Подібні, та не ідентичні

≠  Алмаз діамант. Обидва слова схожі тим, що це коштовності, скарби, самоцвіти. Але є й відмінності. Алмаз ─ 1) мінерал, який блиском і твердістю перевершує всі інші мінерали. Кристали алмазу. Вуглець існує в природі у вигляді алмазу та графіту; 2) окремий коштовний камінь; його осколок, використовуваний для різання скла й інших технічних потреб. Діамант ─ відшліфований і гранований алмаз. «Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал» (Леся Українка), «Маленькими зірочками виблискували на ньому (золотому перстні) три діаманти» (О. Бойченко). Хоч інколи в текстах трапляється запозичене з російської брильянт, давня мовна традиція надає перевагу лексемі діамант.

≠  Аркуш лист. Аркуш ─ це шматок паперу, картону тощо. Цей іменник позначає одиницю вимірювання обсягу книжки. Авторський аркуш, друкований аркуш, обліково-видавничий аркуш. Приміром, обліково-видавничий аркуш дорівнює 40 тисячам знаків, включаючи обсяг власне твору, а також усього іншого текстового й графічного матеріалу. Лист ─ тонкий шматок якогось матеріалу певної форми і розміру. Вживається зі словами: бляшаний, залізний, поліетиленовий, сталевий, фанерний, холоднокатаний, шиферний і т. ін. Слово лист не сполучається з лексемами папір, паперовий.

Інші значення лексеми лист: писане повідомлення, звертання (лист до дружини); орган живлення рослин; листок.

≠  Артист актор. Слово артист має два значення: 1) виконавець творів мистецтва (актор, співак, музикант тощо). Артист естради, оперний артист, цирковий артист, заслужений артист, народний артист; 2) переносно: особа, яка досягла в чомусь високої майстерності. «Товариству, звичайно, розвага, клас шаленіє: ну й дає цей Кульбака, от артист (О. Гончар). Слово актор також вживається у двох значеннях: 1) професіональний виконавець ролей у театральних виставах; 2) у переносному значенні: людина, що показує себе не такою, якою є насправді.

Барва фарба. Кольорова речовина, якою мастять чи малюють, називається фарбою. А барва ─ то природний колір, тон, колорит, відтінок. Під впливом російської мови, де слово краска виражає обидва ці поняття, в наших засобах масової інформації іменнику фарба часом надають не властивого йому абстрактного значення: фарби осіннього лісу; у полоні фарб і звуків; заіскритися фарбами; фарби народного мистецтва. Нормативні українські сполучення: водяні, олійні фарби, синя (зелена, жовта) фарба; але барви осіннього лісу, у полоні барв і звуків; заіскритися барвами, барви народного мистецтва.

Безпечний безжурний безтурботний недбалийЧомусь раз по раз трапляються такі газетні «дива»: «Причиною аварії стала безпечність водія». «Діти безпечно гралися на проїжджій частині вулиці». Автори таких публікацій особливо не утруднюють себе пошуком і використанням доречних тут українських  відповідників російського слова беспечность: безтур­ботність, безжурність, недбалість, а вдовольняються недолугою співзвучною калькою. Оскільки безпечність ─ це відсутність небезпеки, то виходить, що безпечним місцем для розваг дітей є дорога з інтенсивним рухом машин. Російське слово безопасность має таке ж тлумачення, що й українське безпечність. Калька тут не лише спотворює зміст думки, але й надає їй логічно протилежного значення. Тож правильно: «Причиною аварії стала недбалість водія».«Діти безжурно (безтурботно) гралися на проїжджій частині вулиці».

Бігун, біженець, утікач. Часто у близькоспоріднених мовах слова не збігаються в кількості значень. Наприклад, російське слово бежать означає «прискорено пересуватися, швидко ру­хатися» (українською мовою ─ бігти) і «рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось» (українське ─ тікати). Від тікати походять утеча (втеча), утікач, утікачка (втікач, втікачка).

З-поміж численних похідних від бігати, бігти варто зупинитися на омонімах бігун1 ─ спортсмен, що володіє технікою бігу, та бігун2 ─ полюс. Під час боротьби з «буржуазним націоналізмом» останнє слово усунули з активного обігу, незважаючи на тривалість уживання його класиками української літератури.

Слово бігун у значенні «полюс» має посісти своє законне місце. З дієсловом бігти пов’язане поширене запозичене з російської мови слово біженець, яке треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше втікач (утікач). Двозначне російське бежать на кожне із своїх значень має окремий український відповідник. Невдалий вибір цих відповідників спричинює лексичні помилки на зразок «Чому біжать солдати?». Йдеться не про змагання з бігу, а про втечу солдатів з війська. Правильний варіант: «Чому тікають солдати?».

≠  Бік сторона. Ці близькі за значенням іменники взаємозамінні не в усіх значеннях. Слово бік уживають тоді, коли говорять про правий чи лівий бік, указуючи на якусь частину тулуба від плеча до стегна, приміром: «Єремія повернувся на другий бік, розплющив очі … » (І. Нечуй-Левицький). Це значення слова лягло в основу прислів’їв і приказок: «Болить бік дев’ятий рік, та не знаю, в котрім місці», «Лайка не бійка, в боку не болить» тощо. Послуговуються ним, коли йдеться про родинні зв’язки: «Були, правда, дядьки та тітки з материного боку» (П. Мирний).

У книжних стилях усталилися стандартизовані словосполучення зі згаданим іменником: лицьовий, зворотний, тіньовий, матеріальний, позитивний бік, бути на чийомусь боці, хитатися в бік кого (чого), убік, по обидва боки. Досить активна синтаксична конструкція з одного боку, з другого (а не з іншого) боку, якою користуються при зіставленні або переліку.

Іменник сторона трапляється в літературній мові значно рідше: слабка сторона твору, моє діло сторона (але невдало: притулити до лівої сторони грудей, повернути в сторону, прихилити на свою сторону, є й інша сторона питання ─ тут доречна лексема бік). Слово сторона, як свідчать приклади з художнього стилю та розмовної практики, синонімічне до іменників: місцевість, область, район; край, країна, батьківщина, вітчизна. Рідна сторона, далека сторона, в наддніпрянській стороні. Функціонує воно й у значенні «кружним шляхом, в обхід». У такому випадку відбувається перехід мовної одиниці з розряду іменників у прислівники, наприклад: «І ця пісня, і дві тополі, і дощик, що насправді йшов стороною, перевернули душу парубкові» (М. Стельмах).

А ще лексему використовують у офіційних паперах, юридичних документах у складі термінів типу: винна, (позовна, потерпіла, зацікавлена) сторона, договірні сторони, дебати сторін, супротивні сторони. Таке слововживання вказує на те, що під стороною мають на увазі особу (групу осіб, організацію), яка протиставляється іншим.

Неправильним є вживання сторона в значенні «погляд, розуміння»: «З фінансової сторони ті підприємства не рентабельні». Літературна норма вимагає поставити тут іменник погляд: «З фінансового погляду…»

Є труднощі у виборі прикметників однобічний ─ односторонній, всебічний ─ усесторонній. Якщо йдеться про вуличний рух транспорту, застосовуємо вислови: однобічний рух, двобічний рух. Коли укладають договір, готують відповідні документи, мовиться про двосторонню угоду, двосторонні чи односторонні вимоги.

≠  Білет квиток. Розрізняються і значенням, і  словосполученістю. Тільки білет: 1) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2) цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет. Тільки квиток: 1) документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток. 2) куплена картка, що дає право проїзду на транспорті, відвідання музею тощо. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Залізничний квиток.

≠  Більшість більша частина. У синтаксичному сполучуванні слів є чимало труднощів, які часом призводять до помилок. Наприклад, більшість поєднується з іменниками, що позначають людей, тварин (більшість пенсіонерів, більшість учнів, більшість коней), або організації, підприємства, установи та заклади, чиє функціонування пов’язане з діяльністю робітників, службовців тощо (більшість комбінатів, більшість фірм). Тут більшість можна замінити синонімічним словосполученням більша частина.

Однак, більшість не вживається з іменниками, які позначають речовину в твердому, рідкому чи газоподібному стані (сода, бензин, аміак), а також конкретні предмети, якщо іменник стоїть в однині  (не можна сказати більшість стола, треба: більша частина стола), або передають їхню сукупність (вугілля, каміння, коріння, листя тощо). Не узвичаєно сполучати слово більшість з іменниками-назвами одиничних предметів: більшість книжок, більшість яблук. Краще вживати: більша частина книжок, більша частина яблук.

Неправомірне вживання вислову більша половина, адже обидві половини завжди однакові.

Блюдострава. Слово блюдо в нас означає ─ «широка посудина». А продукти, що приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати: перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда.

Вагання коливання хитання. Стилістичні помилки у використанні цих лексем трапляються досить часто. Замість вагання вживають слово коливання, а замість хитання вагання.

«Дякую Вас, що Ви без коливань погодились на цю зустріч» кажуть ті, хто думає по-російськи («Благодарю Вас, что Вы без колебаний согласились на эту встречу») і висловлює  українською мовою російську кальку. Колебание по-українськи справді коливання, але тільки у буквальному, фізичному розу­мінні: ритмічний рух уперед і назад. Коливання маятника. Воно також характеризується межами поширення дії, амплітудою; в контексті про це може і не йтися, але завжди мається на увазі. «Я бачу світ пишний і неба сіяння, Долину розкішну, квіток коливання» (Леся Українка). Коли ж мовиться про коливання як зміну чогось (цін, температур), відтінок ритмічності не передається.

Вагання виражає нерішучість, сумніви у діях людей, брак моральної сили для вибору одного з кількох можливих шляхів. «Я знав, як тепер повинен діяти. Жодному сумніву, ніякому почуттю вагання в моїй душі не було більше місця» (Ю. Збанацький).

Отже, вищенаведена фраза нормальною українською мовою мала бути  такою: «Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч».

Хитання у фізичному значенні ─ це погойдування (переважно на морі, під час їзди тощо) або рухомість при нещільному приляганні. «Колони пальм, гущавина одвічна, Хитання віт в ритмічному ладу» (М. Рильський).

Варто слід. Присудкове слово варто (варт) вживається в значенні «доцільно зробити; є рація, сенс». Знати варто. Варт ще попрацювати. Інколи без достатніх доказів відмовляють у праві користування цим словом на позначення умови швидкого здійснення чогось. «Варто було тільки поглянуть на мене в той вечір, як панна Анеля запрохала мене кататься» (М. Коцюбинський), «Каховка поставала перед ним, … у каруселях, у весняних барвистих райдугах, … під які лише варто вступити, як у кишенях тобі вже задзвенять легендарні таврійські червінці» (О. Гончар). У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.

Слід часто означає лише рекомендацію, а не рішучу дію. Тому вислів слід обов’язково є неприродним, правильніше треба обов’язково. Помилково вживають слід тоді, коли вказують на умови, що їх потрібно конче виконувати: «Для вступу до університету слід подати заяву і всі згадані далі документи». Тут має бути треба.

Ще декілька хибних висловів і зворотів. Характерно відзначити ─ зворот хибний. Краще сказати: характерно, що… або слід відзначити. Відігравати значення. Відігравати можна роль, а не значення. Нормативно: мати значення. Також мати характер. Виступи мали (а не носили) стихійний характер.

Великий крупний. Штучним наближенням до російської мови є розширення семантики слова крупний. В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок ― крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок. Під впливом багатозначнішого російського слова крупный в українських текстах з’являються помилкові словосполу­чення ─ крупний талант, крупним планом, крупне підприємство. За лексичними нормами української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова ─ залежно від контексту): великі підприємства, великий талант, показувати великим (широким) планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, велико­панельний.

Веслування гребля. Як зрозуміти слова: «Він займається греблею». Мабуть людина займається проблемами гідротехнічної споруди на річці ― греблі. Бо спортсмен, що веслує на човні, займається веслуванням.

Вид вигляд. Чимало плутанини з уживанням слів «вид» і «вигляд» ─ їх ставлять одне замість одного або користуються ними там, де потрібні інші вислови. Часто цим іменникам надають не того значення, що вони мають. Слово вид означає насамперед «лице», «обличчя»: безтурботність на виду. Воно може виступати й синонімом слова зір: «Видом видати, слихом слихати» (Т. Шевченко).

З виду ─ маючи той чи інший вигляд: «Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду» (І. Нечуй-Левицький). Не подавати (не показувати) виду ─ приховувати свої почуття. «Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути» (А. Хижняк). На виду ─ так, що видно. «Важка служба! Клопітка служба! Перед усіма на виду» (П. Мирний).

Слово вид вживається також як граматичний термін: доконаний, недоконаний вид дієслова.

Російському вид: 1)  у розумінні «сорт, варіант» у нашій мові відповідають різновид, гатунок, рід, сорт, категорія;  2) у розумінні «пейзаж, ландшафт» ─ краєвид.  А вислів быть на виду звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці). Ось українські відповідники інших російських зворотів: в виде наказанияза карув виде подарка як подарунок; в виде опыта як спроба (на спробу, за спробу); в виде птицы як птах (подібний до птаха). Сделал для вида про око (про людське око, про людські очі), для годиться, а не малозрозумілий, неприродний фразеологізм зробив це для вигляду, що ним послуговуються невимогливі мовці. Такого ж штибу фрази: у вигляді догани, у вигляді заохочення замість правильних: у формі догани, як заохочення. Нерідко бачимо на письмі й чуємо в розмові штучну кальку з російського виразу сделать вид зробити (робити) вигляд. Але ж є гарне українське слово удавати.

Неправильно пишуть, наприклад: «Нинішнього року в нас добрі види на врожай». Краще було б: «добрі сподіванки (перспективи) на врожай».  Так само не види на майбутнє, а плани, перспективи, наміри, сподівання. Вислів вид на проживання теж неправильний, треба: посвідка на проживання. Замість ставити на вид слід уживати зробити зауваження.

Виглядати мати вигляд [в значенні російського слова выглядеть]. Замість гарно виглядаєш треба казати маєш гарний вигляд. Також краще буде: видавався стурбованим, а не виглядав стурбовано;  видається дивним, а не виглядає дивно. А у фразі «Печені яблука, политі медком, виглядають апетитно» останні два слова можна замінити на апетитні на вигляд.

Отже, основне значення дієслова виглядати ― це дивитися кудись, крізь щось, видніти, вдивлятися кудись. «Марно, брате, не вигляне чорнобрива з хати» (Тарас Шевченко). «Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати» (М. Стельмах).

Визволення звільнення. Звільнення походить від дієслова звільняти (випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати). Звільняти (звільнення) з-під арешту (з-під варти; від податків, від роботи). Коли ж йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слів визволяти, визволення.

Ви́кликати спричиняти. Слово спричиняти пов’язане з негативними наслідками. Спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, протест, спротив. Але тільки ви́кликати (наголос на першому складі) позитивні емоції: овації, захоплення (за́хват), почуття гордості, сміх, радість. Розглядувані дієслова, як правило, поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка також уживають з родовим відмінком іменників та прийменником до. Нині така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. 

Викопний викопаний. Перше з цих двох слів прикметник, а друге дієприкметник. Та головне ці слова не взаємозамінні. Викопний належний до минулих геологічних епох. Викопні організми. Викопаний (від викопати) видобутий із землі, з-під снігу і подібне. Викопаний корч.

Виняток виключення. Нерідко плу­тають ці слова, а також похідні від них винятковий та виключний. Виняток ─ відхилення від звичайного, від загального правила. «Винятки, очевидячки, минаємо» (М. Коцюбинський). Без винятку ─ не виключаючи нікого, нічого. За винятком ─ виключаючи кого-небудь, що-небудь; крім когось, чогось. «Усі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера» (М. Трублаїні).

Винят­ковий означає «який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний». Уживається зі словами випадок, талант, здібності, пам’ять, причина, точність, ситуація, мужність, умови тощо. Винятковий випадок, виняткова мужність (гостинність), виняткові умови (обставини, заходи). Нерідко можна почути: виключний випадок, виключні обставини. Такі неправильні вислови вживають через певну співзвучність прикметника виключний і російського слова исключительный, що українською мовою перекладається як винятковий. Прислівник винятково також слід застосовувати в значенні «надзвичайно, дуже; не так, як усі». Винятково обдарована людина.

Іменник виключення, утворений від дієслова виключати, означає «усування, унеможливлення, припинення дії». Виключення з товариства (університету,  організації, депутатської фракції, зі списку). Похідне слово виключний (такий, що поширюється тільки на один об’єкт). Виключне право.

Те саме стосується і прислівника виключно. Він доречний у тому разі, коли виступає в значенні «тільки, лише». Виключно для тебе. Але, наприклад, у фразах «Обставина, що має виключно велику вагу», «Виключно важливий факт» це слово є недоречним, і його  доцільно замінити на винятково.

Випадок раз. Іменник випадок означає «конкретна подія в минулому, теперішньому чи майбутньому», тимчасом як вислів у кожному (будь-якому) разі каже не стільки про подію, скільки про можливість якихось подій; слово нагода вбирає в себе поняття обставин, що спричиняють певну подію. Різниця між словами раз і випадок виразно проглядається на прикладах: «У цьому надзвичайному випадку я вчинив би інакше» (тут мовиться про конкретну подію), але ─ «У такому разі я вчиню інакше» (бо конкретності події, як то було в попередньому реченні, вже не відчувається). Зрідка трапляється, що обидві лексеми виступають у фразі як синоніми, наприклад, «на випадок смерті» та «в разі смерті».

Не годиться безоглядно вдаватися до іменника випадок при перекладі російських зворотів: в случае необходимости; ни в коем случае; в большинстве случаев;  які часто неправильно подають українською мовою як: у випадку необхідності; ні в якому випадку; у більшості випадків. Треба: в разі потреби, якщо буде потреба; ні в якому разі, в жодному разі; здебільшого, переважно. Вислови: при случаепри нагоді, а не при випадкупо случаю болезничерез хворобу або (залежно від контексту) у зв’язку з хворобою, а не у випадку хвороби.

Водночас слід обачно послуговуватися й словом раз, яке вживається також у кількісному значенні («Раз мати породила, раз і помирати» ─ прислів’я) та в значенні прислівника («Раз якось Остапові не спалося» ─ М. Коцюбинський) і сполучника («А раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів» ─ П. Панч). В основі цих порад ─ дослідження видатного мовознавця Євгенії Чак, яка в своїх працях належно обґрунтовує вживання правильних форм, властивих сучасній українській мові.

Вираз  вислів. Ці слова вважали за абсолютні синоніми, тому в класичній літературі бачимо іменник вираз у різних значеннях: «Почала… солодкими виразами любові промовляти» (І. Нечуй-Левицький), «Вираз на лиці понуро-урочистий» (П. Куліш). На цій під­ставі деякі мовці намагаються і в українських текстах усюди вживати вираз, нехтуючи лексему вислів, тим більше, що обидва наші слова вираз і вислів у російській мові відтворюються лише одним словом – выражение. За лек­сичними нормами української мови маємо такий розподіл значень: вираз  вияв настрою, почуттів на обличчі. «Вираз обличчя… з скептичного став спантеличеним» (І. Сенченко). Вислів  це фраза, мовний зворот. «Від таких висловів, як «оклик дум», «сонний шум» і т. ін., просто в голові паморочиться» (М. Коцюбинський).

Висвітлювати освітлювати освічувати. Дієслово висвітлювати у літературній мові вживають здебільшого переносно ─ «показувати, розкривати, пояснювати, розповідати». Правдиво висвітлювали героїчну історію українського народу. Зрідка ця лексема виступає й у прямому значенні: «До місця події під’їхав зустрічний «опель» і, не розминаючись, спинився, яскраво висвітлюючи фарами» (І. Ле).

Освітлювати ─ кидати проміння світла на когось, щось. «Вогонь палахкотів у печі й освітлював хату» (В. Стефаник). Можна сказати: освітлений багаттям, полум’ям, прожектором, лампою, сонцем, а переноснощастям, радістю, благородством. Цим словом ще користуються на означення рідини, з якої вилучено сторонні домішки й вона стала прозорою, світлою. Освітлена вода, освітлений сік.

Помилкою є вживання дієслова освітлювати у значенні «пояснювати, розкривати щось» замість висвітлювати (висвітлення). Освічувати ─ робити когось обізнаним, поповнювати чиїсь знання, навички. «Я пробував освічувати селян, освічувати у всіх питаннях громадянського, матеріального і духовного життя» (І. Франко). Тому неправильними є вислови: освічена вулиця, освічене електричними вогнями місто. Тут потрібні слова: освітлена, освітлене.

Відігравати роль грати роль. Вислів відігравати роль семантично тотожний зворотові мати значення, тому їх іноді плутають, утворюючи неправильне сполучення шляхом довільної трансформації складників у цих висловах. Словосполучення відігравати роль використовуємо у переносному значенні: школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління. Зворот грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось: «Він грав роль великого начальника», тобто прикидався ним. Синтаксично незграбним є речення «Цей факт зіграє немаловажну (ще одна калька з росій­ського слова!) роль для припинення конфлікту». Правильно: «Цей факт відіграє неабияку роль …».

Відкривати відчиняти. Українською мовою відчиняти можна усе те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини: двері, вікна, кватирку, хату, ворота, браму. «Хто стукає, тому й відчиняють» (прислів’я). У трамваях на випадок аварії потрібно не відкривати, а відчиняти двері руками.

Коли йдеться про початок функціонування якогось закладу чи установи, усунення того, що закриває когось чи щось, або про виявлення раніше не поміченого, то слід вживати відкривати, відкрити. «В океані рідного народу відкривай духовні острови» (В. Симоненко). Це дієслово входить також до складу різних фразеологізмів, наприклад, відкрити душу (серце), відкрити карти, відкрити Америку.

Відповідно до цього користуємося і лексемами зачиняти, закривати. Зачини вікно. Клуб закрито на ремонт. Переносно: за закритими дверима.

Недовчені мовці мають мороку з російським словом открывать і послуговуються тільки одним українським відповідником  ─ відкривати, не знаючи або нехтуючи іншими словами:  відтуляти  (завісу),  відмикати  (двері й замок),  розплющувати  (очі),    відкорковувати  (пляшку). Якщо мовиться про книжку або зошит, то потрібно казати: розгорнути, а не розкрити (відкрити), і відповідно згорнути, а не закрити. «Я розгорнула книжку і прочитала епіграф» (Леся Українка); «Книжку згорнув, сховав у свою шаховку» (Б. Грінченко).

В поєднанні з іменником магазин: 1) тут пасує відчинити, коли йдеться про початок роботи вранці або після перерви. 2) коли ж магазин тільки побудували і він починає функціонувати, то кажемо: у мікрорайоні відкрили новий магазин.

Відмінювати (відміняти) чи скасовувати (скасувати). Слова відмінювати, відміняти в українській мові означають «робити когось або що-небудь інакшим; змінювати». «Тепер я наче трохи натуру відмінила» (Леся Українка). Слово відмінюється так. На позначення ж поняття «визнавати, оголошувати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось» використовуємо слово скасовувати. Скасувати (скасувати) закон, указ, вирок, розпорядження, рішення, заняття. Не заслуговує схвалення  практика вживання тільки слова відміняти (переважно під впливом російського слова отменять). Тому неправильними є поширені вислови: відмінили урок, відміна занять у зв’язку з карантином. Треба: скасовано урок, скасування занять у зв’язку з карантином. Навіть у «Романі міжгір’я» Івана Ле натрапляємо на фразу: «Не нами це (присуд кари) вигадано, не нам його й відміняти». Зрозуміло, тут годилося б поставити скасовувати.

Відтак потім після того. Слово відтак правильно використовують носії західноукраїнських говірок і письменники, так чи інакше пов’язані з цією діалектною базою: «Дитячий вік пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті» (М. Коцюбин­ський). Отже, справжнє значення слова відтак ─ «потім, після того», а не «отже», «тому», «тож», як думають ті, хто будує речення на взірець: «Адже це лише пережитки. А відтак геть їх!» Тут доречніше було б сказати: « …А тому (через те) геть їх!».

Взаємини відносини відношення ставлення стосунки. Цій групі одного синонімічного гнізда в російській мові відповідає тільки одне слово  отношение (отношения). Натомість жодне з вищенаведених наших слів не вийшло з ужитку, бо усі вони відрізняються значенням і вживанням, хоча й не використовуються належно і правильно. Однією з причин сплутування є те, що необізнані з тонкощами української мови люди не розрізняють семантичних відтінків українських слів.

У сучасній літературній мові слово  взаємини має тільки множину і позначає зв’язки між людьми. «Племінник не дуже любив свого дядька, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини» (О. Іваненко).

Близьке до нього слово  стосунки, але воно використовується на позначення зв’язків не лише між людьми, а й між абстрактними поняттями, між державами, між різними організаціями. «Приятельські стосунки пов’язували Миколу Лисенка та Петра Чайковського» (М. Рильський). «У постійних стосунках з Київською Руссю у 12 столітті перебувало Закавказзя» (з підручника). Це слово має також і однину. «До цього скандалу я не маю жодного стосунку».

Відносини ─ слово, вживане тільки в множині. Як правило, його використовують у суспільно-політичному значенні. Інститут міжнародних відносин, економічні відносини, суспільні відносини. Відношення має й однину, й множину і позначає взаємозв’язок між явищами. Воно здебільшого вживане в термінології: відношення поверхонь, відсоткове відношення, синтаксичне відношення.

Слово ставлення має лише однину і означає характер поводження з кимось, з чимось. «Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього» (М. Коцюбинський). «Дітей треба навчати шанобливого ставлення до надбань світової культури».

Російські блоки: отношение к делу, хорошее отношение к людям, во все отношениях наші мовці часто тільки калькують: «Я з ним в добрих відношеннях», «твоє відношення до справи» і подібне. У таких утвореннях слово відношення недоречне. Слід вживати ставлення: «добре ставлення до людей», «твоє ставлення до справи». Замість штучного  у всіх відношеннях  можна сказати:  з будь-якого погляду, з усіх боків, як не глянь, як не подивися, всебічно. Замість ненормативного поверхове відношення до справи краще вживати поверхове ставлення або поверхово (недбало) ставитися до справи.

Робити внесок вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок.

Водій шофер. Іноді ці слова виступають як синоніми. Можна сказати водій таксі й шофер таксі. Але все-таки деяка відмінність між цими іменниками є. Водій ─ загальна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими механізмами, агрегатами. Шофер має вужче значення. Водія мотоцикла, трамвая, тролейбуса шофером не називають. Це найменування тільки водія автомобіля, притому водія-професіонала. Якщо назву «шофер» застосовують до непрофесійного водія, в тому числі до власника приватного авто, то використовують сполучення «шофер-любитель». Вживати ці лексеми слід відповідно до їхніх значень та конкретного контексту.

Волонтер  доброволець. Ці слова ─ значеннєво тотожні. Тільки перше слово походить від французького volontaire, а друге ─ власне українське. У сучасній мові між ними розподілено функції: доброволець ─ людина, що добровільно вступила на військову службу; волонтер ─ той, хто матеріально й морально допомагає військовослужбовцям.

Гадати ворожити. Первісне й основне значення слова гадати в україн­ській мові ─ «думати, розмірковувати». Про це свідчать похідні від нього на рівні лексики й фразеології: гадка, вигадка, вигадливий, вигадник, загадатися, загаданий; думати-гадати, гадати думку, губитися в гадках, закинути гадку за грядку (забути щось), мати на гадці, обсіли думки та гадки, шкода й гадки. Крім того, гадати означає «вважати; мати намір, сподіватися». Використання цього слова в значенні «про­рокувати, віщувати» є грубим порушенням лексичних норм української мови. У цьому значенні треба вживати ворожити (поворожити), а замість відсутнього в українській мові слова гадалка використати ─ ворожка.

Галузь царина область ділянка дільниця. Певна сфера якоїсь діяльності зветься галузь (царина). Відповідно до лексичних норм треба казати: в економічній, культурній, медичній галузях, у галузі судочинства, права. Співробітництво в науковій та культурній галузі (царині), а не в області. Неправильно: «знизилися показники в області промисловості».

Область: 1) адміністративно-територіальна одиниця. Київська (Львівська, Одеська) область; 2) місцевість, де поширені певні явища. У такому разі цей іменник поєднується з означенням: «Гарячі джерела трапляються в областях чинних і згаслих вулканів». Полярна область.

Ділянка – це окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою; частина тіла. У ділянці (а не в області) спини, грудей. Військовий термін – ділянка фронту, тобто місце дії з’єднання, підрозділу. Переносно: галузь, сфера діяльності. Отже, ділянка вулиці, ділянка поля, насіннєва ділянка, присадибна ділянка (а не «участок»), скронева ділянка, наукова ділянка.  

Дільницею називають адміністративно самостійний об’єкт, виробничий вузол на будівництві, підприємстві, шахті, залізниці. Лексема входить до словосполучення виборча дільниця, що позначає територію округу, який об’єднує певну кількість виборців; приміщення, де працює дільнична комісія під час виборчої кампанії. Є також складальна дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду тощо. Похідне – дільничний (а не дільничий). Дільничний міліціонер.

Гірський гірничий гірницький. Ці слова передають різні значення. Гірський ─ прикметник від іменника гора. «Гірський орел нерухомо завис у піднебессі» (С. Журахович). Усе, що пов’язане з вивченням, видобутком і використанням корисних копалин, об’єднується лексемою гірничий. Гірничий комбінат, гірничий інститут. А гірницький ─ той, що стосується гірника. Гірницький колектив, гірницькі звичаї.

Головка качан. Качан у сучасній українській мові означає «потовщене стебло суцвіття кукурудзи». Плід капусти зветься головка, всередині якої є стрижень, що має назву качан. А газети тим не менше пишуть не про головки, а про качани капусти (ніби з тих головок усе пообрізали, залишивши тільки стрижні). Пояснюється це тим, що українському головка відповідає російське качан, а українське слово качан російською мовою ─ кочерыжка (стрижень головки капусти) або початок (у кукурудзи). До речі, головка також у цвяха. Не шляпка (і, звичайно ж, не капелюшок, і не брилик) ─ саме головка. А у гриба ─ шапка, шапочка.

Громада община. У нормованій україн­ській мові община ─ це форма виробничого чи громадського об’єднання людей, що харак­теризується спільною власністю на засоби виробництва (первісна, дородова община). У парламенті Великобританії є дві палати:  палата лордів і палата громад.

Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info  Останнім часом усе більше набуває поширення вислів громада села, селища, і навіть міста.

Гуманний гуманістичний гуманітарний. Названі прикметники ведуть своє походження від кореня латинського humanus ─ «людяний, людський». Гуманний використовується для характеристики тих, хто уважний, чуйний, дбайливий у ставленні до інших. Він звичайно поєднується з родовими назвами особи. Гуманний вихователь. Широковживані в українській мові вислови, в яких прикметник гуманний сполучається з абстрактними поняттями, передаючи зміст «перейнятий турботою про благо людини». Гуманне завдання, гуманна мета, гуманна місія, гуманне суспільство.

Хоча з цим словом і споріднений семантично прикметник гуманістичний, однак ним не можна характеризувати внутрішні якості особи. Неправильні вислови: гуманістичний вчинок людини, гуманістичний керівник. Тут має бути гуманний. А гуманістичний частіше, ніж гуманний, позначає суспільно-політичну, ідеологічну сферу людської діяльності, масштабні соціальні явища. Як правило, його вживають з іменниками ідеал, ідея, зміст, пафос, характер, спосіб життя тощо. Про літературу загалом кажуть, що вона гуманна, а про конкретний художній твір ─ що він гуманістичний.

Гуманітарний ─ пов’язаний з науками, що досліджують проблеми розвитку людського суспільства. До них належать філософія, історія, політична економія, право, мистецтвознавство, етнографія. У сучасній літературній мові для означення певної сфери науки, освіти застосовують тільки слово гуманітарний. І тому не слід казати викладання гуманістичних дисциплін, треба: гуманітарних дисциплін.

Даний  цей. Ці слова потрібно розрізняти, тому що даний ─ це одержаний від когось. Наприклад: «Чурек і сакля все твоє, воно не прошене, не дане» (Тарас Шевченко). Субстантивована форма множини дані означає відомості, показники: звітні дані, дані гідрометеорології. А коли йдеться про офіційно-ділові матеріали, потрібно використовувати вказівного займенника цей, ця, це, ціЦей договірця угодаце застереження, ці питання.

Диктант диктовка диктування. Диктант виступає у двох значеннях: 1) відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух із уст іншої людини; 2) вид навчальної роботи. Семантично розрізнити зміст іменника диктант у місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, це слово вживають з прийменником у (в) («У диктанті учня не виявлено помилок»), а коли мають на увазі вид навчальної роботи, вдаються до прийменника на: «На диктанті побував директор школи». У такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком ─ під час диктанту.

Якщо ж треба передати процес написання чогось, послуговуються словосполученням під диктовку, а не під диктант. «Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда…» (О. Гончар). У переносному значенні під диктовку використовують, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій. Маріонеткові уряди все роблять під диктовку своїх хазяїв.

Але якщо в реченні наголошується не спосіб повідомлення тексту, а перебіг цього процесу, то вживають віддієслівний іменник диктування. «Диктування (а не диктовка) по районному радіо матеріалів телеграфного агентства тривало годину».

Дитина маля немовля. У розмовному стилі використовуються ще синоніми дітлахи, дітлашня, діти. Однак варто розрізняти змістові відтінки й слів дитина, маля, немовля. Малям можна назвати і зовсім маленьку дитину, і молодшого школяра: «Маля спало солодким сном», «На екскурсії були малята й старшокласники». Немовлям називають тільки грудну дитину, яка не вміє говорити. Пестливі форми цього слова: немовлятко, немовляточко.

Диякон дяк. Диякон ─ це церковний служитель, який має перший ступінь священства, помічник священика. «А там ідуть три попи і четвертий диякон, та усе в чорних ризах, а дяків ─ так десятка з два» (Г. Квітка-Основ’яненко). Дяк ─ 1) нижчий церковний служитель, який не має ступеня священства. 2) у Київській Русі ─ переписувач князівської канцелярії; у XV ─ XVII століттях ─ значний урядовець: верховний дяк, думний дяк.

Дилема проблемаДилема ─ слово грецького походження. Воно означає потребу вибору між двома можливостями, звичайно небажаними або важко здійсненними. Помилковим є вислів дві дилеми, бо  вказує на наявність тільки двох можливостей однієї дії.

Інколи це слово сплутують з іменником проблема. Неправильний вислів: «Переді мною стояла дилема: де дістати гроші?» Безперечно, тут доречніше сказати стояла проблема. Адже це теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання. Саме проблемами називають складні питання у галузі міжнародних відносин, економіки, науки. Корінні проблеми сучасної епохи, важливі проблеми соціально-економічного розвитку країни.

Отже, проблема вказує на необхідність її розв’язання, дилема – на вибір між двома можливостями. Ці змістові нюанси маємо враховувати у висловах: розв’язати складну проблему життя; життя поставило дилему; проблема війни і миру; дилема війни і миру.

Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info  Наведемо ряд інших, уточнених або конкретизованих визначень поняття «проблема», що подаються у різних джерелах: 1) Протиріччя, що потребує  розв’язання, це свого роду труднощі, які потрібно подолати. 2) Поняття, що характеризує різницю між дійсним і бажаним станом об’єкта. 3) Теоретичне чи практичне питання, що потребує першочергового розв’язання чи дослідження. 4) Провідне протиріччя мети і ситуації, що визначає рух або зміну ситуації в напрямку мети. 5) Критична неузгодженість між бажаною і реальною ситуаціями. 6) Зв’язок між двома явищами, що містить протиріччя і, що носить деструктивний характер стосовно цілей. 7) Незадовільний стан системи. 8) Об’єкт, питання, недолік, потреба чогось, процес, явище збудливого характеру, спонукальний стимул для діяльності, незадоволений попит, нереалізовані потреби через нестачу або відсутність, а також надлишок чи наявність чого-небудь), дефект, вада, чи загроза, які потрібно цілеспрямовано усунути. 9) Ситуація, що потребує активних дій, щоб усунути наслідки чогось чи запобігти їх виникненню. 10) Проблема ─ це ще й просто слово, яке використовують люди, які не хочуть вирішувати питання та брати на себе відповідальність за свої дії чи бездіяльність.

Діалектнаріччяговірка. Діалект ─ це місцевий різновид загальнонародної мови, об’єднання близьких за структурою говірок. Наріччя ─ сукупність таких різновидів (діалектів, говорів) на більшій території. Говірка ─ різновид, поширений на маленькій території (в одному чи кількох селах).

Діловий діловитий діляцький. Діловий і діловитий збігаються у значенні «працьовитий і знаючий; добре підготовлений». Ділова (діловита) людина. Тільки діловий уживається в розумінні «який стосується роботи, заняття особи і наслідків цієї діяльності; який стосується суті справи». Діловий лист, ділова порада, ділові кола. Тільки діловитий передає зміст «той, що зайнятий справами; заклопотаний». Діловитий вираз обличчя. Діляцький ─ пов’язаний з вузьким практицизмом. Діляцькі інтереси, діляцькі погляди.

Досі, а не до цих пір. Багато хто вживає зворот до цих пір. Усі слова українські, але «українськість» вислову втрачено. А чому не активізувати наш гарний прислівник досі?

Дрібний мілкий. Слово дрібний передає значення «малий за розміром, обсягом», «невеликий на зріст; юний». Дрібна рибка, дрібний дощ, дрібні діти. «Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять» (Леся Українка). Вживається цей прикметник і переносно, характеризуючи суспільне чи економічне становище людини. Дрібний буржуа, дрібний власник, дрібний чиновник. Означає також «незначний, другорядний». «Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала» (Ю. Яновський). Мілкий ─ що має невелику глибину. Мілка річка, мілка оранка, мілка миска. У переносному значенні ─ «неістотний».

Нечіткість у вживанні слів дрібний і мілкий переносно часто може бути виправдана тим, що мовець або той, хто пише, вкладає в це поняття різний зміст. Наприклад, тема буває мілка, тобто неглибока, а може бути й дрібною, тобто маленькою. «Яким мілким видавався їй її власний ранішній суд!» (І. Франко). Тут без аналізу контексту важко збагнути, що саме означає тут мілкий ─ «неглибокий», «поверховий» чи «дріб’язковий», «нікчемний».

Щоб з’ясувати, який з двох прикметників слід ужити, мовознавець Євгенія Чак радить підставити в речення їхні синоніми: до дрібний малий, невеликий; до мілкий неглибокий. Сказати, наприклад, неглибокі гроші не можна, цей вислів позбавлений змісту, а дрібні (тобто невеликі) гроші ─ словосполучення цілком можливе. Тому треба говорити дрібні гроші. Заміна слів дрібний і мілкий синонімами і в інших випадках дає змогу зробити правильний вибір.

Дружний дружній. Дружний ─ пов’язаний дружбою, взаємною прихильністю, а також  злагоджений, погоджений«Народ у селі був дружний, роботящий» (О. Вишня). «Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури негучний, але дружний спів» (Ю. Смолич).   Дружній ─  це доброзичливий. «Сьогодні оце ввечері, здавалося мені, ви повернулись до давнього дружнього тону» (Леся Українка). Прислівники, що утворені від цих прикметників, зберігають ті самі відтінки значення. «Кущі квітли, поля дружно зеленіли» (М. Коцюбинський). «Лисенку Миколі дружньо Римський-Корсаков поміг» (П. Тичина).

Завзятий ─  запеклийжорстокий  [у сполученні з іменником боротьба].  Завзятий характеризує стійкість і наполегливість у дружньому або нейтральному змаганні; запеклий ─ у боротьбі з ворогом. Прикметник жорстокий позначає не гуманні методи ведення боротьби і тому замість перших двох вживатися не може.

Займатися працювати робити навчатися. Дуже часто неправильно вживають слово займатися (комерційною діяльністю, своєю справою, реставрацією). У російсь­кій мові тут справді доречне слово заниматься. Основним же значенням українського дієслова займатися є «загорятися, спалахувати», а також ─ «починати світитися». «Несміливий язичок полум’я зблиснув у темряві, солома зайнялася» (М. Руденко); «Зоря на небі рожева уже починала займатись» (Леся Українка). Від цього слова утворено похідні ─ займистий, займистість, легкозаймистий, незаймистий.

Омонімічне займатися, що набуло нового значення шля­хом метафоризації, використовується набагато рідше. Воно слушне тоді, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися музикою, займатися спортом. У решті випадків треба вживати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися, вести комерційну діяль­ність; робити свою справу (своє діло); провадити реставрацію.

При перекладі багатозначного російського заниматься використовуємо різні лексеми: какой темой Вы занимаетесь над якою темою Ви працюєте; я занимаюсь на курсах иностранных языков ─ я навчаюся на курсах іноземних мов; заниматься биологией ─ працювати в галузі біології; заниматься этнографией ─ вивчати етнографію; заниматься  кем-нибудь ─ опікуватися кимось, приділяти увагу комусь; заниматься коллекционированием ─ захоплюватися колекціонуванням; заниматься в секции, в кружке ─ відвідувати секцію, гурток; заниматься вышиванием ─ вишивати.

Закінчити завершити. Дієслово закінчити вказує на припинення різноманітних дій, видів роботи, навчання тощо. «Хочу закінчити ще хоч одно оповідання» (М. Коцюбинський). Фразеологізм закінчити життя (вік) означає «померти». Аналогічне смислове наповнення в дієслова завершити, однак воно передає більш абстрактне значення. Завершити навчання, освіту, курс, але закінчити школу, інститут. Слову завершити надаємо перевагу тоді, коли потрібний урочистий тон оповіді. Тому називати ці дієслова тотожними не бажано.

Залишати і покидати. Коли мовиться, що хтось надовго або й назовсім від’їздить чи відходить від когось, чогось, то слід вживати лексему покидати: «Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче, як ти мене покидаєш,─ тільки подумай!» (народна пісня). На жаль, останнім часом це дієслово трапляється в нашому вжитку чимраз рідше: його виштовхує з мовлення залишати. А яке ж у нього значення? Залишати слушне тоді, коли мовиться про почуття, речі, що зостаються після когось, або висловлюється думка припинити, перервати щось: «Ніхто не залишить свого кохання» (М. Вовчок); «Він залишив дітям велику спадщину» (словник за редакцією А. Кримського); «Не хотіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити» (Леся Українка).

≠  Запобігти попередити. Нерідко чуємо сентенцію, що «хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї». Але ж дієслово попередити означає «заздалегідь повідомити когось про щось; застерегти когось від чогось, висловити погрозу; передувати чомусь». «Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую» (Ю. Смолич), «Мати попередила дітей, щоб до темряви не затримувалися на вулиці» (з газети), «При всіх попередив ─ ще один лівак і вилетиш аж за космос» (О. Гончар). Отже, повідомити хворобу, сказати щось хворобі ─ це нонсенс. Так само не можна попередити повінь, попередити затоплення. Повінь, затоплення, хвороби на жодні попередження не зважають, проте, цим явищам можна запобігти, тобто вжити заходів, щоб їх відвернути. Отже, правильно казати: запобігти повені, хворобі, затопленню.

Слово попереджати сполучається зі знахідним відмінком іменника та прийменником про: «Якщо ми все попалимо, вони зрозуміють, що тебе попередили про трус» (З. Тулуб). А запобігати вимагає додатка в давальному відмінку: «Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові» (М. Коцюбинський).

Крім того, дієслово попередити вживане як один із видів адміністративного стягнення: «За систематичні запізнення на роботу його суворо попередили» (з газети).

≠ Зараз тепер. Значення цих прислівників близькі, але не однакові. Тому не в усіх контекстах можлива заміна одного одним. Прислівник зараз означає «негайно, відразу, цієї миті». Українська класика і народне мовлення надають прислівникові зараз вузького значення: «цієї миті, секунди, хвилини». Має він і відтінок «негайно», «невідкладно». «Зараз візьму сундук ─ і на вокзал» (Г. Тютюнник). Раніше це слово досить часто вживалося ще в розумінні «з першого погляду, відразу». «А се ж хатина знайомої дівчини Мар’яни,─ Павлусь зараз пізнав» (Леся Українка). Та в сучасній мові частотність такого його застосування невисока. Як і в значеннях «зразу після чого-небудь»; «поряд з чимось, близько когось». «Зараз по новому році приїздить до мене в гостину Боровик з жінкою» (М. Коцюбинський).

Тепер позначає більший проміжок часу і виражає поняття «у наш час, останнім часом», те саме, що російською мовою в настоящее время. «Хмари затягли небо ─ зараз піде дощ». «Діти тепер забагато часу сидять біля комп’ютерів». «Так же буде поле, як тепер, синіти» (В. Сосюра); «Не тепер, то в четвер» (приказка). Тепер також ставлять, коли якісь нові факти підтверджують, розвивають ті, про які розповідалося раніше, або протиставляються їм. «Перед світлофором машини зупинилися. Тепер можна переходити вулицю» (з газети). Синонімами тепер у такому значенні («після того, потім, далі») виступають ужиті переносно слова нині, сьогодні. «Учора студент, сьогодні спеціаліст» (з журналу).

Поширена стилістична помилка полягає в тому, що багато хто вживає прислівник зараз не з властивим йому значенням «цієї миті, в момент розмови», а з переносним «нині, сьогодні», тобто у контекстах, де доречне тепер. Наприклад, у реченні «Зараз батьки моєї дружини живуть у селі» слід було б поставити тепер, бо зазначається, що вони мешкають там узагалі, а не тільки в цей момент.

Те ж саме можна сказати і про використання прислівників нині, сьогодні. «Цей смольний дух п’янить мене і нині» (М. Рильський), Сьогодні економіка країни переживає не кращі часи. Саме нині, сьогодні, а не зараз.

Зачиняти закривати. Слово зачиняти вживаємо тоді, коли йдеться про вікна, двері, раму, а також про позбавлення волі, ув’язнення. «Вечір такий теплий, що аж не хочеться вікон зачиняти» (Леся Українка), «Привезли Кармеля у велике місто в кайданах і зачинили в кам’яну темницю» (Марко Вовчок).  Закривати ─ це «затуляти», «загороджувати», «накривати», «закінчувати». Наприклад: «І день пройшов, і ніч настала, закрила тьмою береги» (В. Сосюра). Закривати рот, закривати рахунок, закривати засідання.

Заставлятизмушувати примушувати силувати. Читаємо: «Уряд хоче законним шляхом заставити російських військовиків вийти з Донбасу». Нейтральні значення слова застав­ляти в українській мові такі: «заповнювати, займати простір, загороджувати». Омонімічна лексема заставляти означає «віддавати щось кредиторові для одержання позички». А для поняття «спонукати щось робити» україн­ська мова має слова змушувати, примушувати, силувати і рідше вживаний синонім з відтінком розмовності застав­ляти. Тож у цитованому уривку газетного тексту треба було написати «змусити російських військовиків».

Заступник замісник. Нерідко сплутують ці слова. Замісник  тимчасово виконує чиїсь обов’язки. У школі працюють декілька вчителів-замісників. Заступник ─ офіційна особа, яка постійно відає певними ділянками роботи, одночасно працюючи з начальником (керівником), а коли той відсутній, наприклад, пішов у відпустку, то заступає його. Заступник директора ліцею.

Збутися здійснитися справдитися. Дієслово збутися в значенні «здійснитися» чимраз частіше використовують засоби масової інформації, знімаючи з ужитку давні українські слова здійснитися й справдитися. А тим часом збутися відповідає насамперед російським словам:  избавиться, освободиться, отделаться. «Біда здибає легко, та трудно її збутись» (прислів’я), «Ледве вже ми їх збулися» (М. Вовчок).

Наша класична література й фольклор послуговувалися словами здійснитисясправдитися як відповідниками до російських слів сбыться, осуществиться«Ще недавно бачив у мріях, тепер здійснилось» (М. Коцюбинський).   «Той сон твій справдиться» (Тарас Шевченко).

Звертатисяповодитися. «Солдати скаржаться, що звер­таються до них грубо», ─ читаємо в газеті. Слово звертаються використане тут недоречно, воно являє собою невдалий переклад російського обращаться. У деяких випадках обращаться справді слід перекладати звертатися, тобто спрямовувати свої слова або діяльність на когось чи на щось: обращаться с речью (за помощью, к врачу, к темам и сюжетам)звертатися з промовою (по допомогу, до лікаря, до тем і сюжетів). А коли російське слово обращаться має значення «ставитися до когось, тримати себе певним чи­ном щодо якогось об’єкта», то як український відповідник використовують поводитися: с ним хорошо обращаются з ним добре поводяться; осторожно обращаться с прибо­рами обережно поводитися з приладами. Отже, в згада­ному уривку потрібно було написати «поводяться з ними грубо».

Звільнення і визволення. Лексема  звільнення  походить від дієслова  звільняти, тобто випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого, вилучати. Звільнення з-під арешту, з-під варти, від податків, з посади. А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про вигнання загарбників з якоїсь країни, про допомогу у виході зі складного становища, треба вживати слова  визволяти, визволення.  «Зібрав хлопців та й поїхав із турецької неволі братів визволяти» (Тарас Шевченко). «Пропав би був вівчар, та визволив комар» (Л. Глібов).

Зволікативідволікати. Значення цих лексем збігається лише частково. Зволікати: 1)  Кого, що? Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось. «То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать» (І. Котляревський); 2) З чим, що?  ─ і без додатка. Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбу. Відволікати  вживається переважно в прямому значенні ─ відтягувати. «Я вже живосилом одволокла Катрю від дверей» (М. Вовчок). Не бажано послуговуватися такими словами і зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи.

≠ Згіднийзгодний. Лексеми збігаються в значенні «який дає, виявляє згоду». «Я не згідна з тим, що для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора» (Леся Українка), «Наш воротар лише мовчки потакував ми були згодні на все» (Ю. Яновський).

Тільки згідний уживається в значенні «відповідний до чого-небудь». Згідна з оригіналом копія. Згідна з наказом (відповідна до наказу) дія. Тільки згодний ─ солідарний з чим-небудь у чомусь. Вона була цілком згодна з товаришками.

Здібнийздатний. Під впливом інших мов часом відбувається сплутування навіть не паронімічних слів, а синонімів. Приміром: «Мій син на таке не здібний» і «Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків та дідів». Здібний і здатний у наве­дених прикладах слід поміняти місцями, слово здібний означає «талановитий», а здатний ─ «спроможний на щось». Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом ─ способный.

Змінювати (зміняти) ─ зраджувати. У фразі: «Письменник ніколи не зміняв своїй тематиці» аж дві помилки на ґрунті паронімії. Перша ─ внутрішньомовна: замість слова тема (коло життєвих явищ, що становлять зміст твору і творчості письменника) вжито слово тематика (тобто сукупність тем). Друга помилка ─ не розрізнення російського изменять та українського змінювати. Українське слово змінювати (рідше зміняти) означає «робити інакше, виправляти; приходити на зміну». А в згаданому матеріалі йшлося про порушення вірності, про відмову від чогось. Таке поняття в російській мові передається словами измена, изменять, а в українській ─ зрада, зраджувати. В наведеному уривку тексту треба було зазначити, що письменник «ні­коли не зраджував своєї теми». Дієслово зраджу­вати потребує після себе додатка в формі знахідного відмінка: зраджувати матір (науку, те­му). Коли при дієслові є заперечна частка не, то додаток стоїть у родовому відмінку: не зраджувати матері (науки, теми).

Знаходитися перебувати. Тільки на перший погляд дієслова є тотожними, а насправді вони виражають неоднакові поняття. В українській мові знаходитися має далеко вужчий семантичний діапазон, ніж у російській мові дієслово находиться. У нас слова знаходитися, знайтися вживають тоді, коли є потреба щось шукати: «Як ножем пробито, то знайдуться ліки, а як закохання ─ пропала навіки» (П. Чубинський); «Загубив учора шапку, й тільки сьогодні знайшлася» (з живих уст).

Лексеми знаходитися, знайтися виступають також зі значенням «виявлятися, з’являтися». Знайшлося багато охочих поїхати у вихідні в ліс по гриби. У художньому та розмовному стилях вони передають зміст «сказати, зробити щось, не розгубившись, вийти із складної ситуації»: «Катерина не змовчала, знайшлася на відповідь» (М. Рудь). Трапляються і в таких фігуральних висловах, як дитина знайшлася, тобто народилася.

Дієсловом знаходитися неправильно послуговуються, щоб визначити місце перебування когось, а таке значення має тільки перебувати. Держсекретар США нещодавно перебував (а не знаходився) в Україні. Не можна вживати лексеми знаходиться, вказуючи на місце розташування чогось, на простір. У цьому разі треба шукати інших слів. «Штаб полку містився в школі» (П. Панч). Острів Цейлон лежить (а не знаходиться) в Індійському океані. У повсякденному мовленні здебільшого обходимося без дієслів-присудків. «Квартира Миколи ─ на другому поверсі», а не «Квартира Миколи знаходиться на другому поверсі».

Слово перебувати вказує не лише на місце перебування, а й на стан когось або чогось, становище, в якому опинилася особа. Перебувати в депресії, в стані шоку, перебувати в несприятливих умовах; газ перебуває (не знаходиться) під тиском. Діти перебувають (а не знаходяться) у теплому приміщенні.

З огляду з погляду. Відмінність між цими зворотами полягає у тому, що вони мають різні значення і свою сферу вживання. З огляду на щось: 1) через те, що, тому. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника… З огляду на це останнє, я прохав би Вашого дозволу друкувати не всі Ваші вірші, а частину» (М. Коцюбинський); 2) зважаючи, беручи до уваги. З огляду на нову роботу. Інше значення передає вислів з погляду: 1) на думку когось. З погляду критика; 2) стосовно чого, з боку чого. З погляду стилю. Обидва звороти надають висловлюванню книжного забарвлення.

≠ З’ясувати  уточнити. Уточнити ─ це виправити, доповнити сказане. А з’ясувати означає, дослідивши щось, зробити його зрозумілішим.

Їжа їда. Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа ─ то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда ─ споживання їжі (повільна їда; до (після) їди).

Їхїхній. Їх ─ це родовий або знахідний відмінок множини від займенника вони. «З товаришами легко зійшовся, розважав їх різними витівками» (О. Гончар), «Над містом дим, колони хмар, їх рвуть вітри, мов клоччя вати» (В. Сосюра). Приїхали в гості до родичів, але їх не виявилося вдома. Їхній ─ це присвійний займенник, що означає належний їм. У цьому будинку мешкають батьки та їхні діти. Не правильно буде вживати слово їх у значенні  Їх поле стояло в бур’янах. Тут правильніше вжити їхнє поле

Використання їх замість них у сучасній літературній мові теж ненормативне. «Він обізвався до їх одним словом» (І. Нечуй-Левицький). Сьогодні в такій фразі доречніше було б поставити до них.

КнижкакнигаКнижка означає: переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом; окремо виданий чи призначений для видання твір; одна з частин роману; номер товстого журналу. Навіть солідний том називається книжка. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом «Перша книга прозаїка». А чому не «Перша книжка прозаїка (поета, гумориста, драматурга)»?

Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жить». «Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить» (І. Франко).

В найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин «Книга ─ поштою», відділ «Книга ─ поштою») усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна – гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень). Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка, записна книжка (записник).

Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам’ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.

Комфортабельний комфортний. Незважаючи на близькість цих спільнокореневих синонімів, між ними існують і певні відмінності. Зокрема в сполучуваності. Досить часто, приміром, натрапляємо на вислови: комфортні умови, комфортний відпочинок, комфортне середовище, але комфортабельна квартира, комфортабельний автобус (тролейбус), комфортабельні меблі. Прикметник комфортабельний передає переважно зовнішній комфорт, побутові зручності. Від нього утворено й іменник комфортабельність на позначення якісності. А прикметник комфортний споріднений зі словами комфорт, комфортність, які можуть вживатися для характеристики не лише побутових виго́д (наголос на о), а й внутрішнього стану людини. Психологічний комфорт, душевний комфорт.

Не користуватися успіхом, а мати успіх. В українській мові на відміну від російського слова пользоваться («Пьеса пользуется большим успехом у зрителей») лексеми користуватися, користатися, користати мають вужче поле застосування: вказують на дістання якоїсь користі чи прибутку. Тому їх аж ніяк не можна вживати у фразах типу: «Співак користується незмінним успіхом»; «Письменник користується популярністю». Тут потрібні: мати успіх (славу), зажити популярності.

Між дієсловами користуватися і послуговуватися майже немає значеннєвої відмінності, якщо вони поєднані з не абстрактними іменниками. «Михайло мав звичку послуговуватися книжними словами» (Л. Мартович); «Ключа від чорного ходу мав батько і користувався інколи» (Ю. Смолич).

Кращийліпший. Прикметник кращий стосується вроди, краси, а коли йдеться про якість певних речей, потрібно використовувати ліпший. Прикметник ліпший і похідні від нього поліпшитиполіпшення варто вживати частіше, особливо коли йдеться не про зовнішню вроду чи красу.

Люби́йбудь-який усякий. «Підтримувати контакти з лю­бими організаціями». Тут українськими літерами написане російське слово, замість якого слід було вжити будь-якими, тому що українське слово лю́бий має значення «милий, коханий».

Любимийулюблений. Любимий ─ той, що оточений чиєюсь любов’ю, викликає в когось це почуття. Здебільшого вживається у сполученні із словами, що виражають одиночне поняття. Любима Вітчизна, любимий Львів. Улюблений ─ такий, якого серед інших найбільше люблять, який найвищою мірою відповідає чиїмось смакам, уподобанням, нахилам. Улюблена роль, улюблений жанр. Підмінювати одне слово іншим не рекомендується. Помилковим є вживання: любимий літературний герой, любима книжка.

Любитикохати. Значення дієслова  любити: почувати глибоку відданість, прихильність до когось, чогось, мати інтерес, потяг до чогось, потребувати якихось умов для існування. «Як я люблю тебе, мій рідний краю» (І. Франко), «Я страшенно люблю читати різні книжки» (Ю. Яновський), «Виноград любить, щоб коло нього ходити» (М. Коцюбинський).

Окремі укладачі реклами закликають кохати все: креми, шампуні, мило, артистів,  тому, що наші слова любити і кохати відтворюються російською мовою єдиним відповідником любить.  Основне значення слова  кохати ─ почувати глибоку сердечну прихильність до особи протилежної статі. «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» (В. Сосюра). Інше значення цього слова ─ плекати, вирощувати щось, переносно ─ плекати мрію, думку. «Лукаш усе садовину ростив та кохав» (М. Вовчок), «Як ягідку, як пташечку кохала, ростила» (Тарас Шевченко).

Малюнокрисуноккреслення. Хоча усі словники подають перші два слова  як синоніми, однак, малюнки виконують, як правило, олівцем, фарбами, а рисунки ─ пером, рейсфедером. Слово рисунок походить від дієслова рисувати, тобто креслити, тож не варто його вилучати з української мови, хоча воно й менш вживане. Рисунок  в одному зі значень означає креслення, а малюнок ─ ілюстрація в книжці. Переносно ─ словесне зображення явищ дійсності в літературі. Креслення – це насамперед назва дії: прилад для креслення, креслення карти. А умовне графічне зображення чогось – креслюнок (російською мовою ─ чертеж).

Маршал і маршалок. Ма́ршал – це військове звання  або чин  найвищого генеральського складу в арміях багатьох країн. Слово марша́лок в українській мові має таке значення: голова сейму в колишній Польщі;  предводитель  (керуючий становими справами) повітового чи губернського дворянства у дореволюційній Росії;  дворецький у польському поміщицькому домі;  староста на весіллі. 

Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info У шляхетській Польщі та у Великому князівстві Литовському від XIV століття маршалок – це одна з найвищих державних посад. Велике князівство Литовське поділялось на «землі», які передавались під правління маршалка, якого за впливом можна було прирівняти до герцога, з тією лише різницею, що європейські герцогства, як правило, мали меншу площу. Маршалки замінили удільних князів, вони призначались Великим князем Литовським. Великий маршалок коронний (у Литві ─ земський) і його заступник (маршалок придвірний) керували офіційними церемоніями при королівському чи великокнязівському дворі, виконували певні судові функції. Пізніше маршалками називали голів різних сеймів (Галицького і Буковинського крайових сеймів), сеймиків, трибуналів тощо.

У нинішній Республіці Польща маршалами називають голів обох палат парламенту: Маршал Сенату і Маршал Сейму.

Одним з підрозділів Міністерстві юстиції США є Служба федеральних маршалів,  найстаріше (від 1789 року) федеральне правоохоронне агентство США, до завдань якої входить: забезпечення діяльності федеральних судів; контроль за виконанням вироків і рішень судів; розшук, арешт і нагляд за утриманням федеральних злочинців; продаж конфіскованого майна на аукціонах; боротьба з тероризмом та масовими заворушеннями. Співробітник служби, федеральний маршал (U.S. Marshal), призначається президентом США з наступним затвердженням Сенатом на чотирирічний термін. Його посада відповідає за функціями посаді шерифа в окружному суді. 

Суддя на дистанції у мото- та велоперегонах також називається маршал.

Маслоолія. Потрібно семантично розмежовувати ці слова. Масло:   1) харчовий продукт тваринного походження, який виробляють, збираючи вершки. Свіже масло. Вершкове масло; 2) жирові речовини ─ продукти перегонки нафти, вугілля. Машинне масло. Мінеральні масла. Олія ─ жирова речовина з рослин або мінерального походження. Соняшникова, кукурудзяна, ріпакова, льняна, конопляна, оливкова олії. Прикметник олійний входить до словосполучень: олійна фарба, олійний живопис, олійне малярство (картини, виконані олійними фар­бами). Скорочено на позначення цих понять використо­вується й саме слово олія: портрети в олії та в акварелі (а не тушшю). Помилковою є досить широко вживана фраза: «Картина виконана маслом». Треба: олією. А ось ще один зразок бездумного перекладу з російсь­кої мови: «Рослинні масла (треба: олії) багаті на природний оксидант». Російське слово масло має в українській мові три відповідники: масло, олія та ще мастило – жирова речовина для змащування тертьових поверхонь меха­нізмів.

Місткістьємкість. Коли треба передати поняття об’єму, ставлять місткість у його прямому значенні: місткість кузова (залу, пляшки); міра місткості, баржа місткістю 2 тис. тон. У прозорій формі лексеми відбито її зв’язок з такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий (тобто «той, що багато вміщує в себе»). Місткі засіки, містке судно, місткий тролейбус. Цим, очевидно, зумовлюється продуктивність використання названого слова в сучасних стилях і надання йому переваги з погляду літературних норм.

Ємкість – іменник значно вужчого значення, він не може виступати в словосполученнях: ємкість літака, ємкість кімнати. Уживається як фізичний термін, пов’язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього частіше застосовують термін ємність: ємність станції (системи, акумулятора, насичення); електрична ємність тощо.

Не можна виправдати стилістичне розширення слововжитку ємкість і ємкісний (трапляється навіть ємко) в переносному значенні. Стилістично невдалі фрази, де прислівники містко, ємко, що утворені од відповідних прикметників, сполучаються з дієслівними формами. Містко показати, ємко розповісти – штучні вислови, в яких втрачається значення прислівників-означень. Крім того, в переносному розумінні, як і в прямому, доречно послуговуватися тільки нормативним для сучасної української мови прикметником місткий.

Цегляне мурування цегляна кладка. [Мається на увазі декоративне оздоблення]. В академічному 11-томному Словнику української мови слово кладка в такому значенні відсилають до мурування, яке є, отже, основним. Тобто правильніше казати цегляне мурування.

Надіятисясподіватися. Збігаються у значенні «очікувати на щось позитивне, радісне й бути впевненим у можливості його здійснення». І в контексті, який зумовлює вживання лексеми саме в такому розумінні, можна поставити кожне з цих дієслів. Тому деякі мовці вважають їх синонімічними і використовують паралельно.

Оскільки другі значення в них різні (надіятися ─ «покладатися на когось, щось», сподіватися ─«передбачати», «підозрювати», «чекати з побоюванням гіршого»), виникають стилістичні труднощі. Не варто вживати надіятися, коли йдеться про негативне, наприклад: «Хворий не надіявся, що опиниться в інвалідному візку», «Батьки не надіялися, що син завалить екзамени». У обох прикладах замість надіятися слід поставити сподіватися. Не можна також використовувати слово сподіватися в значенні «покладатися на когось, щось». Приміром, у реченні «Автор сподівався на літературного редактора і не подбав про стилістичне оформлення статті» доречним було б дієслово надіявся.

≠ Нарощуваннянакопичення капіталу. Нарощування капіталу – це його збільшення. А нагромадження або накопичення капіталу – збирання коштів.

Насамперед, а не в першу чергу. Доволі поширене словосполучення в першу чергу. Та насправді ніякої черги нема, зате є в мові витворені (вже на національному ґрунті) прислівники насамперед, найперше, передусім (передовсім). Треба тільки ширше ними користуватися.

≠ Настроїти, а не налаштувати скрипку. Щодо музичних інструментів, то краще казати настроюватинастроїти. А налаштовують, лаштують вози. Порівняймо: «Звечора було ще налаштувати віз». «Як дудку настроїш, так вона грає». (Зі словника за редакцією Бориса Грінченка). «Настрой свою ліру гучну, невидиму. Струна струні стиха нехай промовля». (Леся Українка).

Наступнадальша (станція). Свого часу Борис Антоненко-Давидович уважав, що потрібно казати «наступний рік», але «дальша (чергова) зупинка»,  а не «наступна зупинка», тому що слово «наступний» мало тільки часове значення: «наступний тиждень, наступний рік». Але згодом, уже всередині минулого століття, лексема набула й просторового значення. Наприклад: «Проїхали так з кілометр до наступного повороту» (О. Гончар). Отож, вислови і наступний рік, і наступна зупинка цілком правильні.

Наказуватикарати. Механічне перенесення в нашу мову російського слова наказывать ─ завдавати кари, у неправильному вислові  наказувати фізично набуває іншого змісту, бо українське наказувати означає «віддавати розпорядження, вимагати». А дія, що російською мовою звучить наказывать физически, по-українському зветься карати.

Накалятися (закалятися)розпалюватися (розгорятися) ─ гартуватися. Теленовини про хід передвиборчої кампанії: «Накаляються пристрасті у боротьбі між головними претендентами по мажоритарному виборчому округу № …». Слова накалятися (закалятися) в україн­ській мові означають «забруднити». «Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись» (Леся Українка); «Приходжу якось і йойкнула: Світланочка лежить, пробачте, підмочена, закалялась, бідненька» (В. Логвиненко). Невже на виборчому окрузі доходить аж до цього?

Либонь, кореспондент мав на увазі, що пристрасті розпалюються (розгоряються), та невдало переклав російське слово накаляются. Від цього слова в російській мові утворено низку похідних, які в нашій мові перекладаються іншими відповідниками: закалять­сягартуватися, закалкагарт, гартування; закаленныйзагартований, гартований; калитьрозжарю­вати; накаливаниерозжарювання; накал жар тощо.

Ремарка від редактора сайту www.rmc-ltl.info Хотіли підкреслити загострення змагальності, боротьби, що притаманні передвиборчому марафону, а сказали  іншу правду: про сформовану на Україні новітню традицію брудних технологій на виборах.

Намір замір. Намір ─ задуманий план дій, бажання зробити щось. «Левко надзвичайно старався і, здавалося, мав намір завоювати цілковите довір’я піратів» (М. Трублаїні). Намір може бути добрий, прекрасний, поважний, серйозний, твердий. Намір працювати, написати, прочитати, піти, поїхати. Замір ─ спрямований проти когось або чогось таємний, підступний план. Замір поганий, агресивний, ворожий, завойовницький. Замір знеславити, спаплюжити, зруйнувати, знищити.

Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info Академічний тлумачний словник української мови (т.3) трактує слово за́мір (наголос на першому складі) також й з позитивним відтінком, як  задум, бажання зробити необов’язково щось тільки погане чи підступне; тобто воно може виступати як синонім до слова намір. «Тимко спочатку був розігнався до хати-читальні, але потім відкинув свій замір, бо вже було пізненько» (Г. Тютюнник).

Слово ж за́міри (переважно у множині) ─ це таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. «Доводилося вам їздити.. по Україні? Міряли ви її безмірні шляхи зелених та рівних степів, ..де одні тілько високі могили нагадують вам про давнє життя людське, про бої та чвари, хижацькі заміри та криваві січі..?» (П. Мирний); «Зінько.. дуже вразився, довідавшися про Остапові заміри розрізнити його з Гаїнкою» (Б. Грінченко); «.. заміри (ворогів) зазнали цілковитого провалу». 

Рекомендація Академічного словника є малозрозумілою у виразі щодо підкреслених нами слів «переважно в множині». Ось приклади за́мірів  як добрих намірів: «Все попсувала мені та клята робота ─ і здоров’я, і гумор, і мої літературні заміри» (М. Коцюбинський); «Уперед до звершення замірів, Що поклав дев’ятнадцятий вік; Скиньмо владу катів-бузувірів, Щоб людиною став чоловік!» (П. Грабовський).

Іншим  за значенням є слово замі́р з наголосом на другому складі, синонім до замірюванняЗаміри готових виробів.

Народжувати породжувати. Лексема народжувати, крім того, що називає фізіологічну дію, яка дає початок життя істоті, може вживатися й переносно: «У спеку, в сніг нелегко нам нове народжувати місто» (І. Нехода). Часто це слово має зворотну форму. «Очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу, примушуючи його теж хвилюватися від незвіданого, але привабливого почуття, що народжувалося в ньому» (А. Шиян).

Породжувати, як і народжувати, означає «створювати нове», але між ними є ледь помітна семантична різниця, а саме, у дієслові породжувати закладений відтінок причиновості, зумовленості ─ якісь факти, явища стають джерелом чогось, викликають щось. Здебільшого воно виражає поняття, пов’язані з неприємними, негативними емоціями: «Але Роман і так усе зрозумів, чиєсь горе стало і його горем, породжувало обурення і гнів» (М. Стельмах). У доконаному виді породити не зрідка виступало у фольклорі ще в прямому значенні ─ «народити дитину», але в сучасній мові майже витіснене словом народити.

Незаперечний безперечний. Незаперечний ─ той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані. Незаперечність висновків (переконань), незаперечно (незаперечно доведено). «Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси» (П. Загребельний). Безперечний ─ який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Уживається зі словами: зв’язок, інтерес, лідер, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення. «Все це здається мені безперечним і диким безглуздям» (М. Зеров); «Літературне походження багатьох із них (пісень) безперечне» (М. Рильський). Безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно. «Безперечно, що вона не винна» (Л. Первомайський), «Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом» (О. Донченко).

Незважаючи на …не дивлячись на … . Українська літературна мова чітко розрізняє прий­менник дієприслівникового походження незважаючи та дієприслівник дивлячись із заперечною часткою не. Незва­жаючи вживається при позначенні явищ, подій, обставин, усупереч яким відбувається дія. Поширені в газетах вислови на кшталт «Зберемо вро­жай, не дивлячись на негоду»; «Об’єднаємося, не дивлячись на відмінність у політичних поглядах» помилкові з погляду лексичних норм. Замість не дивлячись тут має бути незва­жаючи.

Неправильнийневірний. Неправильний ─ це «помилковий». Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. У цих висловах хибним буде застосувати у цьому ж значенні прикметники від слова невірний, що має інший зміст. Прикметники вірний, невірний ставлять там, де мовиться про відданість, стійкість.

Нервувати нервуватися. Слово нервувати часом використовують у не властивому йому значенні: «Вона помітно нервувала і час від часу зиркала у вікно» (П. Панч). Нервувати людину може щось чи хтось інший, а не вона саму себе: «Особливо це чомусь нервувало, непокоїло Никанора» (І. Ле). Якщо треба передати стан збудження, роздратування, тоді доречне слово нервуватися: «Бжеський нервувався і, чекаючи на відповідь, роздратовано тарабанив пальцями по столу» (З. Тулуб).

Обстоювати відстоювати. Обстоювати ─ захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь.  Обстоювати існування заповідника. Обстоював погляд, що усі люди мають бути рівні перед законом. Це дієслово переважно вживають у недоконаному виді.

Коли ж ідеться про завершену дію, доцільно застосовувати відстояти. Вчасно відстояли завод від захоплення рейдерами. Відстоювати ─ активно боротися, захищати щось у відповідь на несправедливі, неправомірні дії іншої сторони. Вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, проект, свобода, честь. Наша делегація  відстояла свій проект резолюції Ради безпеки ООН щодо засудження дій агресора на південному сході України.

Одержати одержати. У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із кон­кретним значенням одержати й отримати доцільно вживати абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отри­мати, а здобути освіту; не одержати, а здобути перемогу; не отримати досвід, а набути досвіду; не отри­мати, а дістати (знайти) виправдання.

Одинокийодиночнийпоодинокий. Спільне значення в них ─ «який не зливається з іншими, ізольований від інших». Тільки одинокий ─ такий, що не має сім’ї, самотній. «Ой як важко було одинокій» (Ю. Збанацький). Тільки одиночний ─ розрахований на одного. Одиночний номер у готелі. Тільки поодинокий ─ який не часто трапляється.

Одягати надівати. Деякі значеннєві відмінності мають слова одягати і надівати. Одягають сорочку (штани, спідницю, костюм, пальто). Одягати ─ це також забезпечувати одягом кого-небудь чи покривати поверхню чогось. Туман одягає дерева. А надівати ─ закріплювати щось на комусь, на чомусь. Шапку, сережки, окуляри надівають, а не одягають.

≠  Опановуватиоволодівати. Дієслово опановувати вимагає після себе прямого додатка в знахідному відмінку: опановувати знання, опановувати нову техніку. Інколи неправильно вживають опановувати (в значенні «вивчати») з орудним відмінком: опановувати знаннями, наукою. Очевидно, причиною цієї помилки є семантична близькість слів опановувати й оволодівати, яке поєднується з орудним відмінком. Отже, опановувати кого? що?, оволодівати ким? чим? «Одначе, поки вони лаялись, Штепа вже встиг опанувати себе» (О. Гончар). «Ним став оволодівати смуток» (О. Довженко).

Опинитисявиявитися. Складність тут полягає в тому, що ці дієслова в російській мові (очутиться і  оказаться) мають і спільне, й відмінне значення. А їхні українські відповідники тільки відмінне. Наприклад, російською мовою можна сказати: «Он совершенно случайно оказался очутился) вечером на этом перекрестке». А по-українському тут можливе тільки слово  опинився: «Він цілком випадково опинився ввечері на цьому перехресті». А в значенні:  «з’ясовуватися»,  «ставати відомим»  російському  оказываться відповідає українське  виявлятися, виявляти себе. «Он оказался храбрым воином»   «Він виявився хоробрим воїном»

Палац, палацовийдвірець, двірцевий. За словниками, основний прикметник до слова палац палацовий, а засоби масової інформації подають двірцевий переворот, двірцеві інтриги тощо, хоч слово двірець – це не палац, а вокзал. У цьому значенні (вокзал) його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. «Вікно моє виходило на залізничний двірець» (В. Самійленко).

Парапар. Іменник пар у сучасній українській мові має значення «зоране поле», «рілля, залишена на літо без посіву для поліпшення якості землі». Уживання цього слова в тексті: «З вікон повалив густий пар» у наші часи є помилковим. У цьому тексті слід вжити слово пара, яке означає фізичний, газоподібний стан води при нагріванні. «Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара» (З. Тулуб).

Однак при перекладі на українську мову назви кінокомедії Ельдара Рязанова «С легким паром» (слова ж назви цього фільму є досить поширеним серед росіян висловом доброзичливих побажань людям після лазні) було обрано призабутий, архаїчний, але можливий варіант ─ З легким паром. Річ у тім, що Академічний словник української мови фіксує слово пар також як синонім слова пара. У цьому значенні його вживали й класики української літератури: «Стовп гарячого пару виривався з-під покришки самовара» (І. Нечуй-Левицький); «З лісу тягне теплим паром» (І. Франко).

Передплатапідписка. Іменники, що передають різний зміст. Передплата – це замовлення на друковане видання з попереднім внесенням плати за нього. Передплата на газети і журнали. В усному мовленні замість слова передплата часто вживають недоречне тут слово підписка, а замість передплатник – ще гірший витвір підписчик. Лексема підписка має інше значення ─ «письмове зобов’язання або підтвердження чогось». Наприклад: «Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство» (І. Кочерга). «Оформляйте справу до суду… Підписки про невиїзд брати не треба» (В. Кучер).

Переказуватипереводити гроші. Ці словосполучення виражають неоднакові поняття. Переказувати гроші ─ пересилати, відправляти кошти поштою, телеграфом, через банк. Наприклад: «Фабриканти, хто ще міг, гарячково переказували капітали за кордон» (Н. Рибак). Переводити гроші ─ марно, бездумно їх витрачати. «Це ж не писар, а злодій. Він же переводить громадські гроші ні за що ні про що. А ви мовчите!» (І. Нечуй-Левицький). У бухгалтерській практиці ще вживається термін перекинути кошти, який означає «переписувати гроші чи майно на інший рахунок». Було вирішено перекинути кошти з однієї статті прибутку на іншу.

Пересічнийнепересічний. Слово пересічний має два значення: 1) який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній. «Задовольнятися пересічною, посередньою поезією ─ значить не поважати читача, його зрослих естетичних смаків» (з газети);  2) середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їхню кількість; типовий, нормальний для певної групи явищ.

Якщо пересічна подія є рядовою, звичайною подією, яка нічим не вирізняється з-поміж інших, то вислів непересічна подія має протилежний зміст. Непересічний ─ це синонім до слів винятковий, особливий, самобутній, неординарний. Найчастіше сполучається з іменниками: людина, особа, натура, митець, письменник, талант. Непересічний національний митець.

Підніматипорушуватирозв’язувати [проблему]. Як наголошувала лінгвіст Євгенія Чак, ці дієслова за змістом не тотожні. Порушувати проблеми ─ означає «привернути увагу до якогось питання, справи», а розв’язувати ─ «вирішувати їх», тобто порушення проблеми ще не означає її розв’язання. Тому в один семантичний ряд ставити ці дієслова не можна.

У сполученні з словами питання, проблема, справа, клопотання за нормами сучасної літературної мови, коли йдеться про значення «пропонувати для обговорення, розв’язання», вживають дієслово порушувати або його контекстуальні синоніми ставити, висувати, розпочинати тощо. Однак використання лексеми піднімати замість порушувати нині сприймається як стилістичне відхилення. Отже, краще сказати: «автор порушує проблеми…» або (з іншим значенням) «автор розв’язує проблеми…».

Пішов по водупішов за водою? Це залежить від того поняття, яке ми вкладаємо у фразу. Якщо мовиться про мету руху, то потрібно ставити прийменник по (ходити по воду, по хліб, по гриби тощо); якщо про напрям руху ─ прийменник за. «Я йду по лікаря, бо захворіла дитина», але «Я пішов за лікарем до його кабінету взяти рецепт».

Позитивнийдодатнійствердний. Негативнийвід’ємнийзаперечний. Ще один випадок збіднення синоніміки маємо при перекладі російських слів положительный і отрицательный. У різних словосполученнях українська мова мас неодна­кові відповідники: положительный (отрицательный) отзывпозитивний (негативний) відгук, але положительный (отрицательный) ответ  ─ ствердна (заперечна) відповідь.

Не збігаються відповідники в різних термінологічних систе­мах: у граматиці ствердна (заперечна) частка; у фізиці позитивний (негативний) заряд; у математицідодатні (від’ємні) числа.

Раніше слова від’ємний і додатний були не тільки мате­матичними термінами, а вживались і як терміни фізичні, а також у переносному значенні, тобто можна було сказати: додатний (від’ємний) заряд, додатні (від’ємні) риси, наслідки тощо. «Борцями» за злиття мов ці слова разом з багать­ма іншими були усунуті звідусіль, якимось дивом зали­шившись у математиці. Тепер треба повернути їх до актив­ного вжитку.

Помірнийпоміркований. Обидва прикметники мають спільний відповідник у російській мові – умеренный (Зима была умеренная. Человек умеренных взглядов). По-українському поміркованою, тобто розважливою, обачною, такою, що в своїх діях, вчинках, думках керується вимогами здорового глузду, може бути тільки людина: «Він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої» (Ю. Смолич). Слово ж помірний означає «не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми» і переважно стосується погоди, клімату, явищ та речей. Відповідає воно не лише російському умеренный, а ще й соразмеренный, размеренный. Помірний вітер. Зима була помірна.

Поступхода. Доводиться читати або чути неправильний вислів: впевнений поступ весни. Тут доречним є слово хода, що російською перекладається як поступь, співзвучність якого з нашим словом поступ й спричинює помилки в українському мовленні. Поступ ─ це синонім слова прогрес. «Дух, що тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю» (І. Франко), «Невже не вірите в людство, в поступ, у культуру?» (Ю. Смолич). У роки штучного зближення мов поступ був майже витіснений іншомовним синонімом прог­рес. Тепер українському відповіднику слід повернути закон­не місце, але для цього його треба вживати в правильному значенні.

Потяг ─ поїзд.  Одиницю залізничного транспорту краще називати потяг. «Коли потяг у даль загуркоче, …» (В. Сосюра). Але поїзд ─ теж українське слово. Воно вживане на позначення низки саней, возів, що їдуть в одному напрямку. Кажемо також весільний поїзд.

Поширювати розповсюджувати. Ці слова мають відмінне значення в українській мові, а плутають їх ті, хто перебуває під впливом російської мови, де слово  распространение  має два значення, які по-різному перекладаємо українською мовою. Читаємо: «Найрозповсюдженішим сатиричним жанром є фейле­тон». Це приклад сплутування сино­німічних слів поширювати й розповсюджувати.

Основним словом для понять «збільшувати сферу впливу, робити приступним, відомим для багатьох, роздавати багатьом» є поширювати. Поширеними є  абстрактніші поняття: знання, діяльність, досвід, засіб, речення,  жанр, практика. Поширювати знання, ідеї.  Тож російський вислів получить широкое распространение слід перекладати не потворною калькою  отримати широке розповсюдження, а українським від­повідником набути великого поширення. В текстах про ареали тварин доречним також буде слово  поширення, а не  розповсюдження

Слова розповсюджувати, розпов­сюджений виступають як рідше вживані варіанти стосовно до конкретних речей: розповсюджувати  книжки, квитки, листівки, запрошення.

Примірник екземпляр. Про один із тотожних зразків друкованої продукції, про одну з копій рукописного тексту кажуть примірник. Примірник книжки, примірник газети, примірник постанови. Часом замість цього іменника, коли йдеться про певну частину накладу, вживають екземпляр. Це не є фактичною помилкою, оскільки примірник ─ калька слова екземпляр, переклад його (латинське слово exemplar ─ зразок). Але з стилістичного погляду краще і в цьому разі ставити примірник.

І якщо заміна примірника на екземпляр іноді можлива, хоч і не бажана, то зворотна дія неприпустима. Адже лише словом екземпляр можна назвати окремого представника якогось виду тваринного чи рослинного світу, що його досліджують або експонують на виставці. Рідкісний екземпляр комахи, екземпляр тополі. Слово екземпляр іронічно, в значенні «унікум» уживають часом щодо якоїсь людини: «(Юрченко): Я ─ що! Я бракований екземпляр! Контузія зробила своє» (Л. Дмитерко).

Приморозкизаморозки [про називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі]. Слово приморозки походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом); а заморозки ─ від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Слово приморозки семантично точніше (вони не заморожують, а тільки приморожують), тож йому й слід віддати перевагу, як це робить більшість митців українського слова, але у мас-медіа чомусь вживається не точне слово заморозки.

Припускатисядопускати. Обидва дієслова в синонімічному значенні найчастіше сполучаються з іменниками помилка, огріх, неточність, поспішність, перекручення. При слові припускатися іменники мають форму родового відмінка: припуститися помилки; припускатися поспішності (перекручень). При слові допускати закріпився знахідний відмінок: допускати неточність. З родовим відмінком це дієслово може поєднуватися лише тоді, коли є заперечення: «Ні найменшої помилки ми допустить не повинні» (О. Левада).

Природний, а не  природній. Слова  природній у сучасній українській літературній мові нема. Отже, нема й прислівника  природньо. Є прикметник природний та похідний від нього прислівник природно. «Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм» (О. Гончар). «Цілком природно звучать пісні сина коваля, який зріс серед сільської бідноти» (М. Рильський).

Пристраснийбезпристрасний. Небезстороннійбезсторонній. Пристрасний в українській мові означає «бурхливий, нестримний (у почуттях); жагучий, палкий». Антонімічне йому слово безпристрасний, тобто не схильний до при­страстей, байдужий. Нерідко ці слова застосовуються у невластивому їм значенні. Наприклад, замість того, щоб висловити об’єктивну, неупереджену, безсторон­ню характеристику, недоречно говорять про безпристрасну характеристику. Помилка ґрунтується на введенні в український текст російського беспристрастный, яке на­шою мовою перекладається безсторонній (антонім –небезсторонній, російське ─ пристрастный).

Прищеплювати прививати. До рідковживаних у сучасній мові належить дієслово прививати, що означає «присукувати», «з’єднувати нитки, зсукуючи їх». Коли йдеться про медикаментозні щеплення або про виведення нових сортів рослин, послуговуються лексемою прищеплювати («У саду прищеплювали гілки до яблунь і груш»). У назві дії прищеплювати розвинулося також переносне значення «виховувати»: прищеплювати навички, риси характеру.

Під впливом російського прививать дехто невиправдано користується в українській мові висловами: прививати любов до праці; прививати почуття гордості за Батьківщину; прививати добрий смак тощо. У цих випадках потрібне дієслово прищеплювати.

Прозовийпрозаїчний. Обидва прикметники утворені від іменника проза, що може виступати в значеннях: 1) як прямому – «мовлення, не організоване ритмічно, не віршоване», «невіршована література, на відміну від поезії»; 2) так і в переносному ─ «буденне, нудне, одноманітне в житті».

Донедавна в усіх значеннях використовували слово прозаїчний. У наш час слова прозовий і прозаїчний стали розрізняти семантично. Переносно, як і раніше, вживають прозаїчний: «В моїй уяві якось не вкладалося, що поет може працювати на такій прозаїчній посаді, як секретар сектора» (О. Донченко).

А от у розумінні «властивий прозі як роду літератури» чимраз частіше послуговуються лексемою прозовий, а не прозаїчний. «Леся Українка створила багато художніх речей неминущої вартості – ліричних віршів, поем, творів драматичних і прозових».

Пронизливий проникливий. Ці слова є синонімами на позначення погляду, очей людини. Прикметник пронизливий використовують для характеристики природних явищ, що викликають неприємні фізичні відчуття. Пронизливими, такими, що проймають, бувають вітер, холод. Цей епітет передає також різкі звуки: пронизливий голос, гудок, крик, свист. Гострими, пронизливими можуть бути біль, відчуття самотності тощо.

Але слово проникливий зовсім не вживається для вираження фізичних відчуттів, основна сфера його функціонування ─ це характеристика розумової, мисленнєвої, духовно-емоційної діяльності людини. Проникливим називають того, хто глибоко розуміє суть чого-небудь, правильно оцінює щось, розбирається в чомусь. Проникливий психолог, проникливий розум, прониклива легенда, музика, тобто все, що викликає глибокі почуття, емоційний настрій. Сценічна атмосфера театру може бути тільки проникливою, і поетична тема звучить, безумовно, проникливо, а не пронизливо.

Протягати простягати. Збігаються у значенні «випростуючи, витягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.)». Тільки простягати, простягнути вживаються в розумінні «розпростирати, розпускати, розтягувати в різні боки». «Чорні смереки добродушно простягали над нами свої мохнаті лоби, наче благословляли» (М. Коцюбинський). Тільки протягати, протягнути, протягти передають значення «просувати крізь що-небудь, попід чимось». Протягнути нитку крізь вушко голки, протягнути дріт.

Проходить відбувається [засідання]. Великої значеннєвої відмінности між цими словами немає. Засідання може і проходити, і відбуватися. Хіба що коли йдеться про ситуацію, то краще сказати засідання проходить спокійно. А коли йдеться про місце, то ліпше вжити засідання відбувається в одному з академічних інститутів.

≠  Ринок базар. Збігаються у значенні «місце роздрібної торгівлі продуктами сільського господарства і товарами широкого вжитку», але розрізняються вживанням: в офіційно-діловому мовленні перевага надається слову ринок. Краківський ринок, Сихівський ринок, критий ринок.

Тільки ринок використовується як політично-економічний термін. Світовий ринок, зовнішній ринок, ринок збуту, теорія ринків. Тільки базар уживається в значеннях: 1) Торгівля спеціальними товарами перед святами або в періоди найбільшого попиту на них. Книжковий базар, новорічний базар, шкільний базар. 2) Переносно: шум, гам, голосні безладні розмови. Розводити базар. Стійке словосполучення пташиний базар означає «місце на морському березі, де масово гніздяться птахи».

До слів базар і ринок близькі: торг, торговиця, ярмарок. Останнім часом поширилася практика організованої торгівлі ─ сезонних ярмарків (наприклад, знаменитий Сорочинський ярмарок на Полтавщині). На жаль, часом уживається помилкова форма родового відмінка множини ─ весняних, осінніх ярмарок. Треба: ярмарків. Ця похибка трапляється через сплутування російської назви жіночого роду ярмарка та українського іменника чоловічого роду ярмарок, які по-різному відмінюються.

Рівнятися дорівнювати. «П’ять плюс п’ять рівняється десяти» ─ кажуть і пишуть, забуваючи, що дієслово рівнятися має не те значення, яке йому в цій фразі надають. Рівнятися ─ триматися одної лінії в ряді, шерензі («Рівнятися на правофлангового!» ─ військова команда), а дорівнювати ─ бути рівнозначним («Дія дорівнює протидії» ─ фізичне явище). Тож і в помилковій фразі варто було поставити дорівнює.

Роздруківка видрук. Роздруківка поширена на більшу кількість об’єктів, а видрук називає тільки дію без кількісного позначення.

Розумітисярозбиратися знатися. Між цими дієсловами є чимало спільного не лише у значенні, а й у синтаксичній сполучуваності. Зокрема, розумітися і знатися поєднуються зі знахідним відмінком іменників та прийменником на: «Я не жіночий кравець і на цих тонкощах не розуміюсь» (А. Хижняк). Уживані також вислови на кшталт: розумітися (знатися) на малярстві, на собаках, на футболі.

Слово розумітися може керувати ще прийменниково-відмінковою формою «в (у) + місцевий відмінок». Така сама сполучуваність характерна й для дієслова розбиратися. Тобто вони виступають синтаксичними синонімами. Наприклад: «Хорват тим часом показав Козакову свої солдатські документи, і Козаков, розглядаючи їх, удавав, що цілком у них розуміється» (О. Гончар); «Та я не дуже розбираюсь у мелодіях» (В. Земляк).

Дієсловом матися послуговуємось у таких висловах: матися на обачності, матися на увазі, матися на думці. Крім того, це дієслово буває синонімом до слів почуватися, жити: «Стара тим часом розпитувала про нього, як він собі мається» (М. Вовчок); «Ой як ся маєш, як живеш?» (І. Котляревський), також до слів передбачатися, намірятися: «Скоро вже й весілля малось бути» (Б. Грінченко).

Роковиниювілей. Присвячуватиприурочувати. Ці іменники синонімічні, проте їхні значення збігаються не повністю. Перший з них виражає загальніше поняття, що вбирає в себе й поняття ювілей. Роковини ─ календарна дата, коли закінчується ще один рік від початку якої-небудь події, зокрема, це й день народження, іменини, а також і день смерті (хоч він тут спеціально не виділяється). У цьому ж значенні вживається й річниця.

Ювілей ─ від латинського jubileus ─ ювілейний рік. Це рік, який колись припадав раз на піввіку. Ювілеєм називали урочистості насамперед з приводу п’ятдесятиліття, століття, тисячоліття пам’ятної події. Тепер його обчислюють не обов’язково п’ятдесятиліттям, але звичайно в круглих і переважно великих числах.

У сучасній мові ювілей означає вшанування особи, яка досягла певного віку або строку своєї громадської, наукової, мистецької, викладацької чи якоїсь іншої діяльності, або урочисто відзначувана річниця важливої суспільної події, існування установи, закладу, міста. 1500-літній ювілей Києва. А тих, чий ювілей святкується, звично називають ювілярами.

Замість ювілей завжди можна сказати роковини (тільки в множині), річниця, але зворотна заміна можлива лише тоді, коли йдеться про дату, обчислювану в 50 і більше (тільки в круглих числах) літ. Не рекомендується замінювати роковини, річницю на ювілей з нагоди сумної події.

Зі згаданими лексемами часто стоять близькі одне до одного за змістом слова присвячувати і приурочувати. Через таке зближення часом плутають форми іменників, залежних від цих дієслів. Тож слід мати на увазі, що присвячувати (присвятити) керує безприйменниковим давальним відмінком іменників. Наприклад: «Відкриття музею присвячене 85-й річниці від дня народження художника». А приурочувати (приурочити) вимагає після себе родового відмінка з прийменником до: «Книжкову виставку приурочено до ювілею письменника».

Розв’язувативирішувати. Із двох синонімів вирішувати й розв’язувати перевага незаслужено віддається першому: вирішити питання  (проблему, завдан­ня). Для урізноманітнення викладу обидва синоніми та похідні від них варто використовувати по черзі: розв’язати завдання, вирішити проблему, частіше вживаючи слово розв’язувати як оригінальніше в нашій мові.

Рятівник ─ рятувальник. Рятівник ─ слово з абстрактним значенням. Рятівник людства. Рятувальник ─ це професія. Це той, хто рятує когось на воді чи під час аварії, пожежі, природної чи техногенної катастрофи тощо. З огляду на це розрізняємо й прикметники: рятівна думка, але рятувальний пояс, рятувальний круг. Саме круг, бо коло ─ це замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центру.

Складатистановити. Невдалі переклади російського слова составлять українською мовою лише як складати нерідко призводять до порушення лексичних норм нашої мови. Правильно буде: складати доповідь (рівняння, уявлення), але для значення «давати в сукупності» треба вживати слово становити: економічний ефект ста­новить …; це не становить великих труднощів; описаний випадок не становить винятку. Вислови: «це не складає винятку» (ще гірше виключення); «економічний ефект складає…» не відповідають лексико-семантичним нормам української мови.

Складнийскладаний. Аби не помилятися у застосуванні цих схожих прикметників, що часто спостерігається в мовленні, слід знати таке. Складний означає: «якась річ або явище становлять певну складність». А складаний вказує на предмет, який можна складати й розкладати. Сполучається зі словами: будиночок, метр, стіл, стілець, гумовий човен, драбина, крісло, ліжко тощо. Кишеньковий ножичок може бути не тільки складаним, бо його частини рухомо поєднуються, а й складним, якщо в ньому є багато деталей, призначення яких важко відразу збагнути.

≠ Софійський собор, але Софіївський заповідник. Різне морфологічне оформлення лексем пов’язане з тим, що софійський – це прикметник від імені Софія, а софіївський – походить від іменника Софіївка.

Спиратисяопиратися. На сучасному етапі розвитку літературної мови дуже помітна тенденція розрізняти семантику цих слів. Спиратися і в прямому, і в переносному значенні – «використовувати щось як опору (фізичну, технічну, моральну, теоретичну)», опиратися – «чинити опір», «не піддаватися», «опинатися». Така тенденція, безперечно, прогресивна: вона сприяє тому, щоб висловлення стало точнішим.

Спостережливий спостережний. Спостережливий ─ уважний; той, що вміє добре спостерігати, помічати. Цей прикметник застосовується як означення до іменника, що називає людину за певними особливостями: за статтю (спостережлива жінка), віком (спостережливий юнак), фахом (спостережливий учитель), нахилами (спостережливий художник) тощо. Ця лексема виражає рису характеру, здебільшого постійну, сталу.

Зовсім інше значення має спостережний ─ такий, що слугує для спостереження за кимось або чимось. «Настала ніч. Я виставив караули і спостережні пости» (П. Вершигора). Спостережний завжди виступає як означення до іменника, що виражає предмет, конкретне поняття, і ніколи не сполучається з іменником, який називає людину. Отже, людина ─ спостережлива, пункт ─ спостережний.

Стан становище положення. У мовній практиці не завжди розрізняють ці терміни. Замість міжнародного становища можемо почути міжнародне положення, а замість матеріальний станматеріальне положення. Тим часом кожне з названих слів має свою окрему семантику, свою сполучуваність з іншими.

Стан. З багатьох його значень тут узято тільки потрібні для зіставлення. 1) Те саме, що й становище, а також фізичне самопочуття або настрій. Ця лексема нерідко поєднується з різними словами: акти громадського стану; внутрішній стан країни; воєнний (економічний, надзвичайний, винятковий, родинний, санітарний) стан; стан облоги (справ, фінансів, душевної тривоги, здоров’я, невагомості); у занедбаному (нетверезому) стані. 2) У фізиці: газоподібний (рідкий, твердий) стан; критичний стан речовини; стан плазми. 3) Соціальна група людей: духовний стан;  розшарування суспільства на стани.

Становище. Обставини, умови, в яких хтось, щось перебуває, діє: внутрішнє (критичне, скрутне, смішне) становище; виправити становище; опинитися в становищі безробітного. А також місце, роль у суспільстві, професійному середовищі, родині: нелегальне (сімейне) становище; зловживання своїм службовим становищем.

Положення  означає розташування, розміщення (географічне положення, положення тіла); зведення правил, законів (положення про вибори, теоретичні положення). У значенні «становище» невживане.

Старий давній. Співрозмовники, яким нема й тридцяти років, часто  кажуть: «Ми ─ старі приятелі». Вони не старі, а давні приятелі (чи знайомі). Якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік людей, а не про їхню давню дружбу, тоді слушно вжити прикметник старі. Природніше казати: давнє правило, давня звичка, але стара (застаріла) зброя, старі поняття тощо.

Статися відбутися трапитися. Слово статися виражає зміст «мати місце». Сталася подія (зустріч, трагедія, затримка, біда); з ними сталося щось дивне; стався голод (переполох) тощо. Відбутися в цьому значенні невживане або вживане зрідка. Невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося? Не бажано використовувати в такому значенні дієслово трапитися. Його ставлять часто тоді, коли хочуть висловити дію, неозначену в часі: «Наталці траплялися женихи» (І. Котляревський).

Степіньступінь. В українській мові степінь використовується тільки як математичний термін. Степінь числа. Піднести до степеня. А от ступінь має багато значень: 1) Порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь. Ступінь очищення. 2) Посада, звання, ранг, категорія, вища кваліфікація. Диплом другого ступеня. Учений ступінь доктора філологічних наук. 3) Горизонтальний виступ сходів, на який ступають, піднімаючись угору чи спускаючись униз; сходина. 4) Взагалі рух ногою вперед, убік або назад. 5) Переносно: етап, стадія розвитку чогось; фаза, щабель. 6) Складова частина ракети, яка після згоряння в ній палива відокремлюється в польоті. 7) Будь-який звук музичного звукоряду, гами, ладу.

Стрільба і стрілянина. Стрільба (частіше в множині ─ стрільби) ─ це навчальні, тренувальні заняття, коли стріляють у ціль. Стрілянина ─ безперервне стріляння.

Суперечність, а не протиріччя. До гірких плодів «інтернаціоналізму» на мовному рівні належить те, що чимало людей зі слів супе­речність і протиріччя віддають перевагу другому, хоч воно не дуже природне для нашої мови, оскільки не має похідних. Тим часом суперечність належить до поважного словотворчого гнізда: суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечливо. Тож не потрібно творити сум­нівних неологізмів на зразок: протирічити, протиречити, протирічивий, яких не знайти в жодному українському словнику.

Суспільствогромадатовариствосвіт. Російське слово общество перекладається українською як: суспільство – економічний лад і відповідна надбудова. Феодальне суспільство, суспільний лад, су­спільні відносини. Громада ─ це об’єднання людей за спільністю становища, інтересів. Українська громада, громадська думка, громадське харчування. Товариство ─ це середовище, компанія, об’єднання. Спортивне або споживче товариство.

Російські словосполучення: высшее общество, изысканное общество українською мовою: вищий світ, добірне товариство.

Товщий і товстіший. Від прикметника товстий можна утворити дві форми вищого ступеня порівняння: товщий і товстіший. Перше слово виступає в усіх значеннях, друге ─ тільки в значенні «повніший». Наприклад, про якогось череваня кажуть, що він товщий або товстіший за іншого.

Увімкнути (ввімкнути) ─ включити. Щодо електричного струму, радіо, телефонної мережі вживанішим є увімкнути (ввімкнути). Увімкнути світло (рубильник, вентилятор). Слово включити частіше пов’язують з уведенням в дію двигуна, іншого механізму, машини. Включити мотор. Включити третю швидкість. Тільки включити вживається у значенні «уводити до складу, приєднувати до кого-, чого-небудь». Включити до списків, включити до складу команди.

Неправильні вислови: включити електрику, виключити струм. Слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від цих дієслів походять й українські технічні терміни: умикач (по-російському включатель) і вимикач (по-російському выключатель). Також помилково: включити до порядку денного питання … . Треба: «поставити (або внести) до порядку денного». У роботу включили всі існуючі агрегати».  Потрібно: Пустили всі наявні агрегати.

У даний час нині. Дуже часто натрапляємо на вислови: в даний час, у даній справі, в даній роботі тощо. Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють мову, позбавляють її милозвучності. Перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено. Даний – це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення, завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Чому не сказати без бюрократичних викрутасів нині, тепер (замість у даний час), у цій справі, у цьому творі? Можна дібрати й інші повноцінні вислови, радить відомий лінгвіст Олександра Сербенська. Вона зауважує, що дані, дано використовують доречно математики (дано: х=50, дані комп’ютера). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора на відомості про автора.

Українською мовою чи по-українськи. Є навіть три варіанти. Найпоширеніший ─ українською мовою. Рідше вживаний ─ по-українському, ще рідше ─ по-українськи.

Управавправа. Розрізняються значенням. Управа (застаріле): 1) установа, що розв’язує громадські, станові та адміністративні справи. Волосна управа, лікарська управа, рудна управа; 2)  сила, що спроможна зупинити когось у його незаконних діях, сваволі тощо. Знайти на нього управу, немає управи на хулігана. Вправа – розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою. Спортивні вправи.

Ученьшколяр. Досить часто ці слова використовують як рівнозначні та взаємозамінні. Але все-таки певна відмінність у їхньому вживанні є.

Слово учень має два значення: 1) той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі; хто набуває якогось фаху, ремесла. Учні старших класів, учень слюсаря, учень морської школи. 2). Послідовник чиїхось поглядів, учення.

Слово школяр також має два значення: 1). учень загальноосвітньої школи. Школярі поспішали на уроки. 2). Переносно: доросла людина, котра своєю поведінкою нагадує дитину.

Ущент (вщент) ─ ущерть (вщерть).  Прислівник ущент або вщент означає «остаточно», «до кінця», «без залишку». «Привіт Болгарії, що пута вікові в священній боротьбі розбила вщент навіки» (М. Рильській). «Його літак згорів ущент, лиш дим від літака» (П. Воронько). Ущерть (вщерть) – це «повністю», «до самого верху», «по самі вінця». «Вода стояла сливе вщерть з кам’яними цямринами криниці» (Іван Нечуй-Левицький). «Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть» (Леся Українка). З огляду на це, дуже дивно чути в публічному мовленні вислови на кшталт: «Ущент заповнені зали» замість «Ущерть заповнені зали».

Фашизм нацизм. Слово фашизм, що походить від італійського fascismo, пов’язаного з латинським fascis (в’язка хмизу), ─ політична течія, яка виникла спочатку в Італії в 1919 році в період загальної кризи, терористична диктатура. Нацизм, від національний соціалізм, ─ назва фашизму в гітлерівській Німеччині.

Хідхода. Іменники збігаються у значенні «процес ходіння, ходьба; рух уперед». Швидкий хід (швидка хода). Поступальний хід (поступальна хода).

Тільки хід вживається у значеннях: 1) Швидкість руху. Набирати хід. 2) Похід, процесія. Полонинський хід. Хресний хід. 3) Прохід, коридор, тунель. Вузький хід. Хід сполучення. 4) Розвиток у часі, етап розв’язання задачі. Хід подій. Хід думок. 5) Прийом, маневр. Ризикований хід. 6) Черговий виступ гравця у грі. Твій хід. Хід білих. 7) У складі фразеологічних одиниць. Давати задній хід. На повному ходу. На ходу підметки рвати. Знати всі ходи й виходи. Це в нас у ходу. Хід конем.

Тільки хода виступає останнім часом переважно у значенні «манера ходити, ступати». Поважна хода. Легка хода.

Хрещений хресний. Мовці роблять похибки, замінюючи ці слова одне одним. Батько, мати, батьки хрещені, а хресною може бути тяжка життєва дорога. Правильно: хресний шлях пройшов (шлях, устелений хрестами).

Царськийцарствений. Царський ─ належний цареві, переносно ─ розкішний, багатий. Царський дім, царське самодержавство, царські розкоші. Царствений (з одним н) ─ сповнений гідності; величний. Царствений вигляд, царствена хода. Таким чином, ці прикметники близькі звучанням, але розрізняються семантичними відтінками.

Чоловік людина. Наша мова щодо цього виявилася оригінальною серед усіх слов’янських. Бо у всіх слов’ян маємо: російське «человек ─ люди»; білоруське «чалавек ─ людзі»; польське «człowiek ─ ludzie»; чеське «člověk ─ lidé» тощо. А в нас від множини  люди шляхом зворотного словотвору, тобто не від однини множина, а від множини однина, виник іменник людина, що виступає найчастіше в значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці». Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: «Людина ─ це звучить гордо». У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба.

Слово чоловік звузилося в значенні і стало позначати лише представника половини людства. Чоловік тепер означає «протилежне до слова жінка, а також член подружжя. Приклади: «За столом сидів смаглявий, довговидий та сухорлявий чоловік» (І. Нечуй-Левицький); «Чоловік її давно помер, старшого сина в Туреччині вбито» (М. Вовчок). Кажемо:  чоловіча стать,  чоловіча рима (в літературознавстві), чоловічий рід (у граматиці).

Тільки іменник чоловік слід сполучати з кількісними числівниками. Утім, маємо пам’ятати, що в українській мові нормативними є звороти два чоловіки і два чоловіка, які передають різне значення. Коли йдеться про представників чоловічої статі, то при числівниках два, три, чотири використовують форму називного ─ чоловіки, а коли про осіб обох статей, форму родового відмінка ─ чоловіка.

Якщо змінити звичайний порядок слів, тобто поставити кількісний числівник після іменника  і замість шість (двадцять, тридцять) чоловік (а не людей) сказати чи написати чоловік шість (двадцять, тридцять), то вислів виражатиме кількісну неточність або приблизність твердження.

А ось збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, п’ятнадцятеро та ін. поєднуються лише з іменником люди (можуть виступати і без нього, але при цьому його мають на увазі). Наприклад: «До крамниці зайшло четверо людей» («До крамниці зайшло четверо»).

Зі словом люди сполучаються також дробові числівники, коли мовиться про гурт, колектив. «Третина людей у вихідні виїхала за місто» (або «Третина у вихідні виїхала за місто»).

Проте іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. «Він людина допитлива» ─ «Він чоловік допитливий». Якщо йдеться  про жінку, то у такому разі кажемо тільки людина. Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою» (Г. Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова ─ про чоловіка чи жінку.

Іменник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: «Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась» (Г. Квітка-Основ’яненко).

Отже, в більш «точних» стилях ─ науковому та публіцистичному ─ останнім часом накреслилася тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина(подається в словниках з позначкою «розмовне, рідковживане») передає значення «особа чоловічої статі». У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.

Швидко скоро. Серед прикметників для перекладу російських слів  быстрый  і  скорый  на першому місці в нас  швидкий, а далі   прудкийхуткиймоторний, жвавий і аж потім  скорий. Кажемо: швидка їзда (допомога);  швидкий біг (потяг). Прислівники  швидко, хутко, прудко, а в часовому розумінні незабаромневдовзі, рідше  скоро.