Освіта: проблеми і новації

      Сторінка про актуальні проблеми школи, думки освітян щодо їх вирішення (Окремі висловлювання можуть видатися декому надто категоричними чи упередженими, але все ж таки до слів тривоги і болю відданих школі людей, особливо коли йдеться про байдужість або заскорузлість у питаннях освіти, потрібно ставитися з повагою). 

Лілія Гриневич прокоментувала невтішні результати ЗНО-2017. Опубліковано 21 черв. 2017 р.

Результати цьогорічного ЗНО – невтішні. Максимальні 200 балів на ЗНО з української мови та літератури набрали лише чотири учасники. У 2016 році таких абітурієнтів було 67. Хто винен в таких результатах: учні, їхні батьки або ж навчальний заклад? Чи варто визначати рейтинг шкіл та професіоналізм їхніх викладачів за підсумками ЗНО? На всі ці та інші запитання відповіла Міністр освіти та науки України – Лілія Гриневич- https://www.youtube.com/watch?v=gjvc4ifCTSQ

      Окремі коментарі на цей відеоролик: 

  • а про те, що порог підняли по усіх предметах і бали стали нижче у порівнянні з 2016, як можна порівнювати сертифікати? Порівнювати минулий рік і 2017?
  • Та ви жартуєте. В 2016 був зовсім інший поріг, навіть якщо на кілька балів. ЗНО було легше, набагато, і це вам скажуть усі. Робити результати і висновки за цим – тупо і по-дурному. А те, що у 2016 році на 200 балів здало 68 дітей, а цього року лише 4 !!!!! Це нічого, так? 
  • Так круто покращують завдання, що самі на них відповіді дати не можуть. Що українська, шо біологія. На мою думку, ті люди, які складають тести є не компетентними, бо ж не можуть одразу перевірити правильність завдання. Як можна дати завдання, на яке нема однозначної відповіді.
  • Чому фахова комісія не перевірить завдання до того, як діти почнуть писати ЗНО? Щось тут не так, невже рідна мова важча наука за математику, хімію чи фізику? 

   Про заміну ДПА на ЗНО та популяризацію точних наук, – ґрунтовне інтерв’ю з Лілією Гриневич. 07.06.2017 – https://www.schoollife.org.ua

    Про нововведення у вступній кампанії

   – При вступі до ВНЗ цього року для абітурієнтів також запроваджені коефіцієнти, які можуть додати їм балів. Серед коефіцієнтів – галузевий, регіональний і сільський, де домножується для певних груп абітурієнтів їхній результат на незначний коефіцієнт.

   Сільські діти, як правило, є в нерівних умовах порівняно з міськими дітьми. І вони отримають невеличку прерогативу. Це, якщо дитина завершила сільську школу і так само місцем проживання її є село в рік випуску, то в цьому випадку буде незначний домножувальний коефіцієнт.

   – Так само є галузеві коефіцієнти. Є спеціальності, на яких складніше навчатися, наприклад технічні спеціальності. Це означає, якщо ти обрав таку спеціальність, то теж твій результат буде домножений на коефіцієнт трішки більший, ніж одиниця.

   Про електронний кабінет для абітурієнтів

   – Студенти, які склали Зовнішнє незалежне оцінювання та мають на меті вступати у виш, повинні створити власний електронний кабінет. Більшість абітурієнтів зможуть зареєструватися на екзамени саме завдяки електронному кабінету. Виняток становлять абітурієнти з окупованих території Донеччини та Луганщини та анексованого Криму.

   – Для всіх інших це – єдиний варіант, за допомогою якого майбутні студенти зможуть зареєструватися для вступу до вищого навчального закладу. Тому що саме у Єдиній державній базі освіти будуть опрацьовуватись їхні результати. Потім програма відповідно до пріоритетів, які визначать абітурієнти, їх “розподілить”. Ці списки будуть оприлюднені 1 серпня до 12 години дня. Таким чином абітурієнти побачать, чи потрапляють вони на бюджет, у який саме виш. Крім того, вступникам можуть запропонувати навчання на платній основі, якщо абітурієнт не потрапив на бюджет. Починається вступна програма на освітню програму “Бакалавр” 12 липня, але вже 29 червня ми запрошуємо абітурієнтів відкривати свої електронні кабінети

   Про особливості вступу для абітурієнтів з окупованих регіонів

   Для українських школярів, які проживають на окупованих територіях Донбасу чи Криму є можливість поступити на навчання до українських ВНЗ навіть якщо вони не здавали ЗНО. На такий крок у міністерстві пішли через те, що ці школярі не можуть повністю вивчати українську мову та історію України, які необхідні для здачі ЗНО.

   – Відтак для таких школярів відкрили центри “Донбас-Україна” та “Крим-Україна”. Саме на їх базі можна здати іспити з цих предметів. Це зроблено для того, щоб підтвердити знання абітурієнтів. Окрім того, вступнику треба буде здати іспит з одного з профільних предметів.

   – Слід зазначити, у вступній кампанії 2017 року для осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з вищих навчальних закладів, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів (наукових установ) України. Та, за бажанням самих абітурієнтів, вони можуть обрати будь-яку іншу область.

   Про заміну ДПА на ЗНО та популяризацію точних наук

   – Вже минулого року українська мова і література мала поєднане ЗНО із Державною підсумковою атестацією. Це важливо і для самих дітей, вони не змушені двічі складати іспит. Якщо вони вже йдуть на Зовнішнє незалежне оцінювання, це можна зарахувати і як Державну підсумкову атестацію. А нам це дозволяє побачити картину по всій країні в результаті досягнення загальної середньої освіти.

   – Цього року додалися як ДПА на вибір математика або історія України. Для нас цікаво відслідкувати, який напрямок обирають діти: гуманітарний чи технічний. Я не приховую, що ми зацікавлені розширити вивчення математики у школі. Це дуже важливо для формування логічного мислення, щоб потім діти обирали природничо-математичний напрям. Потім із цих дітей ми матимемо інженерів, програмістів, тих людей, які фактично розбудовуватимуть економіку України.

   Про особливості вступу на окремі спеціальності у виші

   – У вступній кампанії 2017 року тим, хто хоче навчатися на лікарських спеціальностях в медичних ВНЗ, доведеться отримати мінімум 150 балів з кожного із ЗНО. Це було рішення Міністерства охорони здоров’я. Вони встановили планку. Мінімальний бал повинні мати навіть ті, хто вступатиме на платну форму навчання. Встановлюючи такі рамки, ми, безперечно, розуміємо, що таке рішення може призвести до скорочення кількості студентів, які навчатимуться на платній формі.

   Про Зовнішнє незалежне оцінювання для студентів

   Тим бакалаврам, які в 2018 році захочуть поступати в магістратуру, доведеться здавати Зовнішнє незалежне оцінювання. Зокрема, у нас в планах запроваджувати ЗНО з іноземної мови для магістратури. Тому що якщо ви йдете в магістратуру, то вам треба довести свій рівень знань з іноземної мови.

   – На превеликий жаль, якщо ми зробили доступ без хабарів на перший курс для бакалаврату, то дуже часто це хабарництво перенеслося на магістратуру, де немає ЗНО. І найбільш погану репутацію мала магістратура з права. Цього року кожен бакалавр права, який буде вступати в магістратуру права, повинен скласти ЗНО. Таке рішення дозволить визначити, як готують правників в кожному з університетів.

   Про оновлення програми для початкових класів

   – До 1 вересня 2018 року планується перепідготувати 22 тисячі вчителів молодших класів. Звичайно, що це буде короткотривала підготовка, а не повний курс, який проходять учителі кожні 5 років. Ми робимо цю перепідготовку у так званий змішаний спосіб. Ми підготуємо дистанційний курс для вчителів у регіонах, щоб вони могли безперервно навчатись.

   – Якщо вчителі хочуть бути конкурентними в системі освіти, вони також змушені вчитися і змінюватися. Не можна вчити теперішніх дітей, так як учили 20-30 років тому. Зараз з’являються інші, нові виклики перед молодою людиною, перед громадянином. Зрозуміло, що школа також повинна оновлюватися. Ми будемо мотивувати вчителів учитися і дамо їм для цього доступ. Кожна школа буде зобов’язана організувати доступ учителя до інтернету.

   Про реформу, яка якісно покращить шкільну освіту

   Основна глобальна реформа нової української школи на основі компетентнісного навчання в нас розпочинається у 2018-2019 навчальних роках. Це буде новий стандарт освіти, це потребує перепідготовки вчителів. Це буде новий спосіб навчання в початковій школі. Запропонований метод навчання є новим для України, але не є новим для освітніх систем світу.

   – Наразі відбулось публічне обговорення навчальних програм для 5-9 класів. Їх почнуть запроваджувати на основі компетентнісного підходу для 5-9 класів вже з 1 вересня наступного навчального року. Це треба, бо ці діти не можуть чекати. З ними теж треба працювати саме зараз.

    ОДИН КОМЕНТАР – звернення до Міністра (поки що без відповіді), 08.06.2017.

   Шановна пані Ліліє! Роз’ясніть будь-ласка, чому учні, які закінчують 11 клас середньої загальноосвітньої школи здають ЗНО, результати якого зараховують як ДПА, а студенти професійно-технічних училищ, отримуючи таку ж середню освіту як і у школі, складають лише ДПА. Фактично така ситуація призводить до того, що учні 9 класу “втікають” до ПТУ через боязнь або не бажання складати ЗНО, яке зараховується як ДПА. Це призводить до скорочення середніх загальноосвітніх шкіл, оскільки важко набрати 10 клас. Учні, які бажають здобувати середню освіту у школі змушені або доїжджати до найближчих смт або працювати за індивідуальними навчальними планами, оскільки як відомо, у сільських школах малокомплектні класи.    У мене донька, яка закінчила 9 клас. Хоче навчатися у 10-11 класах. Але через боязнь ЗНО, учні забирають документи. Бажаючих у 10 клас – 4 учні. Відповідно, неповний клас і заняття або за індивідуальним планом, або добиратися до найближчої школи 15 км щодня. Який рівень знань буде у дитини, якщо вона щодня долатиме 30 км, не кажучи уже про зимові погодні умови та дороги. Дитина претендує на відзнаку. У селі середня школа існує 25 років. Після введення результатів ЗНО як ДПА учні щороку забирають документи до ПТУ. Батьки обурені. Діти могли б ще навчатися у школі, чітко визначитися майбутньою професією, але ДПА лише через ЗНО. Такі умови позбавили дітей права вибору: ЗНО чи ДПА.
   І останнє, ви говорите, що хочете побачити рівень середньої освіти, яку надають школи. Як тоді про рівень середньої освіти у ПТУ? Поясніть, чому так відбувається? Дякую!

     Тест із укр. мови на ЗНО 2017 року – це радянсько-англійський суржик. Ірина Фаріон. Опубліковано 27 трав. 2017 р. – https://www.youtube.com/watch?v=Xns_5zzZnes

     Маємо найдорожче – наших дітей. І оті наші святі діти позавчора пішли писати тест із української мови та літератури на ЗНО. Ті, що уклали мову того тесту, мабуть, хіба в минулих життях українською мовою говорили. Такого вимученого стилю мови умов та самих прикладів давно не читала! Де їх взяли, тих суконних горе-філологів, що таке понаписували?! Тест писаний московсько-англійським суржиком.

     Отже, у тесті з української недомови з десяток помилок у самих умовах та прикладах умов! Помилуйтеся: «приділила увагу» замість «надала увагу» (завдання 20), «високі споживчі властивості» замість «поживні» (завдання 22), «настійливо просила» замість «наполегливо» (23), «як не дивно» замість «хоч як дивно» (17), «друзі за інтересами» замість «за уподобаннями» (29-33), «часто траплялося» замість «бувало», «книги користуються популярністю» замість «мають популярність» (29-33), «недобросовісні любителі» замість «шанувальники» (32) та ін. жахіття від навчителів, мабуть, язика…. Бодай ви запалися…. Бідні наші діти, що мали бабратися в цьому московсько-малоросійському суржику!
   Проте вершиною неукраїнськости тесту з української мови є завдання з аналізу тексту «Букросинг: перетворюємо світ на суцільну бібліотеку». Типовий приклад малоросійсько-англійського суржика з претензіями на модерність: просвітити, мабуть, хочуть нас «современними огнями». Я нарахувала 17 уживань слова буккросинг та його похідників на зразок буккросер! Чи на такому англійському передозі маємо навчати української МОВИ? Нешановні укладачі! Чи вам відоме поняття класичного тексту, настояного на ідеї та українській формі? Це в час війни треба розповідати про якогось американця, що вигадав, пробачте, за лайку, буккросинг? Може б, про наших Героїв варто було дітям твір для аналізу дати? Але чи можуть це робити ті, для яких вершина розвитку укрмови – це її занечищення мотлохом англізмів, а перед тим московізмів! То наступного року, аби ваш регрес викликав відразу, пропоную дати бідним дітям ось таке малоросійсько-англійське потворисько:
    “Гадаєш, піпл буде без бонусу й пресингу толерувати інвазію офшорних брендів у прайс-листах наших маркетів і на бігбордах? – зі смайлом на фейсі проартикулював бой-френд іміджмейкер офіс-менеджерці за бізнес-ланчем з бренді й чикен-київ у снекбарі фітнес-центру, коли диск-жокей міняв рімейк синглу модерної хедлайнерки-суперстар на коктейль з гітів попси, мікс гардроку, арт-ґотіку, репу – харитативний ексклюзив для фанів брейк-дансу й рекреаційного секондхенду” (записав В. Радчук). 
    Закликаю абітурієнтів подавати апеляцію через профнепридатність самих УМОВ тесту з української мови! Навчіть їх поважати СЕБЕ. “Що чуже – то наше. А що наше – нам же й чуже. Наша доля вража. Нас доріже нашим ножем” (В. Стус).

   З 1 січня 2018 року скасовується право на призначення пенсій за вислугу років для працівників освіти.  Слайд з презентації  Урядового проекту змін до законів України щодо підвищення пенсій.  

Пенсії-слайд-2

Експертною комісією при Українському центрі оцінювання якості освіти визначено поріг «склав/не склав» для тестів ЗНО, подолання якого дає право подавати документи на вступ до ВНЗ. Для предмету «Українська мова і література» пороговий бал – 24. Його подолали 92% учасників ЗНО-2017. Математика – 1184%.  Англійська мова – 1485 %. Німецька мова – 14 / 77 %. Французька мова – 14 / 79 %. Іспанська мова – 14 / 78 %. Історія України27 / 86,55 %.  Російська мова26 / 89 %.  Біологія23 / 87 %. Фізика11 / 83,52 %. Географія28 / 94,87 %. Хімія19 / 87,6%.

   В Україні стартувала програма “Навчай для України”, в рамках першого етапу якої 40 відібраних фахівців різних напрямків після спеціального навчання викладатимуть у 5-11 класах шкіл, які найбільше цього потребують, протягом 2 років.

   Хобзей

Заступник Міністра освіти й науки України Павло ХобзейЯк змінити школу, яка існує 40-50 років, із тими самими вчителями? Це можливо, тільки якщо прийдуть агенти змін, які зможуть її розворушити. В кожному колективі є люди, які активні, креативні. Але вони не можуть виграти цей двобій з системою: “Тобі що, найбільше треба? Тобі що, за це більше заплатять?” І часто мотивація до змін згасає“.

  Спочатку проект реалізуватиметься в трьох областях – Київській, Харківській та Львівській, приблизно по 13 учасників на регіон. Відповідно до названої програми, щоб викладати у школі, тепер не обов’язково бути вчителем. Достатньо мати вищу освіту, глибокі знання з якогось шкільного предмету, лідерські якості та багато натхнення. Знання учасників програми щодо конкретних шкільних предметів будуть перевірятися, але вони не обов’язково мають співпадати з написом у дипломі. Найбільша потреба у викладачах англійської мови, математики, всіх природничих наук, інформатики. Також потрібні викладачі історії й гуманітарних наук.

  Учасники програми, які не мають педагогічної освіти, навчатимуться заочно, щоб за півтора роки отримати диплом про педагогічну освіту державного зразка, який дозволить їм при бажанні залишитися працювати в школі й після завершення програми. З 1 вересня учасники почнуть викладати у школах, офіційно оформлені як вчителі.

    Про перепідготовку вчителів молодших класів, якою буде пенсія педагогів у випадку проведення пенсійної реформи та чого чекає від українських освітян суспільство розповіла Міністр освіти і науки України Лілія ГРИНЕВИЧ.

ПЕРЕПІДГОТОВКА. «До 1 вересня 2018 планується перепідготувати 22 тис. вчителів 1-х класів. Звичайно, це буде короткотривала підготовка. Це не буде такий курс, який проходять вчителі раз у 5 років. Ми робимо таку перепідготовку у так званий змішаний спосіб. Ми зробимо дистанційний курс для вчителів, який буде їх підтримувати»

У регіонах зможуть скористатися цим курсом? «Так. Мусять бути здатні. Ми не можемо вчити дітей так, як вчили 20 років тому. Ми мотивуватимемо вчителів учитися, для цього дамо їм доступ. Кожна школа буде зобов’язана організувати доступ вчителя до інтернету (це відповідальність школи) , щоб вони могли працювати з дистанційними  курсами. Крім того, цей курс буде доступним також офлайн».

ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ. «Зараз учителі можуть його проходити лише в інститутах післядипломної освіти, де не завжди їм пропонують цікаві сучасні курси. Натомість у нас є дуже багато інших провайдерів підвищення кваліфікації, робота з  якими зараз для вчителя не зараховується. Ми з допомогою закону дамо можливість, щоб вчитель обирав форму підвищення кваліфікації і місце підвищення кваліфікації».

ПРО СЕРТИФІКАЦІЮ short.media писав про те, чого чекати від цього процесу, також свою думку щодо сертифікації висловив Ігор ЛІКАРЧУК.

Лілія ГРИНЕВИЧ:«Завдяки сертифікації ми зможемо виокремити учителів, які володіють компетентісними методиками, дати їм доплату 20%, і вони би стали тими методичними наставниками, які би поширювали нові методики навчання».

ПРО ЗАРПЛАТУ. «Зараз вилка від 4500 до 8500 грн залежно від кваліфікаційної категорії і різних доплат. Ми не просто підняли з/п, ми просунули вчителів на 2 тарифні розряди вгору в єдиній тарифній сітці. Це дуже важливо, бо там був розрив між вищою і середньою школою зовсім невиправданий. Зрозуміло, що це недостатній рівень з/п, і над цим треба буде працювати, але вчителі також мусять змінюватися».

ПРО ПЕНСІЮ (у разі проведення пенсійної реформи).  «Наші вчителі-пенсіонери значно виграють, і у них буде значне підвищення пенсії. Тобто вчителі потрапляють саме у цю категорію пенсіонерів , які виграють. Мінсоцполітики зараз готує дані в цифрах, щоб ми бачили вилку, в якому випадку і  наскільки збільшиться пенсія. Ці матеріали будуть дуже широко розповсюджені».

І НАОСТАНОК… Лілія ГРИНЕВИЧ: «Ми хочемо також сказати вчителям: «Ви для нас дуже важливі, але ви теж маєте відкритись до реформ і ви маєте вчитися». Повну версію відеоінтерв’ю можна подивитися тут. 

Детальніше: http://short.media/education/perepidgotovka-ta-pidvishchennia-pensiyi-shcho-shche-chekaie-uchiteliv © short.media

Оплата праці вчителів Європи: надбавки до основного окладу

Базові оклади вчителів, як правило, зростають залежно від стажу роботи. Проте їх доповнюють різноманітні надбавки, які можуть становити значну частину чистого заробітку вчителів. Додаткові надбавки можуть надаватися, наприклад, за кваліфікацію, базуватися на результатах праці вчителів та/або успішності студентів, за викладання в складних умовах або роботу з учнями з особливими потребами, за викладання у віддалених географічних районах; а також за понаднормову роботу.
Майже в третині європейських країн пропонуються всі або майже всі згадані види надбавок. З іншого боку, у Бельгії (французька та фламандська частина), на Кіпрі, у Португалії, Великобританії (Шотландія) і Ліхтенштейні існує тільки один або два види надбавок.
Надбавки за кваліфікацію, вищу за мінімальну кваліфікацію, необхідну для того, щоб бути вчителем (тобто за ступінь магістра, кандидата, або доктора) надаються в системах освіти більшості країн. Як правило, типи і розмір таких надбавок встановлює центральний орган управління освітою (міністерство). Але в деяких країнах ці надбавки встановлюються на основі місцевих угод.
Найвища надбавка за додаткову кваліфікацію серед європейських країн – в Ірландії, де вчителі, які почали працювати до 5 грудня 2011 року можуть отримувати надбавку в розмірі до 6 140 євро, а ті, хто розпочав працювати у період з 5 грудня 2011 року по 1 лютого 2012 року, – до 4 416 євро. Проте вчителі, які почали працювати після 1 лютого 2012 року взагалі не отримують надбавки за додаткову кваліфікацію.
У Бельгії (французька та німецька частина) якщо вчителі початкової або неповної середньої школи здобувають ступінь магістра, їх оклад підвищується до рівня окладу вчителів старших класів середньої школи, для яких кваліфікація магістра є вимогою працевлаштування. У Туреччині вчителі зі ступенем магістра піднімаються по шкалі окладів на один тарифний рівень, а вчителі зі ступенем доктора – на два рівні.
Безперервне підвищення кваліфікації вважається професійним обов’язком для вчителів у переважній більшості європейських країн. У деяких країнах, наприклад, у Литві, Румунії та Словенії, проходження курсів підвищення кваліфікації є необхідною умовою для просування по службі та підвищення заробітної плати. Тільки у третині країн вчителям надаються фінансові надбавки за отримання підвищення кваліфікації.
У більш ніж третині країн вчителі можуть отримувати додаткові надбавки за якість їх роботи після проведення атестації або на основі результатів своїх учнів. У Чеській Республіці ця надбавка становить 3,9%, а в Латвії – від 7% до 12% від основного окладу. У Польщі директор школи за погодженням з місцевими органами управління освіти надає «мотиваційні стимули» за належне викладання, впровадження інновацій, відданість викладацькій діяльності і за виняткові досягнення у виконанні завдань і обов’язків. У Сполученому Королівстві (Англії, Уельсі та Північній Ірландії), кожна школа проводить атестацію і за результатами якої учителі рухаються по шкалі окладів. У випадку видатних результатів вони можуть піднятися на 2 рівні.
У більшості країн виплачуються надбавки вчителям, які навчають учнів зі спеціальними потребами у звичайних класах. Цей вид надбавок звичайно надається у разі наявності учнів з особливими освітніми потребами, але можливі й інші критерії, наприклад навчання дітей з мовними труднощами, дітей різного віку в одному класі, або учнів з низьким рівнем успішності.
У Словенії, наприклад, виплачуються надбавки за викладання у двомовних класах. У Швеції наявність в класі учнів з труднощами в навчанні або особливими потребами може бути прийнятою до уваги при індивідуальних переговорах щодо зарплати.
У деяких країнах участь у позакласних заходах оплачується як понаднормова робота, а в інших за нею виплачують окрему надбавку. Наприклад, у Словенії навчальні класи на відкритому повітрі (šola v naravi) винагороджуються до 20% від основної заробітної плати за 6 годин на день в початковій і неповній середній школі. Крім того, за проведення семінарів, спортивних та інших позакласних заходів (interesne dejavnosti) виплачується 11,94 євро на годину.
Майже у всіх європейських країнах вчителям виплачуються надбавки за виконання додаткових обов’язків.
Ця діяльність може включати в себе роботу з учнями після завершення уроків, участь в управлінні школою, надання допомоги іншим вчителям, участь в екзаменаційних комісіях, національних або міжнародних органах, підготовка навчально-методичних матеріалів і т.д.
Надбавки за виконання додаткових обов’язків можуть встановлюватися як на центральному рівні для деяких регульованих видів діяльності, так і на рівні школи для вирішення конкретних завдань, які входять до повноважень школи. У Фінляндії та Швеції вони також встановлюються на місцевому рівні.
Крім того, вчителі в усіх європейських країнах, за винятком Кіпру, Латвії, Мальти, Румунії, Великобританії (Шотландія) і Ліхтенштейну, отримують додаткові надбавки за понаднормову роботу, тобто робочий час, який перевищує кількість робочих годин встановлених у трудовому договорі. У більшості випадків погодинна ставка за понаднормову роботу визначається центральним органом управління як певний відсоток від базового окладу. У Болгарії, Греції, Іспанії і Туреччині встановлюється конкретна фіксована сума.
Майже в половині країн виплачують надбавки, пов’язані з географічним розташуванням школи. Вони є мотиваційними стимулами, які заохочують вчителів працювати у віддалених, сільських або соціально неблагополучних регіонах, і визначаються на центральному рівні управління. Також учителям можуть виплачуватися надбавки за роботу регіонах з вищою за середню вартістю життя, наприклад, у столиці. Критерії таких надбавок значно відрізняться в різних країнах.
Вони можуть носити географічний характер (віддалені та ізольовані райони), що має місце в Данії, Іспанії, на Кіпрі, в Польщі, Румунії, Фінляндії та Великобританії (Шотландія). З іншого боку, вони можуть мати економічний (висока вартість життя), як у Франції та Великобританії (Англія), або соціальний характер (райони зі значним соціальним відчуженням, з високим ризиком чи з великою часткою учнів, що представляють етнічні чи мовні меншини), як в Іспанії, Франції та Італії.
Джерело інформації: офіційний сайт працівників освіти і науки України
 

Міністерство освіти і науки України працює над розробкою інтегрованих освітніх курсів

Це  передбачає й готовність учителів спеціалізуватись відразу на цілому блоку дициплін певного напрямку. Відповідний пілотний проект в українських школах мають намір запроваджувати із 2018 року. Про це повідомила міністр освіти і науки України Лілія Гриневич 2 червня у Житомирі під час зустрічі з освітянами області.

“Ми повинні запропонувати інтегровані курси, які з одного боку, економлять час, але з іншого – є дуже практикоорієнтованими. Зараз ми будемо розробляти такі курси. Зрозуміло, що це буде пілотний проект для тих шкіл, які захочуть апробувати його у 2018-2019 навчальному році. Тому що найбільша проблема, наприклад, інтегрованого курсу “Природничі науки” у тому, що в нас немає готових вчителів, які це можуть читати. Це виклик для педагогічних і класичних університетів, котрі мають їх підготувати. Простіша ситуація, наприклад, з історією. Ми вже навіть узгодили зокрема з Інститутом національної пам’яті інтегрований курс з історії України та всесвітньої історії, який називатиметься “Історія України в контексті всесвітньої історії”. Оскільки там ХХ-ХХІ століття, Україні є що сказати… Проблема легко вирішилася ще й через те, що читає ці два предмети в школі, як правило, один учитель. У випадку природничих предметів є проблема, тому що це –  різні вчителі”, – зазначила міністр.

При цьому  Гриневич закликала керівників вищих навчальних закладів подбати про те, щоб збільшити кількість предметів, які зможе викладати один учитель. “Якщо ви подивитесь на провідні освітні системи (ту ж Фінляндію чи Канаду), там учителі готуються майже універсалами, які потім можуть спеціалізуватися на якомусь блоку предметів. Ми ж робимо дуже вузькоспеціалізованого вчителя, який усе своє професійне життя може залишатись у тій своїй ніші. Враховуючи те, що в Україні багато малих шкіл і сільських територій і ми не можемо йти на тотальну оптимізацію й возити дітей по 50 км до школи, нам необхідно все-таки готувати широкопрофільних учителів”, – зауважила Гриневич.

Дослідження “Нового Шляху”: Реформа освіти в Україні. Примітки: 1.  «Новий шлях» – українсько-канадський новинний портал – https://www.newpathway.ca/doslidzhennya-nsh-osvita-v-ukrayini/  2. Публікації відформатовано і подано одним документом. Текст і стилістику збережено.  By  New Pathway,  – Apr 25, 27, 2017

Н-шлях-Канада

1. За компетентісний підхід

“Основне у реформі – відійти від школи знань до компетентісної школи”. Оксана Винницька, радник Міністра Освіти України, голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради Світового Конґресу Українців.

Оксана Винницька стала радником Міністра освіти, коли розроблялася Концепція “Нової української школи”. Зараз вона займається розвитком нових навчальних програм і стандартів освіти в Україні. Вона вважає, що “Основне у реформі – відійти від школи знань, яка накопичує знання і факти, до компетентісної школи, яка виробляє вміння, що пізніше дозволять молодій людині розв’язувати проблеми і бути компетентною у суспільстві ХХІ сторіччя.

Обговорення змін програм навчання відбувається через онлайн-ресурс www.ed-era.com. Деякі зміни, які базувались на цьому обговоренні, вже прийняті Міністерством та впроваджуються в навчальний процес початкових класів України. Зараз проходить обговорення програм 5-9 класів. З вересня 2018 р. усі перші класи в Україні повинні повністю перейти на нову систему навчання за компетентісним підходом. Але це вимагає розробки матеріалів і перевишколення великої кількості вчителів і заступників директорів шкіл.

Можна навести конкретний приклад, як це буде втілюватися. Шкільна програма буде відходити від того, що дитина має знати, що таке іменник і прикметник, і вміти знайти його в реченні, до того, щоби компетентно відстояти свою думку і представити кількома реченнями, наприклад, що вона робила на цих вихідних. Буде викладатися вміння скласти речення так, щоби людина, яка його прочитає, зрозуміла, в чому суть. Потрібно навчити дітей сприймати зорову інформацію та інформацію з музики і з інших систем спілкування, це є важливіше, ніж вміння витягнути іменники і прикметники з речення. Ніхто не заперечує, якщо хтось пізніше захоче вивчати мовознавство чи філологію, і присвятити цьому своє життя. Я, наприклад, належу саме до таких. Для таких людей в старшій школі буде обов’язковим вміти виділяти всі частини мови та аналізувати типи речень. А для пересічної людини, чи для людини, яка має інші зацікавлення, не обов’язково знати, що є іменник. Такі маленькі приклади можна навести в математиці, фізиці, літературі та інших галузях.

У новому Законі про освіту планується, що у 10-12 класах буде профільна школа, щось подібне до системи в Канаді. Сьогодні в Україні багато хто критикує те, що в школах є багато заучувань фізичних формул чи історичних дат. Якщо хтось планує присвятити життя історії чи фізиці, вони мусять це знати. Але тому, хто, наприклад, хоче працювати у ІТ, треба знати базові дані про історію та історичні течії, думки та події, які сьогодні впливають на наше життя, та більш глибоко розвинути компетентності, пов’язані з сучасними технологіями.

Чому освітня наука прийшла до висновку, що непотрібно давати таку кількість знань? За останні 100 років кількість інформації надзвичано збільшилася, людський мозок сьогодні є неспроможний цю інформацію затримати. Якщо ми починаємо відбирати інформацію, це базується на певних цінностях, на тому, що ми вважаємо за важливе чи неважливе. Наприклад, дуже багато дискусій є на тему літератури, яку літературу діти повинні читати чи не читати. Якщо відбирати певні твори, ми будемо встановлювати певну шкалу цінностей. А сьогодні щораз більше пишеться творів. І тому нам потрібно, щоби діти читали, а не обов’язково нам розповідали про якісь твори, які відібрав хтось інший. Тобто діти повинні вміти читати, зрозуміти, на що натякає в тому тексті автор, що є фактаж, які є емоційні сторони тексту, чим керуються головні персонажі і т.д. А інформаційний простір – то є Google, діти мусять вміти там знайти правду, брехню, факти, думки і вміти розрізнити всі ті 4 аспекти. Діти мають любити читати, а сьогодні в Україні діти, і не лише діти, не читають і не люблять читати. Це трагічно, а в компетентісному підході ми мусимо зробити так, щоби Україна читала.

Вже довгими роками в Україні йде обговорення особистісного підходу в освіті (student centered learning). Мій підручник для учителів Лицем до дитини: Особистісно-орієнтоване навчання в початковій школі був виданий у 2005 році. Зараз ми поступово поміщуємо цей підручник для загального користування. У підручнику зокрема сказано: ‘Учитель може виконувати ролю суфлера…. Виконуючи ролю суфлера, учитель підказує дітям потрібну інформацію, коли їм щось не зрозуміло в написаних вказівках, або ж виникають якісь запитання під час виконання завдань… виконуючи ролю суфлера, вчитель підказує дітям, як продовжити роботу, але підказує він не конкретною порадою, а запитаннями-підказками. Підказування учителя можна порівняти з роботою суфлера в експериментальному театрі… учитель, підказуючи, повинен скеровувати дитину, давати їй змогу самостійно знайти розв’язання проблеми, а не давати вказівку точного її виконання… Кожне запитання-підказку вчитель має ставити, враховуючи особистість кожної дитини… Навчальний процес, в якому учитель виконує ролю суфлера… дає змогу дитині експериментувати та діяти творчо’.

Сила канадської і конкретно онтарійської системи освіти у тому, що ці питання постійно обговорюються і тести постійно проводяться, тут постійно шукають, як зробити краще. Я би дуже хотіла, і це філософія, яку сповідує Міністр освіти, щоби ми не казали сліпо, що у нас все добре, тому що ми виграли якусь олімпіаду, чи якийсь вундеркінд щось найкраще придумав. А щоби 80% дітей України були успішні, а деякі мої колеги говорять про 100%. Щоби усі вміли читати, переконливо говорити, поважати думку співбесідника, компетентно розв’язувати поточні проблеми, брати на себе ініціятиву, навчатися впродовж життя”.

“Для успіху сьогодні потрібні не тільки професійні навички, але й більш широкі можливості”Маріанна Онуфрик, експерт Інститут суспільно-економічних досліджень, Київ.

Програма “Нова українська школа” дає відповідь на запитання, що важливіше: набуття професії чи передумова для повного щасливого життя? Зважаючи на динамічний розвиток технологій, зникнення щороку кількох десятків професій, якщо освіта буде зводитися тільки до навчання професії, то стане серйозною загрозою не лише для людини, але й для держави. Очевидно, що для успіху сьогодні потрібні не тільки професійні навички, але й більш широкі можливості. Переконана, що важливо говорити не тільки про освіту з метою знайти роботу, а про отримання освіти задля самореалізації у всіх аспектах життя.

Саме тому “Нова школа” передбачає перехід на компетентісну модель освіти, коли результатом років навчання, зокрема у загальній середній освіті, має стати не лише певний набір знань, але й володіння суспільними, соціальними компетенціями, важливими для усвідомленого, повноцінного і щасливого співжиття з іншими людьми і навколишнім світом.

Очевидно, що перехід на компетентісну модель освіти передбачає переформатування усіх напрямів забезпечення освітньої діяльності: підготовку педагогів, організації навчального процесу, методичного забезпечення. Але щасливе майбутнє дітей, які будуть готові до новітніх викликів, того варте.

Перехід до цієї моделі був покладений в основу законопроекту №3491-д “Про освіту” (нова редакція), який був прийнятий рівно рік тому у першому читанні і наразі готується до другого читання. На жаль, є підстави вважати, що той прогресивний зміст, який був закладений у законопроекті, може бути вихолощений. Крім того, у документі є величезна кількість формулювань про те, що ті чи інші положення законопроекту будуть конкретизовані у спеціальних законах. Освітнє законодавство включає в себе базовий Закон “Про освіту” та спеціальні закони по кожному із видів освіти – вища, середня, професійна і т.д. Очевидно, що у рамковому законі неможливо прописати усе детально, однак, якщо позначити тільки базові поняття, а їх конкретизацію віднести до спеціальних законів, то можна взагалі звести нанівець всю реформу. Треба розуміти, що від прийняття базового закону до прийняття нових редакцій спеціальних законів пройде мінімум два роки, адже йдеться про довгу процедуру написання законопроекту, обговорення, схвалення урядом, розгляд у парламентському комітеті та у сесійній залі в першому і другому читанні. Це означає, що революційні реформаторські норми, закладені в цьому законі, зможуть запрацювати в кращому випадку тільки у 2019 – 2020 навчальному році.

2. Компетентісна школа шкодить суспільству 

“Новий Шлях” звернувся за поясненням щодо компетентісного підходу, на який планується перевести українську освіту, де висловлені думки тих, хто підтримує такий підхід; , думка проти; і думку редактора, який теж проти цього підходу), до Роберта Крейгена, професора математики з Університету Манітоби (Канада). Ось що він розповів: “В нижній частині таксономії Блума – класифікації цілей навчання – є механічні навички низького рівня, такі як запам’ятовування формул і фактів. На вершині – такі навички як уява, оригінальні розв’язки і творчість. Компетентісний підхід до навчання концентрується на ключових компетенціях і каже, що студенти повинні мати навички з верхньої частини класифікації, в той час як навички з нижньої – це лише перешкоди на шляху до верхнього рівня. Але дістатися до більш високих рівнів неможливо, не пройшовши нижніх рівнів, так само, як ви можете звести стіни будинку і поставити дах тільки після того, як побудували фундамент. Крім того, вивчення фактів і формул не зашкоджує перспективам студентів – всі великі уми мали гарну і міцну традиційну освіту.

Компетентісний підхід зазначає, що студенти повинні робити відкриття через досліди і самостійні експерименти, де вчитель виступає тільки в якості орієнтира і не дає правильних відповідей. Але дітям все одно потрібно знати важливі факти, наприклад, що Земля обертається навколо Сонця. Такий факт неможливо дізнатися тільки слідуючи інтуїції, він може бути доведений лише за допомогою наукового методу, який може пояснити тільки вчитель. Учитель може зробити це за короткий проміжок часу, щоб не витрачати життя учнів на віднайдення одного маленького факту із безлічі маленьких фактів, які повинні знати освічені люди. Однак метод, де студенти вчать самі себе, а викладачі виступають в ролі провідників, став одним з основ педагогічного підходу в Канаді.

До початку 1990-х в навчальних програмах середніх шкіл в Канаді говорилось, що студенти повинні знати певні факти. Це конвенційний метод, який протягом багатьох століть люди використовували як найкращий спосіб навчання. Навчальний план сьогодні говорить, що студенти будуть розуміти певні речі, і будуть використовувати декілька способів пізнання певних речей, але не будуть вивчати стандартний спосіб пізнання. Багато вчителів ігнорують тиск адміністрації з приводу переходу на цей підхід, особливо вчителі старших класів (high school), які, як правило, більш освічені, наприклад, в математиці. Коли науковці-педагоги говорять вчителям, “Ми хочемо, щоб ви дозволили дітям робити речі самостійно”, багато хто з вчителів думає “Ви жартуєте? Я буду робити те, що працює, тому що я знаю, що дітям буде потрібно в університеті”. Багато з вчителів початкової школи бояться математики і полегшено зітхають, коли хтось говорить їм, що “Новий спосіб викладання математики полягає в тому, щоб дитина сама робила відкриття”.

Через те, що вимоги університету досить високі, в якийсь момент школярі повинні почати вчитися за звичайним, а не компетентісним підходом. Але через компетентісний підхід, багато учнів 9-х класів не мають достатньо знань, і отримують навчальний шок. Відсутність навичок низького рівня і знань у 9 класі має також і довгострокові наслідки. Д-р Daniel Ansari (Університет Західного Онтаріо) в своєму дослідженні, як люди вивчають математику, ставив школярів у апарат МРТ, щоб побачити їх мозок при виконанні однорозрядної арифметики. Коли одній групі студентів задавали прості арифметичні задачі, реагувала їхня звукова пам’ять, – вони запам’ятовували таблицю множення і могли дати відповідь з пам’яті. У іншої групи було візуально-просторове мислення – вони уявляли задачу і її розв’язок в умі. Остання група учнів – розумніші, ніж ті, які запам’ятовують. Але учні, які запам’ятовують числа і розв’язки, набагато краще здали тест PSAT у 12 класі. Був дуже сильний зв’язок між заучуванням простих фактів учнями в 1-2 класах, і успішним закінченням середньої школи.

Дослідники когнітивних здібностей також виявили, що здатність виконувати ділення з позитивними цілими числами і дробами у 7 класі є найсильнішими відомими провісниками успіху в кінці 12 класу. В Канаді учні не починають арифметичні операції з дробами аж до 7 класу. Б’юся об заклад, в Україні ви робили це в 4 класі. Студенти в Сінгапурі, найкращі у математиці за світовими мірками, проходять цей матеріал у 4 класі. Ділення в стовпчик і запам’ятовування таблиці множення зараз виключені з навчальних планів більшості провінцій Канади. Отже, в Канаді ми не вчимо учнів тих речей, які є найсильнішими чинниками їх успіху в подальшому житті, саме в той час, коли вони повинні це вчити.

Наслідком нової навчальної програми є те, що в дослідженні PISA 2003-2012 рр. канадські результати істотно знизились. У Квебеку викладачі висловили незгоду і навчальна програма тепер знову викладає математичні навички звичайним методом. Тому результат Квебеку був досить стабільним.

В Україні відбувається занепад точних наук, нинішня реформа освіти його поглибить. Олександр Глухов, доцент, Київ.

В Україні складається загальна атмосфера, що нам потрібна більша увага до гуманітарних знань і до виховання учнів загалом, а точні знання не пропагуються. Нинішня освітня концепція, яку зараз вводять в межах освітньої реформи в Україні, говорить, що не всім потрібно знати фізику і математику, а лише тим, хто хоче. Але для того, щоб така інтелектуальна еліта існувала, треба, щоби загальний рівень був високий, щоби суспільство нормально сприймало те, чим займається така еліта. В нас зараз, якщо ти скажеш, що ти вчений, працюєш в університеті, тебе швидше за все пожаліють, враховуючи соціальний статус вчених. Як я можу займатись математикою в суспільстві, де 99% людей вважає, що математика не потрібна? Таке враження, що нинішні урядовці мали з математики трійку, один міністр навіть сказав про це з гордістю. І от вони зараз вирішили, що математика не потрібна.

Стосовно сподівань, які закладені у компетентісний підхід до освіти, який зараз вводять в Україні в межах реформи освіти, що люди, які хочуть займатись точними науками, самі виберуть такий шлях, причому у старших класах. Якщо створювати перепони, багато здібних людей не зможуть пробитись через різні причини. В історії є багато випадків, коли люди через різні проблеми проявляли себе у певних науках лише після школи. Для чого створювати такі перепони?

Раніше також не у всіх в школі чи університеті добре йшла математика, але такі люди розуміли, що математика – це щось поважне, і значить їм її треба підтягувати. Нікому не приходила в голову думка, що математику треба скорочувати і не вчити. А тепер багато хто вважає, що раз мені математика в голову не лізе, значить математика погана, а з моєю головою все в порядку. Зараз учні вважають, що я – пуп землі, це такий учне-центричний підхід. І освіта не учня підтягує до рівня науки, а хоче опустити науку до рівня учня.

Навіть в університетах скорочується викладання математики. На багатьох інженерних спеціальностях зараз читають вищу математику не 4 семестри, як раніше, а 3. Багато є речей з математики, які люди знали в 18 сторіччі, я своїм студентам вже не можу викласти. Стає важко викладати доведення, що потрібно для того, щоб навчитись розв’язувати задачі. Якщо студентові даєш готову формулу або теорему без доведення, ти вчиш не того, хто буде творити, а того, хто буде просто користуватись. У світі є країни, які працюють, як конструкторське бюро, наприклад в Америці розробляють айфони. Складають їх у Китаї. А яка роль відводиться Україні? Ми мабуть будем лише купувати те, що придумали американці і склали китайці. І ми за це їм віддамо залізо, зерно і олію. Тоді дійсно нам не треба вчити фізику і математику.

Я викладаю математику на факультеті комп’ютерних технологій, і мені студенти кажуть, “Я люблю комп’ютери і програмування, а навіщо мені математика”. І це в Україні, де була одна із найсильніших шкіл прикладної математики і з’явились одні з перших комп’ютерів. Я не можу уявити, щоб студенти, які вчилися в ті часи на інженерних спеціальностях, задавали питання, чи потрібна їм математика в подальшій роботі.

Отже, у інженерів тепер буде гірша підготовка. Це призведе до того, що крім сировини, ми будемо робити прості технологічні речі, які не хочуть робити не тільки країни першого світу, а навіть Китай. В Україні буде дешева робоча сила, сільське господарство, перевалочна база завдяки вигідному географічному становищу. Але у нас також є інтелектуальні ресурси, і я вважаю, що їх можна розвивати. 

Зниження результатів в математиці продовжилося в дослідженні PISA за 2015 р. Результати Канади у природничих науках і читанні в 2015 р. зросли з 2012 р., але залишаються нижчими, ніж у 2003 р. 

Найбільш тривожні результати у дослідженні PISA-2012 – зміни в групах учнів нижче рівня 2 і вище рівня 4. Нижче рівня 2 це “математично неграмотні учні”, в Канаді ця група виросла на 3,7 відсоткових пунктів до 13,8% між 2003 р. і 2012 р. Рівні 5 і 6 є нашими майбутніми вченими і інженерами. Їх частка знизилася на 3,9 пункти до 16,4%. Найгірші зміни в обох групах були в Альберті і Манітобі – колишніх важковаговиках канадської середньої освіти.

Два найбільш важливі предмети для відкриття дверей в подальшому житті – це структура мови і математика. Якщо у вас немає цих основних навичок, це означає, що перед вами зачинили двері в майбутню кар’єру. Якщо ви починаєте вчити дітей цих навичок у звичайний, а не новітній, спосіб у віці 14 років, вони не стануть тими, ким могли б стати, якби ви почали вчити їх таким чином у віці 6 років.

Компетентісний підхід до освіти шкодить знедоленим студентам найбільше. Студенти з хороших сімей, наприклад сімей, які приїхали з України, чиї батьки знають, що таке гарна освіта, вчать математику на кухні. Різко зросла галузь репетиторства – вона не може задовольнити попит. Якщо раніше у Канаді з репетиторами переважно займались ті, хто відставав, то зараз мусять займатись усі, хто хоче отримати гарну шкільну освіту.

У Канаді є кілька першокласних університетів, які дають освіту дуже високого рівня. Але через низькі шкільні стандарти багато університетів змушені знижувати свої стандарти. В Університеті Манітоби йдуть розмови про вступні іспити з математики на математичні спеціальності для нинішніх студентів. Коли у суспільстві всі добре освічені, це створює краще середовище, люди можуть працювати на кращій роботі і виконувати роботу краще, покращується медицина, мистецтво і т.д. Суспільство з обмеженою кількістю добре освічених людей не буде розвиватися настільки ж успішно”.

Україні не потрібно переходити на компетентісну систему освіти. Юрій Білінський, редактор “Нового Шляху”.

Від недавніх українських іммігрантів в Канаді я багато разів чув думки на кшталт: “В канадських початкових школах не навантажують навчанням, орієнтуються на слабших учнів”, “Діти приїздять з українських шкіл, добре вчаться півроку, а потім припиняють вчитись, як усі інші”, “Коли я приїхала до Канади, то у восьмому класі з математики вчила те, що в Україні вчила у п’ятому”. Від народжених в Канаді кілька разів чув “Ця дитина приїхала з України, вона дуже добре знає математику”.

Як батько дітей, які навчаються у канадських школах, я згоден з такими оцінками. А оскільки у Канаді у початковій школі використовується компетентісний підхід до навчання, роблю висновок – цей підхід невірний. І його не треба переносити в Україну в тому вигляді, як його розуміють в Канаді, як це, можливо, зараз планується в межах освітньої реформи. Наслідки застосування цього підходу – у падінні канадських результатів у дослідженнях PISA та результатах тестів TIMMS. Різниця між країнами Азії, які у початкових школах використовують старі, звичні, конвенційні методи навчання, та рештою країн, зокрема Канадою, у знаннях з математики зростає.

Річ не у тому, що нинішня система освіти в Україні – краща, ніж у Канаді. Навпаки, вона зараз там гірша. В українських школах справді викладають занадто багато, там треба дещо спростити програми, прибрати дублікацію, і використати такі елементи компетентісного підходу, як викладання навичок оригінального мислення і творчості. Але відходити від конвенційного методу навчання не можна. Саме цей метод створив нинішню цивілізацію, яка не лише уможливила технологічні прориви геніїв, але і небачено підняла середній рівень суспільства, оснований на високому середньому рівні знань для всіх. Я повністю згоден з Олександром Глуховим, що заниження середнього рівня знань у школах закриє Україні шлях у світову еліту.

Суперечка між підходом на основі знань і підходом на основі компетенцій зводиться до пари простих речей. Наприклад, компетентісний підхід говорить, що більш поглиблені знання треба давати у старших класах. Але це закриває двері дітям у майбутній професійний розвиток – чим раніше дадуть потрібний набір знань дітям, тим кращими будуть їхні кар’єрні шансиУ віці 7 років невідомо, яку дитина в майбутньому обере кар’єру. Тому їй потрібно дати широкий набір знань змалку – на цьому й побудований конвенційний підхід до освіти у початкових і середніх школах, за яким вчилася поки що більшість людей в Канаді, і вчаться й досі в Україні. Говорити, що за останні 20 років так сильно зріс об’єм знань, що їх не варто викладати, – дивний підхід. Основи математики і структури мови не змінились. Саме вони будуть давати основу освіти і у 21-му і у наступних століттях, і саме їх припинили викладати у багатьох канадських провінціях у необхідному віці.

Зараз у реформаторів освіти в Україні, серед яких є і представники діаспори, є можливість навести порядок у шкільних програмах, прибрати недоречності, не забираючи основну частину масиву знань. Дуже не хотілося би, щоби з водою із балії викинули дитину, і відмовились від конвенційного методу навчання як основи. На жаль, слід визнати, що брати за основу освітній канадський досвід зараз Україні не можнаДорога діаспоро, давайте допоможемо Україні вийти у групу освітніх лідерів, а не, у кращому разі, закріпитися у групі середнячків. Українці – досить розумна нація для такого завдання.

        Про ЗНО. Олена Паніна – адвізор Національного агентства забезпечення якості вищої освіти, 10 березня 2017 року: “Вчора знову мала нерівний бій на робочій групі з законопроекту “Про освіту”. На цей раз стосовно ЗНО. Не секрет, що мені хотілось би реформувати систему ЗНО. Але не тому, що вона погано працює. На сьогодні вона відлагоджена доволі добре (принаймні, залежно, з чим порівнювати). Реформа необхідна тому, що ЗНО є монополією. Державна монополія на доступ до освіти (в даному разі вищої). Я проти монополій. По суті це ідеологічна позиція, яку важко довести людям, які кажуть: для чого відмовлятися від монополії, якщо вона добре працює? Монополія є злом в стратегічній перспективі, яке важко побачити з точки зору сьогоденного прагматизму.

       Пропозицій до закону, які я намагалася захистити, було три:
     1. скасувати таке явище як пороговий бал. Іноді кажуть, що порогові бали в нас надто низькі. Багато жаліються, що ВНЗ готові брати абітурієнтів з мінімальними балами ЗНО, і тому порогові бали потрібні, щоб хоча б відсіяти абсолютно не здатних навіть вгадати критичну кількість правильних відповідей. На мій погляд, це все профанація. По суті порогові бали ЗНО тримати високими немає можливостей. З різних, перш за все, економічних причин. Тримати їх низькими – нічого не вирішує для якості освіти. Для того, щоб щось змінилося в питанні якості, мають змінитися самі стосунки всередині освіти. Має бути чесний договір між провайдером і здобувачем освіти, в ході якого кожен розуміє, що він вкладає, і що він отримує.
     2. Друга пропозиція стосувалася того, щоб ЗНО можна було складати хоча б декілька разів протягом року. Власне, тоді, коли людина буде готова складати іспит, вона має право робити це. Звичайно, за свої власні гроші (за умови, що лише один раз вона отримує це право за державні гроші). Але ж ні. Популізм – наше фсьо. Фінансові питання в нас не можуть вирішуватися на основі чесної і взаємної вигоди. Тим більше в освіті. Чомусь тут виникає маса проблем навколо того, що зробити зручно людям за державні гроші неможливо, бо цих грошей хронічно не вистачає, а за їхні власні гроші – не дозволяється, бо це “порушення принципу майнової рівності”.
     3. Право проводити ЗНО незалежними (неурядовими) центрами оцінювання. Поправді в нас майже немає таких центрів. Принаймні вони не виведені на цей ринок. Але вони могли б бути. І могли б забезпечити альтернативу, розвивати альтернативні школи оцінювання. При цьому державне ЗНО могло б зберігати якусь частку своєї монополії таким чином, що лише через нього люди могли б потрапити у загальнонаціональний конкурс і отримами право на бюджетне місце в ВНЗ. Не скажу, що це ідеальний варіант, але хоча б так. Тоді принаймні можна було б забезпечити хоч якийсь вибір в питанні доступу до освіти, і при цьому сприяти розвитку незалежних освітніх вимірювань. Але ж в наших умовах поняття “вибір”, “свобода”, “альтернатива” – це пустопорожні слова, які нашому національному розуму бракне спроможності пов’язати з модним словом “людиноцентризм”. А в цьому питанні ще гірше – пропонувати такі зміни – це замахнутися на святе.

      Навряд чи я могла б виграти в цій дискусії. Поправді мені дійсно не вистачає сил, щоб довести щось людям, які живуть в принципово іншій парадигмі. Свята віра в те, що “систему не треба ламати” не допускає жодних логічних взаємозв’язків з тим, що така система може бути однією з причин серйозного занепаду освіти. Звичайно, не лише ЗНО, але комплекс реформ має бути здійснений, щоб стосунки в освіті були більш чесними і взаємовигідними. Тільки щоб його здійснити, треба відмовитися від стереотипу, що держава має все для всіх організовувати і платити за все”.

     13 березня на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки України представлено оновлений після громадського обговорення проект навчальних планів для 10-11 класів.

СИСТЕМА ОСВІТИ ФІНЛЯНДІЇ. Автор: Ярослав Турянський. Опубліковано 12.03.2017

«Або готуємо учнів до життя, або – до екзаменів. Ми вибираємо перше!».  Місія фінської школи

1. Навчальний рік починається 8-16 серпня, закінчується до 1 липня.
2. Канікули в І півріччі – картопляні (3-4 дні)
– різдвяні (2 тижні)
3. Канікули в ІІ півріччі – лижні (1 тиждень)
– великодні (1 тиждень)
4. В класі працює вчитель і помічник вчителя.
5. Шкільної форми немає, змінне взуття обов’язкове.
6. Прийнята 10-ти бальна система оцінювання знань, але до 7 класу використовується тільки словесна оцінка. До 3 класу оцінка повністю відсутня.
7. Школа закрита на електронний замок.
8. Всі школи підключені до державного електронної системи «Wilma». У батьків є код доступу.
9. Домашніх завдань немає.
10. Навчання коло дошки відсутнє.
СІМ ПРИНЦИПІВ ФІНСЬКОЇ ОСВІТИ
І. РІВНІСТЬ
1. Шкіл (від 11-ть учнів до 960 учнів)
2. Всіх предметів (поглиблене вивчення відсутнє)
3. Батьків (анкети про батьків заборонені)
4. Учнів (порівняння учнів заборонено)
5. Вчителів
6. Прав дорослого і дитини (з 1-го класу вивчають права учнів і навчають оскаржувати дії дорослих соціальному працівнику)
ІІ. БЕЗКОШТОВНІСТЬ
1. Освіта.
2. Обіди.
3. Екскурсії, музеї і позакласна робота.
4. Шкільний транспорт.
5. Підручники, канцелярія, ноутбуки і планшети.
6. Відсутність збору грошей (заборонено!!!).
ІІІ. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ
1. Обов’язковий індивідуальний план навчання і розвитку дитини (визначається об’єм матеріалу, кількість вправ і завдань, додаткових занять індивідуально).
2. Підтримуюче навчання слаборозвинутих учнів у школі.
3. Корекційне навчання проводяться у малих групах або індивідуально.
IV. ПРАКТИЧНІСТЬ
Всі предмети (їхній зміст і програма навчання) орієнтовані на практичну потребу учнів у майбутньому житті.
V. ДОВІРА
1. Відсутні відділи освіти і методкабінети (повна автономність навчального закладу).
2. Відсутні перевірки і екзамени.
3. Програма навчання, яку пропонує Міністерство освіти, носить загальні рекомендації, а вчитель сам вибирає методи навчання.
VІ. ДОБРОВІЛЬНІСТЬ
1. Вчаться ті, хто хоче вчитися. Вчителі заохочують учнів до навчання, але вчитися не заставляють.
2. Якщо учень не хоче (або не може) вчитися, його орієнтують на майбутню професію.
3. В кожній школі є спеціальний педагог – вчитель майбутнього, який допомагає учневі вибрати майбутню професію і куди поступити на навчання.
4. Залишатися на другий рік не соромно, бо кожен учень розвивається в різному темпі. Тому існує додатковий 10 клас.
VІІ. САМОСТІЙНІСТЬ
1. Нові теми вчитель не розповідає – вони є в підручнику.
2. Вчитель вчить учнів користуватися довідниками, додатковими текстами, інтернетом, комп’ютером і знаходити потрібні ресурси, щоб вирішити поставлену проблему.
3. З кожним учнем вчитель, якому допомагає помічник, працює індивідуально, як консультант і коректор.
ПРЕДМЕТИ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ
1. У І-ІІ класах вивчають рідну мову, читання, математику, природу, релігію, музику, малювання, працю, фізкультуру (займаються улюбленим видом спорту 1-3 рази в тиждень).
2. У ІІІ класі додається вивчення англійської мови, а в ІV класі – ще одна іноземна мова (за вибором).
3. З ІV класу вводяться додаткові предмети за вибором: комп’ютерна грамотність, робота з деревом, хоровий спів, гра на музикальних інструментах.
4. У V класі додається біологія, хімія, фізика, географія і історія (інтегровані курси).
5. Всі предмети у І- VI класах веде один вчитель. Гра на музикальних інструментах обов’язкова для всіх і протягом навчання учні випробовують свої вміння на всіх існуючих музичних інструментах.
6. У VIІ-ІХ класах всі вище перераховані предмети зберігаються у навчальному плані школи. Трудове навчання не ділиться на хлопчиків і дівчаток. В ІХ класі протягом двох тижнів учні знайомляться з трудовим життям, знайшовши собі місце роботи.
7. В державній електронній системі «Wilma» батьки знаходять всю необхідну інформацію про навчання своїх дітей у школі: пропуски занять, відгуки вчителя, психолога, соціального працівника, вчителя майбутнього, фельдшера. Виставлені в електронній системі оцінки беруться до уваги тільки батьками. Вони не псують репутацію школи та вчителів і не впливають на їхній рейтинг.
8. По рекомендації вчителів (замість домашнього завдання) батьки зобов’язані водити учнів у музеї, басейн та на природу.
ПІСЛЯМОВА
Як висновок: діти по ночам не кричать від нервового напруження, не мріють якнайшвидше вирости і закінчити школу, не мають ненависті до школи і вчителів, не тероризують себе і сім’ю, щоб підготувати чергові екзамени чи тести, не ходять до репетиторів.
Спокійні, розважливі і щасливі – вони читають багато книжок в оригіналі (І місце в світі), дивляться різноманітні фільми в оригіналі, освоюють нові комп’ютерні програми, складають музику, театральні п’єси, пишуть вірші та романи, багато співають і активно займаються спортом.
Вони радіють життю, дорослішаючи поступово, і в той же час ще встигають і вчитися. Тобто, фінська система освіти дійсно є гармонійною і повернута обличчям до дитини.

Ярослав Турянський, президент Асоціації керівників закладів освіти «Відроджені гімназії України»

Сторінка Союзу освітян України на Facebook – https://www.facebook.com/groups/1419914631619499/