Хоч співзвучні, змістом різні

Авторизований авторський. Перше слово означає «схвалений автором». Авторизований переклад, авторизоване видання, авторизована копія. Друге – прикметник від іменника автор; належний авторові. Вживається зі словами: колектив, концерт, монолог, примірник, текст, думка, настанова.

  Адреса адрес. Розрізняються значенням. Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею. Адреса – місце проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на конверті, бандеролі тощо. Вислови на адресу і за адресою також мають різне значення. Перший вказує на напрямок дії: листи надсилайте на адресу…; другий – на те, де вона відбувається: консультаційний пункт міститься за адресою….

 Активаціяактивізація. Збігаються в значенні «посилення діяльності», але розрізняються сферою вживання і сполучуваністю. Тільки активація використовується в науковому стилі в розумінні «нейрофізіологічний, психічний і хімічний процеси посилення активності організму». Активація ферментів. Змінна активація. Тільки активізація вживається в значенні «спонукання до дії, більший вияв чогось»; функціонує в діловому мовленні, в суспільно-політичних текстах. Активізація навчального процесу (патріотичних сил).

  Апендикс апендицит. Апендикс означає «червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин». Апендицит – це  запалення апендикса. Тому не слід казати і писати: вирізали апендицит, хворіє апендицитом. Адже насправді вирізують (видаляють) апендикс, а хворіють на апендицит.

Арканоркан. Слово аркан має два значення: 1) довгий мотузок із зашморгом, яким ловлять тварин. «Василь на аркані вів жеребця до Псла» (П. Мирний); 2) вид танцю. «Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан» (С. Журахович). Оркан – тропічний циклон, що утворюється в Південній півкулі. «А то скажений оркан пролетить над його головою» (з газети).

 Бавовна і бавовникБавовною називають пряжу, волокно з рослини. Бавовник – сама рослина. Тому неправильно: посіви бавовни, вирощування бавовни. Треба: бавовника.

Банкрот і банкрут.  У наші дні досить часто використовують слово банкрут (банкрот) та похідні від нього, не тільки в прямому значенні «комерсант, підприємець, що став неспроможним боржни­ком», а частіше у значенні переносному – стосовно невдалих політиків, розвінчаних ідеологів, ском­прометованих теорій тощо. Українські лексикографічні джерела фіксують ці слова як із звуком у, так і з о в другому складі. Фор­ми з о –  під впливом російської мови, у якій інших форм тепер немає (банкрот, обанкротиться, обанкротившийся). В українській мові вималювалася тенденція віддавати перевагу утворенню з у. Цей варіант ближчий до французького banqueroute, від якого походить україн­ське слово. Форми з у мають ширшу географію та давнішу традицію вживання в нашій мові. Від слова банкрут утворилося більше, ніж від банкрот, гніздо слів: банкрутство, банкрутувати, збанкрутитися, збанкрутілий, збанкрутований. Отже, пишімо й вимовляймо: збанкрутоване підприємство, збанкрутіла система, ідеологічний банкрут (а  не банкрот)  Для порівняння можна навести інше слово, яке разом зі своїми похідними, незважаючи на спільність походження, закріпилося в українській та російській мовах у різних звукових видозмінах: українське нуль і похідні від нього: нулик, нулівка, нульовий; російське: ноль  з похідними словами: нолик, нолевой тощо.

Батьків батьківський. Батьків – який належить батькові. Батькові знайомі, батькові ордени. Слово батьківський має два значення: 1) належний батькам – батькові й матері. Батьківський дім, батьківський поріг; 2) який виражає почуття батька, батьків, перейнятий любов’ю. Батьківське піклування.

Бережливий бережний. Бережливий  – це  ощадливий, економний. Бережлива господиня, бережливе витрачання електроенергії. Бережний – який уміє берегти щось, дбайливо поводитися з чим-небудь. Бережне ставлення до таланту.

Бридж бриджі брижі. Бридж  – картярська гра.  Бриджі  – штани для верхової їзди. Брижі  –  дрібні хвилі, складки одягу тощо.

Будівельникбудівникбудівничий. Будівельник – людина, яка має будівельну спеціальність. Колектив (штаб) будівельників. У складних словах вживається як прикладка: інженер-будівельник (а не  інженер-будівник).   Будівник – узагальнена назва людини, яка бере участь у спорудженні чогось. Це поняття ширше, загальніше, ніж будівельник. Будівники магістрального каналу. Переносно: той, хто створює щось; творець. Входить також до складних слів: верстатобудівник, метробудівник, мостобудівник (а не верстатобудівельник, метробудівельник, мостобудівельник). Будівничий. Те саме, що будівник, будівельник, а також архітектор. «З губернії приїхав будівничий» (П. Мирний), «Випробуй себе, зваж, розваж! Бо не сліпець ти, а будівничий» (Є. Плужник).

 Будівлябудовапобудова. Слова будівля і будова іноді бувають синонімами, позначаючи тотожні поняття. «Порожньо на подвір’ї, понуро стоять будівлі…» (А. Головко), «Де були пустині голі, Осяйних будов шпилі» (М. Рильський). У цих реченнях обидва іменники передають результат будівельного процесу і відповідають російським словам: здание, строение.  Однак будова може означати ще: 1) саме будування. «Будова брига закінчувалася» (Ю. Яновський); 2) взаємне розміщення частин чого-небудь, конструкцію (будова атомів, будова земної кори, будова речення, будова машини).  Іменник побудова виражає зміст «завершення чогось». Часом його помилково ставлять замість лексеми будова, коли йдеться про структуру: побудова тіла. Це порушення літературної норми.

Вболівальник (уболівальник), а не болільник. Слово вболівальник (уболі­вальник) утворене від дієслова вболівати (уболівати) — пристрасно переживати за щось, співчувати, піклуватися, дбати. «Над долею бідних уболіває він серцем, скарбам багатійським не заздрить» (М. Зеров). Слово боліти в сучасній українській мові означає «давати відчуття фізичного болю, завдавати страждань». Від такої лексеми не доцільно утворювати болільник у спортивному значенні. «Голова горить, і серденько кипить, і тіло болить» (М. Вовчок); «Защеміла, заболіла вся душа моя» (О. Олесь).

  Веліти і воліти. Веліти – це вимагати, наказувати. Веліти працювати. А воліти – хотіти, бажати. Волію знати всю правду.

 Виборнийвиборчий. Слово  виборний  стосується посади, коли людину не призначають, а вибирають. Виборна посада. Тобто це слово пов’язане з дієсловом вибирати. Виборна особа (служба), виборне начало, виборні представники. Виборчий – це стосовний до виборів, пов’язаний з виборами, з місцем, де вони відбуваються, з правовими нормами, які встановлюють порядок їх проведення. Вживається зі словами: блок, бюлетень, голос, закон, округ, агітація, дільниця, кампанія, комісія, платформа, система, справа, урна, право, збори тощо. Але часом словники роблять погану послугу, бо дають неправильний варіант. Якщо кампанія виборча, то і передвиборча має бути. А там дають  передвиборна. Це неправильно. Треба вживати слово передвиборчий. А передвиборний не вживаємо, можна тільки сказати, що він зайняв свою виборну посаду, бо його вибрали на виборах.

Видкраєвид. Основне значення слова вид в українській мові – «обличчя». З паронімічним російським вид наше слово збігається в таких значеннях: «ґатунок предметів, явищ, сорт, варіант, різновид, рід, категорія». Види промислової продукції. Елегія як вид лірики. Одиниця в системі класифікації тваринного та рослинного світу – сте­пові види рослин. Граматична категорія   – доконаний вид дієсловаДля решти значень російського слова вид є інші українські відповідники. Тому неправильно: «Хлопець був на виду» (треба на видноті); «вид на проживання» (пра­вильно: посвідка на проживання).

    Частина місцевості, яку видно з певної точки, пейзаж, ландшафт зветься краєвид. В цьому значенні вид є не синонімом, а другорядним дублетом, який має відійти на другий чи й третій план. І варто віддати перевагу оригінальному українському слову краєвид, яке широко використовується в творах українських письменників різних поколінь. Слово вид у такому значенні в словнику Б. Грінченка не засвідчене, а в Словнику української мови підтверджене єдиною ілюстрацією, та й то з листування (а не з художнього чи публіцистичного твору) Лесі Українки. У листуванні ж, як відомо, припускається більша вільність при доборі лексичних та інших мовних засобів. Отже, краєвиди Карпат, степові краєвиди.

Видачапередача. Видача – це дія за значенням видавати, видати (щось). Синонім – видавання. «З нового року, може, й зовсім припинять видачу жалування…» (П. Мирний). Видача на руки інструкцій (грошей). Слово передача має три значення: 1) дія за значенням передавати, передати. Синонім – передавання. «Пиши на адресу Тарасову на університет, студенту для передачі» (М. Коцюбинський). Майстер тонкої передачі переживань людини. 2) те, що призначене для передавання в лікарню або тюрму. 3) те, що передають по радіо, телевізору.

Вилкавиделка. Російському слову вилка в значенні «знаряддя для їди» відповідає українське слово виделка. Срібна виделка, їсти виделкою. Але у нас також є й слово  вилка, але ним називаємо деталь механізму; сукупність двох прицілів; положення в шаховій грі. Вилка штепселя, брати у вилку, створити вилку.

Вимисел і домисел не є тотожними словами. Вимисел – те, що вигадане. Вимисли недругів. Як літературний термін означає «створене уявою, фантазією митця» (засіб творення художніх образів). Вимисел письменника. Домисел має інше значення – «здогад, оснований на припущеннях, міркуваннях». Домисел у публіцистиці.

 Винний [той, хто завинив] – винний [пов’язаний з вином]. Це – омоніми, тобто слова, однакові за звучанням та різні за значенням. Інші приклади: мати (дієслово) і мати (іменник); луг – лука і луг – хімічна речовина.

Вистояний відстояний. Вистояний – який вистоявся. «Микола, увійшовши в клуню, довго любувався вистояними дзвінкими стовбурами груш» (М. Стельмах). Вистояні: напій, вишнівка, малинівка; дерево; на сонці, довго. Відстояний – що відстоявся, дав осадок. Відстояна рідина, відстояне молоко (в якому підійшли вершки). Відстояна вода чиста, як сльоза. Цьому слову властиве й інше значення – захищений у боротьбі, полеміці.  Відстояні: мир, незалежність, ідеї, погляди, думка, позиція, проект; у боротьбі, в дискусії. «Заходьте в світ, відстояний людьми від ненажерних зграй, від замахів лукавих» (М. Рильський).

Вихідний висхідний. Слова висхідний і вихідний здаються подібними лише на перший погляд. Висхідний – той, що підіймається вгору, розвивається до вищого рівня. Висхідна інтонація, висхідна зірка. А вихідний – початковий, від якого ведеться облік. Вихідний номер, вихідна точка. Тому неправильно було написано у газеті: «Висхідною точкою треба вважати становище, яке склалося на сьогодні». Тут мало б стояти вихідною, тобто початковою, від якої ведеть­ся облік.

 Відварний відварений. Відварний (прикметник) – виготовлений відварюванням. Відварне м’ясо. Відварений (дієприкметник) – доведений варінням до готовності. Відварена картопля.

Відзначати зазначати. Збігаються у значенні «виділяти позначкою; звертати увагу на щось, зауважувати, наголошувати, підкреслювати». Обоє вони належать до книжкових стилістичних засобів. Відзначати (зазначати) на полях щоденника. Слід відзначити (зазначити). Тільки відзначати:  1) виділяти когось чи щось похвалою, нагородою. Відзначати переможців, відзначати цінним подарунком. 2) святкувати. Відзначати ювілей, відзначати урочисту подію. У розмовному стилі замість відзначати використовують синоніми помітити, побачити. Я помітив, що батько незадоволенийЩодо дієслова відмічати, яким часто послуговуються в усному мовленні, то це явна калька з російської.

Відпусткавідпуск. Російське слово отпуск у нашій мові має такі відповідники: 1) відпустка – звільнення на певний час від роботи, служби, навчання для відпочинку. Чергова, профспілкова, місячна, оплачувана (або неоплачувана) відпустки. Піти у відпустку. 2) відпуск  – видача, продаж чого-небудь. Відпуск товарів (коштів, води).  3). відпуск як технічний термін у металургії. Відпуск сталі – термічна обробка сталі для зменшення її крихкості. Тому й замінювати ці іменники один одним не можна.

Відрізнятирозрізняти. Відрізняють ті речі й поняття, які дуже далекі одне від одного: «Хмара насунулась і так стемніло, що неба від землі не відрізниш» (О. Донченко). Крім того, це дієслово означає «відокремлювати частину від цілого»: «Я роблю й маю право на своє добро. Одрізніть нас» (І. Нечуй-Левицький). А розрізняти – це значить бачити або знаходити відмінність між речами й поняттями, дуже близькими своєю природою. Підлікував очі й уже міг розрізняти букви.

Відтинок відтінок. Відтинок – то частина простору або часу; відрізок. Відтинок шляху. А відтінок – різновид кольору, явища, значення (у мовознавстві); додатковий вияв почуття, настрою. «Барва її лиця була й тепер рум’яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі» (Леся Українка).

Відчуттяпочуття. За звучанням вони схожі, але між ними є семантична відмінність. Відчуття – це відображення мозком людини властивостей предметів об’єктивної дійсності, які безпосередньо впливають на органи чуття; стан подразнюваного організму. Зорові відчуття. Відчуття холоду. Крім того, це й відчування чого-небудь, а також передчуття. Відчуття кольору. Відчуття небезпеки. А почуття визначається як чітке і ясне усвідомлення чогось у сфері психіки, моралі; емоції, вияви душевного стану. Почуття обов’язку. Почуття любові. У таких випадках замінювати почуття на відчуття не бажано, бо може викривитися зміст.

Військовийвоєнний. Ці однокореневі слова мають досить виразну значеннєву відмінність. Слово військовий стосується війська та військової політики: військова доктрина (таємниця, частина, техніка); військовий квиток (кореспондент, дописувач, лікар, округ, аташе); військове училище; військові маневри; військово-морський; військово-повітряний; військовослужбовець. Слово воєнний пов’язане з війною: воєнні дії (роки); воєнна загроза (перемога); воєнний період  (стан). Російською ж мовою обидва поняття відтворю­ються одним словом военный.

  Вникатиуникати. Дієслова, які не можна взаємозамінювати, бо в них різні значення та інший зміст. Вникати (в що) – намагатися зрозуміти суть чогось, розібратися в чомусь. Вникати в свої обов’язки. « Навряд чи зможемо ми вам порадити щось, не вникнувши в суть справи» (Ю. Шовкопляс). Уникати (кого, чого) – прагнути не спілкуватися з кимсь, цуратися когось, не бажати чогось, рятуватися від чогось. Уникати розмов. «Я намагався уникати особистих зустрічей з нею» (П. Гуріненко). «Ви все якось уникаєте розмовляти про те, що мене найбільше хвилює!» (З. Мороз). «Навіть Маковейчик, який завжди уникав земляних робіт, сьогодні натер собі чесні мозолі» (О. Гончар). «Пан обозний, щоб уникнути глузування, таки сьорбнув борщу» (О. Ільченко).

 Власник володар.   Власником називають того, кому належить певна річ, майно. Власник окулярів, власник фірми. Вживається цей іменник і для позначення особи, яка вирізняється якоюсь характерною прикметою. Власник розкішної бороди, власник низького голосуКнижне слово володар переважно виступає в переносному значенні. Володар життя. Володар дум – так кажуть про людину, яка має великий суспільний вплив. Лексему володар часом ставлять і тоді, коли йдеться про власника чогось, і факт володіння власністю у нього самого чи в інших викликає глибокі позитивні емоції. «… наче він уже був володарем старовинних карт з багатющими родовищами міді, срібла, вугілля, калію» (О. Донченко). Але у звичайному, не піднесеному мовленні людину, у якої є майно чи прикметна ознака, слід називати власником, а не володарем. Тому ми сприймаємо як порушення стилістичної норми таке, наприклад, речення у байці Леоніда Глібова: «Володарі великих вух в клубочках скулились і затаїли дух». Як поняття історичне і архаїчне, володар – то правитель з необмеженою владою, монарх. Володіння – це один із аспектів права власності, поряд із використанням і розпорядженням. Саме тому в цивільному праві особа може  володіти майном, не бувши при цьому його власником. Іноді вживаний термін володілець є недоречною калькою з російського слова владелец. Краще казати тимчасовий власник.

  Впізнавати пізнавати. Впізнавати можна людину, предмет, річ тощо. А пізнавати – це осягати певні явища дійсності, діставати істинне уявлення про кого-небудь чи що-небудь.

  Всередині в середині. Всередині, усередині – предмет перебуває в межах, а не поза межами чогось. Це складний прийменник, а не прислівник. Коли нема вказівки на конкретне місце (наприклад, у хаті), його треба писати як одне слово. В середині, у середині – предмет перебуває в центральній, середній частині чогось, а не на початку і не в кінці. Тобто, якщо поняття конкретизується, тоді в середині пишемо окремо. То вже прислівникове словосполучення, в якому середина зберігає в реченні свої функції іменника.

В’яз яз в’язь в’язи. В’яз – листяне дерево. Яз – пліт, частокіл упоперек річки, затоки, в які вставляють вершу чи ятір. Слово ж в’язь має декілька значень: 1) прісноводна риба родини коропових; 2) спосіб скріплення дерев’яних частин будівлі; 3) зав’язь; 4) вид старовинного декоративного письма.  А в’язи – це шия. Скрутити в’язи. Ось такий цікавий ланцюжок співзвучних слів з скарбниці української мови!

Ганнібальські каннібальські. «Ганнібалова клятва» (вислів, пов’язаний з ім’ям полководця Ганнібала, що жив у III-II ст. до н. е., означає «рішучість, боротися до кінця, суворо дотримувати слова». Канібальські – це людожерські прояви, акти.

Гармонійний гармонічний. Виражають неоднакові поняття. Гармонійний – злагоджений, милозвучний, стрункий. Гармонійні відносини. Гармонійний розвиток людини. Гармонічний уживається як музичний, математичний та фізичний термін. Гармонічні коливання. Гармонічний ряд. Гармонічна пропорція.

  Годівниця годувальниця. Годівниця – це пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці. Годувальниця: 1) жінка, що годує грудьми дитину; 2) жіночий рід слова годувальник. Бджоли-годувальниці. На селі корова годувальниця сім’ї.

  Голова чи глава [уряду]. Стилістичні труднощі у виборі одного з цих слів виникають при вживанні їх у переносному значенні. Слово голова використовують на позначення виборного керівника засідання, зборів; виборного або призначеного керівника колегіальної установи: голова зборів (виборчої дільниці, екзаменаційної комісії). Слово глава здебільшого застосовують тоді, коли йдеться не про офіційну керівну посаду, на яку обирають чи призначають, і не про особу, що це місце посідає, а про того, хто стоїть на чолі якогось угруповання, громадського руху тощо: глава делегації, глава парламентської опозиції, а також — глава сім’ї. Але термін глава може бути вжите й щодо офіційної особи, коли її пост чи посаду не називають повністю, наприклад: глава уряду, глава держави, але Голова Верховної Ради (офіційна назва керівної посади).

  Гострий як полісемантичне або багатозначне слово. Гострий уживається в нашій мові в кількох значеннях, кожне з яких вирізняємо в певному контексті: гострий ніж (ніж, що добре ріже), гостре каміння (каміння з колючими краями), гострі пахощі (такі, що сильно діють на нюх), гостра розмова (різка, напружена розмова), гострий кут (кут, менший 90°).

  Готельмотель. Ці слова збігаються у значенні «приміщення для приїжджих». Тільки мотель уживається в розумінні «готель при автотрасі або поблизу неї».

Гривня гривна. Грошова одиниця України зветься гривня. А гривна – це металева шийна прикраса у вигляді обруча. Багато хто помилково вживає слова гривна в обох випадках. Порівняймо: «Ніс як за сім гривень сокира» (народна приказка), «Ченці дали йому скибку хліба, гривню грошей, та й вирядили од себе» (з книжки «Легенди та перекази»), «Темне волосся, зачесане на проділ, прикривала шовкова біла пов’язка, єдиний знак великокняжого роду золота гривна». Гривня відмінюється як вишня: дві гривні (а не гривни), п’ять гривень (а не гривен), двадцятьма шістьма гривнями (а не гривнами).

  Громадськийгромадянський. Ці прикметники мають змістову відмінність. Перший з них походить від іменника громада й означає  «належний до певного колективу людей». Громадські організації, громадський будинок, громадська думка. Другий стосується громадянина як члена суспільства, а також усього громадянства. Громадянські права, громадянська мужність, громадянська совість. Відповідно до цих значень маємо й послуговуватися згаданими прикметниками.

Давнина давність.  Давнина –  це давно минулі часи. Сива давнина, звичаї давнини. Давність: 1) велика часова віддаленість виникнення, здійснення чогось. Вікова давність, тисячорічна давність; 2) довгочасне існування. За давністю (а не давниноюроків, пожовтів од давності. Хоча в окремих випадках ці поняття збігаються: глибока давнина глибока давність.

  Давній древній. Слово древній – розмовне й рідковживане. Тому треба писати: давньоруські князі, Давня Русь (Київська Русь).

Далекоглядний далекозорий. Також розрізняються значенням. Далекоглядний – здатний передбачати події, наслідки чогось; передбачливий. Бути далекоглядним. Далекозорий – що добре бачить на великій відстані, а не зблизька. Далекозорі очі.

Дивний дивовижний. Показником володіння мовою є вміння орієнтуватися в її лексичних тонкощах. Що означає газетний заголовок  «Дивні знання»? Тут ідеться про щось кумедне, оскільки в сучасній українській літературній мові дивний має значення «кумедний, незрозумілий своїми якостями або вчинками», те саме, що російське странный. Але новітні наукові відомості, незвичайні, гідні захоплення, особливі знання належать до категорії не дивних, а дивовижних знань.

  Довжина довгота. Ці іменники передають різні значення. Довжина – протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома найвіддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини. Це також тривалість: довжина літа. Довгота́ (англ. longitude, нім. Länge, f) – одна з координат у ряді систем сферичних координат, що визначають положення точок на земній поверхні. 

Досадливийдосадний. Ці співзвучні слова розрізняються значенням. Досадливий – який виражає досаду. Досадливі рухи. Досадливий погляд, досадлива усмішка. Похідне – досадливо. Досадливо поморщився, досадливо покушуючи губи. Досадний – який викликає досаду; неприємний. Досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Похідне слово – досадно. «Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи» (Леся Українка). Досадно і соромно.

  Дощовий дощовитий. Не завжди чітко розрізняють функції цих двох  прикмет­ників. Дощовий є відносним прикмет­ником до слова дощ, російський відповідник – дождевой. Дощовитий (російське – дождливый) означає «багатий на дощі». Тож закономірні словосполучення: дощова вода, дощові краплини (хмари), але дощовитий день, дощовита осінь, дощовита погода.

Духівництво духовенство. До словотворчого гнізда слова духівництво належать духівник (священик, якому хтось постійно спові­дується), духівниця (заповіт про спадщину). Слово духовенство такого гнізда не має.

  Дякуючи завдяки. Не завжди розрізняючи ці слова, вдаються до неправильних висловів. Не дякуючи підтримці (допомозі, турботі, створеним умовам), а завдяки підтримці (допомозі, турботі. створеним умовам).  На позначення позитивної причини, що викликає бажаний результат, слід ставити прийменник завдяки. Але його не можна вживати для називання негативної причини: «Студент не склав екзаменів завдяки непідготовленості». Треба: «Студент не склав екзаменів через непідготовленість». Слово дякуючи, тобто висловлюючи подяку, є не прийменником, а дієприслівником і доречне в такому контексті: «дякуючи слухачам (глядачам, людям, рідним, друзям)».

Ефективнийефектний.  Ці прикметники часом ставлять не там, де годиться. Ефективний – це дійовий, результативний, корисний, досконаліший. Ефективні засоби. Ефективні ліки. А ефектний – той, що справляє враження, зовнішньо показовий. Ефектна поза (жест). Ефектний танець.

Жертовний, а не жертвенний. Слова, що не мають відмінностей ні в семантиці, ні в стилістичних відтінках, звуться дублетами. Один із видів дублетів – утворення від того самого кореня за допомогою різних суфіксів, наприклад, жертовний і жертвенний.  Перевагу, поза всяким сумнівом, потрібно віддавати першому, він широко вживається в творчості багатьох українських письменників. Від жертовний походять слова жертовник і жертовність, що підтверджує його глибшу вкоріненість у мову. Тож вислови на кшталт «жертвенна (замість жертовна) любов до рідної землі» треба вважати недоско­налими з погляду лексичних норм.

Житловийжилий. Слова, хоч і близькі звучанням, але відмінні значенням, тобто вони пароніми.  Житловий має значення: пов’язаний з житлом, стосовний до житла, пристосований для життя людей. Закономірним є вживання цього прикметника зі словами: будівництво, будинок, вагончик, відділ, корпус, масив, побут, проблема, фонд, забудова, комісія, кооператив, криза, норма, площа, спілка, питання, право, приміщення, управління, справи, умови тощо. Приклади: житловий фонд, житлове будівництво, житлова проблема, житловий відділЖилий (уживають зрідка) означає «засе­лений, залюднений, обжитий». «Фельдфебель повертається до жилого кутка теплушки» (Ю. Яновський).  До слова будинок можна застосувати обидва прикметники, тільки словосполучення матимуть різне значення: житловий будинок – призна­чений для життя; жилий будинок – той, у якому живуть люди; заселений. «Щоб потрапити до жилої частини будинку, треба було… ввійти спершу в простору, ще не розгороджену переділками нежилу» (Н. Тихий).

Журавлинийжуравлинний. Журавлиний – стосується журавля, пов’язаний з ним. Журавлина пісня, журавлине пір’я. А слово журавлинний походить від назви ягоди журавлина (російське – клюква). Журавлинний сік. У першому випадку н не подвоюється, в другому подвоюється неодмінно.

Завданнязадача. Ці однокореневі слова мають досить суттєву семантичну відмінність. Завдання – це визначений наперед обсяг роботи, те, що хочуть здійснити; доручення; а задача являє собою питання, що його розв’язують шля­хом обчислень за певною умовою (наприклад, у математиці). Часто плутають ці пароніми й пишуть: «Відпо­відальні задачі (замість завдання) стоять перед державою». «Основна задача (замість завдання) сьогодні успішно підготуватися до зими».

Загальний, а не всезагальний. Слово загальний має кілька значень: 1) стосовний до всіх (російське – всеобщий); 2) такий, що містить найсуттєвіше, без под­робиць; 3) такий, що охоплює основи чогось (російське – общий). Всеобщее избирательное право загальне виборче право; всеобщая история всесвітня, а також загальна історія; общее языкознание загальне мовознавство. В інших зна­ченнях російському общий відповідає українське спільний: общие интересыспільні інтереси; находить общий язык знаходити спільну мову. Тож для існування незафіксованої жодним словником української мови кальки всезагальний, яку так полюбляють журналісти й окремі науковці, немає ні підстав, ні потреби.

  За́дум заду́ма. Це різні іменники, яких не можна взаємозамінювати. За́дум – план дій, намір, основна ідея твору. Заду́ма – заглиблення в думки, роздуми. «Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму» (І. Нечуй-Левицький).

Замерзнутизмерзнути. Обидва слова походять від одного кореня, проте їх не можна вживати одне замість одного. Замерзнути озна­чає «стати твердим від холоду, перетворитися на кригу; згинути від холоду». А змерзнути – це відчути холод.

Заснованийоснований. Заснований  – значить створений, а оснований – той, що ґрунтується на чому-небудь. Місто засноване давноале теорія основана на фактах.

  Засвоювати освоювати. Засвоювати – сприймаючи щось нове, чуже, робити звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось. Засвоювати нові звичаї (таблицю множення, правила дорожнього руху). Освоювати: 1) робити придатним для використання; повністю використовувати, застосовувати. Освоювати заболочені землі  (проектну потужність машини, асигновані кошти). 2) навчатися користуватися чимсь. Освоювати суміжні професії  (нові матеріали, тему). Таким чином, ці дієслова маємо вживати відповідно до їхніх значень і не взаємозамінювати.

Звичайнозазви́чай. Відприкметниковий прислівник звичайно виконує в українській мові кілька функцій. Він уживаний як один із синонімів до слів: просто, прозаїчно; як ствердна частка: так, авжеж. Але найчастіше використовується в двох значеннях – «як завжди, як заведено» (не виділяючи комами) та в ролі вставного слова (виділяючи комами). Приклади: «Зими тут звичайно не дуже холодні».  «Вчителька, звичайно, людина талановита, але, на жаль, не може порозумітися з класом»Останнім часом помітна тенденція використо­вувати звичайно тільки як вставне слово: «Прихильники естради, звичайно, пам’ятають, що … ». А в значенні «як завжди, як заведено» дедалі частіше вживають зазви́чай. Цю тенденцію слід усіляко вітати, бо словесне розрізнення значень є одним із свідчень лексичного багатства нашої мови. Тим більше, що лексема зазви́чай не якийсь штучний витвір. Вона давно існує в українській мові.

  Звичай звичка. Іменники близькі значенням і за суттю певною мірою переплітаються. Однак не тотожні. Звичай – правила гідної громадської поведінки, що побутують у того чи того народу, суспільної групи, колективу, а також давній, традиційно усталений порядок святкування, відзначення пам’ятних та урочистих подій, дат. Людина, що живе в якомусь середовищі, вихована в звичаях свого оточення. Про звичку переважно йдеться тоді, коли мають на увазі поведінку або вдачу однієї особи, індивіда. Обидва слова входять до складу сталих сполучень: для звичаю, у звичаї, своїм звичаєм; за (своєю) звичкою, увійти у звичку, взяти собі за звичку. Для літературної мови характерне поєднання іменника звичка з прийменником за. Цей вислів може поширюватися прикметниками, видозмінюючи свій зміст. За старою звичкою означає «як давно заведено, за давньою традицією». На місці звороту за своєю звичкою може стояти інший – за своїм звичаєм.

Злетзліт. Іменник злет (родовий відмінок – злету) використовується тільки переносно «розвиток чогось, рух уперед, поривання» і належить до поетичного стилю мови. «… боротьба і злети на дорозі світлих сподівань» (А. Малишко). Слово  зліт (зльоту)  вживаний у багатьох значеннях: зліт літака (творчої активності мас, думки).

Змістовий змістовний. Їхні значення теж належить розрізняти, щоб не припускатися похибок. Змістовий – той, що стосується змісту, пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Це відносний прикметник, від якого не можна утворити ступенів порівняння. Уживається зі словами: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність тощо. Змістовий зв’язок, змістова основаА змістовний – багатий, глибокий змістом, зображенням чого-небудь; розумний метою, призначенням чогось. Це якісний прикметник, здатний до ступенювання: «змістовний», «змістовніший», «найзмістовніший». Уживається зі словами: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок. Змістовний твір, змістовні спостереження, змістовний урок.

Змішаниймішаний. Лексично багата українська мова чітко розрізняє відтінки значень, маючи на кожен з них окреме слово. Змішаний – це неоднорідний, з тимчасовою ознакою: «запах м’яти, змішаний із пахощами літнього вечора». Мішаний – це також неоднорідний, але з постійною ознакою: мішаний хор (у якому співають і чоловіки, і жінки), мішаний ліс (ростуть і листяні, і шпилькові дерева), мішана виборча система (що поєднує елементи мажоритарної та пропорційної систем). Оскільки в російській мові все це зветься одним словом смешанный, то наші державці та журналісти уникають слова мішаний і користуються тільки лексемою змішаний.

Знімання, знімальний, а не зйомка, зйомочний. При виведенні похідних від знімати в розумінні «фото­графувати» літературна мова віддає перевагу власне українським утворенням знімання, знімок, знімальний (знімальна група, знімальний майданчик). Поширені слова: зйомка, зйомочний є неоковирними й невмотивованими запозиченнями з російської мови, тож їх потрібно уникати.

Зрівнятипорівняти. Зрівняти в нормативному мовленні означає «робити рівним, однаковим» (зрівняти в правах, зрівняти з землею). Від цього дієслова походить зрівнялівка – невиправдане вирівнювання в чо­мусь. Коли ж йдеться про зістав­лення, його потрібно передавати словами порівняння, порівняти.

Зумовлювати обумовлювати. Зумовлювати – це спричиняти, викликати щось: «Гарна оплата зумовила і якісну роботу». А обумовлювати – встановлювати (в угодах, договорах тощо) певні умови, строки, показники.

Іноземний іншомовний іномовний інакомовний. Іноземний – той, що належить іншій країні, чужому краєві: іноземний матрос, іноземні загарбники, інститут іноземних мов (але Міністерство закордонних справ). Іншомовний уживають тоді, коли йдеться не про мову в цілому, а про певні її елементи (переважно лексичні) – слова, терміни тощо: іншомовне видання, іншомовні запозичення, іншомовна назва. Іномовний – який розмовляє, пише іншою мовою: іномовне населення, іномовна культура. Зрідка можна натрапити на прикметник інакомовний, що означає «алегоричний».

Італійськийітальський. Слово італійський пов’язане з сучасною Італією. Італійська мова, італійське кіномистецтво. А щодо племен на Апеннінському півострові у давнину вживаємо іншого прик­метника – італьський: італьська легенда, італьська німфа. Беллона італьська богиня війни. Російською мовою буде усе навпаки: слово итальянский по-українському – італійський, а російське слово италийский українською мовою – італьський.  У 5-3 ст. до н. е. італьські племена були підкорені Римом. Згодом вони стали основою італійської народності.

Казармовий, фірмовий, а не казармений, фірмений. Російські прикметники з суфіксом -енн у багатьох випадках слід перекладати українськими утвореннями з -ов: казарменный, фирменныйказармовий, фірмовий.

Казуальний казусний. Казуальний – такий, що не піддається узагальненню; випадковий. Казуальний характер подій. Казусний – надзвичайно складний, заплутаний. Казусна справа.

Кампаніякомпанія. Ці два близькозвучні слова досить часто вживають одне замість одного, тому що в російській мові вони  мають однакове написання і вимовляння (так звані омофони).У нас же ці слова не лише не тотожні у вимові, а й вельми віддалені щодо походження та значення. Слово кампанія пов’язане з французьким словом campagne – «похід» і використовується для позначення сукупності заходів, спрямованих на виконання певного завдання або досягнення якоїсь мети. Виборча, вступна, посівна кампаніяКомпанія – синонім до слова «товариство», походить від італійського слова compagnia, що зводиться до сукупності латинських слів: cum – «разом» та panis – «хліб», і означає «група осіб, пов’язаних певними інтересами». Весела компанія, телерадіомовна, промислова компанія.

   Примітка (не мовознавча) від редактора сайту www.rmc-ltl.info.  Вибори до Верховної ради України давно перетворилися у комедію «Нова кампанія старої компанії».  Ті ж самі, з року в рік облудні обіцянки  пройдисвітів, ласих на кусень від державного пирога. Дивним є феномен живучості цих акторів. Їхня засмальцьована колода чомусь зветься «еліта» (саме так вони себе величають).

Качкахитавиця. Інколи нерозрізнення міжмовних паронімів чи омонімів призводить до зовсім кумедних наслідків. Читаємо: «Люди боялися штормової качки на морі». Адже качка в нас – це цілком мирна і далеко не штормова водоплавна дика та свійська птаха (російська утка). А явище гойдання морського судна під час шторму українською мовою зветься хитавиця (російською мовою – качка).

Контингент континент. Слово контингент уживається в двох значеннях: 1) сукупність людей, що становить якусь однорідність з соціального, професійного чи іншого погляду. Школа з контингентом учнів близько трьохсот чоловік; 2) встановлена з певною метою гранична кількість когось або чогось. У зовнішній торгівлі – визначена для деяких товарів норма ввезення і вивезення їх у конкретні країни або норма транзиту, виражена у вагонах чи вартісних одиницях. Експортний контингент зерна. Якщо друге значення виступає як термінологічне і має досить вузьку сферу застосування, то перше, навпаки, дуже поширене в сучасній мові. Контингент учнів, курсантів, допризовників, військовослужбовців, учених, читачів, глядачів, слухачівКонтинент – це материк, великий масив суші, оточений з усіх боків (чи майже з усіх) морями та океанами. Австралійський, азіатський, американський, африканський, європейський континенти. Народи всіх континентів.

Копалиникопальні. Іменника копалина в однині не вживають узагалі, а в множині він позначає підземні мінеральні поклади, що їх використовують люди для промислових та господарських потреб. Відкриття нових копалин. У російській мові цьому слову відповідає термін ископаемые.   Копальня – це місце, де добувають корисні копалини; якщо це руда, то воно зветься рудня. Відповідниками цього іменника є російські слова: копь, рудник, прииск. «Линуть глибокі копальні в серце залізне землі» (В. Сосюра). Неправильним є вислів: «працював у Кривому Розі на копалинах». Помилково поставлено тут слово копалини замість доречного копальні.

Кориснийкорисливий. Сплутування цих різних за змістом прикметників призводить до прикрих помилок, перекручення змісту, бо один з них виражає позитивну якість, а другий – негативну. Корисний – такий, що дає користь, добрі наслідки. Дітям мед дуже корисний. Корисна для фахівців книга. Корисний також має термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисна площа, вага корисного вантажу. У цьому разі воно означає «придатний, потрібний для якоїсь мети», виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням. А корисливий — той, в основі дій якого зиск, розрахунок. Корисливий може виступити й синонімом слова користолюбний, виражати рису вдачі того, хто схильний до наживи і дбає тільки про власну вигоду. У цьому розумінні вживається тільки з іменником людина або його контекстуальним еквівалентом. Корислива (користолюбна) жінка, корисливий хлопець.

  Користати користуватися. Слово користати в Словнику української мови відсилається до слова користуватися. Отже, воно не має негативного забарвлення поза контекстом. Та й приклад підтверджує позитивне значення лексеми: «Восени я вернув до Львова, щоб користати з бібліотек» (І. Франко).

Кристал кришталь. Кристал – тверде неорганічне тіло, що має форму правильного багатогранника. «У майбутньому кіноплівку, кажуть, замінить кристал» (О. Гончар). Безбарвний кристал. Кришталь – скло високого ґатунку; вироби з нього, переважно посуд. Ваза з кришталю, дорогий кришталь.

Лі́карськийліка́рськийлікарняний лікувальний. Усі три прикметники є похідними від  лікувати.  Слово лі́карський (наголос на першому складі) вживається стосовно роботи лікаря:  лікарська діяльністьлікарський огляд, лікарський халат (одяг лікаря),  лікарська дільниця (дільниця, яку обслуговує певний лікар). Прикметник ліка́рський (з наголосом на другому складі) – той, що має лікувальні властивості, відповідає російському слову лекарственный. Ліка́рські рослиниЛікарняний – пов’язаний з лікарнею:  лікарняний режим,  лікарняний персонал, лікарняна медсестра, лікарняне ліжко. Лікарняний будинок – це споруда, що знаходиться у розпорядженні лікарні, а у лі́карському будинку проживають лікарі. Лікувальний указує на оздоровчі, збудливі, гамівні властивості. Лікувальні рослини. Тож неправильно: табличка «Лікарська косметика» на дверях медичного закладу. Треба: «Лікувальна косметика», бо тут мають на увазі процедури, що лікують, а не медиків, які проводять їх.

Лікуватилічити. Ці дієслова розрізняються значенням, здатністю вступати у зв’язки з іншими лексемами, а також мають свій ряд споріднених слів. Лікувати – застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання. Лікують різні органисерце, печінку, зуби; лікують антибіотиками, пігулками, травами, ультразвуком, гіпнозом; лікують добре чи погано. Спільнокореневими тут є слова: лікар, ліки, лікувальний, лікування, лікуватися, лікарняЛічити – називати послідовно числа, вести підрахунки, рахувати. «Лічу в неволі дні і ночі й лік забуваю» Тарас Шевченко). Лічимо гроші, присутніх, машини, вагони; лічимо до двох, до тисячі; лічимо на пальцях, на арифмометрі; лічимо поволі, швидко, уважно, без похибки. Вживаємо вислів лічити хвилини (години, дні), коли стежимо за часом, чекаючи кого-, чого-небудь. Кажуть: «ребра полічили», коли били (чи побили) когось. Лічити пов’язане зі словом лік, яке виступає у сполученні без ліку, а також у складі прислівника – безліч разів. А чому плутаємо слова лікувати і лічити? Та тому, що в російській мові є дієслово лечить у значенні  лікувати, яке близькозвучне з українським лічити. Але ж це слова з двох різних мов!

Люднийлюдяний людський. Читаємо: « … в найбільш людяних місцях Києва …».  Але ж людяний – це щирий, доброзичливий, чуйний у ставленні до інших людей; гуманний. Людяна натура, людяний закон, людяне гасло. У цьому тексті слід уживати людний (про місце, де перебуває багато людей). Людне зібрання, людне місце, людний шлях. Ще одне  слово, що співзвучне двом вищеназваним словам, але з іншим значенням: людський – належний людям, який складається з людей. Людське тіло, людська справедливість, людський рід, людське щастя.

Металевийметалічний. За всіма лексикографічними джерелами, перевагу потрібно віддавати слову металевий, яке має такі значення: 1) зроблений з металу; 2) властивий металові; 3) подібний до металу. Слово металічний має вужче значення: звук, подібний до металу.

Метеорологія метрологія. Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості та процеси, які там відбуваються. Інститут (прогрес, галузь, розділ) метеорології. Похідний від нього прикметник метеорологічний сполучається зі словами: центр, обсерваторія, станція, майданчик, прилади, бюро, служба, інформація, прогнози, дані, спостереження, дослідження, явища, причини. Метрологія  – наука про міри та ваги. Метрологічні: стандарт, служба, організація, установа, інститут, характеристики, терези.

Мимохідьмимохіть. Послуговуючись цими словами, потрібно чітко знати їхні значення. Мимохідь – минаючи щось, побіжно.  Мимохідь привітався із знайомим. Мимохіть – мимоволі, несвідомо. Мимохіть повернув голову на звук.

Міркуваннярозмірковування. Розмірковування – це заглиблення думками в щось, усебічне зважування чогось. Міркування означає «результат розду­мів, думка, погляд, переконання».

Морквяний, а не морковний. Від іменника морква утворено прикметник морквяний, який не має варіантів.  Морковний – це калька з російського слова морковный.

Музикальний музичний. У паронімічній парі «музикальний музичний» слова чітко розрізняються за змістом. Музикальний згідно з літературними нормами виступає у двох значеннях: 1) обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх. Музикальний слух (народ); музикальна душа (дитина, родина); музикальні пальці; 2) мелодійний; приємний звучанням. Музикальний голос (вірш). Музичний – який стосується музики як виду мистецтва, використовуваний для неї. Музичне виховання (товариство, училище), музична вікторина (школа, студія), музичний інструмент (магазин, критик), музичні знання (вечори). Російська мова в цих двох значеннях знає лише слово музыкальный, тому в мовленні якоїсь частини українців можливі ненормативні словосполучення музикальне училище, музикальна школа.

   Слід брати до уваги й те, що при виборі одного з розглядуваних двох прикметників  маємо неодмінно враховувати контекст, бо з деякими словами вони обидва вільно поєднуються. Музикальний твір і музичний твір. Два приклади: «Усім сподобався романс «Гаї шумлять» один з музикальних творів Георгія Майбороди». У концерті виконувалося кілька нових музичних творів. У першому прикладі вжито музикальний, оскільки мовиться про мелодійність творів, приємність для слуху; в другому – музичний, адже визначається належність їх до виду мистецтва (музики). У складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити прислівники дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, слід ужити якісний прикметник музикальний (романс «Гаї шумлять» – один з дуже (надзвичайно) музикальних творів Георгія Майбороди); коли ж контекст не дає змоги цього зробити, використовуємо музичний.

  Навшпинькахнавшпиньки. Прислівники, однакові значеннєво, але відмінні сполучуваністю. Навшпинькахна кінчиках пальців ніг (переважно щоб не порушувати тиші). Поєднується з дієсловами йти, підійти, стояти. «Леся злізла з полу, навшпиньках підійшла до дверей» (М. Олійник). Образно: «Вітер навшпиньках, вітер з Дніпра, Крадеться повз вартового» (І. Нехода). Навшпинькина кінчики пальців ніг. Поєднується з дієсловами звестися, підвестися, зіп’ятися, стати. «Ватя підвелася навшпиньки, нарвала яблук і покидала їх у траву» (І. Нечуй-Левицький). Знаючи особливості цих синонімів, легше правильно вживати кожен з них на письмі та в усному мовленні.

  Нагода пригода. Ці слова часто ставлять у фразах не там, де треба. Словник має стати в нагоді школяреві (треба в пригоді). Йому ще не випало пригоди побувати у Львові (треба нагоди). Іменник нагода означає випадок (здебільшого сприятливий), а іменник пригода вказує на якусь подію, на якісь бувальці або виражає потребу, користь; від цього й вислів стати в пригоді.

   Обидві лексеми часом ставлять не там, де треба, не тільки через їхню звукову схожість, а й тому, що серед багатьох значень вони мають також значення російського слова случай. «Ще на формуванні (взводу) сталася пригода, після якої ми з Оленченком подружили» (І. Багмут); «Олексій дав оправити портрет у рамки за скло і послав при нагоді до матері» (П. Куліш). Щоб уникати прикрих помилок, слід запам’ятати, що нагода означає «зручні, сприятливі для здійснення чого-небудь обставини, підхожий момент». А пригода вказує на те, що сталося (часто непередбачено, несподівано); на якусь подію або й на лихо. «Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди вставали перед ним, як страховище» (П. Мирний). Цей іменник може також виражати потребу, користь: «Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води» (народна пісня), від чого походить вислів стати в пригоді. «Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі у великій пригоді стану» (казка).    Отже, стати в пригоді – знадобитися, бути корисним, зробити послугу тощо. Замість цього словосполучення в усному мовленні, а іноді й у засобах масової інформації безпідставно вживають не узвичаєне в літературній мові стати в нагоді, що виникло внаслідок плутання двох висловів – стати в пригоді й мати нагодуХлопцеві стали в нагоді знання, набуті в профтехучилищі. Такого ненормативного звороту варто уникати.

Належність, а не приналежність.  Слово приналежність – це штучний витвір, що набув великого поширення виключно як калька з російської, оскільки в українській літературній мові немає слів приналежати і приналежний. А єдино можливим варіантом у цьому випадку є належність, утво­рене від належний.

  На протязі протягом. Протяг – це різкий струмінь повітря, що продуває. І сидіти на протязі біля дверей не рекомендується, можна застудитися. Слово протягом уживається в конструкціях на позначення часу тривання, існування чогось.  Протягом п’яти років. Ненормативними є: на протязі п’ятирічки (замість протягом), на протязі години. Якщо ж ідеться про відстань, то вживається вислів на протязі.  

З оглядуз погляду. Ці звороти мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось: 1) через те, що, тому. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника… З огляду на це останнє, я прохав би Вашого дозволу друкувати не всі Ваші вірші, а частину» (М. Коцюбинський); 2) зважаючи, беручи до уваги. «Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (з огляду на нову роботу)» (Леся Українка).  Інше значення передає вислів з погляду: 1) на думку когось. «Біла пустеля” (кінокартина) майже безфабульна річ, з погляду критика тридцятих років» (Ю. Яновський); 2) стосовно чого, з боку чого. «Пролог мені дуже сподобався в першім уступі… навіть нічого не можу сказати з погляду стилю» (Леся Українка). Обидва звороти надають висловлюванню книжного забарвлення.

Ожеледьожеледиця. У прогнозах погоди пізньої осені, ранньої нетеплої весни або взимку після відлиги і наступного похолодання синоптики часто попереджають: «Завтра туман, ожеледь, на дорогах ожеледиця». Коли бере морозець і застигають краплі дрібного дощу чи мряки, а на деревах та будівлях з підвітряного боку з’являється крижана кірка, таке атмосферне явище метеорологи кваліфікують як ожеледь. Якщо ж замерзають калюжі води й шляхи вкриває шар льоду, це ожеледиця. Ожеледиця заважає рухові транспорту, спричиняє автомобільні аварії, а також травми пішоходів.    Отже, ці слова стверджують про наявність тонкого шару льоду: 1) якщо на деревах, то це – ожеледь; 2)   на поверхні ж землі – ожеледиця. «В садках гірським кришталем блищала ожеледь. Бурульки іскрилися й мінилися діамантами» (З. Тулуб). «Прямуючи до волості, немов і не помічала ні вітру, ні снігу, ні слизької ожеледиці» (Л. Яновська). Хоча обидва явища переважно відбуваються одночасно, проте слова, що позначають ці семантично близькі та співзвучні поняття, не є взаємозамінними. Тож пам’ятаймо: на деревах ожеледь, на дорогах ожеледиця.

О́кругокру́га. О́круг (наголос на першому складі) – це адміністративно-політичний, господарський, військовий та інший підрозділ державної території. Виборчий о́круг. Військовий о́круг. Є ще окру́г (з наголосом на другому складі) – синонім слів навколо, довкола. Стихло все окру́г. Окру́г села простяглися луки. Окру́га – це навколишня місцевість, довкілля. Цю вістку рознесли по всій окру́зі.

  Оповідь, а не сказ. Російське слово сказ як означення літературного жанру (є ще інший вид у російській літературній спадщині – сказание)  українською мовою буде оповідь, натомість наше слово сказ – це назва інфекційної хвороби. Мимоволі згадується, як свого часу в одній з газет, перекладаючи на українську мову назву фільму «Сказ про то, как царь Петр арапа женил»  (студія «Мосфильм»,1986 р.), залишили без змін перше слово «сказ». Якщо тепер зробити зворотній переклад на російську, то вийде: «Бешенство о том, как царь Петр арапа женил».

О́рган і орга́н. Потрібно розрізняти ці слова в залежності від наголосу у них. Слово о́рган має такі значення: 1)  якщо наголос робиться на першому складі, а родовий відмінок закінчується на , то це – частина організму. Лікування хворого органа; 2) при наголосі також на першому складі, але у родовому відмінку слово закінчується на , цим словом називають: а) установу  (адміністративні органи; слідчі органи); б) періодичне видання як друкований орган політичних партій, владних структур тощо. Орга́н (наголос на другому складі, закінчення у родовому відмінку -на) – музичний інструмент. Звуки орга́на.

Особаособистість. Часом цих іменників не розрізняють і пишуть неправильно: «Особа автора виявляється в доборі теми і тільки йому властивих образах», – або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!» Слово особа означає одну людину, індивід: «Він сам, своєю кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею» (М. Коцюбинський). Коли ж мовиться про багатьох людей, ця лексема в множині (особи) заміняє слова: чоловік, душ. На нараду прийшло чимало осіб. Буває, воно править за відповідник до російського личность: підозріла особа. Юридичний, а також  граматичний термін особа відповідає російському слову лицо, але не лице. Треба писати й казати: дієслово в формі першої особи однини; статус юридичної особи. Особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей. Авторська особистість. Тому в першому реченні треба було написати: «Особистість автора виявляється…», а в другому сказати: «Прошу без особистих образ

Особовийособистий власний. Ще одна нечітко розрізнювана паронімічна група  прикметників. В усному мовленні часто плутають ці слова. Особовий: 1) стосовно до особи, людини взагалі, багатьох осіб. Входить до стійких словосполучень: особова назва, особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад. 2) граматичний термін: особове дієслово, особові закінчення дієслів, особові речення, особовий займенник.  Особистий: 1) властивий певній, конкретній особі; власний, персональний: особисте життя, особиста власність, особиста думка, особисті уподобання, особиста відповідальність, особисті речі.  2) який здійснюється індивідуумом безпосередньо, а не через інших. Особистий запис. Хворий був під особистим наглядом. Взяти під особистий контроль.

   З іменником справа поєднуються обидва прикметники, проте словосполучення мають різне значення: особова справа – сукупність документів про об’єктивні дані працівника установи, організації, підприємства, у яких відбивається його трудова діяльність. Особиста справа – це справа, яка стосується окремої особи, зумовлюється її власним бажанням і діями.  Так кажуть тоді, коли хочуть завважити, що дії або вчинки людини нікого, крім неї, не обходить. Одруження це особиста справа.

   Сполучення з іменником рахунок: 1) особовий рахунок – рахунок конкретної людини у банку; картка, в якій фіксується рух грошей (надходження й видача) у бухгалтерії відповідних служб про нарахування та облік оплати за надані  комунальні послуги тощо. 2) особисті рахунки – стосунки, що склалися між певними особами, тобто особистий уживаємо тоді, коли йдеться про людську індивідуальність, про те, що стосується долі, почуттів, переживань, власності окремої особи. Отже, особовий рахунок – у банку, відрядження беруть за власний рахунок, а зводять з кимось особисті рахунки.

   Також вишні у власному соку, а не  в особистому соку, як прозвучало у рекламі по радіо. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку. Різний зміст передають вислови власний автомобіль (тобто належний певній особі) й особистий автомобіль (визначений певній особі для службового користування). Синонімічні вислови: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з’явитися особисто і з’явитися власною персоною (розмовно-знижений стиль).

    Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info   Слово власний має декілька значень: 1) Належний кому-, чому-небудь за правом власності. 2) Свій, особистий. Власна постать, випадок з власної практики.  Писати власною рукою, власноручно підписатися. На власні вуха чути.  Побачити на власні очі. Не вірити власним вухам (очам)Віддати у власні руки щось.  На своїх власних  (іронічно – пішки). 3) Буквальний, справжній. Диктатура у власному розумінні слова це необмежена влада, яка спирається на силу. 4)  Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Власна вага, власні коливання тіла, власна вартістьВласне ім’я  (слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь).

Пам’яткапам’ятник. Слово пам’ятка має кілька значень: 1) річ або об’єкт, що нагадує про когось, про щось; 2) предмет матеріальної або духовної культури минулого (історична чи літературна пам’ятка, пам’ятка природи); 3) поминальна книжечка; 4) інструкція (пам’ятка водієві чи турис­тові). Пам’ятник – синонім до слів монумент, надгробок.

Перловий перлистий перлинний, а не  перлиновий. В українській мові немає слова перлиновий, принаймні, його не фіксують словники.  Перловий  означає «стосовний до перлів», «подібний до перлів», «зроблений з перлів». Наприклад: «Увіходить Йоганна розкішно вбрана, на шиї перлове намисто» (Леся Українка), «Що ж то за устонька солодкі, що ж то за зубоньки перлові?» (М. Кропивницький). Є ще прикметники  перлистий  (схожий на перли) і  перлинний  (похідний від «перлина»): «Вгорі перлисті переливи хмар, яких нема на небесах чужини» (М. Рильський); «Жайворонки та божа дрібнота сипала солодкими перлинними трелями» (Н. Кобринська). У медицині застосовують словосполуку  перлинна ванна. Тож площа має бути  перлова або перлинна, якщо хтось хоче уникнути омонімічного зближення з перловою кашею

Писемністьписьменністьписьменство. Через звукову подібність цих іменників автори й промовці інколи помиляються, використовуючи їх у невластивому значенні. Писемність передає такий зміст: 1) система графічних знаків, уживаних в якій-небудь мові або групі мов. Слов’янська писемність; 2) Сукупність давніх писемних, літературних пам’яток. Письменність – уміння писати й читати. Письменність народу, показник письменності. Письменство – синонім слова література. Красне письменство. Уживається і як збірне поняття «письменництво, письменники». Письменство України.

  Питаннязапитання. Ці слова також мають семантичні відмінності. Питання уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. Найчастіше воно виступає у сполученні з дієсловом порушувати, рідше – ставити, висувати (в значенні «пропонувати для обговорення, вивчення»). Але заміна порушувати на піднімати («Доповідач піднімав важливі питання…») стилістично невдала. У граматичній термінології також уживається питання, а не запитання. Знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальнеЗапитання – це звернення до кого-небудь, щоб з’ясувати щось; вимога, прохання з приводу чогось; запит.  Несподіване запитання. Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її адресатом, або до запитання. Запитанням може бути і звернення, яке не потребує відповіді. То так зване риторичне запитання – прийом красномовства, художній засіб образної мови. Не можна поєднувати іменник запитання з дієсловом задавати, для цього є більш прийнятне ставити.У значенні «звернення, що потребує відповіді» не слід уживати замість запитання слово питання, бо це суперечить мовним нормам.

  Піддосліднийпідслідний підслідчий. Схожі за вимовою, але відрізняються одне від одного значенням. Піддослідний – який є об’єктом наукового дослідження, експерименту. Піддослідні тварини, піддослідна картопля. Підслідний (прикметник, іменник). У юриспруденції – особа, яка перебуває під слідством. Підслідного допитали. Підслідчий – призначений для тих, хто під слідством. Підслідча камера.

  Плодоягіднийплодово-ягідний. Якщо перша частина складного слова не обтяжена суфіксом, який надає їй явно вираженої морфологічної окресленості, то дефіс не ставиться. Автотракторний, але автомобільно-тракторний; хлібобулочний, але хлібно-булочний; плодоягідний,  але плодово-ягідний; фанеростругальний, але фанерно-стругальний.

  Погрожувати, а не загрожувати [вчинити зло]. Часто не розрізняють відтінків у відтворенні українською мовою російського слова угрожать. Загрожувати – це становити небезпеку. А погрожувати – обіцяти причинити зло, неприємність. Те саме й з іменниками погроза, загроза, які російською мовою перекладаються лише одним спільним словом угрозаПогроза в сучасній літературній мові – обіцянка причинити зло, неприємність; загроза – можлива небезпека. Бойовики погрожують (а не загрожують, як можна почути з теленовин)  вчинити низку терактів. Освічена людина не скаже: «Він надіслав лист із загрозою», тільки – «з погрозою». Так само не промовить: «Цілком реальна погроза землетрусу», а «загроза землетрусу». Бо погроза – це вже землетрус дав про себе знати.

Показник покажчик. Показник – свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині – наочне вираження (в цифрах, графічно) досягнень, результатів чиєїсь праці. Показник зрілості, економічні показники. Слово покажчик має різні значення: 1) позначка, яка на щось показує. Покажчик дороги. 2) довідкова книжка чи список. Алфавітний покажчик літератури. Покажчик слів. 3) контрольно-вимірювальний прилад. Покажчик температури водиІменники показник і покажчик семантично диференціюються цілком виразно. Однак через звукову подібність їх часто плутають, надто в усному мовленні. Кажуть: «на дорожньому стовпі стрілка показник (треба: покажчик) кілометрів»; «покажчики врожайності (треба: показники)».

  Поки   поки що. Прислівник поки використовується в таких випадках: 1)  для вираження одночасної дії головного й підрядного речення. «Поки мати страву носила, батько став частувати старостів». (Г. Квітка-Основ’яненко); 2) для вираження межі дії головного речення. «Загоїться, поки весілля скоїться». «Поки сонце зійде, роса очі виїсть». А поки що означає  «до цього часу». «Поки що їхні стосунки цілком нормальні». «Та поки що я буду жити, як в тишу морська хвиля» (Леся Українка).

  Плутатипутати. Схожі звучанням і різні семантично лексеми часом уживають у невластивому значенні. Надто в усному мовленні. Слово плутати має значення «порушити певний порядок чого-небудь, робити безладдя; помилково сприймати одне за інше». Безладно переплітати нитки, волосся. Ще кажуть плутати ногами, тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи; плентатися. Переносно: вносити безладдя, плутанину в щось; помилятися; робити не те, що треба; збивати з пантелику, свідомо вводити в оману. Плутати: поняття, плани, думки, зізнання, деталі, кольори, Петра з Павлом. А ще бачимо цю лексему й у сталих зворотах: плутати карти – «розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання»; «плутати сліди» – змінюючи напрям руху, збивати когось з правильного шляху». «Що тобі у серце впало, мислі сплутало твої?» (Л. Первомайський). Путати має значення «стягувати путами – мотузками, ременями – ноги якоїсь тварини, зв’язати комусь і руки і ноги щоб обмежити рух. Путати коней, лошат. «Увечері вони зупинились у полі під високою могилою, спутали коней» (С. Скляренко). Розрізняються семантично й похідні від цих дієслів: поплутати й попутати, поплутаний і попутаний.

Поверховийповерхневий. Слово поверховий є прикметником від іменника поверх (будівлі, споруди): одноповерховий, десятиповерховий, багатоповерховий. Крім того, воно означає «неглибокий, який не стосується суті справи»: поверхова рецензія, поверхове враження (тлумачення), поверховий проект (тон, критик)Поверхневий – який перебуває, відбувається на поверхні чи на невеликій глибині від неї. Поверхневі джерела (води). Тож не можна казати: «поверховий обробіток ґрунту». Обробіток ґрунту, який здійснюють на невеликій глибині від поверхні землі  є поверхневим.

Подвижниксподвижник. Подвижник – людина, яка здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети; самовідданий трудівник. А сподвижник – товариш по боротьбі, діяльності; соратник. Іван Богун сподвижник Богдана Хмельницького.

Пожежникпожежний. Якщо російською мовою слово пожарник – це людина, яка зазнала лиха від пожежі, то українське  пожежник – це працівник пожежної команди. А той, хто потерпів від пожежі, зветься по-нашому погорілець. Російське ж слово пожарный означає того, хто гасить пожежу.   Натомість українською мовою пожежний – дієприкметник до іменників, призначення яких  попередження і гасіння пожежі (пожежні бочки,  пожежний дзвін, пожежна вежа, пожежна команда (машина). Ось такі вони, мовні тонкощі.

 Позбавитисяпозбутися. Збігаються у значенні «звільнитися від чого-, кого-небудь небажаного». Позбутися (позбавитися) лиха. Тільки позбавитися – «запобігти чомусь неприємному». Позбавитися клопоту. Тільки позбутися – «втратити когось, щось». Позбутися грошей, позбутися нахлібників.

Позичати запозичати. Слово позичати означає: 1) брати щось, когось для тимчасового користування в кого-небудь. 2) давати комусь у борг. «Я йому позичав осі» (Г. Барвінок). Запозичати (запозичувати) – переймаючи щось, засвоювати, робити своїм надбанням. «Добрі приклади варто запозичати» (В. Собко).

Половиннийполовинчастий. Половинний – це той, що дорівнює половині чогось, становить половину. Половинна цегла, половинний заробіток, половинна доза. А половинчастий – який складається зі стулок.

   Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info.  Стулка (рос. створка;  англ. flap, door; нім. Abdeckklappe, f) – рухомо закріплена частина або половина якого-небудь предмета, який може закриватися і розкриватися, стулятися. Стулковий означає «складений, розбірний, кусковий». Половинчастий переносно – позбавлений цілісності, послідовності, компромісний. Половинчасті двері, половинчасті заходи, половинчасті рішення.

Попитпропонування, а не пропозиція. Річ у тому, що російське багатозначне слово  предложение українською мовою має декілька відповідників, в залежності від змісту висловлюваної думки: 1) речення (граматичний і логічний термін); 2) про­позиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вка­зівка);   3) пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Уживання в останньому зна­ченні слова пропозиція зумовлене впливом росій­ської мови і не відповідає українським лексичним нормам.

Постачальник, а не поставщик. Постачати – давати кому щось, забезпечувати кого чимсь.  Похідні від цього слова: постачання, постачальний, постачальник, поста­чальниця, постачальницький. Слово поставщик є недолугим запо­зиченням з російської мови.

Презентація репрезентація. В 11-томному Словникові української мови модне іншомовне слово презентація тлумачилося тільки як фінансовий термін «пред’явлення грошового документа до виплати», а презентант – як його пред’явник. Обидва іменники споріднені з латинським praesento – «передаю, вручаю», звідси й відоме іншомовне слово презент – подарунок. Згодом слово презентація розширило сполучуваність з іменниковими назвами, позначаючи разом святкову подію, урочисте відкриття, представлення чогось. Через презентацію широко інформують про певне явище, факт. Найчастіша сполучуваність: відбулася (відбудеться) презентація. Отож презентація не має зв’язку з презентувати – «дарувати», «підносити подарунки». Але виявляє його з репрезентувати – «представляти», з репрезентація – «представництво». Вони споріднені з латинським representatio – «наочне зображення». Очевидно, під впливом поширених тепер презентацій плутають дієслова і замість репрезентувати (тобто представляти) помилково використовують слово  презентувати. Тож неправильно: творчість художника презентувала тогочасне образотворче мистецтво. Нормам літературної мови відповідають вислови: газета репрезентує інтереси дебютантів, гідно репрезентувати свою країну. Частіше це дієслово потребує після себе знахідного відмінка (кого, що), але подібно до представляти (кого-що, кому-чому) вживається також із давальним відмінком.

Приводитипризводити. Слова дуже подібні, але різниця між ними є. Перше з них уживаємо в його безпосередньому значенні: допомагати чи примушувати йти за собою (приводити до хати), спонукати прибути куди-небудь (прагнення знань привело до школи), доводити до якогось стану (приводити в належний вигляд), або переноснопородити: «Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла?» (Тарас Шевченко). Використовується воно й у висловах: як привести до пам’яті, привести в рух, привести до рівноваги тощо. Коли ж ідеться про щось таке, що спричиняє певний негативний наслідок (наслідки), тоді послуговуємося дієсловом призводити: «Призвели до біди та й поховались» (М. Коцюбинський).

Причиннийпричиновий. Хоча словники є невичерпним джерелом вивчення мови, однак й у них теж інколи трапляються недоладності. Приміром, основне значення слова причинний у нашій мові – «божевільний, несповна розуму». У багатьох лексико­графічних працях слово в такому значенні поставлено на друге місце та ще й з позначкою «розмовне». Виявляється, причинний як прикметник до причина в значенні «підстава, привід; явище, що породжує інше явище» неправильно подано у Словнику української мови  (т. 8). Словосполучення причинний зв’язок документується тут творами В. Леніна, який, як відомо, українською мовою не писав,  а лінгвістичні терміни причинний сполучник, причинне підрядне речення не докумен­туються нічим. І добре! Бо і сполучники, й речення в українській мові не причинні, а цілком нормальні. Причинний слід уживати лише в значенні «несповна розу­му», як, скажімо, у Тараса Шевченка: «Не русалонька блукає: То дівчина ходить, Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить». Але причиновий зв’язок, причиновий сполучник, причинове речення.

Прописанийпрописний. Прописаний – дієприкметник від прописати. Прописаний у родичів. Слово прописний має два значення: 1) який відповідає зразкам каліграфічного письма. Прописні літери; 2) банальний, заяложений. Прописна істина. «Прописні допотопні думки» (В. Симоненко).

Просвітитель просвітник. Сучасна українська літературна мова досить рідко використовує старослов’янський суфікс -тель, наявний у словах учитель, засідатель та в деяких інших. Особливо помітна тенденція до заміни його власними суфіксами в зіставленні з російською мовою (яка зазнала далеко більшого впливу старослов’янської, ніж українська): писательписьменник; читательчитач; свидетельсвідок. Тому укладачі тритомного «Російсько-українського словника» (1968р.) при перекладі слів просветитель, просветительница, просветительный, просветительство на перше місце поставили українські відповідники з суфіксами , -никВикористовували такі утворення й класики нашого письменства: «Я… передніше од усіх вас вистараюсь на просвітника» (І. Нечуй-Левицький), «Чув, чув, що ти тут зробився народним просвітником» (Б. Грінченко). Однак у засобах масової інформації та деяких художніх творах досі використовуються слова із суфіксом -тель (просвітитель, просвітительство й подібні), ігноруючи закономірні українські відповідники: просвітник, просвітниця, просвітній, просвітницький, просвітництво. Вік просвітництва.

Районрегіон. Район: 1) невелика адміністративно-територіальна одиниця у складі області, краю або великого міста; 2) частина території, що становить єдине ціле як економічна, промислова, географічна зона. Промислові райони країни. 3) місце, в межах якого відбувається або поширюється щось; осередок чогось. Район епідемії. Район землетрусуСловом регіон стали широко послуговуватися порівняно недавно. Воно означає велику територію, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо). Прикарпатський регіон. Африканський регіон. Іменники район та регіон не рівнозначні й не взаємозамінні. Тому й ставити їх у тексті треба, виходячи з їхніх значень.

Рублевий, а не рубльовий. Грошову одиницю колишнього СРСР в одних союзних республіках перекладали мовами корінних націй (українською – карбованець, узбецькою – сум, казахською – сом), а в інших – уживали російської назви, пристосованої до фонетико-морфологічних особливостей місцевої мови (білоруською – рубель, молдавською – рублэ, естонською – rubla). Після розпаду імперії Росія успадкувала рубль. Ми вживаємо назву російської грошової одиниці без перекладу, але російську прикметникову форму рублёвый відтворюють чомусь як рубльовий, що суперечить нормам української мови, за якими прикметники такого зразка мають наголошений суфікс -ев, а не –ьов. Порівняймо: кришталь криштале́вий, мигдаль мигда­ле́вий, перкаль перкале́вий, квасоля квасоле́вий (поряд із квасо́ляний), сталь стале́вий, тополя тополе́вий (також тополи́ний). Отже, єдино можлива форма прикметника в українській мові – рубле́вий: рублева зона, рублева готівка, рублева маса тощо.

Свідоцтвосвідчення. Звукова близькість цих слів призводить до того, що їх помилково вживають одне замість одного. Свідчення – про факт, річ, обставину, які підтвер­джують щось. Свідоцтво – офіційний документ.

Священний свячений. У сучасній українській мові існують прикметники:  свячений – той, над яким здійснено обряд освячення; і старослов’янський за походженням  священний – божественний, глибокошанований, високий, шляхетний. Слово  священик – служитель культу, який править у церкві, хоч і утворене від  священний, але  згодом утратило подовжену вимову «нн» під впливом слова свячений, тому пишеться з одним «н».

Сма́женнясмаже́ня. Дію за значенням смажити передають лексеми смаження, смажіння. «Як я ненавиджу те смажіння та печіння» (І. Нечуй-Левицький). Смаже́ня (пишеться з одним «н», наголос на другому складі) – страва зі сма́жених яєць; яєчня. «Гнат зразу ж дістав гроші й дав матері, щоб купила яєчка і зробила смаженю» (С. Чорнобривець).

Споживнийспоживчийспоживацький. Ці слова не є тотожними, вони мають різне значення. Споживний – який стосується споживання, придатний для нього; їстівний. Споживні властивості, споживні гриби. Споживчий – той, що слугує для задоволення потреб споживання. Споживчі товари, споживча кооперація. Споживацький – притаманний тому, хто прагне задоволення тільки власних потреб. Споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.

Сполучення сполука сполучність. Сполучення: 1) дія за значенням «сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися»; 2) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. Фразеологічне сполучення, тобто стійке поєднання слів. Сполука – переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Органічні сполуки, хімічні сполуки.

   Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info  По-різному ставляться мовознавці до слова сполучність. Одні вважають його сумнівним, невдалим, неприйнятним,  ненормативним. Пошук цього слова через запит на електронний словник «Словопедія. Літературне слововживання» (http://slovopedia.org.ua/) не дає пояснень щодо його значення і змісту.   Академічний словник української мови  в 11 томах (т. 9) тлумачить слово сполучність  як «здатність, можливість поєднуватися» і наводить такий приклад:  «За останні два роки вивчено породи [бройлерів] на кращу сполучність щодо результатів схрещування» (Наука і життя, 3, 1961, С.39).

Спочаткуз початку. Прислівник спочатку означає «перед чимось іншим, раніше, спершу, знову». З початку – це іменник з прийменником: з початку зими. Як бачимо, прислівник спочатку пишуть разом, а вислів з початку – окремо.

Стосилий стосильний. Семантично відмінні та не взаємозамінні слова. Стосилий. Так кажуть про того, хто має нездоланну силу. «Шуми, лісе, шуми… Я вслухаюсь у шум твій стосилий» (Л. Забашта). Стосильний – потужністю сто кінських сил. Стосильний двигун.

 Схвалювати  ухвалюватиСхвалити – позитивно оцінити будь що (російське –  одобрить), а ухвалити означає «постановити».

Тактовнийтактичний. Очевидно, помилки у вживанні цих слів спричиняє міжмовна омонімія: російське тактичный відповідає українському тактовний, а українське тактичний — російському тактическийТактовний (від такт) – який володіє чуттям міри, вмінням поводитися, як годиться вихованій людині. Тактовне пояснення, тактовний керівник.  Тактичний – який стосується тактики, цебто сукупності прийомів або способів, використовуваних для досягнення мети чи здійснення певної бойової операції. «Відступ міг диктуватися і тактичними міркуваннями» (І. Ле). Найчастіше вживається у словосполученнях: тактичне мистецтво, тактична боротьба, тактична схема, тактична перевага, тактичний маневр, тактичний прорахунок тощо. Хоча можна натрапити на тактичний у контексті, що зумовлює значення «делікатний, гречний». Приміром, кажуть тактичний вихователь, треба: тактовний.

Таланталант. Талан – то доля, щастя, успіх, удача. Від цього іменника походить і дієслово таланить. А талант – видатні природні здібності, що виявляються в тій чи тій галузі науки, мистецтва, в інших видах людської діяльності. Справжній талант, молоді таланти. Якщо в когось немає таланту, то кажуть: людина неталановита, а не безталанна. Адже безталанний – нещасний, знедолений. «А ти, моя Україно, безталанна вдово» (Тарас Шевченко). До речі, прикметник здібний, що теж вказує на обдарованість особи, нерідко сплутують з прикметником здатний (спроможний на щось, зугарний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом – способный.

Тим часомтимчасово. Декому непросто розпізнати відмінності  між висловом тим часом і лексемою тимчасово. Прислівник тимчасово, утворений з кількох основ, пишеться разом. Найчастіше він поєднується з дієприкметниками тимчасово непрацездатний, тимчасово зачинений, тимчасово відсутній, а також з дієсловами: працює тимчасово, тимчасово виконує обов’язкиПрислівникове сполучення тим часом пишеться окремо, подібно до тим разом, останнім часом, таким чином, воно відповідає російському тем временем. Є в мовному вжитку і складений сполучник тимчасом як, у якому компонент тимчасом пишеться разом. Його можна замінювати синонімами тоді як; але; проте; однак. Концерт не розпочинали, тимчасом як зал був уже переповнений.

Троїти труїти. Ці лексеми виражають різні поняття. Троїти – ділити натроє або збільшувати втроє; потроювати. Труїти – отруювати; переносно – позбавляти когось душевного спокою, рівноваги. Сусід повсякчас труїв його життя.

Турки тюрки. Ці слова розрізняються значенням. Турки – народ, що становить основне населення Туреччини. Похідне: турецькийТюрки – велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, а також й турки. Похідне тюркський.

Удачавдача. На перший погляд, «удача» і «вдача» – те ж саме. Але це не так. Удача – бажаний результат, щасливий збіг обставин, успіх. Нова вистава творча удача театру. А вдача – характер, натура людини. У мого товариша горда вдача.

Уклінуклон. Співзвучні, але не схожі семантично. Уклін – знак пошани, вдячності, передане письмове вітання у листі. Віддати уклін, передати уклін. Уклон: 1) частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту; 2) у гірничій справі – похила підземна виробка; 3) у геодезії – перелом профілю земної поверхні у напрямку вниз. Тому й користуватися ними в мовленні треба відповідно.

Українікаукраїністика. Україніка – сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури нашої країни (крім наук). Відділ україніки в бібліотеці, збирати україніку. А україністика – це українська філологія, мовознавство та літературознавство. Питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики.

Уславлювати ославлювати. Уславлювати – возвеличувати когось, щось. Уславлювати Батьківщину, уславлювати людину. Ославлювати – обмовляти, ганьбити когось, поширювати плітки, осуд, знеславлювати. «Не сплять, не дрімають мої вороженьки,- було каже Марина,- ославили мене молоду» (І. Нечуй-Левицький).

Усмішкапосмішка. Ці слова часто плутають і помилково вважають, що вони є синонімами. Слово посмішка в основному своєму значенні пов’язане з поняттям глузування, кепкування; до нього пасують епітети іронічна, скептична, глузлива, гадюча, уїдлива. Тому незрозумілою буде приємна посмішка.  За лексичними нормами української мови з епітетами м’яка, ласкава, приємна, при­вітна, лагідна, ніжна вживаємо слова усмішка: «Усмішка щастя розілля­лась по обличчю в старої» (М. Коцюбинський); «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка» (А. Малишко).

Утаємничений (втаємничений) – таємничий. Утаємничений означає «прилучений до якоїсь таємниці, ознайомлений з чимось приховуваним», те саме, що російське слово «посвященный». Таємничий –  незбагненний, незрозумілий, цікавий і страшний, повний чудес.

Уява уявлення уявний. Багато паронімів є словами, що походять від одного кореня, але мають різне префіксально-суфіксальне офор­млення. «Я не маю про це жодної уяви; Про ці речі вона мала досить туманну уяву». В обох реченнях треба було використати слово уявлення. Уявляти собі що-небудь може тільки людина внаслідок діяльності її мозку, здатності відтворювати щось у думках і свідомості, яку ми називаємо уявою. Продуктом уяви є уявлення про щось чи про когось, тобто розуміння чогось, знання про щось. Сказати, наприклад, «Іван не мав ніякої уяви про космічні катастрофи» не можна, бо уява в нього була, тільки вона не створила уявлення про це. Тож треба розрізняти значення цих слів і не підмінювати їх одне одним. Обидва слова-поняття стосуються сфери нашого мислення, ширше – внутрішнього світу людини. Проте кожен з іменників має характерну тільки для нього сполучуваність. Отже, багата уява, поставати в уяві, але мати, складати уявленняУява як здатність образно створювати або відновлювати в думках щось бачене, чуте є синонімом до слова фантазія і найчастіше виступає у зворотах: уява малює, в уяві постає (оживає), уява працює, робота уяви, викликати в уяві, спливати в уяві. Уживається також зі словами: багата, буйна, дитяча, збуджена, мимовільна, поетична, творча, художня, убога, хвора, людини, письменника, митця; плід уяви, сила уяви тощо. Уявлення як розуміння чого-небудь, знання, що ґрунтується на основі попереднього досвіду; чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, що зберігається і відтворюється в свідомості людини поза безпосереднім впливом їх на органи чуття, вживається зі словами: загальне, зорове, наше, неточне, повне, помилкове, правильне, релігійне, чітке, про мистецтво, про розвиток суспільства; давати уявлення, зберігати уявлення, складати уявлення, спростовувати уявлення.  Неправильно: «Книжка дає уяву про життя і творчість літераторів України», «Зелений Оленець справді не мав уяви про Сіроманців і Пломистих Блискавок» (з казки). В обох випадках ідеться про знання, пізнання, тому тут варто було скористатися сполученнями дає уявлення та не мав уявленняПравильним є слововживання у контекстах: «Їхні уявлення про мову викривлені»; уявлення про художній твір. Уявний – який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві: уявне задоволення. «Імператор Іоанн був задоволений уявним боєм і велів видати всім гребцям і воїнам, які брали в ньому участь, нагороду» (С. Скляренко).

Хор хори. Мають також семантичні відмінності. Хор – співочий колектив, який разом виконує вокальні твори. Уславлений хор. Хори – відкрита галерея, балкон. Співати на хорах.

Хрещенняхрищення. В українській мові тривалий час уживалися паралельно обидва слова. Але згодом усталилися два словотвірні гнізда. Від слова Христос утворені слова: християнство, християнин, християнізація,  христолюбність тощо. А від  слова  хрест хрестити,  хрещений,  хрещення. Хоч є і рідше вживані варіанти з «и» після «р»: хрищення, христити.

Цитрин цитрина. Розрізняються значенням. Цитрин – прозорий різновид кварцу жовтого кольору. Цитрина – цитрусове дерево і його плоди; лимон.

Чисельнийчисленний. Ці прикметники часто плутають, ставлячи їх не там, де слід. Приміром, кажуть: «Цього разу збори були чисельні», а треба: численні. Чисельний – той, що стосується числа; числовий. Чисельний аналіз, чисельна перевага, чисельна переконливість. Численний (але аж ніяк не багаточисленний): 1) який складається з великої кількості когось, чогось: численний загін, численна організація (аудиторія), численне товариство (невдало численна кількість книжок); 2) наявний у великій кількості. Вживається зі словами: війська, гості, делегації, досліди, жертви, зразки, кадри, мешканці, підприємства, ухвали. Інколи натрапляємо у газетах на дивний прикметник: «Демонстрація була багаточисельною». Такого слова немає в українській мові. Правильно: «Демонстрація була численною».

Короткий словничок двоскладових співзвучних пар слів паронімів (з різним правописом і значенням)

Бона (паперові гроші, що вийшли з обігу) – бонна (вихователька, гувернантка); біль (страждання) – білль (закон, законопроект); була́ (жін. рід від бути) – бу́лла (папська грамота); Віла (столиця Вануату) – вілла (комфортабельний будинок за містом); пана (род. відмінок іменника пан) – панна (дівчина); міра (одиниця виміру) – мірра (ароматна смола); мана (привид, ілюзія) – манна (крупа, каша); гама (музичний термін; переносно: послідовний ряд якихось однорідних або відмінних одне від одного предметів, явищ: гама барв, гама настроїв) – гамма (назва третьої літери грецького алфавіту; складник низки термінів – гамма-проміння, гамма-спектр, гамма-функція тощо);  мото … (частина складного слова, що означає «моторний», наприклад, мотоклуб, мотопомпа, мотопед і под.) – мотто (епіграф, гасло, дотепний вислів).

Короткий словничок іменників-омонімів, омофонів, що відрізняються закінченнями у родовому відмінку ( або )

1) Алмаз: алмаза (коштовний камінь); алмазу (мінерал).  2) Акт: акта (документ); акту (дія). 3) Алжир: Алжира (місто); Алжиру (країна); 3) Апарат: апарата (прилад); апарату (установа). 4) Бал: бала (одиниця виміру); балу (святковий вечір). 5) Блок: блока (частина споруди, машини); блоку (об’єднання). 6) Бор: бора (свердло); бору (хімічний елемент). 7) Борт: борта (одяг); борту (судно). 8) Булат: булата (зброя); булату (сталь). 9) Буряк: буряка (одиничне); буряку (збірне). 10) Вал: вала (деталь машини); валу (насип). 11) Елемент: елемента (конкретне); елементу (абстрактне). 12) Інструмент: інструмента (одиничне); інструменту (збірне). 13) Камінь: каменя (одиничне); каменю (збірне). 14) Клин: клина (предмет); клину (просторове поняття). 15) Лист: листа (одиничне); листу (збірне). 16) Листопад: листопада (місяць); листопаду (процес). 17) Папір: папера (документ); паперу (збірне).  18) Пояс: пояса (предмет); поясу (просторове поняття). 19) Рахунок: рахунка (документ); рахунку (дія). 20) Соняшник:  соняшника (одиничне); соняшнику (збірне). 21) Термін: терміна (слово); терміну (строк). 22) Стан: стана (технічне); стану (муз. та ін.).  23) Фактор: фактора (маклер); фактору (чинник).