Мас-медіа про нас

 

    

Юлія Ліщенко. Спостерігала, як комунальники чистять каналізацію. І тут її осінило…  04.05.2016, 18:25,

17-річна львів’янка Єлизавета Подкопаєва винайшла пристрій для очистки стічних труб і отримала за це золоту медаль міжнародної наукової олімпіади.

 У Львові вирішено проблему неприємного запаху з каналізації! Учениця Львівського технологічного ліцею Єлизавета Подкопаєва винайшла оригінальний і простий спосіб позбутися неприємного запаху у місті. За свій винахід 17-річна Ліза отримала золоту медаль міжнародної наукової олімпіади у Тбілісі. Суть винаходу така: у пластмасовий ківш об’ємом 150 літрів набиратиметься дощова вода. Коли ківш наповниться, він автоматично перевернеться і вода виллється потужною хвилею у каналізацію, очищаючи її від твердого сміття. Після цього ківш повертатиметься у вихідне положення. Такий пристрій можна встановити в каналізаційний колодязь, а за потреби – легко демонтувати через люк.

Ліза розповіла журналісту «ВЗ», що з дитинства любила точні науки – математику, фізику. Улюблені предмети у школі їй легко давалися, але про наукову діяльність вона не думала. У 9-му класі познайомилася зі своїм нинішнім науковим керівником, викладачем Львівського технологічного ліцею Віктором Колдуном. Він запропонував завершувати середню освіту в ліцеї. Дівчині сподобалося – в навчальному закладі є лабораторії, можливість займатися науковими дослідженнями.

Для наукової роботи Ліза обрала вирішення проблеми неприємного запаху у місті. Адже не секрет, що королівське місто Лева час від часу накриває зовсім некоролівськими хмарами смороду, який виходить із каналізації. «Живу у районі вулиці Новознесенської, – розповідає Єлизавета журналісту «ВЗ». – На моїй вулиці виникла проблема із каналізацією, неприємно тхнуло. Я спостерігала, як робітники чистили каналізацію і подумала, що вони лише усувають наслідки, але не причину цієї проблеми. Тому з науковим керівником вирішили розробити цю тему».

Над темою викорінення смороду Ліза і Вік­тор Петрович працювали три (!) роки. Чому так довго? Пробували різні варіанти пристрою, який би вирішив проблему. На перший варіант – сифонну систему – витратили багато часу. Але виявилося, що вона не дуже надійна. Другий варіант – поплавкова система. Вона була працездатна, але потребувала додаткової фільтрації дощової води. Остаточний варіант – асиметричний ківш – це частина імпульсного сантехнічного модуля. З цим проектом дівчина пішла на учнівську предметну олімпіаду з екології (спочатку на міський етап, потім на обласний, а далі – на всеукраїнський). На національному етапі (всеукраїнському науково-технічному конкурсі Intel Еко Україна-2016) зайняла друге абсолютне місце (розрив із першим місцем – 0,25 бала), що дало можливість представляти Україну на міжнародній олімпіаді «IYIPO 2016» у Тбілісі.

А у столиці Грузії дівчину чекала абсолютна перемога – золота медаль! «У Тбілісі був надзвичайно високий рівень організації конкурсу, – ділиться враженнями Ліза. – В олімпіаді взяли участь понад тридцять країн світу, було представлено 150 проектів. Було багато знайомств, переважно спілкувалися з колегами-учнями англійською мовою. Сподобалося, що там не було відкритого суперництва, а панувала тепла дружня атмосфера. Хоча кожен учасник представляв свій проект».

Маючи «в кишені» перемогу в IYIPO 2016, Єлизавета Подкопаєва пакує валізи для поїздки на наймасштабніший у світі міжнародний конкурс Intel ISEF, який відбудеться у травні у місті Фініксі (штат Аризона) у США. Ліза вилітає у Штати вже 6 травня. Разом із Єлизаветою право змагатися у цьому конкурсі вибороли кияни Денис Головань та Євген Бутенко і львів’янин Андрій Рабець. Ціна питання – більш ніж серйозна: переможець цього конкурсу отримає гарантоване право на навчання у будь-якому вищому навчальному закладі Америки!

У Фініксі Єлизавета також представлятиме свій «диво-ківш». Отже, про проблему львівського смороду з каналізації довідаються і в Америці. Спеціально для американських подіумів дівчині довелося терміново вдосконалювати конструкцію. Оскільки там під час демонстрації винаходу не можна буде використовувати воду, то з ковша «виливатиметься» сім’я льону або пшоно.

Своїм високим досягненням дівчина завдячує не тільки керівництву технологічного ліцею, а й батькам (тато Лізи працює у приватній фірмі, мама – домогосподарка). У скарбничці Єлизавети ще декілька престижних нагород в олімпіадах у галузі екології і техніки. Зокрема, цього року вона посіла третє місце у конкурсі «Всеукраїнський юнацький водний приз». Змагання проводилися у Києві, під патронатом Королівської родини Швеції.

Цього року Єлизавета закінчує ліцей, іде на срібну медаль (до золотої дівчина недотягує, оскільки величезним навантаженням є участь у різноманітних олімпіадах). Після проходження ЗНО планує вступати в один із технічних вузів (на механіко-математичний факультет чи прикладну математику). Хоча це і важко, але дівчина встигає викроювати час і на хобі – написання віршів і гру на фортепіано й гітарі.

Джерело: Високий замок online —http://wz.lviv.ua/life/169996-sposterihala-iak-komunalnyky-chystiat-kanalizatsiiu-i-tut-ii-osinylo

Винахід для АТО: юна переселенка Настя придумала, як безпечно транспортувати поранених

Учениця Львівської обласної Малої академії наук, уродженка Донецька Анастасія Лівочка розробила новий спосіб підвісу медичних нош в автомобілі, який дозволяє максимально швидко і без додаткових ушкоджень транспортувати пацієнтів по бездоріжжю. Завдяки застосуванню еластичного підвісу та спеціального пристрою – демпфера коливань – дівчина зробила конструкцію, яка швидко і легко монтується не тільки у машинах швидкої допомоги, а й у авто, габарити яких дозволяють перевозити поранених. Такі ноші, в першу чергу, призначені для українських бійців у зоні АТО. Адже саме під час бойових дій потрібно швидко і безпечно транспортувати поранених. Минулого року учениця придумала, як замаскувати дим з пічок, якими користуються солдати, адже він нерідко є орієнтиром для ворога. Цю розробку вже активно використовують на Донбасі.

Кореспондент IA ZIK зустрілася з юною винахідницею. Десятикласниця Анастасія Лівочка навчається у Львівському технологічному ліцеї. Народилася вона у Донецьку, але через бойові дії у її рідному місті була змушена переїхати до Львова. Дівчина розповіла, що покинути свою домівку було дуже складно. Але вона розуміє, що життя продовжується, потрібно рухатися вперед і вірити у краще. Зараз у Львові у Насті багато друзів, вони завжди її підтримують. «Львів зустрів нас дуже привітно. Тут ти ніколи не залишаєшся наодинці зі своїми проблемами. Я завжди підтримувала Україну і переконана, що перемога буде за нами», – каже Анастасія. 

Попри те, що дівчина з Донецька, вона чудово розмовляє українською мовою. Навчається дівчина відмінно. Дуже любить читати. Захоплюється математикою, яка припала їй до душі ще змалечку. Також веде активний спосіб життя, займається спортом та захоплюється танцями. Уже два роки навчається в Малій академії наук, де бере участь у різноманітних конкурсах не тільки обласного рівня, а й всеукраїнського. Настя планує здобути освіту в технічному напрямку, але ще не вирішила, що їй ближче: інженерія чи програмування. «В Донецьку я навчалась у звичайній школі. Тільки коли переїхала у Львів, з’явилось бажання придумати щось, що принесе користь людям. Можливо, мене на це надтихнули труднощі, а ще люди, які зараз зі мною поруч. Мрію здобути хорошу освіту та займатись справою, яка приноситиме задоволення», – поділилась мріями та думками Настя.

 Анастасія Лівочка. Фото: Миколи Тиса/ZIK  Анастісія Лівочка. Фото: Миколи Тиса/ZIK  Конструкція динамічного підвісу ніш Багатоканальний гасій коливань

Фото: Миколи Тиса/ZIK

Нещодавно у Києві відбувся фінал Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН у відділеннях технічних і комп’ютерних наук і Анастасія Лівочка посіла почесне друге місце.

Учениця разом із своїм науковим керівником Віктором Колдуном розробили чудовий та необхідний пристрій – портативний та недорогий комплект, який дозволяє будь-який автомобіль потрібної вантажопідйомності перетворити на спеціалізовану машину швидкої допомоги, щоб максимально швидко і без додаткових ушкоджень перевозити пацієнтів по бездоріжжю. Для цього застосовується еластичний підвіс і демпфери коливань, щоб мінімізувати больові відчуття пацієнта при його транспортуванні. Як зазначила дівчина, головними перевагами цього підвісу є простота, надійність, постійна готовність до експлуатації та можливість бути використаним на практично всіх транспортних засобах.

«Втілити цю ідею у реальність вдалося завдяки науковому керівнику Віктору Петровичу. Він допомагав мені над експериментами, створенням моделі, давав поради та вказував на недоліки. Відомо, що зараз на сході України через постійні бойові дії дуже погані дороги. Тож, коли перевозять поранених по бездоріжжю, їм завдається ще більшої шкоди. Ми розуміємо, якщо лікарі їхатимуть швидко, то буде підстрибувати корпус автомобіля та передаватися поштовхи на людину. Але якщо вони будуть їхати повільно, то втратять багато часу і, можливо, це буде фатальним для самого пацієнта», – акцентує Настя.

Вона також розповіла, як відбувалась сама робота, пошуки та шляхи реалізації цього винаходу. «Спочатку я дивилася, які є варіанти вирішення цієї проблеми. Розглядала різні розробки, патенти, практику, яку застосовують у Європі. І не знайшла нічого такого, що можна було б впровадити в Україні. Тому ми з керівником вирішили зробити патентний пошук, де знайшли патент ще XIX ст., в якому не було якихось складностей. Але цей проект був розроблений для тогочасної «швидкої», де ноші кріпилися на еластичні підвіси. Це було погано, адже ноші при поштовху розхитуються і коливання довго затихає. Тому ми вирішили додати до еластичного підвісу пристрій, який зменшує коливання. Це так званий амортизатор. Запропонований спосіб підвісу медичних ніш може бути використаний в будь-яких, навіть не спеціалізованих транспортних засобах. Такий підвіс легко монтується і демонтується, він не потребує особливих вимог до обслуговування, спеціальних попередніх і експлуатаційних налаштувань. Підвіс переводить усі різкі рухи корпусу автомобіля в плавне розгойдування носилок, яке швидко затухає завдяки системи демпферів», – розповідає винахідниця. Після серії експериментів, що повністю підтвердили працездатність ідеї, Настя обрала варіант конструкції підвісу – ноші ставляться на платформу, яка м’якими пружинами підвішена до корпусу автомобіля. Сама ж платформа обладнується гасителями коливань у вигляді пружинних маятників, що занурені у в’язку рідину. Вага маятників підбирається такою, щоб всі вони коливались на різних частотах і таким чином гарантували відсутність паразитних резонансів.

Поділилась десятикласниця й труднощами, які виникали при розробці винаходу: «Найбільше проблем було із розрахунками, адже мій шкільний рівень математики не дозволяє провести правильні та потрібні розрахунки. Також, щоб втілити цей винахід в життя, потрібно кошти, а їх немає».

Настя зазначила, що, попри усі труднощі, вона продовжує займатися тим, що їй цікаво. «У мене, як і у кожної людини, бувають невдачі, відчай, поганий настрій, але це все швидко проходить. Кожен сам вирішує, як з цим боротися. Якщо я чогось не розумію або у мене щось не виходить, то не боюсь звернутись до когось за порадою чи допомогою. Завжди потрібно рухатись далі і розуміти, що у світі є значно важливіші проблеми, ніж у тебе, і люди навіть їх вирішують», – запевняє дівчина.

Варто пригадати, що минулого року Анастасія придумала, як замаскувати дим з пічок, що використовують солдати для обігріву і приготування їжі. Зрозуміло, що дим, який піднімається високо вгору, нерідко є орієнтиром для ворога. Дівчина сконструювала ефективний змішувач димових газів з атмосферним повітрям. Його корпусом слугувала металева бочка від палива, в якій вирізали дно і кришку. З кришки Анастасія зробила розсіювач диму: зігнула її так, аби утворилася фігура з багатьма гранями, щоб розсіювався дим. Цю фігуру потрібно вставити всередину бочки та встановити усю цю конструкцію поверх димової труби. Також туди можна залити воду, тоді буде швидше відбуватись теплообмін. Виготовити такий змішувач бійці можуть самостійно в польових умовах. Для дівчини це дуже важливо. «На мою думку, зараз кожному українцю близька тема АТО. І я хочу зробити щось, щоб наблизило нас до перемоги та полегшило перебування військових на сході», – зазначила Анастасія. Але найголовніше те, що волонтери уже відвезли винахід на фронт, де його активно використовують.

Гарно відгукується про Анастасію Лівочку і директор Львівської обласної Малої академії наук Іванна Бородчук. «Креативність у Малій академії наук просто зашкалює. У дітей дуже цікаві та оригінальні проекти. У країни однозначно є майбутнє! Мене захоплює те, що, багато проектів спрямовані на вирішення практичних завдань. У нас навчається четверо переселенців з Донбасу. Настя Лівочка одна із них. Це дуже цікава особистість. У нашій академії дівчина займається вже другий рік, бере участь у багатьох конкурсах. Цьогорічна її розробка дуже важлива та необхідна саме зараз. Ми розуміємо, що діти з Донбасу багато пережили, тому робимо все, щоб вони почували себе комфортно. Мала академія – це наш особливий світ, де розуміють, де знають, що таке духовність та моральність. Тут панує порядність у стосунках, кожну дитину бачать як особистість», – розповідає директор академії. Керівник гуртка математики, секції технічних наук у Малій академії наук Ірина Лема також із захопленням розповідає про юну винахідницю: «Настя – переселенка з Донецьку. Мене дуже приємно вразила її дуже гарна українська мова. Це працьовита, позитивна, приємна у спілкуванні дитина, яка націлена на результат. Вона випитує у викладачів усе, що їй необхідно знати, прагне чогось досягти у житті, і це добре. Дуже багато праці вклав у неї науковий керівник Віктор Колдун. Він вміє зацікавити дітей технічною творчістю, спонукає їх розробляти проекти, власними руками робити макети. Завдяки його навчанню та працьовитість, наполегливості Насті й вийшла дуже потрібна робота – медичні ноші для поранених військових в АТО». Мирослава Прокопюк, IA ZIK

Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2016/04/14/vynahid_dlya_ato_yuna_pereselenka_nastya_prydumala_yak_bezpechno_transportuvaty_690453

Анастасия Ливочки Игорь ОСИПЧУК, «ФАКТЫ И КОММЕНТАРИИ», 09.04.2015. Школьница-переселенка придумала приспособление, мешающее врагу вычислять блиндажи бойцов АТО.  Изобретение девятиклассницы Анастасии Ливочки вошло в число десяти лучших разработок для фронта, созданных воспитанниками Малой академии наук Украины. Еще в прошлом году среди сотен изобретений, которые талантливые дети демонстрировали на творческом конкурсе Малой академии наук Украины, практически не было разработок по оборонной тематике. Теперь их очень много. Десять наиболее интересных из них продемонстрировали журналистам. «Будь я чуть постарше, пошла бы на фронт» — До войны и переезда во Львов техническим творчеством я не занималась, — говорит девятиклассница Анастасия Ливочка, которая вместе с мамой была вынуждена покинуть оккупированный Донецк. На всеукраинском конкурсе Малой академии наук Украины она представила приспособление, которое призвано помешать противнику определять, где находятся блиндажи наших бойцов, по дыму от печек-буржуек. — Мои родители в разводе, но когда год назад начались события на Донбассе, оба участвовали в акциях в поддержку единства Украины. К сожалению, остановить сепаратистов не удавалось, на улицах появились вооруженные люди. Потеряв работу, мама решила уехать. Она любит Львов, поэтому отправилась туда. Пока мама искала во Львове работу, я была с отцом в Донецке. В нашем районе сепаратисты устроили склад оружия, который по какой-то причине взорвался. К счастью, нашему дому это не причинило вреда, но мы пережили сильный стресс. Канонада и звуки автоматных очередей со временем стали обыденным делом. Родители пытались вывезти детей из города. Вначале я поехала с подругой на дачу, а затем — на море.

Через два месяца маме удалось устроиться на работу фармацевтом. И в начале августа я поехала к ней во Львов. Помните, тогда украинские войска освобождали один за другим города Донбасса. Вся наша семья жила надеждой, что недалек тот день, когда над Донецком вновь поднимется сине-желтое знамя. Уверена, это произошло бы уже в минувшем году, если бы в День независимости Украины не началось вторжение российской армии, следствием которого стала иловайская трагедия, сдача Новоазовска и другие печальные события. Было ясно, что в родной город вернемся не скоро. Я через Интернет искала, где продолжить учебу, и выбрала Львовский технологический лицей. С первых дней стала общаться с ребятами по-украински. Поначалу это было нелегко, ведь всю жизнь говорила по-русски. Прежде чем что-то сказать, в уме переводила фразы. А теперь не только говорю, но и думаю на украинском. Кстати, в этот же лицей поступила девочка, которой пришлось уехать от войны из-под Мариуполя. Мы вместе занимались в кружке научно-технического творчества.

В то время близкий мне человек пошел воевать добровольцем в АТО. Будь я постарше, находилась бы рядом с ним. Я ломала голову над тем, чем реально могу ему помочь. Идея пришла, когда узнала о такой проблеме: с помощью тепловизоров по горячему дыму от печек-буржуек враг может предельно точно вычислять, где расположены блиндажи наших бойцов. У противника есть новейшее российское оружие с боеголовками, самонаводящимися на источники тепла. Представляете, как это опасно! Искала решение, как сделать так, чтобы дым максимально быстро охлаждался и рассеивался. Пришла к совершенно простой идее: берем металлическую бочку (на передовой их много — в этих емкостях доставляют топливо), вырезаем дно и крышку. Из крышки изготовляем рассеиватель дыма. Сейчас покажу, как это делается. Настя надела матерчатые перчатки и несколько раз согнула кусок жести. Получилась геометрическая фигура с шестнадцатью гранями.

— Видите, даже у меня, хрупкой девушки, хватило сил справиться с этой работой, — продолжает Анастасия. — Чем больше граней, тем лучше рассеивается и охлаждается дым. Эта геометрическая фигура (я ее условно называю конусом) вставляется внутрь бочки. А сама бочка ставится поверх дымовой трубы. Важно, что дым не только быстро теряет тепло, но и сразу же как бы расползается по местности. Поэтому, думаю, даже очень хороший тепловизор не сможет точно засечь местонахождение блиндажа. Ценно, что сделать такое приспособление можно в полевых условиях, причем быстро — не более чем за час. Одно из его достоинств в том, что оно никоим образом не снижает тяги в печке.

— В городе Стрый Львовской области у меня есть мастерская, там мы изготовили опытный образец рассеивателя дыма, — вступает в разговор Виктор Колдун, научный руководитель кружка, в котором занимается Настя. — Волонтеры отвезли его на один из участков фронта. Бойцы сказали: вещь стоящая.

— Я, конечно же, сообщила о приспособлении своему близкому человеку, который воюет в АТО, и он тоже говорит, что это весьма полезное изобретение, — продолжает Анастасия. — В Донецке у меня осталось много друзей. Продолжаю общаться с ними по Интернету. Они пишут о жуткой дороговизне, пустых прилавках, безработице и невыплате зарплат. Так что благодарить «ДНР» людям не за что.

Більше читайте тут: http://fakty.ua/print/198196

З чого починаються нобелівські лауреати. «Дзеркало тижня. Україна» №8, 6 березня 2015 р.

Завершився національний етап Міжнародного конкурсу науково-технічної творчості школярів Intel ISEF (Intel International Science and Engineering Fair), де було визначено, хто представлятиме Україну на міжнародному інтелектуальному змаганні.

Міжнародний конкурс Intel ISEF проходить у США щорічно з ініціативи корпорації Intel. Його мета — не лише виявляти й підтримувати талановиту молодь, а й розвивати дослідження у царині фундаментальних та прикладних наук. Конкурс проводиться вже 60 років. З перемог у ньому розпочали свій шлях у науці більш як 20 нобелівських лауреатів. Роботи фіналістів оцінюють науковці світового рівня. Призовий фонд конкурсу становить понад 4 млн дол. Учасники отримують не лише нагороди, а й стипендії. …

Нинішнього року в національному етапі конкурсу взяли участь 195 старшокласників. Вони представили 175 проектів у семи категоріях: біологія, екологічна інженерія, науки про людину, науки про Землю, навколишнє середовище, хімічна та біологічна інженерія, хімія. …    “Креативність тут просто зашкалює. У дітей абсолютно неочікувані проекти, — розповідає Катерина Афанасьєва , член журі конкурсу, доцент кафедри генетики навчально-наукового центру “Інститут біології” КНУ ім. Шевченка. — У країни однозначно є майбутнє! Мене захоплює те, що, хоч як дивно, є дуже багато не суто наукових проектів, а креативних, спрямованих на вирішення практичних завдань. Наприклад, очищення води фільтром, зробленим із пресованих відходів пластикових пляшок (проект львів’янина Павла-Вадима Козловського. — О.О.), … Ці ідеї просто приголомшливі!”.

Справді, є просто фантастичні проекти. Фільтр кухонної витяжки, наповнений кавовою макухою чи використаною чайною заваркою (Віра Петрань, Львів). … Керівник науково-дослідної лабораторії Львівського технологічного ліцею Віктор Колдун, який разом зі своїми вихованцями привіз на конкурс 10 проектів, підтверджує: без спонсорів було б важко. Вони підтримують лабораторію, оплачують матеріали для дослідів. Саме за кошти меценатів змогла приїхати на конкурс до Києва велика команда ліцею. А ось від обласної секції Малої академії наук привезли тільки три проекти, — могли б більше, але не дозволив бюджет, каже В. Колдун. Бізнес має бути зацікавлений у співпраці з талановитими дітьми, вважає керівник шкільної лабораторії: “З деякими спонсорами шкільної лабораторії ми співпрацюємо. Я інженер-механік. Коли розв’язую якусь інженерну проблему, учні за бажання теж можуть узяти в цьому участь. Ось приклад — через викиди пари в атмосферу один завод мав проблеми з мешканцями сусідніх будинків. Ці викиди не шкідливі, але люди, котрі жили поблизу, скаржилися. І ось ми з дітьми досліджували, як позбутися такої прикрої “побічної дії” виробництва. Проблему вирішили”.

Керівник ліцейного гуртка підкреслює: важливо, щоб дослідження були цікаві самим дітям. Тому вирішив привезти на цей конкурс проекти, які не зовсім відповідають формату конкурсу, але надзвичайно важливі для юних винахідників. Вони пов’язані з АТО. Ці проекти не вибороли нагород, але вже оцінені львівськими волонтерами. Деякі навіть пройшли польові випробування. Проект Володимира Котюка “Постановник інфрачервоних завад для ворожих спостерігачів в зоні АТО” допомагає замаскувати позиції сил АТО навіть від ворожого тепловізора. “Автономний сигналізатор для зони АТО” Романа Полюги виконує роботу вартового — оповіщає військових про наближення ворога. У пристрої є спеціальні тримачі для природних маскувальних засобів — гілок, квітів. Завдяки їм можна замаскувати сигналізатор під пеньок чи кущ. “Пристрій для маскування пічок у зоні АТО” Анастасії Лівочки дозволяє розпалювати пічки так, щоб ворог їх не помітив.  Усі ці проекти економічні, можуть виготовлятися прямо в зоні бойових дій із підручних матеріалів і легкі в застосуванні. До речі, Анастасія — донеччанка. У львівському ліцеї навчається лише з вересня. І пристрій для пічок в АТО — її перший у житті інженерний проект. 

… Кілька старшокласників візьмуть участь у Міжнародній олімпіаді винахідницьких проектів IYIPO — 2015 у Тбілісі. Один із них — “Мікродемпфування фасадів для збільшення їх міжремонтного ресурсу” львів’янки Анастасії Лагоцької. Цей проект пропонує рецепт суміші, яка вберігає фасади старовинних будинків від руйнівної сили води. Використовуються для цього звичайна олія і бензин. “Сподіваюся, мій проект допоможе зберегти наше старовинне місто, яке я дуже люблю”, — каже Анастасія. 

dzerkalo-tyzhnya  Команда Львівського технологічного ліцею, зліва направо, другий ряд: Анастасія Лагоцька, Роман Полюга, Володимир Котюк. Перший ряд:  Павло-Вадим Козловський, Анастасія  Лівочка. 

Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/z-chogo-pochinayutsya-nobelivski-laureati-_.html