Подібні слова, але значення інші

 🍒 Артистактор. Слово артист має два значення: 1) виконавець творів мистецтва (актор, співак, музикант тощо). Артист естради, оперний артист, цирковий артист, заслужений артист, народний артист; 2) переносно: особа, яка досягла в чомусь високої майстерності. «Товариству, звичайно, розвага, клас шаленіє: ну й дає цей Кульбака, от артист (О. Гончар). Слово актор також вживається у двох значеннях: 1) професіональний виконавець ролей у театральних виставах; 2) у переносному значенні: людина, що показує себе не такою, якою є насправді.

 🍒 Безпечнийбезжурний безтурботний недбалий.  Чомусь раз по раз трапляються такі газетні «дива»: «Причиною аварії стала безпечність водія». «Діти безпечно гралися на проїжджій частині вулиці». Автори таких публікацій особливо не утруднюють себе пошуком і використанням доречних тут українських  відповідників російського слова беспечность: безтур­ботність, безжурність, недбалість, а вдовольняються недолугою співзвучною калькою. Оскільки безпечність — це відсутність небезпеки, то виходить, що безпечним місцем для розваг дітей є дорога з інтенсивним рухом машин. Російське слово безопасность має таке ж тлумачення, що й українське безпечність. Калька тут не лише спотворює зміст думки, але й надає їй логічно протилежного значення. Тож правильно: «Причиною аварії стала недбалість водія».«Діти безжурно (безтурботно) гралися на проїжджій частині вулиці».

 🍒 Бігун біженець утікач. Часто у близькоспоріднених мовах слова не збігаються в кількості значень. Наприклад, російське слово бежать означає «прискорено пересуватися, швидко ру­хатися» (українською мовою — бігти) і «рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось» (українське — тікати). Від тікати походять утеча (втеча), утікач, утікачка (втікач, втікачка)З-поміж численних похідних від бігати, бігти варто зупинитися на омонімах бігун1 — спортсмен, що володіє технікою бігу, та бігун2   — полюс. Під час боротьби з «буржуазним націоналізмом» останнє слово усунули з активного обігу, незважаючи на тривалість уживання його класиками української літератури. Слово бігун у значенні «полюс» має посісти своє законне місце. З дієсловом бігти пов’язане поширене запозичене з російської мови слово біженець, яке треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше втікач (утікач). Двозначне російське бежать на кожне із своїх значень має окремий український відповідник. Невдалий вибір цих відповідників спричинює лексичні помилки на зразок «Чому біжать солдати?». Йдеться не про змагання з бігу, а про втечу солдатів з війська. Правильний варіант: «Чому тікають солдати?».

 🍒 Біксторона. Ці близькі за значенням іменники взаємозамінні не в усіх значеннях. Слово бік уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна, приміром: «Єремія повернувся на другий бік, розплющив очі … » (І. Нечуй-Левицький). Це значення слова лягло в основу прислів’їв і приказок: «Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в котрім місці», «Лайка не бійка, в боку не болить» тощо. Послуговуються ним, коли йдеться про родинні зв’язки: «Були, правда, дядьки та тітки з материного боку» (П. Мирний). У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення зі згаданим іменником: лицьовий, зворотний, тіньовий, матеріальний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, хитатися в бік кого (чого), убік, по обидва боки. Досить активна синтаксична конструкція з одного боку, з другого (а не з іншого) боку, якою користуються при зіставленні або переліку.

Іменник сторона трапляється в літературній мові значно рідше: слабка сторона твору, моє діло сторона (але невдало: притулити до лівої сторони грудей, повернути в сторону, прихилити на свою сторону, є й інша сторона питання — тут доречна лексема бік). Слово сторона, як свідчать приклади з художнього стилю та розмовної практики, синонімічне до іменників: місцевість, область, район; край, країна, батьківщина, вітчизна. Рідна сторона, далека сторона, в наддніпрянській стороні. Функціонує воно й у значенні «кружним шляхом, в обхід». У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники, наприклад: «І ця пісня, і дві тополі, і дощик, що насправді йшов стороною, перевернули душу парубкові» (М. Стельмах). А ще лексему використовують у офіційних паперах, юридичних документах у складі термінів типу: винна, (позовна, потерпіла, зацікавлена) сторона, договірні сторони, дебати сторін, супротивні сторони. Таке слововживання вказує на те, що під стороною мають на увазі особу (групу осіб, організацію), яка протиставляється іншим.

Неправильним є вживання сторона в значенні «погляд, розуміння»: «З фінансової сторони ті підприємства не рентабельні». Літературна норма вимагає поставити тут іменник погляд: «З фінансового погляду…».

Є труднощі у виборі прикметників однобічний — односторонній; всебічний — усесторонній. Якщо йдеться про вуличний рух транспорту, застосовуємо вислови: однобічний рух, двобічний рух. Коли укладають договір, готують відповідні документи, мовиться про двосторонню угоду, двосторонні чи односторонні вимоги.

 🍒 Більшістьбільша частина. У синтаксичному сполученні слів є чимало труднощів, які часом призводять до помилок. Наприклад, більшість поєднується з іменниками, що позначають людей, тварин (більшість пенсіонерів, більшість учнів, більшість коней), або організації, підприємства, установи та заклади, чиє функціонування пов’язане з діяльністю робітників, службовців тощо (більшість комбінатів, більшість фірм). Тут більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частинаОднак, більшість не вживається з іменниками, які позначають речовину в твердому, рідкому чи газоподібному стані (сода, бензин, аміак), а також конкретні предмети, якщо іменник стоїть в однині  (не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола), або передають їхню сукупність (вугілля, каміння, коріння, листя тощо). Не узвичаєно сполучати слово більшість з іменниками-назвами одиничних предметів: більшість книжок, більшість яблук. Краще вживати: більша частина книжок, більша частина яблукНеправомірне вживання вислову більша половина, адже обидві половини завжди однакові.

 🍒 Близькийближній. Ці прикметники мають і спільні, й неоднакові значення. Спільних два: 1) розташований на невеликій відстані. Близький будинок — ближній будинок, близький гай — ближній гай. Але близьке зарубіжжя; 2) який перебуває в прямих родинних стосунках з кимось. Близькі родичі — ближні родичіСлово близький має кілька значень, яких нема в лексеми ближній. Це, зокрема, 1) невелика часова віддаленість. «Вже північ близька. Вулиці поснули» (І. Франко); 2) добре знаний, відомий, зрозумілий; такий, що глибоко хвилює, безпосередньо стосується когось. Інтереси дітей близькі матері.

 🍒 Блюдострава. Слово блюдо в нас означає — «широка посудина». А продукти, що приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати: перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда.

 🍒 Братерський — братній — братський. Прикметники семантично є близькими, коли передають зміст: «який буває між однодумцями, близькими людьми, народами». Братерська (братня) допомога. Братерська єдність, але братні партії. Тільки братній уживається в значенні «який стосується брата». Рідна братня кров. Слово братський входить до усталених словосполучень братська могила, братські школи (історичні терміни).

При підметі, вираженому зворотом брат з сестрою (чоловік з жінкою, батько з матір’ю), присудок має: 1) форму множини, якщо дія приписується двом рівноправним особам. Брат з сестрою поїхали в село; 2) форму однини, якщо треба підкреслити, що хтось супроводжує особу. Брат з сестрою поїхав за кордон; 3) за наявності слова разом частіше використовується форма однини — брат разом з сестрою пішов у ліс.

 🍒 Ваганняколивання хитання. Стилістичні помилки у використанні цих лексем трапляються досить часто. Замість вагання вживають слово коливання, а замість хитання вагання«Дякую Вас, що Ви без коливань погодились на цю зустріч» кажуть ті, хто думає по-російськи («Благодарю Вас, что Вы без колебаний согласились на эту встречу») і висловлює  українською мовою російську кальку. Колебание по-українськи справді коливання, але тільки у буквальному, фізичному розу­мінні: ритмічний рух уперед і назад. Коливання маятника. Воно також характеризується межами поширення дії, амплітудою; в контексті про це може і не йтися, але завжди мається на увазі. «Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання» (Леся Українка). Коли ж мовиться про коливання як зміну чогось (цін, температур), відтінок ритмічності не передається. Вагання виражає нерішучість, сумніви у діях людей, брак моральної сили для вибору одного з кількох можливих шляхів. «Я знав, як тепер повинен діяти. Жодному сумніву, ніякому почуттю вагання в моїй душі не було більше місця» (Ю. Збанацький). Отже, вищенаведена фраза нормальною українською мовою мала бути  такою: «Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч»Хитання у фізичному значенні — це погойдування (переважно на морі, під час їзди тощо) або рухомість при нещільному приляганні. «Колони пальм, гущавина одвічна, Хитання віт в ритмічному ладу» (М. Рильський).

 🍒 Вартослід. Присудкове слово варто (варт) вживається в значенні «доцільно зробити; є рація, сенс». Знати варто. Варт ще попрацювати. Інколи без достатніх доказів відмовляють у праві користування цим словом на позначення умови швидкого здійснення чогось. «Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься» (М. Коцюбинський), «Каховка поставала перед ним, … у каруселях, у весняних барвистих райдугах, … під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвенять легендарні таврійські червінці» (О. Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-ноСлід часто означає лише рекомендацію, а не рішучу дію. Тому вислів слід обов’язково є неприродним, правильніше треба обов’язково. Помилково вживають слід тоді, коли вказують на умови, що їх потрібно конче виконувати: «Для вступу до університету слід подати заяву і всі згадані далі документи». Тут має бути требаЩе декілька хибних висловів і зворотів. Характерно відзначити — зворот хибний. Краще сказати: характерно, що… або слід відзначити.  Відігравати значення. Відігравати можна роль, а не значення. Нормативно: мати значення. Також мати характер. Виступи мали (а не носили) стихійний характер.

  🍒 Великийкрупний. Штучним наближенням до російської мови є розширення семантики слова крупний. В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок ― крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок. Під впливом багатозначнішого російського слова крупный в українських текстах з’являються помилкові словосполу­чення — крупний талант, крупним планом, крупне підприємство. За лексичними нормами української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова — залежно від контексту): великі підприємства, великий талант, показувати великим (широким) планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, велико­панельний.

 🍒 Веслуваннягребля. Як зрозуміти слова: «Він займається греблею». Мабуть людина займається проблемами гідротехнічної споруди на річці ― греблі. Бо спортсмен, що веслує на човні, займається веслуванням.

 🍒 Вибиратиобирати. Слово вибирати вживають тоді, коли йдеться про напрям, матеріал, якусь річ тощо; воно може бути й синонімом дієслів витягати, діставати, відокремлювати, виймати. «Ось баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи» (О. Іваненко). А якщо мовиться про вибори депутатів, почесних членів чи на якусь громадську посаду, слід послуговуватися словом обирати. Його також використовують, розповідаючи про покликання, фах, професію тощо. І наш відомий письменник Юрій Смолич помилився, назвавши свою повість-спогад «Я вибираю літературу» . Треба: «Я обираю літературу».

 🍒 Видвигляд. Чимало плутанини з уживанням слів «вид» і «вигляд» — їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де потрібні інші вислови. Часто цим іменникам надають не того значення, що вони мають. Слово вид означає насамперед «лице», «обличчя»: безтурботність на виду. Воно може виступати й синонімом слова зір: «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко). З виду — маючи той чи інший вигляд: «Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду» (І. Нечуй-Левицький). Не подавати (не показувати) виду — приховувати свої почуття. «Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути» (А. Хижняк). На виду — так, що видно. «Важка служба! Клопітка служба! Перед усіма на виду» (П. Мирний). Слово вид вживається також як граматичний термін: доконаний, недоконаний вид дієслова.

Російському вид: 1)  у розумінні «сорт, варіант» у нашій мові відповідають різновид, гатунок, рід, сорт, категорія;  2) у розумінні «пейзаж, ландшафт» — краєвид.  А вислів быть на виду звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці). Ось українські відповідники інших російських зворотів: в виде наказанияза карув виде подарка як подарунок; в виде опыта як спроба (на спробу, за спробу); в виде птицы як птах (подібний до птаха). Сделал для вида про око (про людське око, про людські очі), для годиться, а не малозрозумілий, неприродний фразеологізм зробив це для вигляду, що ним послуговуються невимогливі мовці. Такого ж штибу фрази: у вигляді догани, у вигляді заохочення замість правильних: у формі догани, як заохочення. Нерідко бачимо на письмі й чуємо в розмові штучну кальку з російського виразу сделать вид зробити (робити) вигляд. Але ж є гарне українське слово удаватиНеправильно пишуть, наприклад: «Нинішнього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «добрі сподіванки (перспективи) на врожай».  Так само не види на майбутнє, а плани, перспективи, наміри, сподівання. Вислів вид на проживання теж неправильний, треба: посвідка на проживання. Замість ставити на вид слід уживати зробити зауваження.

 🍒 Виглядати мати вигляд [в значенні російського слова выглядеть]. Нині слово виглядати набуло великого поширення з мало властивим йому значенням. У російській мові, звідки перенесено таке його значення, є два дієслова: выглядывать (из окна)  виглядати і выглядеть — мати вигляд, здаватися, бути подібним (до кого, чого), бути (яким). Ці синоніми годиться використовувати хоча б для збереження милозвучності рідної мови. Але часто на шкоду змісту висловлюваного вживають тільки виглядати, ігноруючи милозвучне словосполучення мати виглядЗамість гарно виглядаєш треба казати маєш гарний вигляд. Також краще буде: видавався стурбованим, а не виглядав стурбовано;  видається дивним, а не виглядає дивно. Справа виглядає не так безхмарно (треба є не такою безхмарною). А у фразі «Печені яблука, политі медком, виглядають апетитно» останні два слова можна замінити на апетитні на виглядОтже, основне значення дієслова виглядати ― це дивитися кудись, крізь щось, видніти, вдивлятися кудись. «Марно, брате, не вигляне чорнобрива з хати» (Тарас Шевченко). «Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати» (М. Стельмах).

 🍒 Визволення звільнення. Звільнення походить від дієслова звільняти (випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати). Звільняти (звільнення) з-під арешту (з-під варти; від податків, від роботи). Коли ж йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слів визволяти, визволення.

 🍒 Ви́кликатиспричиняти. Слово спричиняти пов’язане з негативними наслідками. Спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, протест, спротив. Але тільки ви́кликати (наголос на першому складі) позитивні емоції: овації, захоплення (за́хват), почуття гордості, сміх, радість. Розглядувані дієслова, як правило, поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка також уживають з родовим відмінком іменників та прийменником до. Нині така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. Порівняймо: «Це свідчить про низьку компетентність кадрів на місцях, що й спричиняє невдоволення» і ненормативний вислів: «Це спричинило до кадрових помилок».

 🍒 Викопний викопаний. Перше з цих двох слів прикметник, а друге дієприкметник. Та головне ці слова не взаємозамінні. Викопний належний до минулих геологічних епох. Викопні організми. Викопаний (від викопати) видобутий із землі, з-під снігу і подібне. Викопаний корч.

  🍒 Вимагатипотребувати зажадати. Вимагати означає «категорично ставити перед кимось якусь вимогу» (російське — требовать). «Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця» (О. Корнійчук). Застосовується воно і переносно, персоніфікуючи речі, явища, поняття. Тоді може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (вимагають — чого? — звільнити, звільнення) або вживається зі сполучником щоб та дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб було звільнено). Вимагати — це і змушувати робити саме так; зумовлювати щось; очікувати вияву якихось якостей (від кого? чого?). «Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини…» (О. Донченко).

Вимагають у нас чомусь усі живі істоти, неживі предмети і категорії: земля, вода, посівна кампанія, праця, відпочинок, материнство, проблема, коли потрібно вживати слово потребувати. Тільки вслухайтеся: «Вівці вимагають турботи», «гуси вимагають…» Ну, ті хоч бекати чи гелготати вміють. А як тоді, до прикладу, може «вимагати» безсловесна риба? Потребувати означає відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь, певних умов для розвитку, здійснення тощо. Потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати коштів, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати увагиВикористання вимагати замість потребувати може спотворити зміст думки. Порівняймо: «Практикант не вимагав допомоги» і «Практикант не потребував допомоги». У першій фразі наголошується, що практикант не звертався по допомогу, не наполягав на тому, аби її подали. У другій — зазначається: він не мав будь-якої потреби в допомозі. Як бачимо, думки різні. Буває також, що в контексті замість дієслова в доконаному виді використовують слово потре́бувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. У цьому разі треба вдаватися до лексеми зажадати. Знову порівняймо: «Затриманий вимагав адвоката» — недоконаний вид; «Затриманий зажадав адвоката» — доконаний вид.

 🍒 Випадокраз. Іменник випадок означає «конкретна подія в минулому, теперішньому чи майбутньому», тимчасом як вислів у кожному (будь-якому) разі каже не стільки про подію, скільки про можливість якихось подій; слово нагода вбирає в себе поняття обставин, що спричиняють певну подію. Різниця між словами раз і випадок виразно проглядається на прикладах: «У цьому надзвичайному випадку я вчинив би інакше» (тут мовиться про конкретну подію), але — «У такому разі я вчиню інакше» (бо конкретності події, як то було в попередньому реченні, вже не відчувається). Зрідка трапляється, що обидві лексеми виступають у фразі як синоніми, наприклад, «на випадок смерті» та «в разі смерті».

Не годиться безоглядно вдаватися до іменника випадок при перекладі російських зворотів: в случае необходимости; ни в коем случае; в большинстве случаев;  які часто неправильно подають українською мовою як: у випадку необхідності; ні в якому випадку; у більшості випадків. Треба: в разі потреби, якщо буде потреба; ні в якому разі, в жодному разі; здебільшого, переважно. Вислови: при случаепри нагоді, а не при випадкупо случаю болезничерез хворобу або (залежно від контексту) у зв’язку з хворобою, а не у випадку хвороби.

Водночас слід обачно послуговуватися й словом раз, яке вживається також у кількісному значенні («Раз мати породила, раз і помирати» — прислів’я) та в значенні прислівника («Раз якось Остапові не спалося» — М. Коцюбинський) і сполучника («А раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів» — П. Панч).

 🍒 Виразвислів. Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: «Почала… солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй-Левицький), «Вираз на лиці понуро-урочистий» (П. Куліш). На цій під­ставі деякі мовці намагаються і в українських текстах усюди вживати вираз, нехтуючи лексему вислів, тим більше, що обидва наші слова вираз і вислів у російській мові відтворюються лише одним словом — выражение. За лек­сичними нормами української мови маємо такий розподіл значень: вираз — вияв настрою, почуттів на обличчі. «Вираз обличчя… з скептичного став спантеличеним» (І. Сенченко). Вислів — це фраза, мовний зворот. «Від таких висловів, як «оклик дум», «сонний шум» і т. ін., просто в голові паморочиться» (М. Коцюбинський).

 🍒 Висвітлюватиосвітлюватиосвічувати. Дієслово висвітлювати у літературній мові вживають здебільшого переносно — «показувати, розкривати, пояснювати, розповідати». Правдиво висвітлювали героїчну історію українського народу. Зрідка ця лексема виступає й у прямому значенні: «До місця події під’їхав зустрічний «опель» і, не розминаючись, спинився, яскраво висвітлюючи фарами» (І. Ле). Освітлювати — кидати проміння світла на когось, щось. «Вогонь палахкотів у печі й освітлював хату» (В. Стефаник). Можна сказати: освітлений багаттям, полум’ям, прожектором, лампою, сонцем, а переносно — щастям, радістю, благородством. Цим словом ще користуються на означення рідини, з якої вилучено сторонні домішки й вона стала прозорою, світлою. Освітлена вода, освітлений сікПомилкою є вживання дієслова освітлювати у значенні «пояснювати, розкривати щось» замість висвітлювати (висвітлення). Освічувати — робити когось обізнаним, поповнювати чиїсь знання, навички. «Я пробував освічувати селян, освічувати у всіх питаннях громадянського, матеріального і духовного життя» (І. Франко). Тому неправильними є вислови: освічена вулиця, освічене електричними вогнями місто. Тут потрібні слова: освітлена, освітлене.

 🍒 Відкривативідчиняти. Українською мовою відчиняти можна усе те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини: двері, вікна, кватирку, хату, ворота, браму. «Хто стукає, тому й відчиняють» (прислів’я). У трамваях на випадок аварії потрібно не відкривати, а відчиняти двері руками.

Коли йдеться про початок функціонування якогось закладу чи установи, усунення того, що закриває когось чи щось, або про виявлення раніше не поміченого, то слід вживати відкривати, відкрити. «В океані рідного народу відкривай духовні острови» (В. Симоненко). Це дієслово входить також до складу різних фразеологізмів, наприклад, відкрити душу (серце), відкрити карти, відкрити АмерикуВідповідно до цього користуємося і лексемами зачиняти, закривати. Зачини вікно. Клуб закрито на ремонт. Переносно: за закритими дверима.

Недовчені мовці мають мороку з російським словом открывать і послуговуються тільки одним українським відповідником  — відкривати, не знаючи або нехтуючи іншими словами:  відтуляти  (завісу),  відмикати  (двері й замок),  розплющувати  (очі),    відкорковувати  (пляшку). Якщо мовиться про книжку або зошит, то потрібно казати: розгорнути, а не розкрити (відкрити), і відповідно згорнути, а не закрити. «Я розгорнула книжку і прочитала епіграф» (Леся Українка); «Книжку згорнув, сховав у свою шаховку» (Б. Грінченко).

В поєднанні з іменником магазин: 1) тут пасує відчинити, коли йдеться про початок роботи вранці або після перерви. 2) коли ж магазин тільки побудували і він починає функціонувати, то кажемо: у мікрорайоні відкрили новий магазин.

  🍒 Відмінний відмітний. Прикметник відмінний має два значення: 1) високоякісний, дуже гарний, дуже добрий, дуже вмілий. Але надуживання цим словом у першому його значенні уодноманітнює, примітизує мовлення: відмінний гімнаст, відмінний тактик, відмінний стрілець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна погода, відмінне здоров’я. Тому слід ширше послуговуватися синонімами прекрасний, чудовий, пречудовий;  2) Такий, що чимось відрізняється від когось, чогось. У другому значенні прикметник використовують також часто. При цьому потрібно мати на увазі: якщо його вживають без прийменника від і без згадки про об’єкт порівняння, можна подумати, що йдеться про якість. Приклад: «Відродження давніх ремесел — відмінна риса сьогодення». Зміст речення дає змогу розуміти сполучення відмінна риса як «характерна особливість» (російською — отличительная черта), а брак зіставлення з чимось і вживання без прийменника від дають підставу тлумачити його як «дуже позитивна риса» російською — отличная черта). Такої двозначності не було б, якби замість лексеми відмінна стояла відмітна. Саме цим прикметником у сполученні зі словами риса, властивість, особливість і передається значення «який має тільки йому притаманні ознаки». Суспільному життю, порівняно з явищами природи, властивий ряд відмітних рис.  До речі, відмітний знак — те саме, що розпізнавальний знак.

  🍒 Відмінювати (відміняти) — скасовувати (скасувати). Слова відмінювати, відміняти в українській мові означають «робити когось або що-небудь інакшим; змінювати». «Тепер я наче трохи натуру відмінила» (Леся Українка). Слово відмінюється так. На позначення ж поняття «визнавати, оголошувати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось» використовуємо слово скасовувати. Скасувати (скасувати) закон, указ, вирок, розпорядження, рішення, заняття. Не заслуговує схвалення  практика вживання тільки слова відміняти (переважно під впливом російського слова отменять). Тому неправильними є поширені вислови: відмінили урок, відміна занять у зв’язку з карантином. Треба: скасовано урок, скасування занять у зв’язку з карантином. Навіть у «Романі міжгір’я» Івана Ле натрапляємо на фразу: «Не нами це (присуд кари) вигадано, не нам його й відміняти». Зрозуміло, тут годилося б поставити скасовувати.

  🍒 Відтак потім після того. Слово відтак правильно використовують носії західноукраїнських говірок і письменники, так чи інакше пов’язані з цією діалектною базою: «Дитячий вік пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті» (М. Коцюбин­ський). Отже, справжнє значення слова відтак «потім, після того», а не «отже», «тому», «тож», як думають ті, хто будує речення на взірець: «Адже це лише пережитки. А відтак геть їх!» Тут доречніше було б сказати: « …А тому (через те) геть їх!».

 🍒 Вірогіднийймовірний. Дехто помилково вважає ці слова тотожними. Вірогідний означає  — цілком правдивий, достеменний, перевірений, який не викликає сумніву. «Найбільш вірогідними є відомості Геродота про найближчі до Ольвії території» (з «Нарисів стародавньої історії України»). Імовірний (ймовірний)  — той, що його можна тільки припустити; можливий. «Страховище, безумовно, було дніпровським собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне» (О. Донченко). Крім того, це слово означає ще «довірливий». «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Словник за редакцією Агатангела Кримського). Тож помилковими є фрази: «Мені про те відомо з імовірних джерел»; «Таке припущення — вірогідне». Треба говорити чи писати навпаки: в першому реченні — вірогідних, у другому — ймовірне.

 🍒 Гадативорожити. Первісне й основне значення слова гадати в україн­ській мові ─ «думати, розмірковувати». Про це свідчать похідні від нього на рівні лексики й фразеології: гадка, вигадка, вигадливий, вигадник, загадатися, загаданий; думати-гадати, гадати думку, губитися в гадках, закинути гадку за грядку (забути щось), мати на гадці, обсіли думки та гадки, шкода й гадки. Крім того, гадати означає «вважати; мати намір, сподіватися». Використання цього слова в значенні «про­рокувати, віщувати» є грубим порушенням лексичних норм української мови. У цьому значенні треба вживати ворожити (поворожити), а замість відсутнього в українській мові слова гадалка використати ─ ворожка.

 🍒 Гірськийгірничийгірницький. Ці слова передають різні значення. Гірський — прикметник від іменника гора. «Гірський орел нерухомо завис у піднебессі» (С. Журахович). Усе, що пов’язане з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин, об’єднується лексемою гірничий. Гірничий комбінат, гірничий інститут. А гірницький — той, що стосується гірника. Гірницький колектив, гірницькі звичаї.

 🍒 Головкакачан. Качан у сучасній українській мові означає «потовщене стебло суцвіття кукурудзи». Плід капусти зветься головка, всередині якої є стрижень, що має назву качан. А газети тим не менше пишуть не про головки, а про качани капусти (ніби з тих головок усе пообрізали, залишивши тільки стрижні). Пояснюється це тим, що українському головка відповідає російське качан, а українське слово качан російською мовою — кочерыжка (стрижень головки капусти) або початок (у кукурудзи). До речі, головка також у цвяха. Не шляпка (і, звичайно ж, не капелюшок, і не брилик) — саме головка. А у гриба — шапка, шапочка.

 🍒 Губитивтрачати. Багато хто не відчуває помилки, вживаючи вислови губити природу (час, розум, пам’ять, інтелектуальні сили). Губити — це: 1) «втрачати (втратити) конкретний предмет, річ через недбалість, неуважність, неохайність». Загубити зошит, гаманець з грішми, матеріали досліджень. «Котрий тут у нас школяр губить олівці?» (І. Франко); 2) щоб передати повільне падіння чогось: «І тільки лози губили сльози, За всіх одні ридали» (О. Олесь); 3) для вираження такого нюансу значення, як «розчинятися (в гулі, шумі, натовпі й т. ін.)»: «Хмар було так багато, і вони здавалися такими м’якими, що навіть гудіння мотора (літака) губило серед них свої металево дзвінкі нотки» (Ю. Бедзик). Проте дієслова губити, загубити не є відповідниками до всіх значень російських слів: терять, потерять. Наприклад, російському дієслову терять у вислові терять голову відповідає розгублюватисяВтрачати здебільшого вживається в тих випадках, коли мовиться знову-таки про втрату або шкоду абстрактного чи навіть матеріального характеру. Втрачати ілюзії  (надії, вагу, спокій, розум, пам’ять, совість, сором). Без води верблюд може прожити десять діб, втрачаючи за цей час майже третину ваги. Тим-то й вищенаведені вислови слід було написати так: знищувати природу, марнувати (гаяти) час, втрачати розум, втрачати пам’ять, втрачати інтелектуальні сили.

 🍒 Двірець палац. За словниками, основний прикметник до слова палац палацовий, а засоби масової інформації подають двірцевий переворот, двірцеві інтриги тощо, хоч слово двірець — це не палац, а вокзал, залізнична станція. У цьому значенні (вокзал) його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. «Вікно моє виходило на залізничний двірець» (В. Самійленко). «Приїхали у Львів на дворець» (О. Маковей).  У значенні «вокзал, залізнична станція» слово двірець варто повернути до активного вжитку в літературній мові. А палац —  це: 1)  показна на вигляд велика будівля, призначена для мешкання монаршої чи аристократичної родини. «Палали і мінилися перламутром під першим промінням сонця кольорові вікна магнатських палаців» (З. Тулуб); 2) представницька споруда, де містяться уряд, громадські або культурні установи. Палац «Україна»”, палац урочистих подій.

 🍒 Дитинамалянемовля. У розмовному стилі використовуються ще синоніми дітлахи, дітлашня, діти. Однак варто розрізняти змістові відтінки й слів дитина, маля, немовля. Малям можна назвати і зовсім маленьку дитину, і молодшого школяра: «Маля спало солодким сном», «На екскурсії були малята й старшокласники». Немовлям називають тільки грудну дитину, яка не вміє говорити. Пестливі форми цього слова: немовлятко, немовляточко.

 🍒 Диякондяк. Диякон — це церковний служитель, який має перший ступінь священства, помічник священика. «А там ідуть три попи і четвертий диякон, та усе в чорних ризах, а дяків — так десятка з два» (Г. Квітка-Основ’яненко). Дяк — 1) нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства. 2) у Київській Русі — переписувач князівської канцелярії; у XV-XVII століттях — значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.

 🍒 Дрібниймілкий. Слово дрібний передає значення «малий за розміром, обсягом», «невеликий на зріст; юний». Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. «Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять» (Леся Українка). Вживається цей прикметник і переносно, характеризуючи суспільне чи економічне становище людини. Дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний чиновник. Означає також «незначний, другорядний». «Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала» (Ю. Яновський). Мілкий — що має невелику глибину. Мілка річка, мілка оранка, мілка миска. У переносному значенні — «неістотний». Нечіткість у вживанні слів дрібний і мілкий переносно часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема буває мілка, тобто неглибока, а може бути й дрібною, тобто маленькою. «Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!» (І. Франко). Тут без аналізу контексту важко збагнути, що саме означає тут мілкий — «неглибокий», «поверховий» чи «дріб’язковий», «нікчемний».

Щоб з’ясувати, який з двох прикметників слід ужити, потрібно підставити в речення їхні синоніми: до дрібний малий, невеликий; до мілкий неглибокий. Сказати, наприклад, неглибокі гроші не можна, цей вислів позбавлений змісту, а дрібні (тобто невеликі) гроші — словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

 🍒 Завзятий —  запеклийжорстокий [у сполученні з іменником боротьба].  Завзятий характеризує стійкість і наполегливість у дружньому або нейтральному змаганні; запеклий — у боротьбі з ворогом. Прикметник жорстокий позначає не гуманні методи ведення боротьби і тому замість перших двох вживатися не може.

 🍒 Зазнаватиспіткатитерпіти. Дієслово зазнавати в розумінні «пізнавати на власному досвіді, переживати щось, стикатися з чимось» найчастіше сполучається з іменниками: поразка, крах, лихо, горе, нещастя, небезпека. Уживаючись переважно з абстрактними іменниками негативного змісту, це слово може часом поєднуватися з лексемами, що відображають позитивне значення. «Вже давно Єремія не зазнавав такої радості, такого спокою, який тепер злинув… неначе з рожевого неба, з цвіту троянд та подиху весни» (І. Нечуй-Левицький). Зазнавати розкошів, зазнавати щастяКрім зазнавати, з абстрактними іменниками синонімічного ряду: лихо, горе, біда, нещастя може сполучатися дієслово спіткати. Родина зазнала горя — родину спіткало горе. «Поки лихо не спіткало, поки не та стала; незчулася, як минули літа молодії…» (Тарас Шевченко). «Далі уже і робота хатня, легше б було, та мене лихо спіткало». (П. Мирний).

Поширена стилістична помилка полягає в тому, що в усному мовленні та на письмі замість зазнавати з іменниками поразка, лихо, біда, нещастя й іншими такого плану вживають дієслово терпіти. Треба: не терпіти крах, а зазнавати краху (невдачі, провалу, катастрофи в якійсь справі), не терпіти поразку, а зазнавати поразки. Зате в значенні «стійко, без нарікань переносити фізичні або моральні страждання; витримувати» слово терпіти цілком доречне. «Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити. А ще краще, пане-брате, ні чинить, ні зазнавати» (Б. Грінченко). У лексем терпіти і зазнавати є й граматичні відмінності. Перша з них може виступати з додатком у знахідному відмінку (терпіти біль) або без нього; друга — тільки з додатком у родовому відмінку (зазнавати — чого?).

 🍒 Залишатипокидати. Коли мовиться, що хтось надовго або й назовсім від’їздить чи відходить від когось, чогось, то слід вживати лексему покидати. Однак це дієслово трапляється в нашому вжитку чимраз рідше: його виштовхує з мовлення залишати. А яке ж у нього значення? Залишати слушне тоді, коли мовиться про почуття, речі, що зостаються після когось, або висловлюється думка припинити, перервати щось: «Ніхто не залишить свого кохання» (М. Вовчок); «Він залишив дітям велику спадщину» (словник за редакцією А. Кримського); «Не хотіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити» (Леся Українка).

 🍒 Зачинятизакривати. Слово зачиняти вживаємо тоді, коли йдеться про вікна, двері, раму, а також про позбавлення волі, ув’язнення. «Вечір такий теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти» (Леся Українка), «Привезли Кармеля у велике місто в кайданах і зачинили в кам’яну темницю» (Марко Вовчок).  Закривати — це «затуляти», «загороджувати», «накривати», «закінчувати». Наприклад: «І день пройшов, і ніч настала, закрила тьмою береги» (В. Сосюра). Закривати рот, закривати рахунок, закривати засідання.

 🍒 Збутисяздійснитисясправдитися. Дієслово збутися в значенні «здійснитися» чимраз частіше використовують засоби масової інформації, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснитися й справдитися. А тим часом збутися відповідає насамперед російським словам:  избавиться, освободиться, отделаться. «Біда здибає легко, та трудно її збутись» (прислів’я), «Ледве вже ми їх збулися» (М. Вовчок). Наша класична література й фольклор послуговувалися словами здійснитисясправдитися як відповідниками до російських слів сбыться, осуществиться«Ще недавно бачив у мріях, тепер здійснилось» (М. Коцюбинський).   «Той сон твій справдиться» (Тарас Шевченко).

🍒 Звільненнявизволення. Лексема  звільнення  походить від дієслова  звільняти, тобто випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати. Звільнення з-під арешту, з-під варти, від податків, з посади. А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про вигнання загарбників з якоїсь країни, про допомогу у виході зі складного становища, треба вживати слова  визволяти, визволення.  «Зібрав хлопців та й поїхав із турецької неволі братів визволяти» (Тарас Шевченко). «Пропав би був вівчар, та визволив комар» (Л. Глібов).

 🍒 Зволікативідволікати. Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати: 1)  Кого, що? Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось. «То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать» (І. Котляревський); 2) З чим, що?  — і без додатка. Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати  вживається переважно в прямому значенні — відтягувати. «Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей» (М. Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи.

 🍒 Здібнийздатний. Під впливом інших мов часом відбувається сплутування навіть не паронімічних слів, а синонімів. Приміром: «Мій син на таке не здібний» і «Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків та дідів». Здібний і здатний у наве­дених прикладах слід поміняти місцями, слово здібний означає «талановитий», а здатний — «спроможний на щось». Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом — способный.

 🍒 Змінювати (зміняти) — зраджувати. У фразі: «Письменник ніколи не зміняв своїй тематиці» аж дві помилки на ґрунті паронімії. Перша — внутрішньомовна: замість слова тема (коло життєвих явищ, що становлять зміст твору і творчості письменника) вжито слово тематика (тобто сукупність тем). Друга помилка — не розрізнення російського изменять та українського змінювати. Українське слово змінювати (рідше зміняти) означає «робити інакше, виправляти; приходити на зміну». А в згаданому матеріалі йшлося про порушення вірності, про відмову від чогось. Таке поняття в російській мові передається словами измена, изменять, а в українській — зрада, зраджувати. В наведеному уривку тексту треба було зазначити, що письменник «ні­коли не зраджував своєї теми». Дієслово зраджу­вати потребує після себе додатка в формі знахідного відмінка: зраджувати матір (науку, те­му). Коли при дієслові є заперечна частка не, то додаток стоїть у родовому відмінку: не зраджувати матері (науки, теми).

🍒 Зміязмій. Іменники розрізняються вживаністю. У значенні «плазун з видовженим тілом, укритим лускою» використовуємо переважно лексему змія. У розумінні «казкова істота з крилами, яка наділена надзвичайною силою», «дитяча іграшка у вигляді каркаса, обтягнутого папером або тканиною, з довгою ниткою для запускання в повітря» виступає іменник змій. Лише це слово вживається у значенні «біблійний образ диявола, що спокусив людину в раю».

 🍒 Знаходитисяперебувати. Тільки на перший погляд дієслова є тотожними, а насправді вони виражають неоднакові поняття. В українській мові знаходитися має далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській мові дієслово находиться. У нас слова знаходитися, знайтися вживають тоді, коли є потреба щось шукати: «Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання — пропала навіки» (П. Чубинський); «Загубив учора шапку, й тільки сьогодні знайшлася» (з живих уст). Лексеми знаходитися, знайтися виступають також зі значенням «виявлятися, з’являтися». Знайшлося багато охочих поїхати у вихідні в ліс по гриби. У художньому та розмовному стилях вони передають зміст «сказати, зробити щось, не розгубившись, вийти із складної ситуації»: «Катерина не змовчала, знайшлася на відповідь» (М. Рудь). Трапляються і в таких фігуральних висловах, як дитина знайшлася, тобто народилася.

Дієсловом знаходитися неправильно послуговуються, щоб визначити місце перебування когось, а таке значення має тільки перебувати. Держсекретар США нещодавно перебував (а не знаходився) в Україні. Не можна вживати лексеми знаходиться, вказуючи на місце розташування чогось, на простір. У цьому разі треба шукати інших слів. «Штаб полку містився в школі» (П. Панч). Острів Цейлон лежить (а не знаходиться) в Індійському океані. У повсякденному мовленні здебільшого обходимося без дієслів-присудків. «Квартира Миколи — на другому поверсі», а не «Квартира Миколи знаходиться на другому поверсі»Слово перебувати вказує не лише на місце перебування, а й на стан когось або чогось, становище, в якому опинилася особа. Перебувати в депресії, в стані шоку, перебувати в несприятливих умовах; газ перебуває (не знаходиться) під тиском. Діти перебувають (а не знаходяться) у теплому приміщенні.

 🍒 Зріднитися — поріднитися. Обидва дієслова, що походять від одного кореня «рід», можуть відображати як різні значення, так і відтінки одного значення. Зріднитися — значить стати близькими, дорогими одне одному; звикати до чогось. «Це там у осені пороші, неначе в золоті, сади і земляки мої хороші, з ким я зріднився назавжди» (В. Сосюра). «Дуже я зріднився з Києвом» (В. Кучер).  «Вона (Ольга)… духовно зріднилася з тобою» (П. Колесник). А поріднитися — породичатися. «Ми хочемо поріднитися з вами,— сказав сват.— У вас дочка на виданні, а в нас жених» (І. Нечуй-Левицький).  «Краще було б, коли б я при моїх достатках та поріднився з якою простою сім’єю» (М. Кропивницький). Хоча вряди-годи поріднитися виступає з тим самим значенням, що й зріднитися. «Поріднилися вони серцем, душею» (П. Мирний).

🍒 Їжаїда. Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа — то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда — споживання їжі (повільна їда; до (після) їди).

🍒 Їжаковийїжакуватий. Їжаковий — притаманний їжаку (тварині), пов’язаний безпосередньо з нею. Їжакові голки. Їжакуватий — подібний до голок їжака, настовбурчений. Їжакувата борода. Їжакувате волосся.

🍒 Копіткийклопіткийклопітливий. 1) Марудну роботу, яка вимагає неабияких зусиль, споріднену з «копатися», «поратися», називають копіткою. Копітке дослідження, копіткі розшуки. 2) Людина, яка витрачає багато часу на щось, також копітка (повільна, некваплива). 3) Копіткий — це й старанний. «Галька копітка жінка: не докличешся її обідати» (Д. Яворницький). Клопіткий — прикметник, пов’язаний з іменником клопіт, дієсловом клопотатися, має ті самі значення, що й копіткий, за винятком «повільний у роботі, в рухах». Клопітка справа (діяльність, професія), клопітке вивчення умов життяКоли йдеться про того, хто завжди в ділі, невтомно турбується про когось, щось, використовують означення клопітливий.

 🍒 Лю́бий любимийулюблений. Слово лю́бий (наголос на першому складі) означає «милий, дорогий, коханий». Любимий — той, що оточений чиєюсь любов’ю, викликає в когось це почуття. Здебільшого вживається у сполученні із словами, що виражають одиночне поняття. Любима Вітчизна, любимий ЛьвівУ мовному  вжитку трапляються вислови з  дієприкметником любимий, який містить у собі відтінок пасивності, наприклад, «Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна» (С. Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: «Зараз для мене щастя любити вас і бути любимим» (І. Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення любимий кимось («Любимий львів’янами Стрийський парк») підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі. Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми — улюблений.  Значення цього слова — «такий, якого серед інших найбільше люблять, який найвищою мірою відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам». Улюблена роль, улюблений жанр. З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам: улюблена, а не любима справа; улюблений, а не любимий письменник чи колір; улюблене, а не любиме заняття.

 🍒 Любитикохати. Значення дієслова  любити: почувати глибоку відданість, прихильність до когось, чогось, мати інтерес, потяг до чогось, потребувати якихось умов для існування. «Як я люблю тебе, мій рідний краю» (І. Франко), «Я страшенно люблю читати різні книжки» (Ю. Яновський), «Виноград любить, щоб коло нього ходити» (М. Коцюбинський). Окремі укладачі реклами закликають кохати все: креми, шампуні, мило, артистів,  тому, що наші слова любити і кохати відтворюються російською мовою єдиним відповідником любить.  Основне значення слова  кохати — почувати глибоку сердечну прихильність до особи протилежної статі. «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра). Інше значення цього слова — плекати, вирощувати щось, переносно — плекати мрію, думку. «Лукаш усе садовину ростив та кохав» (М. Вовчок), «Як ягідку, як пташечку кохала, ростила» (Тарас Шевченко).

 🍒 Настроїти, а не налаштувати скрипку. Щодо музичних інструментів, то краще казати настроюватинастроїти. А налаштовують, лаштують вози. Порівняймо: «Звечора було ще налаштувати віз». «Як дудку настроїш, так вона грає». (Зі словника за редакцією Бориса Грінченка). «Настрой свою ліру гучну, невидиму. Струна струні стиха нехай промовля». (Леся Українка).

 🍒 Накалятися (закалятися) — розпалюватися (розгорятися) — гартуватися. Теленовини про хід передвиборчої кампанії: «Накаляються пристрасті у боротьбі між претендентами по виборчому округу № …». Слова накалятися (закалятися) в україн­ській мові означають «забруднити». «Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись» (Леся Українка); «Приходжу якось і йойкнула: Світланочка лежить, пробачте, підмочена, закалялась, бідненька» (В. Логвиненко). Невже на виборчому окрузі доходить аж до цього? Либонь, кореспондент мав на увазі, що пристрасті розпалюються (розгоряються), та невдало переклав російське слово накаляются. Від цього слова в російській мові утворено низку похідних, які в нашій мові перекладаються іншими відповідниками: закалять­сягартуватися;  закалка гарт, гартування;  закаленныйзагартований, гартований;  калитьрозжарю­вати;  накаливаниерозжарювання;  накал жар.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info.  Хотіли підкреслити загострення змагальності, боротьби, що притаманні передвиборчому марафону, а сказали  іншу правду: про сформовану на Україні новітню традицію брудних технологій на виборах.

 🍒 Намірзамір. Намір — задуманий план дій, бажання зробити щось. «Левко надзвичайно старався і, здавалося, мав намір завоювати цілковите довір’я піратів» (М. Трублаїні). Намір може бути добрий, прекрасний, поважний, серйозний, твердий. Намір працювати, написати, прочитати, піти, поїхати. Замір — спрямований проти когось або чогось таємний, підступний план. Замір поганий, агресивний, ворожий, завойовницький. Замір знеславити, спаплюжити, зруйнувати, знищити.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info.  Академічний тлумачний словник української мови (т. 3) трактує слово за́мір (наголос на першому складі) також й з позитивним відтінком, як  задум, бажання зробити необов’язково щось тільки погане чи підступне; тобто воно може виступати як синонім до слова намір. «Тимко спочатку був розігнався до хати-читальні, але потім відкинув свій замір, бо вже було пізненько» (Г. Тютюнник). Слово ж за́міри (переважно у множині) — це таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. «Доводилося вам їздити.. по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, ..де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі..?» (П. Мирний); «Зінько.. дуже вразився, довідавшися про Остапові заміри розрізнити його з Гаїнкою» (Б. Грінченко); «.. заміри (ворогів) зазнали цілковитого провалу» (з газети). Рекомендація Академічного словника є малозрозумілою у виразі щодо підкреслених нами слів «переважно в множині». Ось приклади за́мірів  як добрих намірів: «Все попсувала мені та клята робота — і здоров’я, і гумор, і мої літературні заміри» (М. Коцюбинський); «Уперед до звершення замірів, Що поклав дев’ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік!» (П. Грабовський). Іншим  за значенням є слово замі́р з наголосом на другому складі, синонім до замірюванняЗаміри готових виробів.

 🍒 Народжуватипороджувати. Лексема народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: «У спеку, в сніг нелегко нам нове народжувати місто» (І. Нехода). Часто це слово має зворотну форму. «Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття, що народжувалося в ньому» (А. Шиян). Породжувати, як і народжувати, означає «створювати нове», але між ними є ледь помітна семантична різниця, а саме, у дієслові породжувати закладений відтінок причиновості, зумовленості — якісь факти, явища стають джерелом чогось, викликають щось. Здебільшого воно виражає поняття, пов’язані з неприємними, негативними емоціями: «Але Роман і так усе зрозумів, чиєсь горе стало і його горем, породжувало обурення і гнів» (М. Стельмах). У доконаному виді породити не зрідка виступало у фольклорі ще в прямому значенні — «народити дитину», але в сучасній мові майже витіснене словом народити.

 🍒 Нервуватинервуватися. Слово нервувати часом використовують у не властивому йому значенні: «Вона помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно» (П. Панч). Нервувати людину може щось чи хтось інший, а не вона саму себе: «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора» (І. Ле). Якщо треба передати стан збудження, роздратування, тоді доречне слово нервуватися: «Бжеський нервувався і, чекаючи на відповідь, роздратовано тарабанив пальцями по столу» (З. Тулуб).

 🍒 Облишитиполишати.  Лексема облишити означає: 1) перестати щось робити; відмовитися від попередніх намірів, бажань; 2) прохання чи вимогу припинити якусь дію. «У кишені він намацав сірники, але палити облишив» (С. Чорнобривець). Полишати: — 1) недоконаний вид, розмовне. У значенні «залишати» використовується тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або низку предметів чи явищ. «Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний» (П. Загребельний); 2)  доконаний вид. Залишити всіх чи багатьох, все чи багато чогось; позалишати. «Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків» (Н. Кобринська). Зі змісту дієслів облишити й полишати видно, що вони не тотожні.

 🍒 Одинокийодиночнийпоодинокий. Спільне значення в них — «який не зливається з іншими, ізольований від інших». Тільки одинокий — такий, що не має сім’ї, самотній. «Ой як важко було одинокій» (Ю. Збанацький). Тільки одиночний — розрахований на одного. Одиночний номер у готелі. Тільки поодинокий — який не часто трапляється.

 🍒 Одягатинадіватинадягати.  Слова не зовсім тотожні, як то здається тим, хто каже: «одягни шапку»; «дівчина одягла намисто». Одягати можна одежу: сорочку, штани, спідницю, костюм, плащ, пальто тощо. Ще одне значення слова одягати — це також забезпечувати одягом кого-небудь чи покривати поверхню чогось. Туман одягає дереваДієслово надівати передає зміст «приладжувати, прикріплювати чи закріплювати щось на комусь, чомусь або до когось, чогось». Шапку, окуляри, намисто, наручники, збрую на коня  надівають. Надягати на відміну від одягати вживається у прямому значенні — «натягувати одяг на когось, на щось».  «А твій (генерале) мундир із залізним хрестом мої партизани надягали на опудало в городі» (Ю. Яновський).

 🍒 Опинитисявиявитися. Складність тут полягає в тому, що ці дієслова в російській мові (очутиться і  оказаться) мають і спільне, й відмінне значення. А їхні українські відповідники тільки відмінне. Наприклад, російською мовою можна сказати: «Он совершенно случайно оказался (или очутился) вечером на этом перекрестке». А по-українському тут можливе тільки слово  опинився: «Він цілком випадково опинився ввечері на цьому перехресті»А в значенні:  «з’ясовуватися»,  «ставати відомим»  російському  оказываться відповідає українське  виявлятися, виявляти себе. «Он оказался храбрым воином»   «Він виявився хоробрим воїном».

  🍒  Парапар. Іменник пар у сучасній українській мові має значення «зоране поле», «рілля, залишена на літо без посіву для поліпшення якості землі». Уживання цього слова в тексті: «З вікон повалив густий пар» у наші часи є помилковим. У цьому тексті слід вжити слово пара, яке означає фізичний, газоподібний стан води при нагріванні. «Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара» (З. Тулуб). Однак при перекладі на українську мову назви кінокомедії Ельдара Рязанова «С легким паром» (слова ж назви цього фільму є досить поширеним серед росіян висловом доброзичливих побажань людям після лазні) було обрано призабутий, архаїчний, але можливий варіант —  З легким паром. Академічний Словник української мови фіксує слово пар також як синонім слова пара. У цьому значенні його вживали й класики української літератури: «Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара» (І. Нечуй-Левицький); «З лісу тягне теплим паром» (І. Франко).

 🍒 Пересічнийнепересічний. Слово пересічний має значення: 1) який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній. Пересічна, посередня поезія, пересічний студент, пересічний читач. Не пересічна публіка, а найінтелігентніші українські представники (за І. Франком);  2) середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їхню кількість; типовий, нормальний для певної групи явищ. Пересічна теплота згоряння, пересічний приріст продукції; 3) Звичайний, рядовий. Якщо пересічна подія є рядовою, звичайною подією, яка нічим не вирізняється з-поміж інших, то вислів непересічна подія має протилежний зміст. Непересічний — це синонім до слів винятковий, особливий, самобутній, неординарний. Найчастіше сполучається з іменниками: людина, особа, натура, митець, письменник, талант. Непересічний національний митець;  4) який перетинається з чим-небудь. Пересічна траса, пересічні координати.

🍒 Подібнийтакий. У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки використовувати прикметник подібний у значенні «схожий із чимось або кимось», а й ототожнювати його з висловом «такий самий». Навіть більше: цей прикметник безпідставно майже витіснив з мовлення займенник такий. «Подібна (треба така) поведінка мені не подобається». Вчувається і певна значеннєва відмінність між висловами подібні помилки й такі помилкиБорис Антоненко-Давидович радив залишити за прикметником подібний тільки його синонім схожий: «Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті» (Д. Ткач). Коли ж ідеться не про схожість, тоді треба послуговуватися займенником такий: «Христі вперше доводилося бачити таке диво» (П. Мирний).

 🍒 Поезіяпоетика. Поезія — 1) словесна художня творчість. Антична поезія;  2) віршовані твори. Поезія Павла Тичини; 3) Окремий твір, написаний ритмізованою мовою. Поезія «Надія» Лесі Українки;  4) Щось прекрасне, величне, піднесене. Поезія праці. Поетика — розділ науки про літературу, в якому вивчають структуру і творчі засоби поетичних творів, систему художніх форм і принципів. Поетика віршів Володимира Сосюри. Отже, іменники поезія та поетика не взаємозамінні.

 🍒 Позитивнийдодатнійствердний. Негативнийвід’ємнийзаперечний. Ще один випадок збіднення синоніміки маємо при перекладі російських слів: положительный і отрицательный. У різних словосполученнях українська мова мас неодна­кові відповідники: положительный (отрицательный) отзывпозитивний (негативний) відгук, але положительный (отрицательный) ответ  — ствердна (заперечна) відповідьНе збігаються відповідники в різних термінологічних систе­мах: у граматиці ствердна (заперечна) частка; у фізиці позитивний (негативний) заряд; у математицідодатні (від’ємні) числаРаніше слова від’ємний і додатний були не тільки мате­матичними термінами, а вживались і як терміни фізичні, а також у переносному значенні, тобто можна було сказати: додатний (від’ємний) заряд, додатні (від’ємні) риси, наслідки тощо. «Борцями» за злиття мов ці слова разом з багать­ма іншими були усунуті звідусіль, якимось дивом зали­шившись у математиці. Тепер треба повернути їх до актив­ного вжитку.

 🍒 Показнийпоказовий. Показний — 1) який привертає увагу позитивними якостями. Показні видання; 2) помітний, привабливий. Показний з себе; 3) навмисний, підкреслений. Показна парадність. Показовий — 1) характерний, типовий. Показовий приклад; 2) прилюдний. Показовий суд; 3) Зразковий. Експериментально-показове господарство.

  🍒 Поляберегикраїкриси. Білі краї книжки чи зошита звуться береги, а не поля, як дехто вважає. «Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки» (Н. Рибак). Лексемою береги іноді позначають краї чогось. «Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою» (О. Донченко); часом цей іменник відповідає російському кайма: «… Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги» (К. Гордієнко). Помиляються ті, хто називає краї капелюха, бриля полями. Поля капелюха намокли від дощу й сумно звисали. По-українському вони звуться криси: «Солом’яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя» (Ю. Яновський). Від цього слова походить карпатська крисаня — капелюх з розлогими крисами. «На нім крисаня аж горить» (М. Шеремет). Буває, що слово криси виступає синонімом іменника краї: «Синє полум’я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни» (М. Коцюбинський).

 🍒 Помірнийпоміркований. Обидва прикметники мають спільний відповідник у російській мові — умеренный (Зима была умеренная. Человек умеренных взглядов). По-українському поміркованою, тобто розважливою, обачною, такою, що в своїх діях, вчинках, думках керується вимогами здорового глузду, може бути тільки людина: «Він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої» (Ю. Смолич). Слово ж помірний означає «не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми» і переважно стосується погоди, клімату, явищ та речей. Відповідає воно не лише російському умеренный, а ще й соразмеренный, размеренный. Помірний вітер. Зима була помірна.

  🍒 Поступхода. Доводиться читати або чути неправильний вислів: впевнений поступ весни. Тут доречним є слово хода, що російською перекладається як поступь, співзвучність якого з нашим словом поступ й спричинює помилки в українському мовленні. Поступ — це синонім слова прогрес. «Дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю» (І. Франко), «Невже не вірите в людство, в поступ, у культуру?» (Ю. Смолич). У роки штучного зближення мов поступ був майже витіснений іншомовним синонімом прог­рес. Тепер українському відповіднику слід повернути закон­не місце, але для цього його треба вживати в правильному значенні.

 🍒 Потяг — поїзд.  Одиницю рухомого складу залізничного транспорту краще називати потяг. «Коли потяг у даль загуркоче, …» (В. Сосюра). Але поїзд — теж українське слово. Воно вживане на позначення низки саней, возів, що їдуть в одному напрямку. Кажемо також весільний поїзд.

 🍒 Предокпращур. Потомокнащадок. Предок: 1) старший родич по висхідній лінії з боку матері чи батька (звичайно старіший за діда, бабу). «В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків» (М. Коцюбинський); «Предків я знав по пальцях — до мого діда включно» (Ю. Яновський); 2) той, від кого починається родовід (про людей); родоначальник якогось виду або роду (про тварин). Предком усіх домашніх котів є африканський дикий кіт. Переважно у множині: предки — люди, які жили задовго до теперішніх часів. Пращур — далекий предок. «І от він (Павло) стоїть на цій багатостраждальній землі, густо политій кров’ю ще його пращурів» (В. Кучер).

Слова потомок і нащадок визначають відношення між попередніми та наступними поколіннями. Насамперед так називаємо людей відповідно до їхніх безпосередніх предків (батьків, дідів, прадідів, прапрадідів). Він був із сім’ї нащадків давнього козацького роду; потомок гетьмана. Звідси й потомство у розумінні молоде, нове покоління стосовно старшого, стосовно батьків. Потомство родини Сагайдачних. У цьому ряду стоїть і розмовне найменування дитини (переважно сина) нащадок, рідше потомок. Професорський нащадок. «Якщо правду казати, то більше як у мене [Кулик] потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті» (О. Гончар). Широко відомі вислови — потомствений робітник, селянин, учитель, киянин — про осіб, які за народженням належать до певного стану або до родини, кілька поколінь якої працюють у певній сфері, походять з певної місцевості. А потомствений у значенні «родовий, спадковий» сприймається сьогодні як застаріле слововживання: потомствене володіння, потомствений маєток. Люди майбутніх поколінь — це нащадки, потомки сучасних, тих, які передують їм: «Нам заздрити будуть нащадки» (В. Сосюра), «Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути» (переклад Б. Тена). Коли йдеться про тварин, рослин, вживаємо потомок, потомствоВідоме ще в українській мові нащадок у значенні «спадщина»: залишити дітям у нащадок любов до землі; йти в прийми з усім своїм нащадком. Такі вислови трапляються у творах класиків, а в сучасному вжитку їх замінили спадок, спадщина.

  🍒 Приголомшенийприголомшливий. Приголомшений — 1) дієприкметник від приголомшити. Приголомшений ударом;  2) прикметник. Виражає замішання, пригніченість. Приголомшений вигляд. Приголомшливий — той, що приголомшує. Приголомшлива звістка.

   🍒 Приморозкизаморозки [про називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі]. Слово приморозки походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом); а заморозки — від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Слово приморозки семантично точніше (вони не заморожують, а тільки приморожують), тож йому й слід віддати перевагу, як це робить більшість митців українського слова, але у мас-медіа чомусь вживається не точне слово заморозки.

   🍒 Примушенийзмушенийвимушений. Примушений — присилуваний кимось або чимось чинити саме так. Причому особа чи обставини, що вимагають таких дій, можуть і не вказуватися. «Ми в темряві примушені томитись» (І. Кочерга), «Була б якась потіха мені з того, якби ти заїхала, я б, може, чогось довідалась, що вивело б мене з сеї примушеної пасивності» (Леся Українка). Змушений і вимушений — синоніми, коли виступають у функції дієприкметника й виконують роль іменної частини складеного присудка. У цьому разі вони означають вчинки людини, інколи здійснювані навіть проти власного бажання, волі. «Змушений жити в місті, далеко від народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи» (М. Коцюбинський), «Наші війська вимушені тепер займати еластичну оборону» (В. Петльований). У функції прикметника (означення до підмета або додатка, що виражений віддієслівним іменником), коли разом з іменником це словосполучення передає дію, зумовлену певними ситуаціями, вживають вимушений, а не змушений. Вимушена посадка, вимушена зупинка, вимушене байдикування, а не змушена посадка, змушена зупинка тощо. Вимушений (не змушений) виступає у значенні «здійснюваний через силу, роблений, нещирий». «По її лиці перебігло щось чудне… мов жаль, мов вимушений усміх» (О. Кобилянська). Лексема вимушений найчастіше поєднується з віддієслівним іменником, але іноді другий компонент словосполучення являє собою іменник не дієслівного походження, хоч і абстрактний. «Улька слухала матір з вимушеною увагою, а її лукавий погляд не відривався від Грицевого бриля, що висів на гвіздку» (С. Добровольський). Так само з ви-, а не з- уживаються відповідні слова, поєднуючись із заперечною часткою (префіксом) не-: невимушена усмішка, невимушений вигляд, невимушена хода. «Розмова полилась невимушена, весела…» (Н. Рибак).

🍒 Природний, а не  природній. Слова  природній у сучасній українській літературній мові нема. Отже, нема й прислівника  природньо. Є прикметник природний та похідний від нього прислівник природно. «Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм» (О. Гончар). «Цілком природно звучать пісні сина коваля, який зріс серед сільської бідноти» (М. Рильський).

   🍒 Прислів’яприказка. Люди настільки звикли вживати ці слова разом, що сприймають їх як синоніми. Та відмінність між ними є. Прислів’я — короткий народний вислів з повчальним змістом. Не копай іншому ями, бо сам у неї впадеш. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Приказка — влучний (часто римований) вислів, але без властивого прислів’ю повчального змісту. Шукай вітра в полі. Часом з квасом, а порою з водою. Де не ступить, там золоті верби ростуть.

 🍒 Пристраснийбезпристрасний. Небезстороннійбезсторонній. Пристрасний в українській мові означає «бурхливий, нестримний (у почуттях); жагучий, палкий». Антонімічне йому слово безпристрасний, тобто не схильний до при­страстей, байдужий. Нерідко ці слова застосовуються у невластивому їм значенні. Наприклад, замість того, щоб висловити об’єктивну, неупереджену, безсторон­ню характеристику, недоречно говорять про безпристрасну характеристику. Помилка ґрунтується на введенні в український текст російського беспристрастный, яке на­шою мовою перекладається безсторонній (антонім — небезсторонній, російське — пристрастный).

 🍒 Прищеплюватипрививати. До рідковживаних у сучасній мові належить дієслово прививати, що означає «присукувати», «з’єднувати нитки, зсукуючи їх». Коли йдеться про медикаментозні щеплення або про виведення нових сортів рослин, послуговуються лексемою прищеплювати («У саду прищеплювали гілки до яблунь і груш»). У назві дії прищеплювати розвинулося також переносне значення «виховувати»: прищеплювати навички, риси характеруПід впливом російського прививать дехто невиправдано користується в українській мові висловами: прививати любов до праці; прививати почуття гордості за Батьківщину; прививати добрий смак. У цих випадках потрібне дієслово прищеплювати.

 🍒 Прозовийпрозаїчний. Обидва прикметники утворені від іменника проза, що може виступати в значеннях: 1) як прямому —- «мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване», «невіршована література, на відміну від поезії»; 2) так і в переносному — «буденне, нудне, одноманітне в житті». Донедавна в усіх значеннях використовували слово прозаїчний. У наш час слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний: «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора» (О. Донченко). А от у розумінні «властивий прозі як роду літератури» чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. «Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості — ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових».

 🍒 Пронизливийпроникливий. Ці слова є синонімами на позначення погляду, очей людини. Прикметник пронизливий використовують для характеристики природних явищ, що викликають неприємні фізичні відчуття. Пронизливими, такими, що проймають, бувають вітер, холод. Цей епітет передає також різкі звуки: пронизливий голос, гудок, крик, свист. Гострими, пронизливими можуть бути біль, відчуття самотності тощо. Але слово проникливий зовсім не вживається для вираження фізичних відчуттів, основна сфера його функціонування — це характеристика розумової, мисленнєвої, духовно-емоційної діяльності людини. Проникливим називають того, хто глибоко розуміє суть чого-небудь, правильно оцінює щось, розбирається в чомусь. Проникливий психолог, проникливий розум, прониклива легенда, музика, тобто все, що викликає глибокі почуття, емоційний настрій. Сценічна атмосфера театру може бути тільки проникливою, і поетична тема звучить, безумовно, проникливо, а не пронизливо.

 🍒 Протягатипростягати. Збігаються у значенні «випростуючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.)». Тільки простягати, простягнути вживаються в розумінні «розпростирати, розпускати, розтягувати в різні боки». «Чорні смереки добродушно простягали над нами свої мохнаті лоби, наче благословляли» (М. Коцюбинський). Тільки протягати, протягнути, протягти передають значення «просувати крізь що-небудь, попід чимось». Протягнути нитку крізь вушко голки, протягнути дріт.

 🍒 Різнийусякий усілякий. Часто надуживають прикметником різний, не спиняючись думкою, чи буде ця лексема доречна в певному контексті: «Він наговорив багато різних слів, але нічого путнього так і не сказав»; «З різними людьми він зустрічався в житті». У цих фразах ми зосереджуємо увагу на різниці між словами й людьми, але не знаходимо її в дальшому тексті, бо автори оповідали нам про всякі слова й про всяких людей. Прикметник різний передає відмінність: «Ми з тобою — різні люди» (з живих уст); «Мій п’янюга найнявся до одного попа… я до другого найнялась – у різні села» (Г. Барвінок). Якщо нема потреби підкреслювати відмінність між тим, про що йдеться, тоді краще користуватися займенником усякий: «Всього було доволі: вовків у лісах, зайців у полі й риби всякої великої і малої в озерах та ставах» (Л. Глібов); або займенником усілякий: «…обов’язок фольклористів — усілякими способами виявляти таланти» (М. Рильський).

 🍒 Розумітисярозбиратисязнатися. Між цими дієсловами є чимало спільного не лише у значенні, а й у синтаксичній сполучуваності. Зокрема, розумітися і знатися поєднуються зі знахідним відмінком іменників та прийменником на: «Я не жіночий кравець і на цих тонкощах не розуміюсь» (А. Хижняк). Уживані також вислови на кшталт: розумітися (знатися) на малярстві, на собаках, на футболіСлово розумітися може керувати ще прийменниково-відмінковою формою «в (у) + місцевий відмінок». Така сама сполучуваність характерна й для дієслова розбиратися. Тобто вони виступають синтаксичними синонімами. Наприклад: «Хорват тим часом показав Козакову свої солдатські документи, і Козаков, розглядаючи їх, удавав, що цілком у них розуміється» (О. Гончар); «Та я не дуже розбираюсь у мелодіях» (В. Земляк).

Дієсловом матися послуговуємось у таких висловах: матися на обачності, матися на увазі, матися на думці. Крім того, це дієслово буває синонімом до слів почуватися, жити: «Стара тим часом розпитувала про нього, як він собі мається» (М. Вовчок); «Ой як ся маєш, як живеш?» (І. Котляревський), також до слів передбачатися, намірятися: «Скоро вже й весілля малось бути» (Б. Грінченко).

🍒 Софійський собор, але Софіївський заповідник. Різне морфологічне оформлення лексем пов’язане з тим, що софійський — це прикметник від імені Софія, а софіївський — походить від іменника Софіївка.

🍒 Спиратисяопиратися. На сучасному етапі розвитку літературної мови дуже помітна тенденція розрізняти семантику цих слів. Спиратися і в прямому, і в переносному значенні — «використовувати щось як опору (фізичну, технічну, моральну, теоретичну)», опиратися — «чинити опір», «не піддаватися», «опинатися». Така тенденція, безперечно, прогресивна: вона сприяє тому, щоб висловлення стало точнішим.

🍒 Спостережливийспостережний. Спостережливий — уважний; той, що вміє добре спостерігати, помічати. Цей прикметник застосовується як означення до іменника, що називає людину за певними особливостями: за статтю (спостережлива жінка), віком (спостережливий юнак), фахом (спостережливий учитель), нахилами (спостережливий художник) тощо. Ця лексема виражає рису характеру, здебільшого постійну, сталу. Зовсім інше значення має спостережний — такий, що слугує для спостереження за кимось або чимось. «Настала ніч. Я виставив караули і спостережні пости» (П. Вершигора). Спостережний завжди виступає як означення до іменника, що виражає предмет, конкретне поняття, і ніколи не сполучається з іменником, який називає людину. Отже, людина — спостережлива, пункт — спостережний.

🍒 Старийдавній. Співрозмовники, яким нема й тридцяти років, часто  кажуть: «Ми — старі приятелі». Вони не старі, а давні приятелі (чи знайомі). Якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік людей, а не про їхню давню дружбу, тоді слушно вжити прикметник старі. Природніше казати: давнє правило, давня звичка, але стара (застаріла) зброя, старі поняття тощо.

 🍒 Статисявідбутисятрапитися. Слово статися виражає зміст «мати місце». Сталася подія (зустріч, трагедія, затримка, біда); з ними сталося щось дивне; стався голод (переполох) тощо. Відбутися в цьому значенні невживане або вживане зрідка. Невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося? Не бажано використовувати в такому значенні дієслово трапитися. Його ставлять часто тоді, коли хочуть висловити дію, неозначену в часі: «Наталці траплялися женихи» (І. Котляревський).

 🍒 Стежитислідкувати. Стежити — багатозначне слово: стежити за грою (успіхами, подіями,  повідомленнями,  собою); Командир взводу пильно стежив, щоб ніхто з бійців не відставав на марші. Похідні: стеженняобстежитиобстеженняпростежуватиДієслово слідкувати в значенні «стежити» в літературній мові вживається зрідка. Воно має інший зміст: «іти, ходити слідом за кимсь, чимсь». «Ми слідком за нею слідкували — іде вона, оглядається, а загледівши, що її доганяють, побіжить» (М. Вовчок).

🍒 Стрільба — стрілянина. Стрільба (частіше в множині — стрільби) — це навчальні, тренувальні заняття, коли стріляють у ціль. Стрілянина — безперервне стріляння.

🍒 Тамуватигамувати. Маючи спільний суфікс, розрізняються початковими приголосними т, г. Частково можуть вступати в синонімічний зв’язок. Основний зміст дієслова тамувати — стримувати плин, рух чого-небудь; не давати чомусь виявлятися повною мірою. Вживається зі словами: кров, сльози, кашель, плач, сміх, стогін, страх, дихання. «Навіть поранені тамували стогін у собі» (О. Гончар). Гамувати — втихомирювати, припиняти щось. Виступає у сполученні з лексемами: спрагу, стукіт серця, холод, хвилювання; ворогів, розбишак, непокірних, сварливих тощо. «Гамуючи шалене биття серця, піднімаюсь по сходах» (Ю. Мушкетик); «Усі (козаки) пішли ще повесні на поклик Петра Сагайдачного гамувати на Чорнім шляху кримчаків та турків» (І. Ле).

Іменник біль може поєднуватися з обома дієсловами. Тамувати біль означає терпіти страждання, пересилюючи себе, а гамувати біль — це намагатися припинити його або принаймні хоч заспокоїти. «Напружуючи всі сили, тамуючи біль, підтягуючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі» (С. Скляренко). Для гамування болю лікар виписав пацієнту спеціальні ліки.

 🍒 Товщийтовстіший. Від прикметника товстий можна утворити дві форми вищого ступеня порівняння: товщий і товстіший. Перше слово виступає в усіх значеннях, друге — тільки в значенні «повніший». Наприклад, про якогось череваня кажуть, що він товщий або товстіший за іншого.

 🍒 Управавправа. Розрізняються значенням. Управа (застаріле): 1) установа, що розв’язує громадські, станові та адміністративні справи. Волосна управа, лікарська управа, рудна управа; 2)  сила, що спроможна зупинити когось у його незаконних діях, сваволі тощо. Знайти на нього управу. Немає управи на хулігана. Вправа — розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою. Спортивні вправи.

 🍒 Ущент (вщент) — ущерть (вщерть).  Прислівник ущент або вщент означає «остаточно», «до кінця», «без залишку». «Привіт Болгарії, що пута вікові в священній боротьбі розбила вщент навіки» (М. Рильській). «Його літак згорів ущент, лиш дим від літака» (П. Воронько). Ущерть (вщерть) — це «повністю», «до самого верху», «по самі вінця». «Вода стояла сливе вщерть з кам’яними цямринами криниці» (І. Нечуй-Левицький). «Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть» (Леся Українка). З огляду на це, дуже дивно чути в публічному мовленні вислови на кшталт: «Ущент заповнені зали» замість «Ущерть заповнені зали».

 🍒 Хідхода. Іменники збігаються у значенні «процес ходіння, ходьба; рух уперед». Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода)Тільки хід вживається у значеннях: 1) Швидкість руху. Набирати хід. 2) Похід, процесія. Полонинський хід. Хресний хід. 3) Прохід, коридор, тунель. Вузький хід. Хід сполучення. 4) Розвиток у часі, етап розв’язання задачі. Хід подій. Хід думок. 5) Прийом, маневр. Ризикований хід. 6) Черговий виступ гравця у грі. Твій хід. Хід білих. 7) У складі фразеологічних одиниць. Давати задній хід. На повному ходу. На ходу підметки рвати. Знати всі ходи й виходи. Це в нас у ходу. Хід конемТільки хода виступає останнім часом переважно у значенні «манера ходити, ступати». Поважна хода. Легка хода.

 🍒 Хрещенийхресний. Мовці роблять похибки, замінюючи ці слова одне одним. Батько, мати, батьки хрещені, а хресною може бути тяжка життєва дорога. Правильно: хресний шлях пройшов (шлях, устелений хрестами).

 🍒 Царськийцарствений. Царський — належний цареві, переносно — розкішний, багатий. Царський дім, царське самодержавство, царські розкоші. Царствений (з одним н) — сповнений гідності; величний. Царствений вигляд, царствена хода. Таким чином, ці прикметники близькі звучанням, але розрізняються семантичними відтінками.

 🍒 Черепаховийчерепашачий. Ці прикметники виступають паралельно, проте з різним значенням. Черепаховий — приготовлений з м’яса черепахи або зроблений з рогових пластинок її панцира. Черепаховий суп. Черепаховий футляр. Черепашачий — 1) належний, властивий черепасі. Черепашачий панцир;  2) Переносно: дуже повільний. Черепашачий темп будівництва.

   🍒 Чоловіклюдина. Наша мова щодо цього виявилася оригінальною серед усіх слов’янських. Бо у всіх слов’ян маємо: російське «человек — люди»; білоруське «чалавек —  людзі»; польське «człowiek — ludzie»; чеське «člověk — lidé» тощо. А в нас від множини  люди шляхом зворотного словотвору, тобто не від однини множина, а від множини однина, виник іменник людина, що виступає найчастіше в значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці». Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: «Людина — це звучить гордо». У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба.

Слово чоловік звузилося в значенні і стало позначати лише представника половини людства. Чоловік тепер означає «протилежне до слова жінка, а також член подружжя. Приклади: «За столом сидів смаглявий, довговидий та сухорлявий чоловік» (І. Нечуй-Левицький); «Чоловік її давно помер, старшого сина в Туреччині вбито» (М. Вовчок). Кажемо:  чоловіча стать,  чоловіча рима (в літературознавстві), чоловічий рід (у граматиці).

Іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. «Він людина допитлива» — «Він чоловік допитливий». Якщо йдеться  про жінку, то у такому разі кажемо тільки людина. Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою» (Г. Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова — про чоловіка чи жінку. менник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: «Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась» (Г. Квітка-Основ’яненко).

Отже, в більш «точних» стилях — науковому та публіцистичному — останнім часом проглядається тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина (подається в словниках з позначкою «розмовне, рідковживане») передає значення «особа чоловічої статі». У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.

 🍒 Шарверствапласт. Коли говоримо про однорідну масу, речовину, що покриває будь-яку поверхню або міститься між чимось небудь, застосовуємо іменник шар. Шар глини (соломи, яблук). Це слово широко вживається в різних галузях науки, техніки, народного господарства. Сполучення з ним набули термінологічного звучання. Верхні шари атмосфери, шар фільтрувальний, річний шар деревини. Похідним від шар є слово прошарок, що в прямому значенні означає назву тонкого шару чогось (теплоізоляційний прошарок), а в переносному — назву певної суспільної групи (дрібнобуржуазний прошарок)У сучасній літературній мові в розумінні «горизонтально розміщена маса чого-небудь» поряд з шар уживається іменник верстваВін виступає і як геологічний термін на позначення осадових гірських порід, форм їхнього залягання: поверхнева верства, водоносна верства. Ширше, ніж шар, це слово застосовується переносно: верстви населення, верстви студентстваСемантично споріднений з лексемами шар та верства  іменник пласт має певні відтінки. Його переважно використовують на позначення цільної однорідної маси, обмеженої більш-менш паралельними площинами. Найчастіше це слово трапляється в термінологічних сполуках, що стосуються гірництва: залізорудний пласт, соляний пластІнколи чуємо помилковий вислів пласт землі щодо ґрунту, який перевертає плуг під час орання. Звичайно, в цьому разі йдеться про скибу (скиби) землі. А щоб означити тверду, плоску масу, щось м’яке, пухке, подрібнене, а також гази, рідини, є іменники шар і верства.  Причому помітна тенденція вживати шар (шари), пласт (пласти) в прямому, а верства (верстви) в переносному значеннях. Отже, близькі між собою шар, верства, пласт виявляють специфіку стосовно сполучуваності з іншими словами. Різняться вони й стилістичними сферами вживання.

 🍒 Шкірашкура. У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра — зовнішнє покриття тіла, а шкура — покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології — медичній, ботанічній тощо, шкура — в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах: залити сала за шкуру, бути в овечій шкурі, вбиратися в шкуру, вилазити (лізти, пнутися) зі шкури і подібне.

 🍒 Шерстьвовна. Шерсть — волосяний покрив тварин; волокно, пряжа, тканина з нього. Похідне — шерстяний. Вовна — волосяний покрив переважно овець, кіз, верблюдів, а також волокно і пряжа, рідше тканина з такого покриву. Похідне — вовняний.

🍒 Ящик — скринька — шухляда. Найбільш «українським» серед іменників цієї тематичної групи навчальне видання «Антисуржик» називає слово скриня, яке вживалося в нас на позначення виду меблів, а також посудини у млині, куди падає борошно. Ще порівняно недавно скриня була майже в кожній хаті: у ній зберігали одяг, коштовні речі. «Добра (мудра) господиня, коли повна скриня». Скринькою сьогодні звуть малу скриню. До неї, спеціально обладнаної (має насамперед отвір), вкидають кореспонденцію. З цим словом існують сполучення: поштова скринька, скринька для скарг і пропозицій, скринька для запитань, скринька для бюлетенівШухляда — це висувний ящик, що вважається частиною меблів (шафи, стола, буфета). У шухлядах можна тримати ножі, ложки, виделки, ключі, зошити, інші дрібні предмети, туди складають білизну. Слово ящик відоме в українській мові, воно ще в позаминулому столітті вживалося в значеннях: а) частина воза; б) кухлик. Сьогодні такі значення майже втратилися, натомість розвинулися інші. Цю лексему рекомендують нині використовувати в розумінні «дерев’яний предмет для зберігання або перевезення речей». Багато хто не розрізняє змісту цих слів і вживає ящик там, де в літературній мові узвичаїлися інші іменники. Неправильно: поштовий ящик, ящик письмового стола. Треба: поштова скринька, шухляда письмового стола.