. Зеров); 6) суцільні вирази, близькі за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії. Невідомо скільки, зробив скільки міг, зробили хто коли зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто.

❛=❜  Не виділяються комами: 1) звороти, що вводяться в речення за допомогою сполучника як (але без додаткового змістового відтінку причинності). Я сприймаю це як цілковиту згоду. Він працює як асистент; 2) порівняння фразеологічного типу перед порівняльним сполучником як. Білий як сніг, розтанув як сніг, все йде як по маслу, зробіть як слід, легкий як пір’їна, мовчить мов риба, пролетів як стріла, робіть як хочете, свіжий як огірочок, упав як підкошений; 3) кома не ставиться також, коли іменна частина складеного присудка приєднана за допомогою сполучників як, мов, ніби, наче тощо. Ноги обважніли наче колоди;  3) перед як, ніж у висловах (не) більш як, (не) раніше ніж, (не) довше ніжЧекати довелося не більш як півгодини. Роботи вистачило не довше ніж на три дні;  4) перед як у висловах як слід, як треба, як годиться і подібних, коли нема ясно вираженого підрядного речення. Роби все як слід.

❛=❜  Тире ставиться між однорідними членами речення, якщо: 1) однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками, різко протиставляються. «Ми засіваємо житейське море і не на день минущий на віки» (Б. Олійник); 2) наступний однорідний член (присудок) виражає швидку зміну дій, уточнення, наслідок, причину дії, пояснення. «Зміцнів Київ, оновилася й Софія  одягла тільки нову одежу, яка відповідала смакам та уподобанням нового часу» (В. Шевчук); 3) перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення.  «Луки, гори, пишні сади – все зелене й принишкле» (О. Гончар);  4) після однорідних членів, які стоять після узагальнювального слова, якщо речення не закінчується, то після них ставиться тире, а перед ними двокрапка. Тут все: і повітря, і тиша, і дерева – сповнене такої сили, що й сам мимоволі стаєш сильнішим. Примітка. Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова можна ставити тире. У таких випадках однорідні члени мають характер побіжного зауваження. Краса Карпат чарує у будь-який часуранці, опівдні, увечері велика радість вдивлятися у цю таємничість.

❛=❜ Крапка з комою між однорідними членами ставиться тоді, коли однорідні члени поширені, особливо коли в їх складі є свої розділові знаки. «Віє вітер з поля на долину, над водою гне з вербою червону калину; на калині одиноке гніздечко гойдає» (Тарас Шевченко).

   3. Розділові знаки у складносурядних реченнях

❛=❜  Кома ставиться у складносурядних реченнях, якщо сполучники і (й), та (в значенні і) повторюються. «Здавалось, і вітер тут чорний, і дощ ллється з неба чорний, як смола» (О. Гончар).  2) між безособовими реченнями, якщо їх присудки неоднорідні за значенням. «Розвиднілось, і в повітрі помітно потеплішало» (А. Головко);

❛=❜ У складносурядних реченнях кома не ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони: 1) мають спільний другорядний член або спільне вставне слово й поєднуються одиничними (неповторюваними) сполучниками і, та (в значенні і), або, чи (в значенні або). Спільними для обох частин можуть бути й видільні частки тільки, лише. «На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні» (Ю. Смолич).  «Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулась» (А. Головко). «Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді» (М. Коцюбинський). «Зрідка пробіжить тут заєць або спиниться на кручі вовк» (А. Шиян); 2) мають спільне підрядне речення. «Коли ж одчинили вікно, світло впало на ціле море напружених, схвильованих облич і крізь вікно в хату влетіла стоока тривога» (М. Коцюбинський); 3) виражені двома спонукальними чи питальними реченнями. «Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів?» (О. Олесь). «Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов’я» (В. Сосюра); 4) виражені двома називними або безособовими реченнями. «Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде» (О. Довженко). «Дощило і в повітрі віяло прохолодою» (А. Головко); 5) виражені окличними реченнями. «Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу!» (Т. Масенко).

❛=❜ Якщо частини складносурядного речення, що з’єднані сполучниками і (й), та (в значенні і), та й, а, виражають швидку чи несподівану зміну подій або різке протиставлення, тоді перед сполучником ставиться тире«Хвилина ще – і схід розпише в сліпучі барви небосхил» (М. Масло). «Закрався вечір, одшуміла праця, як сльози, затремтіли ліхтарі та діти наші ночі не бояться» (М. Рильський).

❛=❜ Кома ставиться між частинами складносурядних речень, з’єднаних єднальними, протиставними й розділовими сполучниками. «Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя» (П. Панч).  «Нас розлучали з рідними, з життям і навіть — з мрією, але ніщо і ніколи нас не розлучало з вірою» (Б. Олійник). «Чарівне море, та наймиліша серцю таки земля» (Р. Іваничук). «То мати гукає, то мати шепоче,мене виряджаючи в дальню дорогу» (П. Воронько).

❛=❜ Якщо друга частина складносурядного речення виражає наслідок або висновок того, про що говориться в першій частині, ставиться тире, інколи кома й тире. «Зима летіла над землею, і от весна — і все в цвіту» (В. Сосюра).  «Я вірю в диво! Прийде час, і вільні й рівні встануть люди і здійснять мрії всі ураз!» (О. Олесь).

❛=❜ Якщо частини складносурядного речення, що з’єднані сполучникам а, але, проте, все ж, однак (і рідше єднальними сполучниками іта), текстуально дуже поширені, або мають уже всередині свої розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність, то ставиться крапка з комою«Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то повільно спускаючись вниз; і Чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами» (Є. Гуцало).

   4. Розділові знаки у складнопідрядних реченнях

❛=❜ Кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо: 1) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник. Сусід часто згадував і як він ішов на фронт, і як його поранило в бою.  Ми не знали й коли розпочнеться зустріч; 2) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не.  Хотілось би знати не що він сказав, а як він сказав. Хлопця завжди цікавило не що він робить, а як робить; 3) підрядна частина складається з одного сполучного слова. Він обіцяв прийти, але не сказав коли; 4) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім. Син виріс заввишки майже як батько.

❛=❜ Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами«Таке це літо золоте, що забуваються жалі» (Г. Чубач).  «Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь» (М. Рильський). «Людина, яка втрачає корінь, подібна до підточеного дерева» (І. Цюпа).

❛=❜ Якщо підрядна частина речення стоїть після головної та з’єднується з нею складеними сполучниками підрядності (тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як), то кома ставиться: або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

❛=❜ Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці (перед головною), то сполучник комою не розділяється. «Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається» (Леся Українка). Перед тим як виконувати вправу, повторіть правила. 

❛=❜ Якщо підрядна частина з’єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником. «Але я теж ні разу там не була, після того як ми відтіля виїхали в шістдесят дев’ятому році» (В. Канівець).

❛=❜ За збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучника або сполучного слова) кома ставиться між ними тільки в тому випадку, коли, опускаючи другу підрядну частину, складне речення не потребує перебудови. «Я з друзями прийшов у ті місця, де ще стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі» (А. Малишко). Але: «Голова йому видалась неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому було несила її повернути» (Н. Рибак).

❛=❜ Коли перед підрядним реченням стоять частки не, і, то воно не відділяється від головного комою. Мене цікавить не як це сталося, а які наслідки цього факту.  Але: «Мене цікавить не те, як це сталося…». «Треба бути уважним і коли обставини цьому не сприяють». Порівняймо: «Треба бути уважним і тоді, коли обставини…».

❛=❜ Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки може ставитися крапка з комою. «Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками» (І. Нечуй-Левицький).

❛=❜ Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх інтонаційного виділення. «Щоб глибоко збагнути душу народу  треба знати його літературу» (Ю. Мартич).

❛=❜ Якщо підрядна з’ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке потребує роз’яснення, перед нею ставиться двокрапка. «Серпень вінчає літечко красне. У народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш» (М. Ткаченко).

❛=❜ Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома і тире«Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему,  той буде предком дорогим народові своєму» (М. Рильський).

   5. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях

Залежно від змістових відношень, які встановлюються між предикативними частинами, у безсполучникових складних реченнях ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

❛=❜ Кома ставиться між однотипними частинами безсполучникового речення, які тісно пов’язані між собою за змістом і виражають одночасність, послідовність чи сумісність дій. «Засвітить місяць, засяють зорі, земля потоне в сріблястім морі» (О. Олесь).

❛=❜ Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну самостійність у змістовому відношенні або значно поширені й мають у своєму складі розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою. «В грудях жвавість росте; думка кличе вперед; знов я повен надій і віри» (П. Грабовський).  «Од зеленого берега ніби повіяло холодком; холодок ніби лащився до лиця, милував його, влив в тіло розкіш життя, почування радісне, безклопітне й безжурне, як сама молодість» (І. Нечуй-Левицький).

❛=❜ Двокрапка у безсполучникових складних реченнях ставиться, якщо друга частина: 1) пояснює, розкриває зміст першої частини: «Знаю я моє ім я не згасне на прийдешнім сонячнім путі» (В. Сосюра). «Ідеш: волошки у житах, березка в’ється по стеблині» (О. Олесь); 2) вказує на причину того, про що говориться в першій частині (між частинами можна вставити сполучник тому що). «Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило» (О. Маковей).

❛=❜ Тире в безсполучникових складних реченнях ставиться, якщо: 1) зміст предикативних частин безсполучникового речення зіставляється або протиставляється. «Думав, доля зустрінеться спіткалося горе» (Тарас Шевченко); 2) друга частина вказує на швидку зміну подій. «Лише, бувало, розплющиш очі ласкавий світ б’є в вікно, в шибку зазирає веселий поранок, озивається лагідний материн голос» (К. Гордієнко); 3) в першій частині вказується на час або умову, за якої відбувається дія в другій частині.  «Я входжу в ліс трава стає навшпиньки, кошлатий морок лапу подає» (Л. Костенко). «У товаристві лад усяк тому радіє» (Л. Глібов); 4) друга частина виражає наслідок чи висновок того, про що говорилося в першій частині. «Вдаримо гучно ми в дзвони всесвіт обійде луна» (В. Чумак); 5) друга частина містить порівняння. «Подивилась ясно, — заспівали скрипки! — обняла востаннє, — у моїй душі» (П. Тичина).

   6. Розділові знаки у реченнях зі вставними конструкціями

❛=❜ Щоб правильно виділяти в реченні вставні слова і словосполучення, треба орієнтуватися не тільки на їхні функції (значення), а й на такі ознаки: 1) тільки вставними бувають слова: по-перше, по-друге, мабуть, щоправда, а втім, отже; 2) вставні лише всередині речення: однак, одначе, проте;  3) ніколи не бувають вставними словами і не виділяються комами: адже, буквально, все-таки, до того ж, зазвичай, за традицією, майже, між іншим, між тим, мовби, мовбито, навіть, наче, немовби, неначе, ніби, нібито, от, приблизно, принаймні, при тому, при цьому, тим часом, у кінцевому підсумку (а не рахунку), у кінцевому результаті, якби,  як-не-як, якраз.

❛=❜ Якщо сполучник а (рідше але) відноситься до вставного слова, він комою не виділяється. А власне, а втім, а може, а можливо тощо. «А може, зустрінемося сьогодні?».

❛=❜ Залежно від контексту деякі слова можуть уживатися то як вставні (виділяються комами), то як невставні: звичайно, здається, нарешті, взагалі, безперечно, видно.  Порівняймо: Безперечно, малина широко використовується у народній медицині і Гірка доля нашого народу безперечно відображена у творчості Тараса Шевченка «Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо» (М. Рильський) і «Мені осіння ніч короткою здається» (Леся Українка).

❛=❜  Кома ставиться після сполучників перед вставним словом. «Чи просто везе мені, щастить, чи, може, саме наше життя таке вже стало врожайне повноголосими видатними людьми?» (О. Гончар).

Але якщо сполучник стоїть напочатку речення і передує вставленому, то він від вставного переважно не відділяється«А може, сад дрімає в мені, в моїй просвітленій душі» (Ю. Сердюк).

❛=❜ Якщо вставне слово стоїть після сполучника а, то кома після нього може ставитися і не ставитися.  З плином часу слова Шевченка не застарівають, а навпаки, стають ще актуальнішими.

❛=❜ Якщо в одному з двох вставних словосполучень, що повторюються, пропущене слово, тоді замість коми ставиться тире.  «Республіка повинна, з одного боку, задовольняти свої потреби в кадрах, а з другого на договірних основах задовольняти прохання близьких і далеких сусідів» (В. Русанівський).

❛=❜ Виділяються комами вставні речення різних типів, що приєднуються за допомогою сполучників і сполучних слів. «Малишко, як мені здається, зумів осягнути саму душу народної поезії; внутрішні закони її розвитку» (О. Гончар).

❛=❜ Вставлені конструкції (слова, словосполучення, речення), які передають додаткову інформацію, зауваження, виділяються найчастіше дужками. «Відцвів воронець, облетіли на вітрах маки польові (рано вони зацвітають і швидко гаснуть), зате літо смагляве вже виглядає із-за кучугур» (О. Гончар). Примітка. Інколи дужки заміняються комами й тире, якими зазвичай виділяються укладнені або складні вставлені компоненти. «Зі скреготом і брязком у двір,  якщо те, що залишилося можна назвати двором,  в’їжджають два бульдозери» (О. Довженко).

❛=❜ Вставлені конструкції, які граматично значно тісніше пов’язані з основним реченням, тобто нема потреби їх різко відмежовувати від основного речення, виділяються переважно тире. «Позбавити людину рідної мови  чи то згідно з її волею, чи всупереч їй  —  аморально: це те ж саме, що підрізати коріння її духовності» (В. Русанівський). Примітка. Якщо вставлене речення виділяється двома тире, то кома, яка повинна стояти на місці розриву, ставиться перед другим тире або вся вставлена конструкція виділяється комами з тире. «Про літературу кажуть,нехай не буде це прийнято як тривіальність,  що література є дзеркало життя» (Ю. Смолич).  «Сьогодні устав рано, боявся проспати, мама ще вдосвіта пішла на ферму, похапцем зібрався і вже був рушив з двору, як згадав про квіти» (І. Цюпа).

❛=❜ Якщо вставляється пряма мова без слів автора, то вона береться в лапки й виділяється дужками. «Об’їздив  батько далеких і близьких родичів, навіть вмостився в одну туристську групу («Подивлюся, як там за морями-океанами люд живе ...») (В. Большак). Якщо, крім прямої мови, є й слова автора, то лапок може не бути. «Виявляється, вони встають нерано (Валеріан пізно працює! — пояснила товаришка Підмогильна), але пообіцяла зараз же Валеріана збудити» (Ю. Смолич).

   7. Розділові знаки у цитатах

❛=❜ У цитаті не можна нічого змінювати. Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками.  Шевченкове «…треба миром, Громадою обух сталить…» завжди звучить як гасло ...

❛=❜ Цитати можуть вживатися як: 1) пряма мова (розділові знаки вживаються так само, як і при прямій мові). «Михайло Коцюбинський… в новелі «ntermezzo» писав: «Сонце! Я вдячний тобі. Ти сієш у мою душу золотий заспів – хто знає, що вийде з того насіння. Може, вогні?» (Н.Калениченко);  2) доповнення авторського речення, виступаючи як його складова частина (цитата береться в лапки і розпочинається з малої букви). Інколи літературу кінця римської республіки і початку імперії (І ст. до н.е.- ІІ ст. н.е.) об’єднують під назвою «римська класична література» або «римська класична література»; 3) віршова цитата, записана у вигляді строфи (в лапки не береться). «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує!…» (Тарас Шевченко); 4) вказівка на джерело, яке стоїть безпосередньо після цитати (береться в дужки; після другої дужки ставиться крапка). «Найвища краса – краса вірності» (О.Гончар); 5) епіграф (у лапки не береться; вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок; крапка після неї не ставиться).

  8. Розділові знаки при прямій мові

❛=❜ Пряма мова може передаватися на письмі двома способами: в один рядок і так, щоб репліка кожної особи починалася з нового рядка. Якщо пряма мова розташована в рядку, то вона береться в лапки й відокремлюється від мови інших осіб за допомогою тире. «З простим людом треба бути, дочко, дипломатом, а не махати батогом» «Можливо,  сказала на те Софія,  але не добрим дядьком, який дипломатію плутає з безхребетністю і потакає ледарям і тунеядцям» (К. Мотрич).

❛=❜ Якщо ж пряма мова починається з нового рядка, то перед нею ставиться тире Про що ти думаєш, синку?  озвалася до нього з призьби баба Докія.

Та думалося мені, матінко, про вірність людську. … — відказував Береговець (І. Цюпа).

❛=❜ Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки, й перше слово пишеться з великої літери. «Знов питає небо, і питає хата: «За весняним щастям чи жалкуєш ти?» (В. Крищенко). «Біг я далеко від смутку і горя … Біг  і, прибіг я до вільного моря: «Море! О море, море розкішне, втіш моє серце, серце невтішне!» (О. Олесь). Знак питання, знак оклику або три крапки ставляться перед другими лапками, а крапка — після них.  

❛=❜ Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) й тире, а слова автора починаються з малої літери. «Ото бачите на стінах рушники, їх вишивала ще наша бабуся, коли була дівкою. А є такі, які ще гаптувала прабаба»,  пояснювала Оксана гостеві» (І. Цюпа).  «Невже й справді вона ясновидиця?» міркував Береговець» (І. Цюпа).

❛=❜ Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, то лапки ставляться спочатку й у кінці прямої мови. Інші розділові знаки ставляться так: 1) якщо на місці розриву прямої мови не повинно стояти жодного розділового знака або має стояти кома, крапка з комою, двокрапка чи тире, то слова автора виділяються з обох боків комою й тире, а після них перше слово пишеться з малої букви. «Ні, не клич мене, весно, казала я їй,  не чаруй і не ваб надаремне» (Леся Українка).  «Добре кажеш,  зауважив гетьман,  не раз чоловік робить не те, що хоче, а що мусить» (Б. Лепкий); 2) якщо на місці розриву має стояти крапка, то перед словами автора ставиться кома й тире, а після них – крапка й тире; друга частина прямої мови починається з великої літери. «Завжди, знайдеться місце, де посадити калину,  каже бабуня Настя. А хто за це не дбає, той або байдужий, або сліпий до краси» (Б. Харчук); 3) якщо на місці розриву повинен стояти знак питання, знак оклику або три крапки, то ці знаки зберігаються, а після них ставиться тире; після слів автора ставиться крапка й тире, а друга частина прямої мови починається з великої букви. «Нащо жити?  стогне ліс. Стільки смутку, стільки сліз! Щоб діждатись щастя мить, стільки мучитись і жить!» (О. Олесь). «Бджілко!  крикнула зозуля.  Сядь, спочинь зі мною. Любо, мило спочивати в холодку весною!» (О. Олесь); 4) якщо одна частина слів автора стосується першої, частини прямої мови, а друга — другої, що стоїть після слів автора, то перед другою частиною прямої мови ставиться двокрапка й тире, а перше слово прямої мови пишеться з великої букви. «Ще б ми стільки прочитали, як ти,  докинула Василина і пояснила подрузі:  Взимку цілі ночі просиджує над книжками» (О. Гончар).

❛=❜ Не виділяється лапками пряма мова тоді, коли немає вказівки, кому вона належить. Кажуть: вдома й стіни помагають.

❛=❜ Не беруться в лапки близькі до прямої мови речення, що становлять повідомлення в періодичній пресі. Слова, які вказують на джерело повідомлення, виділяються лише комами, без тире. Після оголошення складу комісії, повідомила газета «Урядовий курєр», на сесії Верховної ради оголошено невелику перерву.

❛=❜ Крапка і кома виносяться за лапки, але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, то ані кома, ані крапка вже не вживаються. «Ганьба!» — несподівано закричав хтось на площі.

❛=❜  Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літериТоді він нам і каже: — Що ж мені з вами робити?

❛=❜ Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире«Ну ось і все. — подумав я. — Розпочалося…»

❛=❜ У випадку, коли речення першої частини прямої мови ще не закінчене, наступний її фрагмент пишеться з малої букви. Гляньте, — несподівано вигукнув Степан — ось там, попереду!

❛=❜ Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире. Хлопці, все буде добре. — сказала мені Наталка.

❛=❜ Якщо пряма мова передається в формі діалогу, кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так само, як і звичайно при прямій мові.

— Пробачте, це ви Василь Романович?

— Я. А ти ж хто будеш?

— А я Таня. Дочка лісника. Ми ось тут недалеко живемо (І.Цюпа).

❛=❜ При передачі прямої мови непрямою мовою слова автора перетворюються на головного члена речення. Після непрямого запитання знак запитання не ставиться. Пряма мова: Вчитель раптом запитав: — Де Мар’яна? Непряма мова: Вчитель раптом запитав, де Мар’яна.

Сама ж непряма мова стає підрядним реченням, причому особа займенників і дієслів в ній змінюється відповідно до тієї особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Тому при непрямій мові вживання розділових знаків таке саме, як і звичайно на письмі. Він мав на увазі її слова про те, що вона добре співає.