Ознаки вірно називає

    Прислівник – це повнозначна незмінна самостійна частина мови, що виражає: 1) ознаки дії, коли залежить від дієслова або дієприслівниказлетіти (як?) раптом; (як?) міцно стискати; (коли?) сьогодні відвідати; повернувшись (куди?) додомуУ реченні виступає обставиною; 2) ознаку іншої ознаки (наприклад, якості), коли залежить від прикметника, дієприкметника або іншого прислівниканадзвичайно цікавий, урочисто проголошений, занадто голосноУ реченні виступає обставиною; 3) ознаку, стан предмета, коли залежить від іменникавікно (яке?) навпроти; кава (яка?) по-турецькичитання (як?) вголос; розмова віч-на-віч. Виступає в реченні означенням. «Здалеку  повіяло вогкістю, недалеко була мета» (Ю. Яновський). «Усі вулиці Вербівки ніби навмисне обсаджені вербами» (І. Нечуй-Левицький). «Повстанці просувалися дуже обережно» (С. Скляренко). Прислівники можуть виступати і головним членом односкладного речення: Матері кожної дитини жаль (приповідка).  Прислівники – найуживаніші слова, тому що вони утворюються від усіх частин мови. Ці слова дуже лаконічно пояснюють в реченні де, коли, яким способом або для чого відбувається дія. Проте замість питомих форм прислівників часто вживаємо мовні покручі, які здебільшого перекочували з російської мови.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Близько, а не біля. Для позначення приблизної кількості в українській мові застосовуємо:  1) сполучення прислівників близько, приблизно, до з числівниками, які ставимо у відповідному відмінку. Близько тридцяти викладачів, приблизно двісті машин, ремонт коштує до п’яти тисяч гривень. Прийменник біля вживається тільки в утвореннях з просторовим значенням: біля річки, біля гаю;   2) різноманітні конструкції зі словами (не) більше ніж (як), (не) менше ніж (як). На зборах більше ніж сто присутніх. У фермера не менше як двадцять корів;   3) сполучення, в яких числівник стоїть після іменника (що завжди має форму родового відмінка множини): метрів десять, кілограмів сімдесят;  4) вислови порядка двох кілометрів, порядка восьми тисяч, які іноді вживають на позначення приблизної кількості, не є нормативними. Слово порядок, що функціонує в українській та російській мовах, має свої особливості в кожній з них; 5) вислови типу без малого сотня також ненормативні.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Взаємно взаємо…    Взаємно це прислівник. Пишеться окремо від наступних слів. Взаємно вигідний, взаємно корисний, взаємно перпендикулярний, взаємно протилежний тощо. Але пишеться через дефіс: взаємно-зворотний, взаємно-однозначний. Натомість взаємо перша частина складних слів, що відповідає лексемі взаємний. З наступною частиною складного слова пишеться разом. Взаємозацікавлений, взаємозалежний, взаємозумовлений, взаємоприйнятний, взаємоконтроль.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Винятково, а не виключно. Замість того, щоб використовувати синонімічні прислівники на позначення високої міри ознаки винятково, дуже, надзвичайно, зловживають штучно створеним словом виключно. Правильні вислови: винятково (дуже, надзвичайно) здібний студент, винятково (дуже, надзвичайно) щастить і неправильні: виключно здібний студент, виключно щастить.  У ролі частки бажано замість виключно вживати звичні слова тільки, лише. Уміти говорити і не лише словами. Допомогу подаватимуть тільки тим, хто перебуває за межею бідності.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Про вживання прислівника «включно». Цей прислівник застосовують при перелікові, коли хочуть показати межі ряду: від чогось до чогось включно. В інших випадках уживання слова неправомірне. Тому неправильно говорити і писати: «до 2017 року включно мій брат служив у війську».  Потрібно зазначити або роки перебування в армії (наприклад, «З 2014 до 2017-го року включно мій брат служив у війську»), або обійтися без цього слова («До 2017 року мій брат служив у війську»).

    ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Вряд (уря́д) — в ряд (у ряд). Вряд (уряд) — прислівники (з наголосами на першому складі) мають значення: 1) один біля одного; поряд. «У яру гребля, верби вряд» (Тарас Шевченко); 2)  Один за одним (у часі); підряд. «Я випив три склянки води вряд» (Ю. Смолич).  Словосполучення в ряд  та у ряд — це  іменники з прийменниками. В одну лінію. «Хитався вечірній задуманий сад, коли їх над яром поставили в ряд і дула повільно на них навели» (В. Сосюра); «Біля ставка Моргаленко вишикував своїх людей по четверо в ряд» (Л. Первомайський).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Десь   кудись. Де  куди. З погляду літературної норми таке, досить поширене вживання є правильним, і словники останніх років жодних обмежувальних рекомендацій не подають. Прислівник десь у значенні «кудись» вказує на те, що напрямок дії або зовсім невідомий, або відомий не в деталях. «Чудові магістралі, очищаючись від барикад, витягуються в далеч, біжать десь за місто» (О. Гончар). «А разом з тим десь з глибини сочились підземні джерела і гасили вогонь» (М. Коцюбинський). «Десь поїхав мій миленький…» (з народної пісні). 

   В українській мові слово де, що означає «в якому місці», може вживатися і в розумінні куди, тобто «в яке місце», «в якому напрямку», і звідки («з якого місця», «з якого боку»). Найчастіше де в значенні «куди» виступає в реченнях, які мають у своєму складі дієслова, що передають зміст «раптове чи ніким не помічене, несподіване, таємне зникнення або виникнення»: подітися, взятися (в розумінні з’явитися). «Де поділися ви, голоснії слова…» (Леся Українка).  Однак здебільшого прислівники куди і де (в значенні «куди») вживають паралельно. «Порай мені ще раз, де дітись з журбою»; «Єсть у мене діти, та де їх подіти?»; «І хлинули сльози, дрібні-дрібні полилися. Де вони взялися?»; «Куди ж воно ділось? відкіля взялось?» — Тарас Шевченко, «Гайдамаки».

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Досить  доволі — дуже. Відмінність між цими прислівниками не значеннєва, а стилістична.  Досить – слово нейтральне, вживане в усіх стилях. Доволі має книжний відтінок і використовується рідше. Але обидва прислівники є літературними. Прислівник досить часто вживають недоречно, як, скажімо, в такому вислові: «Не всі господарі приватних будинків подбали про належну підготовку опалювальних печей. І це обходиться для них досить недешево». Досить, поєднуючись із прикметниками, іншими прислівниками, має вказувати на високу міру або велику кількість чогось: досить огрядний чоловік, досить міцно стиснув руку, досить далеко відійшов од гурту. У наведеному вище реченні природно звучало б обходиться досить дорого, бо йдеться про високу міру виявлення ознаки. Тоді досить було б синонімічне з прислівником дуже (дуже дорого).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Досі, а не до цих пір. Багато хто вживає зворот до цих пір. Усі слова українські, але «українськість» вислову втрачено. А чому не активізувати наш гарний прислівник досі?

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Зараз тепер ─ нині, а не в даний час. Значення цих прислівників близькі, але не однакові. Тому не в усіх контекстах можлива заміна одного одним. Прислівник зараз означає «негайно, відразу, цієї миті». Українська класика і народне мовлення надають прислівникові зараз вузького значення: «цієї миті, секунди, хвилини». Має він і відтінок «негайно», «невідкладно». «Зараз візьму сундук ─ і на вокзал» (Г. Тютюнник). Раніше це слово досить часто вживалося ще в розумінні «з першого погляду, відразу». «А се ж хатина знайомої дівчини Мар’яни,─ Павлусь зараз пізнав» (Леся Українка). Та в сучасній мові частотність такого його застосування невисока. Як і в значеннях «зразу після чого-небудь»; «поряд з чимось, близько когось». «Зараз по новому році приїздить до мене в гостину Боровик з жінкою» (М. Коцюбинський).

   Тепер позначає більший проміжок часу і виражає поняття «у наш час, останнім часом», те саме, що російською мовою в настоящее время. «Хмари затягли небо ─ зараз піде дощ». Діти тепер забагато часу сидять біля комп’ютерів. «Так же буде поле, як тепер, синіти» (В. Сосюра); «Не тепер, то в четвер» (приказка). Тепер також ставлять, коли якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. Перед світлофором машини зупинилися. Тепер можна переходити вулицю. Синонімами тепер у такому значенні («після того, потім, далі») виступають ужиті переносно слова нині, сьогодні. Учора студент, сьогодні спеціаліст.

   Поширена стилістична помилка полягає в тому, що багато хто вживає прислівник зараз не з властивим йому значенням «цієї миті, в момент розмови», а з переносним «нині, сьогодні», тобто у контекстах, де доречне тепер. Наприклад, у реченні «Зараз батьки моєї дружини живуть у селі» слід було б поставити тепер, бо зазначається, що вони мешкають там узагалі, а не тільки в цей момент.  Те ж саме можна сказати і про використання прислівників нині, сьогодні. «Цей смольний дух п’янить мене і нині» (М. Рильський). Сьогодні економіка країни переживає не кращі часи. Саме нині, сьогодні, а не зараз.

У засобах масової інформації, виступах депутатів та урядовців, у офіційно-ділових, наукових текстах часто натрапляємо на вислови: в даний час, у даній справі, в даній роботі тощо. Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють мову, позбавляють її милозвучності. Тому перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено. Даний — це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення, завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Треба сказати без бюрократичних викрутасів нині, тепер замість у даний час. Можна дібрати й інші повноцінні вислови, а дані, дано використовують доречно математики (дано: х=50, дані комп’ютера). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора на відомості про автора.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Затимза тим. Затимприслівник  (розмовне), входить до складеного сполучника. Синоніми: потім, після того (цього); тому; для того. «Давид зараз же, вставши з-за столу, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти» (А. Головко). «Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвилювався» (М. Кропивницький). За тимзайменник з прийменником. «І вслід за тим під дужими вітрами дуби хитнулися і пущі загули» (М. Нагнибіда).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Мимохідьмимохіть. Послуговуючись цими прислівниками, слід чітко знати їхні значення. Мимохідь – минаючи щось, побіжно. Мимохідь привітався із знайомим. Переносно: не зосереджуючись на чомусь; між іншим; побіжно. «Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив» (Г. Тютюнник), «Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз» (О. Ільченко). У прямому й переносному значенні це слово часом варіюють з мимоходом. «Колись,— сама знаєш,— ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась,— шпигнула вона Олену так, мимоходом,— одні свята тривали цілими тижнями, а тепер що?» (І. Вільде). Однак мовознавці не рекомендують використовувати прислівник мимоходом як синонім мимохідь

   У вимові й графічно мимохідь іноді плутають із мимохіть, яке передає інший зміст. Мимохіть означає без певного наміру; мимоволі, несвідомо. Мимохіть повернув голову на звук«Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна» (Дніпрова Чайка). Мимохіть ще вживають із значенням «з потреби». Директорові мимохіть довелося вдатися до адміністративних заходів. Отже, прислівники мимохідь та мимохіть не синонімічні й не взаємозамінні.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Навитяжкуна витяжку. Навитяжку — прислівник. Синонім — струнко. На витяжку — іменник з прийменником. Віддав тісні чоботи в майстерню на витяжку.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Нагоруна гору. Нагору — прислівник. На верхню частину чогось. «Я пройшов з адміністратором нагору до зали» (Ю. Яновський). На гору — іменник з прийменником. «Старий Прокопенко і чотири молоді богунці стали підніматися на гору» (О. Довженко).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Нанизна низ. Наниз — прислівник. У напрямку до нижньої частини чогось, донизу, униз; до гирла річки тощо. «За садком ґрунт спадав з пригорка наниз» (І. Нечуй-Левицький); «Пароплав ішов наниз» (Г. Епік). На низ — іменник з прийменником. «Швидко дві цеглини котилися, гуркотячи, з гори на низ» (П. Мирний).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Слово напевно (напевне) як вставне слово для вираження ймовірності чогось відокремлюється комами: «… полк вийшов у другий ешелон і стоятиме тут, напевне, до завтра» (О. Гончар). Як прислівник у значенні «точно, безперечно, неодмінно, не боячись помилитися» не відокремлюється. «Павлина, хоч і напевно знала, що він отримав свої вісім злотих, вийшла дуже незадоволена з дому Річинських» (І. Вільде), «Та я ж таки тебе напевне бачив!» (Леся Українка).

٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Напочатку на початку. Прислівник напочатку  (як і прислівник наприкінці) пишемо разом, а іменник з прийменником на початку окремо. Порівняймо: 1) «Напочатку вивчимо абетку, а далі вчитимемося читати»  і  «На початку своєї літературної діяльности він писав вірші, а потім перейшов на прозу»; 2) «Напочатку співачка зробила кілька музичних вправ, а потім почала репетицію сольного концерту» і «На початку осені погода була ще цілком літня».

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Насамперед, а не в першу чергу. Доволі поширене словосполучення в першу чергу. Та насправді ніякої черги нема, зате є в мові витворені (вже на національному ґрунті) прислівники насамперед, найперше, передусім (передовсім). Треба тільки ширше ними користуватися.

  ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶Насторожі на сторожі. Насторожі — прислівник. Вислів (бути) насторожі означає «перебувати в настороженому стані». «Одна… заможна пані хотіла сина оженити з дочкою Ганни Федорівни, аби тільки вивідати тайну. Та Ганна Федорівна усе з цими речами насторожі» (М. Вовчок). На сторожі — іменник з прийменником. «Батько, мати не сплять, на сторожі стоять» (Тарас Шевченко). «Возвеличу малих отих рабов німих! Я на сторожі коло їх поставлю слово» (Тарас Шевченко).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ На́щона що́. На́що (наголос на першому складі) — 1) прислівник. Синонім — навіщо. «О люди! Люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі?» (Тарас Шевченко); 2) використовується зрідка як сполучне слово в підрядному допустовому реченні. Нащо вже тихою була, та й то збунтувалася проти неправди. На що́займенник з прийменником (наголос на другому слові). На що сподіватися?

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Неабиякне абияк. Неабияк — прислівник. Надто, дуже добре. «Нам щастить неабияк» (І. Франко). «Ними неабияк пишалися діти» (М. Стельмах). «Коли ведмежа підросло, воно зірвалося з ланцюга й неабияк подряпало нічного вартового» (Л. Смілянський). «Він ухекався неабияк» (О. Гончар). Не абияк — частка з прислівником. Річки не абияк в’юняться. Коли дівчата приходять на досвітки, то вони сідають не абияк — хто де попало, а на це все ведеться особливий порядок.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Нінащоні на що. Нінащо — це прислівник. Уживається переважно у висловах зводити, звести, сходити, зійти нінащо і т. ін. Пишеться разом. «Не то чоловік, а й худобина в такій норі швидко на нінащо зведеться» (І. Франко). «А хіба немає слів ледачих, що годяться лише нінащо?» (Є. Гуцало). Ні на що — словосполучення, усі компоненти якого подаються окремо. Означає: 1) ні для чого. «Більш ні на що вам сили не стає?» (І. Франко); 2) ні на якусь річ, подію, потребу тощо. «Хлоп’я стояло похнюплено й ні на що не реагувало» (О. Гончар). «Кожна полонянка старається показати себе здоровою, ні на що не скаржиться» (А. Хижняк).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Під рукоюнапохваті. Під рукою (руками) означає «поблизу, поряд бути, мати і т. ін.». «Багато читаю, бо під руками велика бібліотека…» (М. Коцюбинський), «Тутешня річка теж має назву, проте з певністю встановити її не пощастило, під рукою не траплялося карти» (Ю. Яновський), «Домагайтесь, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками, на очах мали» (А. Головко).  Але є в українській мові прислівник напохваті, який передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: «Стали запорожці в мальовничих позах зі зброєю напохваті» (О. Довженко), «Прокіп Журба вже тримав йому напохваті скручену з махорки цигарку» (В. Кучер). Не слід забувати це слово, тим більше, що воно — таке характерне для народної творчості, з якої нашій літературі треба черпати свій практичний словник, закликав письменник і мовознавець Борис Антоненко-Давидович.

    ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Припустімоприпустимо. Припустімо — вставне слово. Вживається для вираження ймовірності чогось. « — Чого вам треба? — Ну, припустімо, просто зайшов» (О. Довженко). Припустимо — 1) прислівник. Можливо, прийнятно. Чи ж припустимо це?; 2) те саме, що припустімо. «Хоч би раз тобі сталося чудо! Подивився б собі, припустимо, чоловік на вулицю, а по ній, погойдуючись, пливуть його воли й на подвір’я поглядають, чи нема там господаря» (М. Стельмах).

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Раптом а що як. Не завжди доречно ми послуговуємося словом раптом. Цей прислівник, як і рівнозначні йому: зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або появу когось чи чогось. «Раптом усе затихло» (Леся Українка). А коли йдеться не стільки про несподіваність дії, скільки припускається можливість її, тоді краще користуватися висловами: а що як, ану (ж). Я можу піти туди; а що як ніхто ще не повернувся і квартира замкнена?

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ У нерішучості – нерішуче. В українській мові вживається далеко більше прислівників, аніж у російській, де вони часто поступаються перед конструкціями з прийменниками та іменниками на зразок с нетерпением, с удовлетворением, в нерешительности. До таких словосполучень часом удаються і в нас, надто ті, хто не знає як слід рідної мови. Студент у нерішучості витягнув екзаменаційний білет. Автор із задоволенням подякував учасникам читацької конференції. Ми з нетерпінням очікували виступу ансамблю. У цих фразах треба було б поставити відповідно прислівники нерішуче, задоволено, нетерпляче.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Швидко скоро. Словники фіксують прислівник скоро в двох значеннях: для вираження інтенсивності руху (хутко, прудко, моторно, жваво), а також у часовому — з відтінком незабаромневдовзі. У першому він не відрізняється від слова швидко і вживається паралельно з ним. Однак останніми роками у мовній практиці спостерігається тенденція до семантичного розмежування цих лексем. Скоро переважно виступає з часовим значенням («незабаром»): «Іди ж, стара, юшки дітям навари, бо вже й вечір скоро» (М. Стельмах). А швидко — як прислівник, що передає інтенсивність руху. Коні швидко бігли степовою дорогою. Щоправда, іноді контекст дає змогу застосовувати будь-який з двох прислівників: «Хто з усіма добрий хоче буть, той швидко втратить добрий путь» (І. Франко). Тут без шкоди для змісту можна замінити швидко на скоро.

   Правопис прислівників

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Через дефіс пишуться: 1) прислівники, що утворені від прикметників та прийменника по: по-новому, по-українському (по-українськи), по-козацькому (по-козацьки);  2) прислівники, утворені від числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо; 3) прислівники, утворені від синонімічних чи антонімічних пар: давним-давно, далеко-далеко, десь-інде, десь-інколи, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, видимо-невидимо, рано-вранці, ледве-ледве, ледь-ледь, часто-густо, вряди-годи, сяк-так, гидко-бридко, ось-ось, більш-менш; прислівники, утворені за допомогою часток будь-, небудь-, казна-, хтозна-: будь-коли, будь-що, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-що, хтозна-який.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Через два дефіси пишуться складні прислівники: будь-що-будь, віч-на-віч, пліч-о-пліч, всього-на-всього, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч, як-не-як, але з діда-прадіда, з давніх-давен, без кінця-краю.

   ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Разом пишуться прислівники, утворені за допомогою часток аби-, де-, сь-, ні-, ані-, що-. Абихто, абияк, деколи, десь, ніколи, анітрохи, щодня, щоразу, щосили. Але слід запам’ятати як винятки написання прислівників: поки що, тільки що, що день божий, хіба що, дарма що, як коли.

    ٩(̾●̮̮̃̾•̃̾)۶ Окремо пишуться прислівникові сполучення: день у день, рік у рік, раз у раз, раз по раз, ніч крізь ніч, день при дні, час від часу, з боку на бік, з дня на день, сам на сам, кінець кінцем, один по одному, один одним, одним одна, сама самотою; у сто крат (і стократ), все одно, тим часом (тимчасом як).