Професор про культуру мови

     Поради стосовно стандартів сучасної української літературної мови.  Мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Блог професора на Бі-Бі-Сі – http://www.bbc.com/ukrainian/blog-olexandr-ponomariv-40287317 

      Діловій людині:

       ● Як писати займенник ваш – з великої чи з малої літери, якщо відповідь на листа спрямована двом адресатам? Відповідь. З великої.
      ● Чи доцільно вживати слово реалізують щодо заходів, планів, намірів? Відповідь. Плани, наміри, заходи справді ліпше виконувати або здійснювати, а не реалізувати.
     ● Переклад іншомовних слів, наприклад, слово Ragnarök. Літерами ö, oe, eu позначається огублений звук, якого українська мова не має. Тому ми відтворюємо його неогубленим е: Ґете, Кельн, Пастер, інженер, режисер, а не Гьоте, Кьольн, Пастьор, інженьор, режисьор. Отже, й Рагнарек.
        ● Чи потрібна кома після слова того в реченні “Для того, щоб змогти, довелося докласти зусиль”? Відповідь. Кома тут не потрібна, бо замість для того щоб змогти можна сказати щоб змогти.
     ● Качати – це цілком українське слово, яке можна вживати у різних значеннях: качати (помпувати) воду, качати  (завантажувати) файл, качати (тренувати) м’язи тощо.
        ● Чекати когось чи чекати на когось? Відповідь. Семантичної відмінності між цими конструкціями немає, обидві вони літературні, але перевагу віддаємо чекати на когось.
      ● Чого/чому. Чи нормативно та у яких випадках вживати чого в значенні чому? Відповідь. Прислівники чого й чому вживані на початку речення, в якому є запитання про причину або мету чогось. Вони тотожні щодо значення, але при перекладі російського почему на першому місці в словниках стоїть чому. Приклади: “Чому ж до тебе я прийшов, і сам того не знаю” (Володимир Сосюра); “Не питай, чого в мене заплакані очі, чого часто тікаю я в гай” (Іван Огієнко).
     ● Рисунок чи малюнок? Відповідь. Усі словники подають малюнок і рисунок як синоніми. Але малюнки виконують, як правило, фарбами, а рисунки – пером, рейсфедером. Рисунок в одному зі значень означає креслення, а малюнокілюстрація в книжці, переносно – словесне зображення явищ дійсності в літературі.
     ● Чи правильно вживати термін фашизм замість нацизмВідповідь. Фашизм, від італійського fascismo, пов’язаного з латинським fascis (в’язка хмизу), – політична течія, що виникла спочатку в Італії в 1919 році в період загальної кризи, терористична диктатура. Нацизм, від національний соціалізм, – назва фашизму в гітлерівській Німеччині.
       ● Виокремлювання комами словосполучень. За даними міністерства … комами виділяємо, з огляду на …, у зв’язку з … – не виділяємо.
    ● Як писати все-таки, мегарозпродаж, майстер-клас, бо пишуть і окремо, і через дефіс? Відповідь. Усе-таки, майстер-клас пишемо через дефіс, мегарозпродаж – разом.
      ● Як правильно відмінювати в родовому відмінку назви організацій “Газпром” і “Нафтогаз”? Якщо керуватися правилом, що власні назви отримують закінчення в родовому відмінку, то, здавалося б, потрібно вживати “Нафтогаза” і “Газпрома”, хоч суто інтуїтивно я уживав би “Нафтогазу”, “Газпрому”. Відповідь. Маєте добру інтуїцію. Назви цих та інших організацій у родовому відмінку мають закінчення : “Нафтогазу”, “Газпрому”,” Укртелекому”.
     ● Чи не мали б ми в офіційних документах і взагалі вживати Володислав, а не Владислав, як Володимир, а не Владимир?” Відповідь. Перешкод для цього немає, бо в словнику “Власні імена людей” Лариси Скрипник та Ніни Дзятківської Володислав стоїть поряд із Владислав.
        ● Контроль якості. Неправильно – контроль над якістю.
    ● Коли слово президент писати з великої літери? Відповідь. В офіційних документах і в пресі, коли йдеться про конкретного президента якоїсь країни.
     ● Слова господин у сучасній українській літературній мові немає. При звертанні вживаємо не господине, а пане. Крім звертань пане, пані, панно, в українській мові маємо ще добродію, добродійко. Коли хтось має ступінь доктора наук, до нього можна звертатися пане докторе.
      ● Читач запитує про правильні формули вітання в українській мові. Він чув таке: доброї години, доброї доби, доброго дня. Чи такі вітання можна вважати нормативними? Відповідь. Нормативні вітання в українські мові: доброго ранку, добрий день, добрий вечір, добраніч, на добраніч. У неофіційній обстановці: добри́день, добри́вечір. Доброї години, доброї доби, може, ще доброї хвилини чи доброї секунди – хіба що з гумористичним відтінком.
       Наша мова належить до тих, які у формулах вітання мають слова і ранок, і день, і вечір. Так само у білорусів, чехів, німців, росіян. В інших мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть „добрий день” і „добрий вечір”.Так само і греки.
     У відповідь українці кажуть „доброго здоров’я!” або відповідають так само – „доброго ранку!”, „добрий день!”, „добрий вечір!”.
        Існує вітання і таке: „Слава Ісу!”. Відповідь: „Слава на віки Богу!”. Є неформальні вітання „привіт!”, „вітаю!”.
       Прощаючись, кажуть „на все добре!”, „ходіть здорові!”, „бувайте здорові!”, „до побачення!”, „хай щастить!”.
       Побажання доброго сну, приємного нічного відпочинку висловлюємо в такий спосіб: „добраніч!”, „на добраніч!”
     ● Як правильно „на Україні” чи „в Україні”? Чому всі країни кажуть „в”„в Англії”, „в Росії”, але „на Україні”. Відповідь. Це питання колись дуже добре дослідив видатний український мовознавець і теолог Іван Огієнко. Він простежив у творчості Тараса Шевченка, який у кілька разів більше каже „в Україні”, але в нього є і „на Україні”. Основна наша формула – „в Україні”. Але оскільки Україна була частиною то Росії, то Польщі, і поляки, і росіяни казали „на Україні”, бо „в Україні” – це в державі, в країні, а „на” – це на якомусь острові чи на якійсь географічній частині цілої країни. Після здобуття незалежності Україною як офіційна формула утвердилось „в Україні”. Є мови, в яких не розрізняють сполучники „в” і „на”. Тому їм все одно. А „на Україні” залишилося в піснях. Але у більшості наших класиків, у Шевченка і у Володимира Cамійленка „в Україні”.
     ● Як писати: на Донбасі чи в Донбасі? Відповідь. Оскільки Донбас є частиною України, а не окремою державою, то потрібно казати на Донбасі, як на Полтавщині, на Слобожанщині, на Прикарпатті. На витівки московських правителів і журналістів не потрібно звертати уваги. Вони вважають Україну частиною своєї території і кажуть на Україні замість правильного в Україні.
      ● Жіночі відповідники до назв таких професій як біолог, соціолог, митець. До таких слів як філолог, соціолог, біолог жіночих відповідників поки що немає. Слово мисткиня вже досить поширене. Воно утворене від слова мистець, яке тепер уживане в формі митець.
     ● Читач закидає мені, що я уникаю слова представляти і вживаю латинізм репрезентувати. Може, краще використовувати запозичення з російської, слов’янської мови представляти. Відповідь. Слово представляти не є російським. У ньому старослов’янський префікс пред- замість українського перед-. Я не збираюся викидати це слово з української мови. А репрезентувати використовую замість представляти в одному з його значень: репрезентувати чиїсь інтереси.
        Щодо латини, то її аж ніяк не треба боятися, бо вона разом із грецькою збагатила всі індоєвропейські мови, серед них і українську. Скільки українських імен іншомовного походження, наприклад, ім’я Олексій – грецьке, а Сергій – латинське.
       ● Читачці “ріжуть вуха” слова мешканці міста, області, села, бо мешкають, мовляв, у приміщеннях. Відповідь. В українській мові, як і в багатьох мовах світу, є дієслова житиіснувати (протилежне до вмирати) і мешкатиперебувати в певному приміщенні, проживати в певній місцевості. Порівняймо: гр. ζω, μένω; нім. leben, wohnen; фр. vivre, habiter. З огляду на це, мешканець – це не лише особа, що займає якесь приміщення, а й людина, що має осідок у якійсь місцевості. Наприклад: “Хоч Київ і нараховував тоді лише шість – сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром” (Зінаїда Тулуб). Тож жодної неповаги до мови в називанні містян чи селян мешканцями немає.
         ● Слово світлина як синонім до фотографія, фотокартка загальновживане чи територіально обмежене? Відповідь. У часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі це слово намагалися обмежити, але тепер воно загальноукраїнське.
         ● Через відсутність розрахунків, через брак розрахунків і нема розрахунків – синонімічні конструкції.
         ● Замість він має відношення до реалізації потрібно казати він причетний до реалізації.
         ● Слова страховка, ґрунтовка я замінив би на страхівка, ґрунтівка (порівняйте – трамбівка).