Синонімічне багатство

❦❧ Аборигенавтохтонтубілець. Походять з різних мов (латинської, грецької та слов’янських), але мають ідентичні значення – «корінний житель або уродженець якоїсь країни чи місцевості». «Олексій на правах місцевого мешканця не проминув нагоди пояснити все, що знає, і про село, і про його аборигенів» (Д. Бедзик), «Лемки були тут автохтонами» (з газети), «Козацький нащадок, тутешній тубілець, свою українську розтягує річ…» (М. Бажан). Іменник абориген, на відміну від обох його синонімів, уживається також на позначення представників рослинного і тваринного світу.

❦❧ Аеропорт  летовище. Це синоніми. Перше слово вживаємо з прийменником у (в) – в аеропорту, а летовище  з прийменником нана летовищі.

❦❧ Багаточимало. Порівняно із синонімом багато, що вживається в будь-якому тексті – від офіційно-ділових паперів до фейлетону, сфера застосування лексеми чимало вужча. Це передусім розмовний стиль. Входить також до усталених фразеологічних зворотів. Ковтнути чимало лиха (горя, біди); перепсувати чимало нервів; чимало води збігло (утекло). Наявність синонімічного ряду (багато, чимало, немало) дозволяє передавати різні відтінки думки, уникати небажаної одноманітності мовлення. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника, особливо віршів багато» (М. Коцюбинський).

❦❧ Баня маківка склепіння шатрокупол. На позначення поняття «опуклий дах у формі півкулі» в українській мові існують такі назви: баня, маківка, склепіння, шатро, уживані в прямому й переносному зна­ченні. У сучасній мовній практиці з цього синонімічного ряду вжи­вається, на жаль, тільки купол.

❦❧ Білка  вивірка.  Семантичної відмінності між цими словами немає, це синоніми, і викидати жодне з них з ужитку немає потреби.

❦❧ Близько біляколо. На позначення приблизної кількості радять уживати тільки прийменник біля й категорично заперечують використання слова близь­ко як нібито неприродного й штучно нав’язаного в цій ролі. А насправді це лише суб’єктивна думка, бо: «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка); «Було вже близько вечора» (І. Франко); «Я працював у Галичині близько двох місяців» (О. Довженко). Поряд із близько використовуються, звичайно, і біля та коло: «Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпить­ся коло тайгової дзвіниці» (О. Довженко); «Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років» (С. Васильченко).

❦❧ Браво бравісимо. Ці вигуки розрізняються ступенем вияву почуття. Браво виражає схвалення, захват, заохочення. Бравісимо передає найвищий ступінь схвалення.

❦❧ Важкий тяжкий. Значення цих прикметників (за деяким винятком) збігаються. Паралельно вживаються зі словами: відро, голова, рука, людина, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух, податок, залежність, зітхання, сон, пологи, хода, кроки, слово, рана, характер, погляд тощо.

Тільки важкий використовується у значеннях «про мову, стиль твору, розповіді» (важка книжка, важкий стиль), «великий розмірами й силою дії» (важка артилерія, важкий електровоз, важкі вагові категорії, важкі фігури – в шахах) і в словосполученнях важка індустрія (промисловість).

Вживаються обидві форми в словах: важкопоранений і тяжкопоранений; важкохворий і тяжкохворий; важкодум і тяжкодум; важкотілий і тяжкотілий.

Тільки з важко… пишуться: важкоатлет, важкоатлетичний, важковаговик, важковантажний, важковимовний, важковиховуваний, важководний, важкорозчинний.

❦❧ Вартодосить. Без достатніх доказів інколи відмовляють у праві на користування присудковим словом варто на позначення умови швидкого здійснення чогось. У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.

❦❧ Великдень Пасха Трійця. В українській та інших мовах слово Пасха вживають для позначення великого релігійного свята. Від слова Пасха утворено укра­їнське паска – «солодкий білий хліб, що його випікають до Великодня». А християнське свято воскресіння Христа зветься в нашій мові Великдень (р. відм. Великодня). До слова Великдень є прикметник велико́дній: велико́дні дзвони, велико́дні крашанки. По­рівняймо назви Великодня в інших мовах: у польській – Вєлька́ноц (Велика ніч);  у грецькій – Ламбрі мера (Світлий день).

Трійця – «триєдине божество, в якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син та Бог-Святий дух; а також Свято на честь цієї Трійці». Стосовно до свята вживають два фонетичні варіанти – Трійця і Тройця, а також інші назви: Зелені свята, Зелена неділя. Перевагу слід віддати слову Трійця, що більше відповідає фонетичним законам української мови.

❦❧ Венеційськийвенеціанський – це морфологічні синоніми, а точніше дублети, що не мають жодної семантичної відмінності. За зразком “емоційний”, “офіційний”, а не “емоціональний”, “офіціальний” потрібно віддати перевагу слову венеційський, позбувшись форми із зайвим іншомовним суфіксом ан

❦❧ Виднітивиднітися. Обидва дієслова (з -ся і без -ся) позначають те саме. Порівняймо: “Геть далеко в морі кораблі видніють, бачу здалеченька” (Леся Українка); “За вигоном, край села виднілось друге село” (М. Коцюбинський). У більшості випадків дієслова з часткою -ся переважно позначають: 1) дію, яка спрямована на її виконавця;  2) взаємоспрямовану дію (любитися, кохатися); 3) відтворення якогось процесу (користуватися, навчатися).

❦❧ Вирушативідправлятися. Із двох синонімів  вирушати  й  відправлятися  поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: “Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки” (О. Досвітній); “Перша кінна вирушила походом на південь” (О. Гончар). Слово відправлятися вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати  відходить.

❦❧ Витрати видатки втрати затрати збитки. Сполучуваність цих лексем свідчить, що вони розрізняються значеннєвими відтінками. Словники тлумачать витрати і затрати як синонімічні, коли йдеться про кошти, матеріальні цінності, витрачену енергію, робочу силу, працю тощо. Але в термінологічному слововживанні усталився іменник витрати, приміром: грошові, матеріальні, питомі витрати, витрати капіталу  (праці).

Якщо мають на увазі тільки гроші, виділені, витрачені на щось, послуговуються взаємозамінними словами витрати і видатки. Господарські, бюджетні, комерційні, накладні, судові, поточні витрати (видатки).

Втрати і збитки переважно використовують у контекстах, де повідомляється про заподіяну шкоду, марне витрачання чогось. Як правило, їх важко або й неможливо компенсувати. Цілком правомірна взаємозаміна цих іменників у таких сполученнях: матеріальні, господарські, фінансові, великі втрати (збитки).

Слова з виразним конкретним значенням поєднуються тільки з лексемою втрати: втрати робочого часу (урожаю, зерна). Втрати вживаємо також стосовно осіб, здоров’я: людські втрати, втрати зору (крові, працездатності). З наведеними вище іменниками в українській літературній мові усталилися вислови відшкодувати втрати (збитки); зазнати шкоди (втрат, збитків).

❦❧  Відволікати відвертати [увагу]. Лексеми відвертати, відвернути часто вживають у розумінні «спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу в інший бік» . «Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії» (О. Ільченко). Дієслова відволікати, відволікти виступають переважно в прямому значенні — «відтягати» , «відтягнути». «Я вже живосилом одволокла Катрю од хатніх дверей» (М. Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» їх використовують зрідка. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в такому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від думок (краще: відриватися, відвертати свою увагу).

❦❧ Відсотокпроцент. Різниці у значенні слів немає. Вони передають той самий зміст. Процент з італійської через німецьку перейшов у східнослов’янські мови, а відсоток – вислів з латинізованого терміну, що буквально означає «за сто», «наріст від ста», звідси й «від соток». Обома лексемами активно послуговувались у Західній Україні в минулому сторіччі. За радянських часів відсоток вважали мало не «націоналістичним словом» і нещадно вилучали з текстів, а сьогодні майже не вживають процент, хоча це також крайність. Бо він нормальний синонім, і як термін вельми потрібний науково-технічній сфері.

❦❧ Вірноправильно. Сучасна мовно-літературна практика відзначається невиправданим поширенням слів вірно, вірний у невластивих їм значеннях. Чуємо і читаємо: вірно пояснив, вірно зауважив, вірний засіб, вірна відповідь і подібне. Коли йдеться про певну оцінку чого-небудь, українською мовою природніше сказати: правильно пояснив, слушно зауважив, надійний засіб, правильна відповідь. Не варто забувати інші синоніми: правдивий, певний, справедливийправдиво, певно, справедливо тощо.

Вірний – це насамперед відданий, який не зраджує; стійкий, що не боїться випробувань. «Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну» (Тарас Шевченко); «Без вірного друга велика туга» (прислів’я).

❦❧ Вірогіднийймовірний. Дехто помилково вважає ці слова тотожними. Але вірогідний означає  – цілком правдивий, достеменний, перевірений. А ймовірний  – той, що його можна тільки припустити.

❦❧ Вітрилопарус. Російсько-український словник (К., 1968) при перекладі російського слова парус на перше місце ставить українське слово вітрило з усіма його похідними. А основним українським відповідником вислову «на всех парусах» має бути під усіма вітрилами. Словник за редакцією Б. Грінченка (т. З) українське слово парус фіксує тільки в значенні «промінь». Тому потрібно активніше вживати слово вітрило та його словотворче гніздо: вітрильце (пестлива форма); вітрильник (судно з вітрилами); вітрильний (спорт); вітрильна (регата); вітриль­ність. А парус, парусник тощо – це майже невживані синоніми.

❦❧ Вибиратиобирати. Слово вибирати вживають тоді, коли йдеться про напрям, матеріал, якусь річ тощо; воно може бути й синонімом дієслів витягати, діставати, відокремлювати, виймати. «Ось баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи» (О. Іваненко). А якщо мовиться про вибори депутатів, почесних членів чи на якусь громадську посаду, слід послуговуватися словом обирати. Його також використовують, розповідаючи про покликання, фах, професію тощо. І наш відомий письменник Юрій Смолич помилився, назвавши свою повість-спогад «Я вибираю літературу» . Треба: «Я обираю літературу».

❦❧ Вкладвнесок. Ці слова збігаються у значенні «щось цінне, внесене в громадську справу, в науку, літературу і т. ін.», але іноді розрізняються вживаністю й сполучуваністю. Вклад вносять, а внесок роблять. Тільки вклад: грошова сума, що її взяв на зберігання ощадний банк тощо. Вклади від населення. Тільки внесок: кошти, які хтось сплачує організації, установі тощо. Членські внески.

❦❧ Включити чи пустити воду [наприклад, для поливання]. І зворотна дія: виключити чи закрутити воду. Оскільки йдеться про побутову ситуацію, то краще казати пустити воду і закрутити воду. Бо включити й виключити, а ще ліпше, ввімкнути й вимкнути, вживаємо тоді, коли йдеться про приєднання чогось до джерела енергії: увімкнути світло, увімкнути вентилятор, увімкнути рубильник.

❦❧ Властивий притаманний характерний. Прикметники властивий і притаманний вимагають після себе давального відмінка, а характерний – родового з прийменником для. «В кімнаті затишок, ошатність, властиві жіночій оселі» (І. Кочерга). «В його, Івановій, грі завжди є елемент ризику польоту, характерного для творчих натур» (В. Дрозд). Оскільки усі ці слова семантично близькі, то часто плутають керування відмінками, і відповідно виникають неправильні конструкції: «характерний багатьом творам», «властивий для трудового колективу», «для нього притаманний». Отже, прикметники властивий і притаманний вимагають після себе питання кому? чому?, а не для кого? для чого?; а слово характерний, навпаки, – для кого? для чого?, а не кому? чому?

❦❧ Вояксолдат. Для назви рядового військовослужбовця в українській мові є три слова: 1) питоме, тобто власне українське  вояк; 2) запозичене з німецької мови через польське посередництво – жовнір;  3) запозичене з німецької мови через російське посередництво –  солдат.

Міняти «солдата» на «жовніра» – це все одно, що міняти шило на швайку. Тож краще віддати перевагу українському слову вояк в українському війську, як і слову військо перед словом армія, що відповідає усім законам мови, тривалий час уживалося в ній, а потім було свідомо відтіснене на другий план з далеко не лінгвістичних міркувань. «Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони» (О. Гончар).

І не треба боятися закидів у «хуторянстві» та «архаїза­ції», до яких вдавалися прискорювачі злиття мов. Навряд чи комусь спаде на гадку чи вистачить сміливості звинувачувати в хуторянстві, приміром німець­ку мову. А в німців навіть для понять телефон, телевізор, телескоп є назви, утворені не тільки від греко-латинських, а й від суто німецьких основ: Fernsprecher, Fernseher, Fernrohr.

❦❧ Впроваджувати упроваджуватизапроваджувати. Розрізнити значення лексем зручно, якщо використати для цього їхні російські відповідники. Впроваджувати  — це російське внедрять. Упроваджувати нові технології. Культуру впроваджувати. А запроваджувативводить. Запроваджувати в життя, в практику. Запровадити корисний досвід. Хоча можливе також: запроваджувати у виробництво, запроваджувати машини. Таким чином, запроваджувати – і внедрять, і вводить, а впроваджувати – лише внедрять.

❦❧ Вродливийкрасивий. Гарне українське слово врода (урода) та похідні від нього вродливий (уродливий), вродливість (уродливість), вродливець (уродливець), вродливиця (уродливиця) дуже поширені в фольклорі та в творах класиків нашого письменства: «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасли­вий» (прислів’я); «Вулкасю милий, уродливий. Мій друже вірний, справедливий» (І. Котляревський); «Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану!» (Тарас Шевченко).

Проте в сучасній літературній мові це словотворче гніздо щодо частоти вживання неабияк поступається іншо­му – краса, красивий, красний (на жаль, це слово майже вийшло з ужитку), красень, красуня, тому що слово краса та його похідні мають ширшу семантику. Крім цього, у мовців, які думають по-російському, напевно виникають асоціації з російським словом уродливый, тобто потворний.

❦❧ Залізнична гілка, а не вітка. Слово віткавіта, частіше в множині – віти, наявне в усіх словниках, але воно має поетичне забарвлення. «Прихилила вишня вітоньку низенько» (А. Кримський). «Але якось вночі підійди і торкни мої віти. Я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь» (Б. Олійник). Тож у термінологічному значенні, коли йдеться сталеві магістралі, його теж варто замінити лексемою гілка.

❦❧ Госпітальшпиталь. Слово шпиталь з’явилося в народній мові чи не з козацьких часів (Трахтемирівський шпиталь для покалічених і старих запорожців). Його зафіксував у своєму словникові, складеному ще в першій половині ХІХ ст., Павло Білецький-Носенко. Воно – не суто українського походження, а з німецького Spital, яке наша мова освоїла цілком. Але чим слово шпиталь гірше від госпіталь, що прийшло з французької – L’hopitale – у російську мову, а звідтіля й до нас, теж позначаючи військово-медичний заклад для стаціонарного лікування хворих і поранених? Принаймні за ним є давня народна й літературна традиція.

❦❧ Двигунмотор. Ці слова збігаються у значенні «силова установка, що перетворює будь-який вид енергії на механічну роботу». Паралельно вживаються з прикметниками: бензиновий, дизельний, електричний, потужний, реактивний, роторний, танковий тощо.

Нині у використанні цих іменників намітилася певна тенденція до розрізнення. Двигун поєднується переважно зі словами: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чотирициліндровий, карбюраторний, колекторний, пусковий, тепловий, тяговий, внутрішнього згоряння. Переноснодвигун прогресу. Мотор здебільшого вживається на позначення двигунів у транспортних засобах: підвісний мотор, автомобільний мотор, мотор дрезини; часто в сполученнях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглушити мотор, працює мотор, полагодити мотор. У складних словах: дизель-мотор, мотор-редуктор.

❦❧ Двобічний двосторонній. У більшості значень уживаються паралельно. Переважно двобічний поєднується зі словами: зв’язок, радіозв’язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, техніка ткання, запалення легень (легенів), покриття, свердло. Тільки двосторонній використовується тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні «особа, група осіб, організація тощо, які протиставляються в певному відношенні іншій особі, особам, організації». Сполучається зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв’язки, обов’язки, переговори.

❦❧ День народженняуродини.   Ці слова є синонімами, але день народження уживане частіше.

❦❧ Долячастка. Слово доля походить від ділити. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали колись так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. «Доля закинула мене аж у Крим» (М. Коцюбинський). Так воно використовується в прислів’ях, приказках, народних піснях, у живому мов­ленні, в красному письменстві.

В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками: частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються так: быть в доле бути на паях; делить на равные доли ділити на рівні частини (частки); доля истины частка правди (істини).

Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології. Поширені конструкції на зразок «можливо, в цьому жарті є доля істини» свідчать про недостатню обізнаність мовців із лексичними нормами.

❦❧ Досить  доволі. Відмінність між цими прислівниками не значеннєва, а стилістична.  Досить – слово нейтральне, вживане в усіх стилях. Доволі має книжний відтінок і використовується рідше. Але обидва прислівники є літературними.

❦❧ Древнійстародавній давній прадавній предковічний. У засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній з цього синонімічного ряду, до якого ще можна додати слова: старий, старовинний, правічний, вікодавній, старожитній. Мовці не утруднюють себе вибором найдоречнішого слова з фонетичних, граматичних міркувань і належної відповідності контексту, тим самим збіднюючи нашу мову. До речі, слово древній у словниках стоїть аж у кінці синонімічного ряду.

❦❧ Жалісливий жалісний. Збігаються у значенні «співчутливий». «Добрий він був, жалісливий» (З. Тулуб). «Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна» (П. Мирний). Тільки жалісливий передає зміст «сповнений суму, горя». «Поранений обвів друзів жалісливим поглядом» (з газети). Тільки жалісний виступає у значенні «який виражає біль, муку, слабість». «Знову долинув до нього тяжкий жалісний звук» (О. Донченко).

❦❧ Запирати заперти. «Скриплять ворітонька, не можу заперти», «Людям губа не заперта» – відповідники російського фразеологізму «На чужой роток не накинешь платок». Дієслова запирати і заперти, з якими споріднені слова: опертя, підпора, запір, розпірка тощо, зводиться до індоєвропейського кореня (s)perкроква, жердина, спис.

❦❧ Заразна разітепер. Ці синоніми відрізняються або стилістичним забарвленням або відтінками значення. Тепер у сучасній мові вживаємо зі значенням «у наш час», у період, у який живе мовець. «Чого тепер не роблять люди» (Л. Глібов); «Ти хотів би жити тут не тепер, а через сто років?» (О. Довженко). Зараз означає  «у момент розмови». «Зараз будемо писати диктант». На разі – те саме, що й  зараз, тільки позначає ще менший відтинок часу. На разі м’яч у нападника гостей. Але дехто занадто захоплюється цим словом і робить йому погану рекламу. Крім нього є ж іще  в цю мить. Треба чергувати його з іншими синонімами.

❦❧ З метоюдлящоб. Від вислову з метою рябіють газетні статті, звіти, інформації. Він обернувся в канцеляризм, який не допомагає зрозуміти написане, а тільки паразитує в тексті, профануючи гарне слово мета. Тому його потрібно рішуче замінювати словами для, щоб. «Усе своє життя він переслідував поставлену собі мету служити народові». Навіщо переслідувати таку високу мету як служіння народові? Адже дієслово переслідувати означає «гнатися, прогонити, відганяти», «висліджувати», «супроводжувати невідступно», «пригноблювати», «напосідатися». Потрібно писати: «мати перед собою поставлену мету».

❦❧ Змістзначеннясмисл. Синоніми, яких об’єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чогось». Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя  (поведінки, повідомлення, статті). Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значення.

Іменник смисл для вираження суті  чого-небудь  тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості. Смисл використовують неправомірно і в значенні «розум», «глузд». Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).

❦❧ Зріджений – скраплений [газ] є синонімічними словосполуками.

❦❧ Зрістзростання. Слово зріст вживається переважно у значенні «довжина тіла людини».  Високий (низький) на зріст, на весь зрістЗростання означає «збільшення, підвищення». Зростання прибутків (продуктивності праці).

❦❧ Інакодумець, а не інакомислячий. Слово інакомислячий, одним з компонентів якого є активний дієприкметник теперішнього часу, краще замі­нити більш відповідним морфологічній системі живої української мови інакодумець.

❦❧ Інша справа – інша річ. Можливі обидва варіанти, але кращий – інша річ.

❦❧ Істотно суттєво. Коли робимо акцент на чомусь важливому, то кажемо: це істотно або це суттєво. Прислівники-присудки походять від прикметників істотний, суттєвий. Істотними і суттєвими бувають: зміни, ознаки, особливості, зрушення, питання, вади, хиби, резерви, різниця, допомога тощо. Обидва прикметники входять до синонімічного ряду, який поповнюють ще слова сутній, посутній, вагомий, головний, основний, значний, кардинальний. Немає сумнівів і щодо синонімічності прислівників істотно і суттєво. Сучасна мовна практика надає перевагу лексемі істотно, подекуди обмежуючи слово суттєво. Російський вислів существенным образом українською мовою – істотно.

❦❧ Качати помпувати [воду]. Дехто помилково вважає, що слово качати – росіянізм. У Словнику української мови  (том 4) є це слово   в такому значенні: «Слов’янин невідомої національності качав з колодязя воду». Качати – це цілком українське слово, яке можна вживати у різних значеннях. Качати (помпувати) воду, качати (завантажувати) файл, качати (тренувати) м’язи тощо.

❦❧ Квітнути – цвісти.  Словник української мови в 11 томах подає дієслова квітнути й цвісти як синоніми – розкриватися, розпускатися (про квіти). Тож про дерева можна сказати, що вони й квітнуть, і цвітуть.

❦❧ Кепкуватижартувати. Невдалий добір синонімів може спричинити затемнення змісту висловлювання. «Перли» з газети: «Хлопці радісно кепкуючи, зустрічають на вокзалі друзів». Кепкувати означає «глузувати, насміхатися». Важко поєднати радість зустрічі з кепкуванням. Замість кепкуючи варто було використати слово жартуючи.

❦❧ Контрольконтролювання [здійснювати]. Прилади, механізми звичайно здійснюють контролювання, а люди, організації – контроль. Мовні конструкції з дієсловом здійснювати властиві офіційно-діловому, науковому стилям. У інших сферах доречніше замінювати їх словом контролювати. «Бої штурмових груп він контролював особисто» (О. Гончар), Виконання кошторису систематично контролює бухгалтерія.

❦❧ Кримінальний карний. У деяких значеннях ці слова вживаються паралельно. Кримінальний або карний злочин. Але у сучасній юридичній практиці надається перевага слову кримінальний. Кримінальний кодекс, кримінальне право (слідство), кримінальна справа. Тільки кримінальний треба ставити, коли йдеться про художній твір: кримінальний роман, кримінальна повість. Прикметник карний виступає також у значенні «каральний». Карний загін, карна експедиція, карний меч.

❦❧ Кришкавіколяда. Такими є українські відповідники російського слова крышка як верхньої частини предмета (виробу, приладу, деталі, коробки, каналізаційного люка), якою затуляють у ньому отвір. Фортепіано чи банка з помідорами мають кришку; скриня, діжка, труна – віко (не плутати з віком ока); стеля, погріб, навіть танк – ля́ду,  тобто дверцята, які опускаються на отвір, щоб їх закрити. «Скриня була важка, Гнат шарпнув за віко, і віко відскочило» (М. Коцюбинський). «Підпільники покірно сиділи в ямі, коли я прийшов і, відкидавши мотлох, підняв ляду» (Л. Смілянський). «Засмаглий танкіст відкриває гримучу і ковану ляду» (М. Бажан).

Натомість пляшку не закривають, а затикають корком. Від цього слова є похідні: закорковувати, відкорковувати, коркотяг (стрижень для відкорковування пляшок).

❦❧ Купувати – купляти. Основним словом на позначення дії придбати щось за гроші є купувати, а купляти – його рідше вживаний варіант.

❦❧ Куритипалити. В побуті більше чуємо курити, аніж палити. Дієслово палити в розумінні «курити тютюн»  зайшло до нашої мови з польської, але воно має також й інше значення — «розводити вогонь (багаття)» , «знищувати полум’ям». Однак того, хто курить, звуть курець, а не палій. Борис Антоненко-Давидович радив: оскільки вислови курити тютюн і палити тютюн тотожні, то, щоб уникати непотрібного паралелізму, доцільно вживати тільки слова курити й курець. А краще зовсім не курити, а вживати ці слова у бесідах, коли прагнете спонукати курців позбутися цієї шкідливої і дуже згубної звички.

❦❧ Личитьгодиться. Личити найбільше вживається в значенні «пасувати до зовнішності людини»: «Вбрання… явно личило їй» (О. Гончар). Інше його значення – «пристойно, відповідно до становища, характеру чинити»: «Хто тут тебе поставив за пророка? Прилюдно жінці личило б мовчати» (Леся Українка).

Іноді це слово використовують у застиглій формі 3-ї особи однини – у розумінні «як має бути», «як належить». «Він ішов мовчки, не поспішаючи, спокійно й поважно, як і личить хазяїнові Дніпрового берега» (О. Донченко).

У значенні «як належить» літературна мова знає також слово годиться. «Буду їсти та пити, та хороше ходити — звісно, як панові вельможному годиться» (М. Вовчок).

Останнім часом в усному мовленні й у художній літературі лексему личити стали використовувати частіше, аніж годитися (в спільному значенні), хоча в деяких контекстах краще було б ужити друге з цих слів.

❦❧ Лишетільки. Ще донедавна у своєму незбагненному захопленні словом лише немало авторів, безоглядно тулили цю частку у фрази і майже забули другу – тільки. Потім в окремих працях із культури мови висловлювалися застереження щодо частки й сполучника лише, рекомендувалося віддавати перевагу слову тільки. Тепер ситуація знову повторюється: дійшли до іншої крайності – майже не вживають тільки, а всюди – лише. Лише (у поезії ще й лиш) і тільки мають однакові права в літературній мові. Наша класика та жива народна мова не надають переваги ні лише (лиш), ні тільки, а в міру потреби послуговуються обома цими словами: «Хотів говорити і не міг. Лише дивився» (М. Коцюбинський); «Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю» (Леся Українка).

Але й не варто наслідувати найгірші взірці газетної мови й писати: «Державі залишилися лише борги», тобто безпід­ставно вживати поряд два однокореневі слова. Зайвої тавтології тут можна уникнути, замінивши лише на тільки.

Близьким за звучанням, а інколи і за значенням до лише є лишень, однак воно стоїть здебільшого з дієсловом у наказовому способі й відповідає російській частці   -ка (смотри-ка, скажи-ка): «А покажи лишень, скільки в тебе грошей» (Г. Квітка-Основ’яненко).

❦❧ Лю́бийлюбимийулюблений. Якщо наголос у слові любий робиться на першому складі (лю́бий), то воно означає «милий, дорогий, коханий». Якщо на останньому (люби́й), то такої лексеми немає в українській літературній мові. Це буде незграбна калька російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший.

У мовному  вжитку трапляються вислови з  дієприкметником любимий, який містить у собі відтінок пасивності, наприклад, «Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна» (С. Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: «Зараз для мене щастя любити вас і бути любимим» (І. Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення любимий кимось («Любимий львів’янами Стрийський парк») підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.

Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. Улюблене заняття. З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір.

❦❧ Маюмушуповинен (йдеться про щось зробити чи вдіяти). В українській мові є три слова, вживані як частини складеного присудка, відповідники російського  должен: 1) Вы должны явиться вовремя –  Ви повинні з’явитися вчасно;  2) Затмение должно начаться в три часаЗатемнення має початися о третій годині;  3) Не хочу, однако долженНе хочу, проте мушу. 

В українській мові мати можна і предмет, і дію. «Що маємо робити, як маємо бути, де його шукати маємо(М. Вовчок); «Чому я, губернатор, маю дізнаватися останнім?» (О. Довженко); «Цього дня мало бути велике свято» (М. Трублаїні). Можна навести цитати й з двома іншими відповідниками: «Татари мусили відступити» (М. Коцюбинський); «Він таки знав, що його праця повинна подобатися людям» (М. Стельмах).

❦❧ Меморіальнийпам’ятний. Хоча ці слова мають спільне значення, але розрізняються за відтінками. Також у них не завжди однакова сполучуваність. Меморіальний – слово іншомовного походження (лат. memorialis – «пам’ятний»). У сучасній українській мові виступає зі значенням «той, що служить для увічнення пам’яті якоїсь особи або визначної події». Меморіальний знак, меморіальна дошка, меморіальний комплекс. У прикметника пам’ятний значно ширший спектр значень: 1) що добре зберігся в пам’яті, довго пам’ятається: «Ох, і ловилися ж прокляті коропи в те літо пам’ятне» (М. Рильський); 2) про якого пам’ятають: «Не трепетать від пам’ятного стуку» (Л. Забашта). Синонімами до цього значення є знайомий, відомий; 3) для позначення того, чого не можна забути, синонімізуючись зі словом незабутній: «Все про нього, все про славного, вічно пам’ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша» (Г. Хоткевич); 4) у значенні «який слугує для запам’ятовування, для нагадування про когось, про щось». У Києві багато пам’ятників, пам’ятних плит і стел, меморіальних дошок. Як синонім слову меморіальний. Вислів меморіальний пам’ятник – неправильний, бо є тавтологічним сполученням.

❦❧ Мешканці жителі [міста, області, села]. Іменник житель означає «той, хто взагалі десь живе». Жителі Львова, місцеві жителі. Дехто вважає, що мешкають, мовляв, у приміщеннях. В українській мові, як і в багатьох мовах світу, є дієслова жити – існувати (протилежне до вмирати) і мешкати – перебувати в певному приміщенні, проживати в певній місцевості. Раніше запозиченим з польської мови словом мешканець називали особу, що займає якесь приміщення: мешканці гуртожитку, мешканці квартири, мешканці поверху. Однак останнім часом таким словом називають і людину, яка живе в певному місці: мешканець столиці, мешканець району. З огляду на це, мешканець – це не лише особа, що займає якесь приміщення, а й людина, що має осідок у якійсь місцевості.  «Хоч Київ і нараховував тоді лише шість сім тисяч мешканців, він був великим торговельним центром» (З. Тулуб). Тож жодної неповаги до мови в називанні містян чи селян мешканцями немає.

Тварин, що населяють ту чи ту місцевість, також називають: мешканці лісу (морів, степів, пустелі). У сучасній літературній мові слово мешканець (у цих значеннях) майже витиснуло лексему житель.

❦❧ Навмиснийумиснийзумисний. Перелічені прикметники мають те саме значення – «зроблений з певним наміром, свідомо». Відрізняються частотою вживання. Найчастіше використовуване слово навмисний. Рідше – умисний, ще рідше – зумисний. Так само характеризуються з погляду частотності вживання утворені від них прислівники:  навмисненавмисно; умиснеумисно; зумиснезумисно.

❦❧ Наприклад до прикладу. Українська мова має велику кількість вставних слів і речень, виразистих, містких прислівників тощо. Втім, в активному обігу журналістів уся ця щедрота, зауважує член-кореспондент НАН України Віталій Дончик, використовується лише якоюсь мізерною часткою. Паралельно ж бо існують наприклад і приміром, до прикладу (підкреслено рідше вживаних); мабуть, очевидно й очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; нарешті, зрештою і врешті-решт; по суті та власне, властиво; на мою думку і на мою гадку; правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати. А такі слова і вислови як либонь (мабуть), далебі (справді, правду кажучи), годі запам’ятати й деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих.

Маємо, однак, і протилежний приклад. Діалектний прислівник наразі (зараз) з чиєїсь легкої руки ожив у мові ЗМІ, тепер його не зрідка вживають, хоча й не завжди до місця, але сам факт такої «реанімації» слова втішає. Рідше звучать впродовж року, ніж протягом року (трапляється і взагалі помилкове на протязі року); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на, ніж через те. Часто трапляється канцеляризм  в тому числі, хоч він у багатьох випадках успішно замінюється лексемою зокрема (є ще й зосібна). Майже незрушно лежить семантично багатий, різновідтінковий шар слів на аби- (абихто, абикуди, абичий, абищиця, хіба що не забуваємо абияк); ані- (анітелень, анітрохи, аніскільки, анічогісінько); казна- (казна-де, казна-звідки, казна-хто, казна-коли).

❦❧ Напрямнапрямок. Різниця між цими спорідненими іменниками полягає у семантичних відтінках. Напрямок уживається переважно тоді, коли йдеться про порівняно менші віддалі: «Вони рушили через територію будівництва в напрямку до моря» (О. Гончар). На позначення більшої відстані, а також шляху діяльності, розвитку кого-, чого-небудь та спрямованості якоїсь дії, явища, думок, інтересів послуговуються лексемою напрям. «Шлюпка рвонула з місця і рівно пішла в напрямі північної сторони» (В. Кучер). Основний напрям розвитку енергетики.

❦❧ Нареченийжених. Словосполучення жених і нареченаневдале. Під час реєстрації шлюбу краще говорити наречений і наречена або використовувати форму множини –  наречені. Але слово жених теж цілком українське, широко вживане в фольклорі, у творах наших класиків і сучасних письменників. Воно має чимале словотворче гніздо (женишок, женишина, женихівський, женихатися, жени­хання), що свідчить про його глибоке коріння в нашій мові.

❦❧ Насилля – насильство. Між цими словами немає значеннєвої відмінності. Природніше й поширеніше в українській мові насильство, а насилля – його рідше вживаний варіант.

❦❧ Нема  немає. Ці присудкові слова цілком взаємозамінні, тотожні. Хіба що у швидшому темпі мовлення вживаємо нема, у повільнішому – немає. «Де нема святої волі, не буде там добра ніколи». (Тарас Шевченко). «Немає там ні горя, ні зітхання». (Леся Українка). В офіційному мовленні частіше використовують немає. Конструкціями з неманемає не потрібно зловживати. Там, де росіяни кажуть: «У меня нет времени (желания, настроения)», ми кажемо: Я не маю часу (бажання, настрою).

❦❧ Обличчялице. Обидва іменники збігаються у значенні «передня частина голови людини», при цьому  слово лице є рідковживаним синонімом до слова обличчя. Обидва слова використовуються й у переносному значенні: «загальний вигляд, обриси чогось».  Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця, а також в окремих фразеологізмах, наприклад, показати товар лицем, спасти з лиця (змарніти). І тільки обличчя кажемо, коли йдеться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику, він означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо.

❦❧ Одержувати (отримувати)  – діставатиздобуватинабувати. Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають, а популярність набувають.

Одержувати (отримувати) доречне в контексті, де йдеться про конкретний фізичний, матеріальний об’єкт, про те, що надсилається, вручається, або про дію систематичну. Одержувати листи, книжки в бібліотеці, зарплату. А також тоді, коли мовиться про вироблення, вирощення чогось, результат певних дослідів. Одержати високий урожай, одержати новий сплав металів. Семантичної відмінності між словами одержувати й отримувати немає, обидва вживають на поз­начення поняття «брати те, що дають, надсилають, дару­ють». Давніші традиції в літературній мові має слово одержувати. Але стилістично невдалими є вислови: одержати (отримати) кулю, отримати догану, отримати можливість тощо. Тут на місці буде дістати.

Друге слово синонімічної пари «тримати дер­жати» в сучасній літературній мові вживається далеко рідше, поступово набуваючи розмовного забарв­лення.  Тим не менш слово отримувати, яке хоч і досить давно існує в нашій мові, знач­ного поширення набуло протягом останнього десятиріччя, воно активніше вживається в мові молодшого покоління. Незважаючи на те, що тепер більшість людей віддає перевагу лексемі одержувати, можна з певністю сказати, що згодом переможе слово отримувати.

Коли йдеться про щось абстрактніше, більш доречними є слова діставати, здобувати, набувати. Діста­вати звання, здобувати освіту, набувати розголосу. У мовній практиці засобів масової інформації часто збідню­ють цей синонімічний ряд, уживаючи всюди тільки одер­жувати й отримувати.

Діставати переносно вживається в двох значеннях: 1) відшукувати, здобувати щось, долаючи труднощі. Діставати потрібні відомості, діставати допомогу, діставати роботу, діставати гроші. 2) як синонім слова одержувати. Дістати наказ. Найчастіше це дієслово в другому значенні поєднується з іменниками, що виражають абстрактні поняття. Дістати визнання, дістати моральне задоволення.

Здобувати здебільшого теж виступає з іменниками абстрактного значення і має виразне семантично-стилістичне забарвлення – відтінок одержання чогось із затратою енергії, зусиль. Здобувати перемогу, здобувати науковий ступінь, здобувати звання лауреата, майстра спорту. Окрім того, передає зміст «оволодівати чимось у бою». Здобувати місто, здобувати ворожі бастіони.

❦❧ Одним словом – одне слово. Як вставні конструкції вживані обидві форми.

❦❧ Ознайомити познайомити. Розрізняються стилістично і сполучуваністю. Ознайомити – дати певні відомості про що-небудь. Ознайомити екскурсантів з виставкою картин. Ненормативним є: познайомити з пам’ятками старовини. Треба: ознайомити. Познайомити – налагодити знайомство між незнайомими людьми, представити когось кому-небудь.

❦❧ Опівдні (опівночі) – ополудні (ополуночі)Слово опівдні вказує на час, коли сонце стоїть у зеніті. «Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів» (З. Тулуб). Антонімом до опівдні є слово опівночі: «Ніч зірки посвітила. Тихо так опівночі» (П. Тичина). Ополудні й ополуночі в сучасній українській мові є словами рідковживаними, використову­ваними часом у поетичному мовленні.

❦❧ Опікуватися – ким? чим?, а опікувати – кого? що? «Він добровільно опікувався майстернею, вимітав сміття, прибирав і чистив інструмент» (Ю. Яновський). «Мене опікував молодий моряк, мій рятівник» (М. Трублаїні).

❦❧ Останній  – інший інші всі інші решта. Диктор каже: «Кожної п’ятнадцятої й сорок п’ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, весь останній час – музику». Останній – це той, який закінчує щось; кінцевий; антонім до слова перший; відповідає росій­ському последний. У цитованому уривку слово останній недоречне, що вжите під впливом російського остальной, яке в нашій мові відтворюється словами решта, інший. Приклад: Двоє останутся, а остальные пусть уходят. – Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть або а решта хай іде. Наведений фрагмент дикторського тексту мав би звучати так: «Кожної п’ятнадцятої й сорок п’ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, а решту часу музику».

❦❧ Папери і документиПапери є неофіційним замінником слова документи.

❦❧ Парубок, а не холостяк. Про неодруженого чоловіка українці, як правило, ка­жуть парубок або старий парубок (неодружена людина старшого віку). Свідченням тривалого існу­вання цього слова в лексичній системі мови є його велике словотворче гніздо: парубійко, парубчак, парубчина, пару­боцтво, парубота, парубоцький, парубкувати, парубкування. А в пресі часто допускають вживання менш властивого нашій мові слова холостяк, якого в словнику за редакцією Б. Грінченка немає зовсім. Російське слово холост (наприклад, в анкетах) слід перекладати українським неодружений.

❦❧ Перестань припини. Багатьом більше подобається припиниАле й не можна вважати росіянізмом слово  перестань  у цьому значенні. Воно є у словнику за редакцією Бориса Грінченка та в академічному 12-томному словнику української мови з ілюстраціями з творів класиків українського письменства. Отже, і  припини, і  перестань

❦❧ Передпліччя – передрамення. Плече – раменоЖодного з цих синонімів у наведених парах слів викидати не треба.

❦❧ Пери́стий пері́стий пірчастий. Перистий:  1) формою,  будовою схожий на перо: перистий лист (складний листок з попарними листочками на одному черешку); перистий папоротник, перисті хмари  (напівпрозорі ніжно-білі хмари довгастої форми, що утворюються на великій висоті і складаються з дрібних кристаликів льоду); перисті зябра, перистий одуд, перисті доми;  2) те саме, що пері́стий

Пері́стий: 1) з плямами іншого кольору (переважно про масть тварин): періста, а також периста худоба, перістий кінь, періста корова, перісті свині, перісті вівці; 2) який має неоднорідне (смугасте, строкате) забарвлення: перістий гарбуз, періста матерія (тканина); 3) переносно: неоднорідний, складений з неоднорідних матеріалів. Перістий натовп людей.

Є ще в українській мові прикметник пірчастий із тим самим значенням, що й у слова перистий. Пірчасті листки горобини. Пірчасті хмари (хмарини). Отож синонімами тут виступають перистий і пірчастий.

❦❧ Площамайдан. В українській мові для називання незабудованої час­тини населеного пункту, від якої розходяться вулиці, є два слова – майдан та площа. Нерідко можна почути: «Майдан – слово турецьке, то нема чого використовувати його замість нашого площа». Не завжди походження слова є підставою для надання йому переваги в певній ситуації. Площа справді українське слово, утворе­не від плоский. Первісне значення його – рівна ділянка поверхні землі. Переносно вживається в таких словосполученнях: виробнича  (засівна, газетна) площа.

Виходить, що значення «частина міста чи села» є вторинним – ділянка землі, виділена для певної мети. На Наддніпрянщині більше було поширене слово майдан, у Галичині – площа. Крім цього, слово площа вживається у математиці: площа трикутника  (квадрата) тощо.

Слово майдан через посередництво тюркських мов (ту­рецьке meydan – арена, площина, рівнина) прийшло до нас із перської (mejdan – арена, площа) або арабської (maydan – царина, місце для гри). При запозичанні слова́, як правило, семантично звужуються. Багатозначне турець­ке meydan з’явилося в українській мові спочатку як назва незабудованої частини населеного пункту. Отже, це його первісне українське значення: «До сходу сонця, рано-рано! У Віфлеємі на майдані зійшовся люд і шепотить» (Тарас Шев­ченко); «Колись бувало сильний чуженин Слов’ян-рабів виводив на майдани» (Леся Укра­їнка); «Де колись на майдані роєм гули на раді запорожці, там тепер паслася німецька череда» (І. Нечуй-Левицький); «Я іду повз пам’ятник Богдана, де шумить Софіївський майдан, І ас­фальт на сонці наче тане, Як на луках голубий туман» (В. Сосюра).

Саме так майдан фіксується в усіх словниках україн­ської мови. Згодом слово набуло інших, переносних зна­чень:  лісова галявина; розкопана згори стародавня моги­ла; рівне поле, низовина, оточена лісом або будівлями; острів, укритий рослинністю; озеро в полі; смолярня; смолокурня.

У Києві раніше був Сінний майдан, тепер – Львівська площа. Маємо справді тільки майдан Незалежності, решта – площі. Мабуть, збільшення кількості площ і зменшення майданів сталося під впливом російської мови.

Зменшене від майданмайданчик уживається зі значенням «місце для певних робіт, ігор, спортивних тренувань, танців тощо»: будівельний (дитячий, спортивний, танцювальний, сходовий) майданчик. На жаль, у розмовній мові доволі часто використовується  недолуге слово площадка, що є непотрібним запозиченням з російської мови. В українській мові як не існує слово площадь, так і відсутній суфікс -дка.

Отже, для назви незабудованої частини населеного пункту перевагу слід віддати слову майдан, а лексему площа в цьому значенні використовувати як рідше вживаний синонім. Єдиною назвою місця для спортивних та інших занять є майданчик.

❦❧ Погіршанняпогіршення. Різняться вони відтінками. Погіршання (від погіршати) означає «змінитися на гірше». Погіршання стану здоров’я. Погіршення (від погіршити) виражає поняття «робити що-небудь гіршим за якостями, ознаками, властивостями». Погіршення випікання хліба.

❦❧ Подаватинадавати [допомогу]. Наведені словосполучення виступають у нашій мові паралельно, як варіантні, хоч є певні відтінки в конкретному вживанні. Медики подають допомогу недужим. Це дієслово входить до фразеологічного звороту подавати руку допомоги. Вислів подавати допомогу широко вживають українські письменники в своїх творах. А словосполучення надавати допомогу характерне здебільшого для офіційно-ділового, інформаційного текстів і має в своєму значенні відтінок абстрактності, узагальненості. Потерпілому від повені району буде надано допомогу.

❦❧ Подібний такий. У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки використовувати прикметник подібний у значенні «схожий із чимось або кимось», а й ототожнювати його з висловом «такий самий». Навіть більше: цей прикметник безпідставно майже витіснив з мовлення займенник такий. «Подібна (треба така) поведінка мені не подобається».

❦❧ Поділяти розділяти [погляди]. В українській літературній мові з іменниками думка, погляди, тривоги, надії, мрії, настрій, оптимізм, позиція, туга найчастіше поєднується дієслово поділяти. «Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась» (М. Коцюбинський), «Післяполудневе сонце пекло й кволо всміхалося з сизого неба, наче поділяло мій радісно-журливий настрій» (Є. Гуцало). Зрідка трапляються відповідні вислови з лексемою розділяти. «Зійдуться та тугу розділять, біду свою тішать» (М. Вовчок), «Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві…, щоб розділити зі своїми чоловіками їхню страдницьку долю» (З. Тулуб). Сполучуваність на зразок поділяти почуття  (долю, радість, обурення, ідеологію) і подібне, як зазначають автори посібника «Культура мови на щодень», усе-таки набагато активніша, і радять надавати їй перевагу.

❦❧ Поділятися – ділитися [в переносному значенні – повідомляти про щось, обмінюватися думками, враженнями, переживаннями]. У прикладі «Петро ділився (поділився) враженнями» дієслово у дужках є формою доконаного виду, натомість ділився – форма недоконаного виду. Отже, обидва їх можна використовувати.

❦❧ Покращенняполіпшення. Ще донедавна лексеми покращення і покращити, що їх словники фіксували як рідковживані, в основному виступали синонімами поліпшення і поліпшити. А покращання та покращати означали «стати гарнішим, привабливішим». «Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав» (І. Нечуй-Левицький); «Усе в хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого вигляду» (Г. Тютюнник). Сьогодні ж покращення і покращити агресивно витіснили з мовного вжитку поліпшення та поліпшити, а також знівелювали слова покращання і покращати, уподібнили собі їхні значення і навіть написання. Це, безперечно, впливи канцелярщини та шаблону на живу народну мову, звуження сфери вживання нашого лункого, барвистого слова.

❦❧ Приєднуватися – долучатися. Це синоніми, тобто слова з близьким або тотожним значенням.

❦❧ При температурі – за температури. Ці конструкції паралельні, тож їх обидві можна використовувати.

❦❧ [Маємо] в продажу – в продажі. Можливі обидва варіанти, але в практиці закріпився перший: маємо в продажу.

❦❧ Професійний професіональний. В обох прикметників спільний латинський корінь профес- (спеціальність, заняття), проте їх співвідносять з різними словами: професійнийпрофесія; професіональнийпрофесіонал.

Професійний має ширше коло зв’язків. Професійна розмова, професійні інтереси. Професіональний частіше вживається тоді, коли треба підкреслити значення «такий, що стосується професіоналів, не любителів; фаховий». Професіональний актор – актор, який обрав своїм фахом театральну справу (на противагу аматорам, що ними можуть бути люди різних професій і без професій).

У сполученні з іменниками: хвороба, захворювання, травма і подібними переважає слово професійний, тобто «недуга, пов’язана з професією». У термінологізованому вислові професійна спілка взаємозаміна прикметників не допускається.

❦❧ Результатнаслідок. Результат – остаточний, кінцевий підсумок якоїсь діяльності, роботи, заняття, розвитку тощо, показник чого-небудь; сума, яку одержують після певних математичних дій: результати експерименту, результат спостережень. У всіх інших значеннях уживаються паралельно. З прийменником в (у) іменник результат завжди пишуть окремо: в результаті, а слово наслідок – разом: внаслідок. «Коли так багато зразу береться всяких вражінь (вражень), то в результаті хаос» (М. Коцюбинський)/ Внаслідок пожеж на військових складах держава зазнала значних матеріальних збитків.

❦❧ Ремінь пасок [безпеки] є синонімами.

❦❧ Рікарічка. Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському слову река відповідає українське слово річка, незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А слово ріка вживається тоді, коли вдаються до урочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки» (переклад М. Зерова з Овідія).

❦❧ Річищерусло. Заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, зветься в нас річище або русло́ (з наголосом на останньому складі). Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. «Дніпро затопив усі протоки й старі русла» (Ю. Яновський). «Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище» (З. Тулуб). Шкода лише, що останнім часом чомусь слова річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки ру́сло з неправильним наголосом на першому складі. Приклад: «Розмову перевели в інше русло». А треба навпаки – віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови.

Річище в прямому та переносному значенні використовували й використовують майстри українського слова різних поколінь. Річище  – це й «напрям, шлях розвитку чого-небудь». «Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси» (М. Рильський). Є ще малопоширене діалектне слово корито в розумінні «русло і річище», яке не слід рекомендувати для широкого вжитку.

❦❧ Робітник працівник співробітник. Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства. Молодий робітник, робітники й селяни. Працівник – який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми – вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник (як це було в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба: торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник).

До речі, деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник кваліфікований працівник, робітник порту працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.

Той, хто займається науковою діяльністю, – науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в котрому науковець працює. Науковий співробітник Інституту автоматики НАН України. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.

Слід вважати невдалим речення: «На Захід виїжджають тисячі наукових співробітників» (з газети). Треба: наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник редакції районної (міської тощо) газети, співробітник (працівник) редакції журналу.

❦❧ Робочий і робітничий. Слово робітничий – те, що пов’язане з робітниками, властиве робітникам, призначене для робітників, а тому доречне в сполученнях: робітничий клас (кореспондент, клуб). Стосовний до роботи позначається словом робочий: робочий день, робоче місце, робоча сила тощо.

❦❧ Родинасім’ясімейство. Слова сім’я і родина мають спільне значення: «група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом», а також «група тварин із самця, самиці та малят».  «Чумак народився в селянській родині десь на Чернігівщині» (В. Еллан), «Тут біля хати уся моя сім’я: бабуся, мама й тато, два братики та я» (Н. Забіла).

Обидва слова вживані і в переносному значенні: «група людей, пов’язаних дружбою, спільними інтересами». «Мені вони брати, вони родина, близька душі моїй» (Леся Українка), «Шумить учнівська сім’я» (В. Сосюра).

Слово сімейство в сучасній українській літературній мові є рідковживаним синонімом слів родина, сім’я. Інколи вживається з урочистим або з жартівливо-іронічним відтінком.

Родина (а не сім’я), крім того, вживається на позначення  біологічної спільноти: «група кількох родів тварин або рослин, схожих будовою та близьких походженням». Білки й ховрахи утворюють родину білячих. Родина пальмових налічує понад 1700 видів. Відповідно речення з газетного тексту «Пшениця у сімействі зернових основна культура» є помилковим з по­гляду лексичних норм. Зернові – не родина, а лише група культур з родини злакових. Правильна форма цитованого газетного речення така: «Пшениця серед зернових є основ­ною культурою» або «Пшениця серед зернових — основна культура».

❦❧ Свійськийдомашній. Про тварин, що живуть при людях, українською мовою правильно казати свійські (на відміну від диких). А домашній – це той, що стосується дому та людей і речей у ньому; той, що відбувається вдома.

❦❧ Сеньйор і синьйор. Слово сеньйор має два значення: 1) у Західній Європі часів Середньовіччя  – це  великий землевласник, феодал, який мав усю повноту влади на території, що йому належала; 2) в Іспанії та іспаномовних країнах – це чоловік, пан, з приєднанням цього слова до прізвища або імені. Похідні: сеньйораж, сеньйоральний, сеньйорен-конвент.

Синьйор  в Італії – чоловік, пан (додається теж до прізвища чи імені).

Монсеньйор – титул, який за Середньовіччя вживали у Франції, звертаючись до герцогів, перів, нині використовують під час звернення до вищого католицького духовенства. В Іспанії та іспаномовних країнах заміжню жінку звуть сеньйорою, а дівчину – сеньйоритою. В Італії заміжня жінка – синьйора, а дівчина – синьйорина.

❦❧ Скарбмайно. Українською мовою скарб (рос. сокровище) – це коштовності, цінні речі, словом, – щось надзвичайно великої вартості. Досить часто вживають у нас це слово і в переносному значенні: «Ви мені скарб найдорож­чий» (М. Зеров). Від скарб походять слова скарбниця, скарбівня, скарбник, скарбовий. Відповідником російського «скарб» в українській мові є «госпо­дарські речі, майно, добро». Тож у вислові «небагатий домаш­ній скарб» слово скарб ужите не в українському значенні, треба небагате (нехитре) домашнє (хатнє) майно.

❦❧ Скарбницядержавна скарбниця, а не казна, казначейство. У су­часних словниках української мови слово казна, що походить з тюркських мов, кваліфікується як застаріла лексема. Для даного поняття в нашій мові є інша лексема – скарбниця з цілим словотворчим гніздом. Словосполучення з російським словом казна мають такі наші відповідники: казначейскарбник (скарбничий); казначейскийскарбницький; казнохранилищескарбівниця; государственный казначейский билетбілет державної скарбниці. Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як зосередження природних, культурних, духовних цінностей. Мова народу його багата скарбниця.

❦❧ Смутоксумтугажурбазажура. Відповідник до цих слів-синонімів  печаль на відміну від російської мови вживається далеко рідше і переважно у творчості. Замість печаль у фразеологізмах використовуємо інші слова. Порівняймо: это не моя печаль це не мій клопітне было печали не мала баба клопоту; лицар сумного образу, а не печального образу.

❦❧ Спадковістьспадщинаспадкування. Спадковість – сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків, дідів. Закони спадковості, добра спадковість. Не плутати зі словом спадкоємність, яке має інший відтінок. Спадкоємність поколінь. Спадщина (рідше спадок): 1) майно, що переходить після смерті власника до іншої особи. Батьківська спадщина, дістати в спадщину (спадок); 2) явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх діячів. Культурна спадщина, літературна спадщина. Спадкування (успадкування) – одержання спадщини від когось; перехід майна небіжчика до спадкоємців. Право спадкування.

❦❧ Спеціальністьпрофесіяфах. Ці слова у вживанні розрізняються відтінками значення.

Спеціальність – окрема галузь науки, техніки, мистецтва, в якій людина працює; основна кваліфікація. Спеціальність медицина. Майстри різних спеціальностей.

Професія – рід занять, певна форма трудової діяльності. Вибір професії, професія вчителя. Це слово найчастіше виступає як родове поняття стосовно іменника спеціальність, тому замінювати їх одне одним не бажано. Порівняймо: за професією будівельник, за спеціальністю штукатур.

Фах уживається з обома значеннями. Фах учителя, журналіст за фахом.

❦❧ Співзвучний [поглядам] – співзвучний [з поглядами]. Зі словом співзвучний виступають дві залежні від нього форми іменників, які конкурують між собою: безприйменниковий давальний відмінок і орудний відмінок з прийменником «з». Співзвучне почуттям (часові); співзвучний почуттям (настроям), але співзвучні з причинами; співзвучний з часом (поглядами, настроями). Помітно, що цей прикметник поєднується з безприйменниковим давальним відмінком частіше, ніж із прийменниково-відмінковою формою.

❦❧ Спілкасоюз. Ці два слова хоч є  близькі за значенням, але досить відмінні сферами вживання. Спілка означає «товариство; об’єднання людей, пов’я­заних умовами життя, метою; громадська організація». Велике гніздо споріднених слів свідчить про глибоку вкоріненість цієї лексеми в ґрунт нашої мови: спілковий, спілкування, спілкуватися, спілчанин, спілчанський, спільний, спільник, спільництво, спільниця, спільницький, спільність, спільнота. Рідше вживане запозичення з церковнослов’янської мови союз використовується, як правило, на позначення об’єднання кількох держав, земель, країн під однією вер­ховною владою.

❦❧ Сповіщатиповідомляти. Експресивно забарвлене слово сповіщати поєднується з тими самими відмінковими формами, що й синонімічне повідомляти, яке має виразний книжний відтінок. Сповіщати (повідомляти) товариша і сповіщати (повідомляти) товаришеві. Щоправда, останнім часом спостерігається тенденція розрізняти ці дієслова за керуванням, а саме: сповіщати охочіше сполучають з родовим відмінком, наприклад: «… І про біду людей не сповістять» (Л. Костенко). При дієслові ж повідомляти перевагу віддають давальному відмінку: «Про злочинця міліції повідомили дуже пізно» (з газети).

❦❧ Справаділоріч. Останнім часом іменник справа майже витіснив з ужитку слово діло. Багатьом здається, що лексеми синонімічні, але справа, мовляв, звучить якось поважніше. Тому й пишуть недоречно: «Знається на своїй справі»; «Майстер своєї справи». Як вважав Борис Антоненко-Давидович, справді, бувають випадки, коли ці слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі» або «Я прийшов до вас із таким ділом». А от у перших двох фразах треба було поставити діло: «Знається на своєму ділі», «Майстер свого діла».

Під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів’я), «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський).

А вживаючи лексему діло, звичайно мають на увазі якусь працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький), «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст).

На слово ж річ як відповідник російського дело ми часто натрапляємо: в класиці: «Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде» (О. Кониський); у фольклорі: «Лицарська річ у бою полягти» (приповідка); в сучасній оригінальній і перекладній літературі.

Борис Антоненко-Давидович настійно рекомендував відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что…» вживати українські У чому річ?  Річ у тім (тому), що…, а не “В чому справа?”, “Справа в тім (тому), що…”

❦❧ Спричинити [що] – спричинитися [до чогось]. Ці вислови є рівнозначними. Тому можна вживати їх обидва. Наприклад: «Він прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричинює клопіт» (Г. Тютюнник); «Інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха гори оголюються і на камені вже нічого не росте» (М. Чабанівський).

❦❧ Стелиться стелеться. В українській мові є два дуже близьких дієслова, фактично варіанти того самого слова – стелитися і слатися. Від стелитися друга особа однини теперішнього часу – стелиш, а від слатисястелеш. Тобто стелитися – дієслово другої дієвідміни, слатися – першої. Саме тому існують і дві форми в третій особі однини теперішнього часу: стелиться й стелеться. Не відчуваючи цих відтінків, припускаються похибок у вживанні лексем.

❦❧ Теренмісцевість. Слово терен походить від французького terrain – «місцевість», означає те саме, що й територія (обидва слова зводяться до латинського terra – «земля»). Терен уживається й у перенос­ному значенні: «Чи підготувало воно (письменство) терен для нової народної літератури?» (І. Франко).

❦❧ Тощо  таке інше. Це синоніми. Ще можна додати і так даліі подібнеі тому подібне.

❦❧ Триватипродовжуватися. При перекладанні з різних мов варто добирати слово, яке є найприроднішим для певної ситуації в мові, якою здійснюють переклад. Із цих міркувань в українській мові слід віддавати перевагу не продовжуватися (калькованому з російського слова продолжаться), а тривати, коли йдеться про вимір у часі. Робота (боротьба, фестиваль, святкування, конкурс) триває, а не продовжується. Про більшу поширеність, про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова тривати свідчать похідні від нього тривалий, тривалість, тривало. Від слова продовжуватися таких утворень немає.

❦❧ Троща – катастрофа  аварія. Усі три слова є синонімами. Слово троща походить від дієслова трощити, розбивати, руйнувати і відповідає слову аварія, наприклад, корабля.

❦❧ Туристський туристичний. Варіант туристський перекриває значення туристичний, сполучаючись зі всіма словами, що стосуються туризму. Це професійний термін, яким широко послуговуються міжнародні організації: туристська галузь (діяльність, практика, індустрія); туристський комплекс (потенціал); туристське середовище; туристські центри (об’єкти, компанії, представництва, послуги, проекти, зв’язки, кадри, ресурси).

Слово туристичний – неприроднє з низкою лексем, які змістово поєднуються з поняттям «турист» (база, табір, вогнище, стежка, маршрут, путівка). І це слово силоміць нав’язали нашій мові. Тепер тільки й чуєш: туристична агенція, туристична фірма, туристичне бюро. У спеціальній літературі про туризм також різнобій: одні автори пишуть туристський, інші – туристичний. Треба відновити справедливість, щоб прикметник туристський, як і колись, охоплював усе коло понять про цю галузь.

❦❧ Учений вчений [секретар]. В українській мові є слова, що починаються на  у  або на вУзяти  і  взятиуже  і  вжеучитель і  вчительуміти  і  вмітиулітку  і  влітку тощо. У таких випадках основним уважається варіант з у, який вживаємо на початку речення і всередині після приголосного. А з початковим в – тільки всередині речення після голосного. Це один із способів створення милозвучності української мови. Наприклад: «Улітку, саме серед дня, пустуючи, дурне ягня само забилося до річки» (Л. Глібов); «Як чарує очі влітку над горою сонця світ!» (М. Терещенко). Отже, правильний варіант – учений секретар. Так підписують документи. Учений секретар поставив печатку, але принесли документи до вченого секретаря.

❦❧ Хайнехай. В українській мові ці слова не відрізняються значенням. Частка «не» не завжди надає лексемі протилежного значення. «В квітках всі вулиці кричать: «Нехай, нехай живе свобода!» (П. Тичина). «Хай дружби коло єднає нас в ряди міцні» (В. Сосюра).  У молитві «Отче наш» усталилася форма нехай: «Нехай святиться Ім’я Твоє. Нехай прийде Царство Твоє. Нехай буде Воля Твоя». Цими словами ми  висловлюємо прохання, сподівання, а не заперечення.  Також синонімічними є пари:  наче неначемов немовбезвинний безневинний

❦❧ Хворобливийхворовитий. Слово хворобливий у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком недуги. Хворобливий блиск очей, хворобливий стан людини. У переносному значенні ця лексема передає зміст «той, що виходить за межі звичайного; неприродний, ненормальний». «Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував» (А. Головко).

Якщо мовиться про душевний біль без аномалії в забарвленні, користуються словом болісний. «Враження від подій останнього тижня було дуже болісним» (з газети). Хворовитий (хоровитий) використовують у розмовній мові для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової. «Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі – Зося. Людина хоровита, передчасно постаріла» (М. Ірчан), «Брати пильно подивилися на старшенького, і їх вразило його бліде, хворовите лице…» (М. Стельмах). Переносно слово хворовитий (хоровитий)  не вживається.

Отже, прикметники хворобливий і хворовитий можуть виступати в однакових контекстах лише в прямому значенні – «такий, що легко піддається недугам, часто хворіє».

❦❧ Цілий увесь [час]. Серед багатьох значень прикметника  цілий  є й таке –  увесь від початку до кінця, якщо йдеться про проміжок часу або простору. Кажемоцілий деньцілу нічцілий рік; цілий вік; цілий світ  поряд із  усю ніч; увесь світ; увесь рік  тощо. Паралельно з  увесь час  можна казати  цілий час.

❦❧ Часописжурналгазета.  Ще зовсім недавно чиновники від мовознавства не рекомендували до вжитку слово часопис, бо воно не вписувалося в рамки злиття мов. Тепер це слово вживається дуже широко, але одні використовують його як синонім до слова  журнал, інші вважають, ніби це те саме, що й газета. Часопис – це друковане періодичне видання у вигляді книжки, тобто те, що й журнал. Газета – періодичне, переважно щоденне видання на великих аркушах паперу.

❦❧ Чашка філіжанка. Формально – це слова-синоніми. Чашка – це невелика посудина, здебільшого з порцеляни або фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напої. «Купріян дивиться на філіжанку чаю, що парує на столі» (Г. Тютюнник). «У білій каплиці, де в кам’яну чашку стікала цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки» (М. Коцюбинський); «В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять?» (У. Кравченко). А з філіжанки, як правило, п’ють тільки каву, рідше чай. Як і польське «filiżanka» і грецьке «флідзані», це слово походить від турецького «fincan» з цим самим значенням. «Доктор прихилився над своєю філіжанкою, помалу систематично пив каву» (І. Франко); «Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей» (М. Коцюбинський).

Переносно чашка вживана в ботаніці, анатомії, інших галузях науки, а філіжанка використовується лише в прямому значенні.  «Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу» (підручник); Надколінна чашка – це пласка округла кістка перед нижнім кінцем стегна.

❦❧ [Чекати] когось на когось. Семантичної відмінності між цими конструкціями немає, обидві вони літературні, але перевагу віддаємо чекати на когось.

❦❧ Чогочому. Прислівники чого й чому вживані на початку речення, в якому є запитання про причину або мету чогось. Вони тотожні щодо значення, але при перекладі російського почему на першому місці в словниках стоїть чому. «Чому ж до тебе я прийшов, і сам того не знаю» (В. Сосюра); «Не питай, чого в мене заплакані очі, чого часто тікаю я в гай» (І. Огієнко).

❦❧ Числиться [за] – рахується [за]. Перший вислів кращий, хоч для повнішої відповіді потрібен ширший контекст.

❦❧ Шкірашкура. У сучасній мові надають кожному з цих слів певного значення: шкіра – зовнішнє покриття тіла, а шкура – покриття з шерстю або вовною. Шкіра і похідні від неї (шкірка, шкірний) уживаються в науковій термінології – медичній, ботанічній тощо, шкура – в народному мовленні, а також в усталених фразеологічних зворотах: залити сала за шкуру, бути в овечій шкурі, вбиратися в шкуру, вилазити (лізти, пнутися) зі шкури і подібне.