Синонімів яскраве сяйво

 💫 Аеропорт  летовище. Це синоніми. Перше слово вживаємо з прийменником у (в) — в аеропорту, а летовище  з прийменником нана летовищі.

 💫 Афішаоб’яваоголошення. Слова-синоніми, які означають «надруковане або написане повідомлення про концерт, виставу, лекцію і т. ін., що вивішується на видному місці». Усі три лексеми, зафіксовані в словниках, раніше активно використовувалися в мовному вжитку — усно й на письмі. На жаль, нині перевагу чомусь надають оголошенню. А відповідно й дієсловам, які утворені від нього: оголошують (а не об’являють) конкурс, набір, прийом; оголошують збори відкритими. Це збіднює нашу мову.

 💫 Багаточимало. Порівняно із синонімом багато, що вживається в будь-якому тексті – від офіційно-ділових паперів до фейлетону, сфера застосування лексеми чимало вужча. Це передусім розмовний стиль. Входить також до усталених фразеологічних зворотів. Ковтнути чимало лиха (горя, біди); перепсувати чимало нервів; чимало води збігло (утекло). Наявність синонімічного ряду (багато, чимало, немало) дозволяє передавати різні відтінки думки, уникати небажаної одноманітності мовлення. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника, особливо віршів багато» (М. Коцюбинський).

 💫 Баня маківка склепіння шатрокупол. На позначення поняття «опуклий дах у формі півкулі» в українській мові існують такі назви: баня, маківка, склепіння, шатро, уживані в прямому й переносному зна­ченні. У сучасній мовній практиці з цього синонімічного ряду вжи­вається, на жаль, тільки купол.

 💫 Беззаконністьбеззаконня. Збігаються у значенні «брак або порушення закону». Цілковита беззаконність, цілковите беззаконня. У розумінні «властивість чогось, що суперечить закону» вживається беззаконність (чого). Беззаконність дій кримінальних угруповань.

 💫 Білка  вивірка.  Семантичної відмінності між цими словами немає, це синоніми, і викидати жодне з них з ужитку немає потреби.

 💫 Близько біляколо. На позначення приблизної кількості радять уживати тільки прийменник біля й категорично заперечують використання слова близь­ко як нібито неприродного й штучно нав’язаного в цій ролі. А насправді це лише суб’єктивна думка, бо: «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка); «Було вже близько вечора» (І. Франко); «Я працював у Галичині близько двох місяців» (О. Довженко). Поряд із близько використовуються, звичайно, і біля та коло: «Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпить­ся коло тайгової дзвіниці» (О. Довженко); «Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років» (С. Васильченко).

 💫 Важкий тяжкий. Значення цих прикметників (за деяким винятком) збігаються. Паралельно вживаються зі словами: відро, голова, рука, людина, повіки, роки, день, боротьба, праця, втома, туга, стан, думка, вдача, злочин, провина, гріх, запах, повітря, дух, податок, залежність, зітхання, сон, пологи, хода, кроки, слово, рана, характер, погляд тощо. Тільки важкий використовується у значеннях «про мову, стиль твору, розповіді» (важка книжка, важкий стиль), «великий розмірами й силою дії» (важка артилерія, важкий електровоз, важкі вагові категорії, важкі фігури — в шахах) і в словосполученнях важка індустрія (промисловість)Вживаються обидві форми в словах: важкопоранений і тяжкопоранений; важкохворий і тяжкохворий; важкодум і тяжкодум; важкотілий і тяжкотілийТільки з важко… пишуться: важкоатлет, важкоатлетичний, важковаговик, важковантажний, важковимовний, важковиховуваний, важководний, важкорозчинний.

 💫 Вартодосить. Без достатніх доказів інколи відмовляють у праві на користування присудковим словом варто на позначення умови швидкого здійснення чогось. У таких конструкціях варто синонімічне словам досить, як тільки, тільки-но.

 💫 Вежабаштавишка. Часом важко буває зорієнтуватися, де саме ставити кожен з іменників. Якщо глибше проаналізувати випадки, коли трапляються ці слова, то можна зробити висновок: вежа і башта виступають у значенні «складова частина фортеці, палацу або окрема споруда». Фортеця з вежами, башта замкуСлово башта вживають здебільшого як військовий термін. Це верхня обертова частина корпусу танка, бронеавтомобіля; споруда на кораблі, в якій містяться гармати або кулемети. «Капітан стояв, висунувшись по груди з башти, і поглядав за шляхом, за рухом, за повітрям» (Л. Первомайський), «Ой, дозволь, батьку отамане, нам на башти стати — не одному генералу з пліч голівку зняти» (історична дума). А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, або про архітектурні об’єкти, надто готичного типу, більше пасуватиме слово вежа. Так само на позначення технічних конструкцій, що мають спеціальне призначення, варто користуватися цією лексемою: телевізійна вежа, пожежна вежаВишка — переважно споруда для стрибків у воду або для розміщення чогось на певній висоті. Вишка для стрибків, сторожова вишка.

 💫 Великдень Пасха Трійця. В українській та інших мовах слово Пасха вживають для позначення великого релігійного свята. Від слова Пасха утворено укра­їнське паска — «солодкий білий хліб, що його випікають до Великодня». А християнське свято воскресіння Христа зветься в нашій мові Великдень (род. відм. — Великодня). До слова Великдень є прикметник велико́дній: велико́дні дзвони, велико́дні крашанки. По­рівняймо назви Великодня в інших мовах: у польській — Вєлька́ноц (Велика ніч);  у грецькій — Ламбрі мера (Світлий день). Трійця — «триєдине божество, в якому поєднуються Бог-Отець, Бог-Син та Бог-Святий дух; а також Свято на честь цієї Трійці». Стосовно до свята вживають два фонетичні варіанти — Трійця і Тройця, а також інші назви: Зелені свята, Зелена неділя. Перевагу слід віддати слову Трійця, що більше відповідає фонетичним законам української мови.

 💫 Верхнійгорішній. Нижнійдолішній. Інколи слова цих  пар бувають тотожні, приміром, у назвах місцевості, надто коли її визначають за течією річки (Верхні й Горішні Млини), а також у найменуваннях вітрів (верхній і горішній — на Дніпрі та Кубані). Але в окремих зворотах треба вдаватися тільки до якогось одного з двох семантично близьких прикметників: горішня хата — оселя в бік гір, верхні зуби, верхній одяг, Верхній Рогачик, Верхні Сірогози. Полиця може бути горішня і верхня залежно від контексту: у вагоні чи в шафі — горішня, бо її приладнано вгорі. А якщо кілька полиць покладено долі одна на одну, то та, яка лежить зверху, зветься верхньоюТак само є певна відмінність між «нижній» і «долішній». Нижній — «той, що міститься нижче від чогось». «Червоний відблиск від нього (багаття) осяває нижні гіллячки чорних верб» (М. Коцюбинський), Нижні Сірогози, Нижня Кринка. А долішній — «той, що при самому долі». «Долішня частина п’єдесталу робить чималий виступ» (Леся Українка). Тож не можна ставити ці прикметники навмання, не враховуючи потреби контексту, бо тоді звужуються наші мовні можливості.

 💫 Вживатиспоживати. Ці слова багатозначні. Але в розумінні «їсти, пити щось» вони виступають синонімами. Отже, можна сказати уживати (споживати) курятину, уживати (споживати) фрукти. Однак і в названому спільному значенні дієсловам притаманні свої особливості. Словотвірна будова слова вживати ніби диктує сполучуваність його з формою знахідного відмінка та прийменником у: уживають у страву багато кропу, петрушки. А в споживати наявне виразне значення «використовувати, витрачати для задоволення якихось потреб». Звідси й похідні утворення споживний (споживні властивості, споживні гриби), споживчий (споживчі товари, споживче товариство, споживча кооперація).

 💫 Виголошуватиоголошуватипроголошувати. Слова виголошувати і проголошувати збігаються у значенні «привселюдно виступати з промовою, доповіддю, висловлювати якісь думки». Урочисто виголосити (проголосити). Тільки проголошувати — декларувати, обнародувати. Проголосити рівноправність. Проголосити незалежність. Тільки оголошувати — публічно заявляти про що-небудь, робити відомим, офіційно визнавати. Оголосити подяку. Оголосити невинним. Оголосити збори відкритими.

 💫 Виднітивиднітися. Обидва дієслова (з -ся і без -ся) позначають те саме. Порівняймо: «Геть далеко в морі кораблі видніють, бачу здалеченька» (Леся Українка); «За вигоном, край села виднілось друге село» (М. Коцюбинський). У більшості випадків дієслова з часткою -ся переважно позначають: 1) дію, яка спрямована на її виконавця;  2) взаємоспрямовану дію (любитися, кохатися); 3) відтворення якогось процесу (користуватися, навчатися).

 💫 Вирішеннярозв’язаннярозв’язок. Хоча в українській мові функціонують іменники вирішення та розв’язання, дієслова вирішувати й розв’язувати, які можуть виступати як синоніми (особливо зі словами: питання, проблема, справа, завдання), перевага незаслужено віддається варіанту вирішувати, вирішенняДля урізноманітнення викладу варто частіше вживати лексеми розв’язувати, розв’язання як оригінальніші в нашій мові.  Вдале архітектурне розв’язання, ґрунтовне науково-проектне розв’язання, сміливе інженерне розв’язання. Термін розв’язання використовують у спеціальній літературі (у завданнях з математики, фізики, хімії). Він означає послідовність відповідних дій, що дають змогу знайти відповідь на поставлену умову. Методи для розв’язання задач математичної фізики. Якщо ж мовиться про відповідь до задачі — послуговуються словом розв’язок.

 💫 Вируватинуртувати. Синонімічні дієслова, які виступають у прямому й переносному значеннях. Про явища природи, стихійні сили, коли йдеться про рух, неспокій, однаково можна сказати і вирувати, і нуртувати. Вирують течія гірської річки, повінь; нуртують весняні води, море. Можливо, в семантиці слова нуртувати ледь відчутно проступає значення «б’є джерело», тоді як вирувати насамперед указує на бурхливість, швидкість потоків води, повітря вогню тощо. «Вирували вітри з дощами, виложили недокошені хліба» (К. Гордієнко), «В моїй душі вирують бурі. І поряд глухо спокій спить» (М. Нагнибіда), «Все в душі нуртує — клекоче гнівом, непідробним, лютим і непримиренним» (В. Большак). Про людські пристрасті, боротьбу, неспокій так само кажуть, що вони вирують, нуртують. Від часто вживаного словосполучення вирує життя («А життя навколо нас аж вирувало» — І. Вільде) усталилася у публіцистиці метафора вир життя. Також у тому самому значенні використовують нуртувати. У середньовічних містах постійно нуртували соціальні рухиКрім семантичної близькості, обидва синонімічні дієслова мають подібну звукову будову, що спричиняється до їхньої стилістичної функції урізноманітнення художніх і публіцистичних текстів.

 💫 Вирушативідправлятися. Із двох синонімів  вирушати  й  відправлятися  поширеніший у нашій мові перший. Йому потрібно віддавати перевагу. Наприклад: «Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки» (О. Досвітній); «Перша кінна вирушила походом на південь» (О. Гончар). Слово відправлятися вживане рідше, а коли йдеться про потяг, пароплав, автобус, то краще казати  відходить.

 💫 Витрати видатки втрати затрати збитки. Сполучуваність цих лексем свідчить, що вони розрізняються значеннєвими відтінками. Словники тлумачать витрати і затрати як синонімічні, коли йдеться про кошти, матеріальні цінності, витрачену енергію, робочу силу, працю тощо. Але в термінологічному слововживанні усталився іменник витрати, приміром: грошові, матеріальні, питомі витрати, витрати капіталу (праці). Тільки затрати — використані на щось матеріальні цінності, енергія, сила, праця. Якщо мають на увазі тільки гроші, виділені, витрачені на щось, послуговуються взаємозамінними словами витрати і видатки. Господарські, бюджетні, комерційні, накладні, судові, поточні витрати (видатки)Втрати і збитки переважно використовують у контекстах, де повідомляється про заподіяну шкоду, марне витрачання чогось. Як правило, їх важко або й неможливо компенсувати. Цілком правомірна взаємозаміна цих іменників у таких сполученнях: матеріальні, господарські, фінансові, великі втрати (збитки)Слова з виразним конкретним значенням поєднуються тільки з лексемою втрати: 1) марне витрачання чогось; збитки. Втрати врожаю. Зазнавати втрат; втрати робочого часу (урожаю, зерна). 2) жива сила і техніка, втрачені під час війни.  Людські втрати; 3) погіршення стану здоров’я окремих осіб. Втрати зору (крові, працездатності) З наведеними вище іменниками в українській літературній мові усталилися вислови: відшкодувати втрати (збитки); зазнати шкоди (втрат, збитків).

 💫 Вірноправильно. Сучасна мовно-літературна практика відзначається невиправданим поширенням слів вірно, вірний у невластивих їм значеннях. Чуємо і читаємо: вірно пояснив, вірно зауважив, вірний засіб, вірна відповідь і подібне. Коли йдеться про певну оцінку чого-небудь, українською мовою природніше сказати: правильно пояснив, слушно зауважив, надійний засіб, правильна відповідь. Не варто забувати інші синоніми: правдивий, певний, справедливийправдиво, певно, справедливо тощо. Вірний — це насамперед відданий, який не зраджує; стійкий, що не боїться випробувань. «Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну» (Тарас Шевченко); «Без вірного друга велика туга» (прислів’я).

 💫 Вітрилопарус. Російсько-український словник (К., 1968) при перекладі російського слова парус на перше місце ставить українське слово вітрило з усіма його похідними. А основним українським відповідником вислову «на всех парусах» має бути під усіма вітрилами. Словник за редакцією Б. Грінченка (т. З) українське слово парус фіксує тільки в значенні «промінь». Тому потрібно активніше вживати слово вітрило та його словотворче гніздо: вітрильце (пестлива форма); вітрильник (судно з вітрилами); вітрильний (спорт); вітрильна (регата); вітриль­ність. А парус, парусник тощо — це майже невживані синоніми.

 💫 Вкладвнесок. Ці слова збігаються у значенні «щось цінне, внесене в громадську справу, в науку, літературу і т. ін.», але іноді розрізняються вживаністю й сполучуваністю. Вклад вносять, а внесок роблять. Тільки вклад: грошова сума, що її взяв на зберігання ощадний банк тощо. Вклади від населення. Тільки внесок: кошти, які хтось сплачує організації, установі тощо. Членські внески.

💫 Включити чи пустити воду [наприклад, для поливання]. І зворотна дія: виключити чи закрутити воду. Оскільки йдеться про побутову ситуацію, то краще казати пустити воду і закрутити воду. Бо включити й виключити, а ще ліпше, ввімкнути й вимкнути, вживаємо тоді, коли йдеться про приєднання чогось до джерела енергії: увімкнути світло, увімкнути вентилятор, увімкнути рубильник.

 💫 Владавласті. Влада — це право та можливість розпоряджатися кимось, чимось; право керувати державою, політичне панування, відповідні органи, створені для цього; переносно – сила чого-небудь, могутність. Державна влада, верховна влада, виконавча влада, взяти владу, влада землі, влада капіталу. Донедавна в значенні «особи, що їм надано урядові, адміністративні повноваження» широко використовували слово власті. Республіканські, обласні, районні власті, столичні власті. Тепер замість нього активно послуговуються іменником влада: місцева влада, львівська влада, київська влада. Не бажано вживати і калькований вислів власть імущі, адже є гарне українське слово можновладці.

 💫 Властивий притаманний характерний. Прикметники властивий і притаманний вимагають після себе давального відмінка, а характерний — родового з прийменником для. «В кімнаті затишок, ошатність, властиві жіночій оселі» (І. Кочерга). «В його, Івановій, грі завжди є елемент ризику польоту, характерного для творчих натур» (В. Дрозд). Оскільки усі ці слова семантично близькі, то часто плутають керування відмінками, і відповідно виникають неправильні конструкції: «характерний багатьом творам», «властивий для трудового колективу», «для нього притаманний». Отже, прикметники властивий і притаманний вимагають після себе питання кому? чому?, а не для кого? для чого?; а слово характерний, навпаки, — для кого? для чого?, а не кому? чому?

💫 Впроваджувати упроваджуватизапроваджувати втілювати. Розрізнити значення лексем зручно, якщо використати для цього їхні російські відповідники. Впроваджувати  — це російське внедрять. Упроваджувати нові технології. Культуру впроваджувати. А запроваджувативводить. Запроваджувати в життя, в практику. Запровадити корисний досвід. Хоча можливе також: запроваджувати у виробництво, запроваджувати машини. Таким чином, запроваджувати — і внедрять, і вводить, а впроваджувати — лише внедрятьВтілювати — український відповідник російського воплощать. Не синонімічне дієслову впроваджувати. Приміром, можна сказати: «втілювати в собі», а також «втілювати в життя», але неправильно: «втілювати у виробництво» (замість впроваджувати).

💫 Вродливийкрасивий. Українські прикметники гарний, вродливий, красний, красивий, чудовий значеннєво дуже близькі між собою й відповідають російським: красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна). Замість красивий будинок краще гарний (чудовий) будинок. «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй-Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасли­вий» (прислів’я); «Вулкасю милий, уродливий. Мій друже вірний, справедливий» (І. Котляревський); «Нащо мені врода, Коли нема долі, нема талану!» (Тарас Шевченко).

Проте в сучасній літературній мові це словотворче гніздо слова врода (урода) щодо частоти вживання неабияк поступається іншо­му – краса, красивий, красний (на жаль, це слово майже вийшло з ужитку), красень, красуня, тому що слово краса та його похідні мають ширшу семантику.

Слова: врода, вродливий стосуються, як правило, зовнішніх рис, фізичних якостей людини, а краса, красивий можна вживати не тільки до людей, а й до явищ природи, при описі краєвиду (краса озерного краю), і як властивість прекрасного (краса почуттів, фонетична краса української мови), і як синонім до слова окраса. На таких самих засадах співіснують у нашій мові, не витісняючи одне одного, слова кохання (з вужчим значен­ням) і любов (із ширшим значенням).

Причиною зменшен­ня частоти використання лексем уродливий, врода є їхня паронімічність до російських слів: уродливий, уродство, які мають протилежне значення і відповідають українським потворний, потворність. Слова врода, вродливий слід вико­ристовувати в українському, а не в російському значенні, як прозвучало з телеекранів: «Від краси до вроди (замість потворності) – один крок».

Українська класика й народна мова широко використовували також інші гарні слова-діалектизми: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний («Кажуть люди, кажуть, що я — файна дівка» — закарпатська пісня; «Ловкий парубок» — говорять на Полтавщині; «Вдовине личко красовите» — М. Вовчок. То яка потреба збіднювати мову, забувши про словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи усне мовлення одним-однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: некрасивий вчинок.

 💫 Дбатипіклуватисятурбуватися. Кожен із цих трьох синонімів має певний семантичний відтінок. Дбати — виявляти старання, турботу, увагу. Дбати про підвищення якості виробів. Без додатка, розмовне: клопотатися. «Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку» (Леся Українка), «Як дбаєш, так і маєш» (прислів’я). Піклуватися — виявляти особливу турботу про когось, щось, опікуватися (здебільшого йдеться про дітей, старих, хворих). Піклуватися про сина. «Насті спершу трохи чудно було, що про неї так піклуються» (М. Коцюбинський). Турбуватися — непокоїтися, хвилюватися, тривожитися. Як і дієслова дбати, піклуватися, лексема турбуватися вживається переважно зі знахідним відмінком і прийменником про (турбуватися — про кого? що?), рідше з цим же відмінком та прийменником за: «Турбуюсь я не за домівку, тривожусь я не за куток» (П. Тичина), а ще рідше — з орудним без прийменника.

💫 Двобічний двосторонній. У більшості значень уживаються паралельно. Переважно двобічний поєднується зі словами: зв’язок, радіозв’язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, техніка ткання, запалення легень (легенів), покриття, свердло. Тільки двосторонній використовується тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні «особа, група осіб, організація тощо, які протиставляються в певному відношенні іншій особі, особам, організації». Сполучається зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв’язки, обов’язки, переговори.

 💫 Долячастка. Слово доля походить від ділити. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали колись так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. «Доля закинула мене аж у Крим» (М. Коцюбинський). Так воно використовується в прислів’ях, приказках, народних піснях, у живому мов­ленні, в красному письменстві. В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками: частина, частка, пай, пайка. Російські вислови українською мовою: быть в долебути на паях; делить на равные долиділити на рівні частини (частки); доля истинычастка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології. Поширені конструкції на зразок «можливо, в цьому жарті є доля істини» свідчать про недостатню обізнаність мовців із лексичними нормами.

 💫 Домагатися добиватися досягати. Хоча ці лексеми мають чимало спільного, проте, розрізняючись відтінками в значенні, вони не можуть бути тотожними. Літературна норма з двох близьких за змістом слів — домагатися й добиватися — надає перевагу першому як стилістично нейтральному, однак, наголошують мовознавці, багато важить усталена сполучуваність. Порівняймо: домагатися прав, волі, домагатися поліпшення успішності учнів, але добиватися високих урожаїв, добиватися завершення будівництваДосягати активно сполучається з абстрактними словами, найменуваннями різноманітних понять. Культура (наука, галузь, торгівля) досягла певного розвитку. Воно характеризує також діяльність окремої особи (осіб). Автор досягнув значної майстерності. Як правило, це дієслово виступає у формі доконаного виду, тобто вказує на завершений процес. І найчастіше поєднується з іменниками мета, результат або їхніми синонімами. Добиватися звичайно передбачає сполучення зі словами конкретної семантики. Приміром, досягти метидобитися піднесення продуктивності праці. Окрім того, добитися підкреслює думку про потребу розв’язання якоїсь проблеми.

 💫  Древнійстародавній давній прадавній предковічний. У засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній з цього синонімічного ряду, до якого ще можна додати слова: старий, старовинний, правічний, вікодавній, старожитній. Мовці не утруднюють себе вибором найдоречнішого слова з фонетичних, граматичних міркувань і належної відповідності контексту, тим самим збіднюючи нашу мову. До речі, слово древній у словниках стоїть аж у кінці синонімічного ряду.

 💫 Жалісливий жалісний. Збігаються у значенні «співчутливий». «Добрий він був, жалісливий» (З. Тулуб). «Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна» (П. Мирний). Тільки жалісливий передає зміст «сповнений суму, горя». «Поранений обвів друзів жалісливим поглядом» (з газети). Тільки жалісний виступає у значенні «який виражає біль, муку, слабість». «Знову долинув до нього тяжкий жалісний звук» (О. Донченко).

 💫 Живописниймальовничий. Мовці вельми уподобали прикметник живописний, тулячи його безоглядно. Живописні куточки природи. У журналі — рубрика «Живописна Україна»Відповідниками до слів живопис та його похідних є малярство, малярський і маляр. Лексема маляр позначає в українській мові, як і в інших європейських, не тільки робітника певного фаху, який фарбує дахи, паркани та інші предмети, а насамперед митця, художника. «Пам’ятаєте, в романі Золя маляр вішається з розпачу, бо не може барвами змалювати свій ідеал» (Леся Українка). Є в нашій мові (чомусь занехаяне тепер) слово мальовничий, що означає «гарний, красивий, милий для ока, привабливий». «Там дуже мальовнича місцевість: дикі гори, тайга» (М. Трублаїні). Близький за змістом до мальовничий прикметник барвистий. «Сни барвисті» (М. Вороний); «Хай молодість наша свята і крилата іде по барвистій землі» (В. Сосюра). З цього всього можна зробити висновок, що наведені сполучення «живописні куточки», «живописна Україна» краще замінити на «мальовничі куточки», «мальовнича Україна»Мальовничі куточки можуть стати малярськими, коли їх перенести з природи на полотно художника.

💫 Заважатиперешкоджати. Обидва дієслова недоконаного виду  виступають у значенні «бути на перешкоді комусь, чомусь, ставати на заваді в чомусь». Уживаються паралельно. Але дієсловом доконаного виду перешкодити в цьому значенні користуються частіше, ніж завадити. «Сьогодні, коли ніщо не перешкодить, почну писати» (М. Коцюбинський), «Данило поспішав, бо могла вдарити відлига і перешкодити походові» (А. Хижняк).

 💫 Запирати заперти. «Скриплять ворітонька, не можу заперти», «Людям губа не заперта» — відповідники російського фразеологізму «На чужой роток не накинешь платок». Дієслова запирати і заперти, з якими споріднені слова: опертя, підпора, запір, розпірка тощо, зводиться до індоєвропейського кореня (s)perкроква, жердина, спис.

 💫 Заразна разітепер. Ці синоніми відрізняються або стилістичним забарвленням або відтінками значення. Тепер у сучасній мові вживаємо зі значенням «у наш час», у період, у який живе мовець. «Чого тепер не роблять люди» (Л. Глібов); «Ти хотів би жити тут не тепер, а через сто років?» (О. Довженко). Зараз означає  «у момент розмови». «Зараз будемо писати диктант». На разі — те саме, що й  зараз, тільки позначає ще менший відтинок часу. На разі м’яч у нападника гостей. Але дехто занадто захоплюється цим словом і робить йому погану рекламу. Крім нього є ж іще  в цю мить. Треба чергувати його з іншими синонімами.

 💫 Заслухатипрослухативислухати. Синонімічні в своїй основній суті, ці слова, однак, не ідентичні. Заслухати щось виголошене на зборах, засіданнях, конференціях: доповідь, звіт, промову, виступПрослухати від початку до кінця розділ навчальної дисципліни; стан когось або чогось тощо. Прослухати зведення, лекцію; прослухати хворого, мотор. Обидва дієслова правомірні, але передають різні відтінки змісту. Загальніше в офіційних ситуаціях звучать вислови з лексемою заслухати. Наприклад, планується заслухати… Прослухати стосується переважно завершеної дії. Дієслово ви́слухати (наголос на першому складі) має іншу сполучуваність. Використовується воно здебільшого для характеристики конкретної розмови, спілкування, побутової бесіди. Вислухати співрозмовника; вислухати скарги, вимоги.

💫 Зачитати чи прочитати [указ, телеграму]. У таких сполученнях дієслова зачитати й прочитати синонімічні, тобто виступають як рівноправні, взаємозамінні. Однак різні префікси вносять і певні відтінки. У практиці спостерігається тенденція використовувати слово зачитати в тих випадках, коли йдеться про повідомлення вголос якоїсь лаконічної інформації. Зачитати заяву, резолюцію (на зборах, засіданнях). Теоретично можлива й така фраза: голова зборів прочитує резолюцію, тобто спочатку сам знайомиться з нею. Але звичайно побутує варіант (мовиться про теперішній час): голова зборів читає резолюціюПри ознайомленні слухачів зі змістом офіційних паперів, здебільш коротких, перевага надається дієслову зачитати. Зачитати указ (телеграму). З іменниками доповідьлекція усталилася інша сполучуваність: прочитати доповідь (лекцію).

 💫 Збірка збірник зібрання. Ці слова часто не розрізняють за значенням, тоді як кожне з них має свої змістові відтінки. Збірка — однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора або фольклорних записів. Збірка поезій, збірка дум. Збірник — посібник з навчального предмета; книжка, що містить у собі різні матеріали, документи, зведені закони, тексти певного призначення; видання, до якого входять художні твори кількох чи багатьох авторів. Збірник задач, збірник диктантів; збірник наказів і розпоряджень, збірник новел молодих письменників. Зібрання — переважно багатотомне видання творів якогось автора. Його можна назвати і зібранням, і збіркою. П’ятдесятитомне зібрання творів Івана Франка. П’ятдесятитомна збірка творів Івана Франка. Але про однотомне видання творів одного автора кажуть, що це збірка, а не зібрання.

 💫 Звинувачуватиобвинувачувати. Вживаються паралельно, однак у судочинстві — переважно обвинувачувати. Похідні — обвинувачення, обвинувальний.

 💫 Зволікативідволікати відвертати [увагу]. Значення слова зволікати:  1) (кого, що). Стягувати, збирати в одне; скидати з когось щось і т. ін. «То вся троянськая станиця взялася мертвих зволікать» (І. Котляревський); 2) (з чим, що і без додатка). Повільно щось робити; затягувати виконання, здійснення чогось. Зволікати з відповіддю, зволікати сівбуДієслова відволікати, відволікти виступають переважно в прямому значенні – «відтягати», «відтягнути». «Я вже живосилом одволокла Катрю од хатніх дверей» (М. Вовчок). У розумінні «відвертати, відвернути увагу» їх використовують зрідка. Не бажано послуговуватися зворотами: відволікати від справи, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти тощо. Краще в цьому разі вживати вислів відвертати увагу. Не відвертайте моєї уваги від справи. Вживання зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в такому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від думок (краще: відриватися, відвертати свою увагу).  Лексеми відвертати, відвернути часто вживають у розумінні «спрямовувати чиюсь діяльність, думку, увагу в інший бік». «Щоб відвернути увагу від настирливих думок, давав волю фантазії» (О. Ільченко).

💫 Змістзначеннясмисл. Синоніми, яких об’єднує поняття «внутрішня основа, особливість, сутність чогось». Найпоширенішим щодо цього є слово зміст. Зміст життя  (поведінки, повідомлення, статті). Як термін уживається словосполучення зміст і форма (в мистецтві). Терміном виступає також лексема значення. Граматичне значенняІменник смисл для вираження суті чогось тепер майже не застосовується і належить до розмовної форми. Отже, замість таких висловів, як смисл слова, смисл творчості, треба ставити значення слова, але зміст речення, зміст творчості. Смисл використовують неправомірно і в значенні «розум», «глузд». Нормативні в цьому разі тільки звороти тверезий розум, здоровий глузд. А помилкові вислови у смислі того, в якому смислі, є смисл, немає смислу годиться замінювати сполученнями у розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація (сенс), немає рації (сенсу).

💫 Зріджений – скраплений [газ] є синонімічними словосполуками.

💫 Інша справа – інша річ. Можливі обидва варіанти, але кращий – інша річ.

💫 Істотно суттєво. Коли робимо акцент на чомусь важливому, то кажемо: це істотно або це суттєво. Прислівники-присудки походять від прикметників істотний, суттєвий. Істотними і суттєвими бувають: зміни, ознаки, особливості, зрушення, питання, вади, хиби, резерви, різниця, допомога тощо. Обидва прикметники входять до синонімічного ряду, який поповнюють ще слова сутній, посутній, вагомий, головний, основний, значний, кардинальний. Немає сумнівів і щодо синонімічності прислівників істотно і суттєво. Сучасна мовна практика надає перевагу лексемі істотно, подекуди обмежуючи слово суттєво. Російський вислів существенным образом українською мовою – істотно.

 💫 Качати помпувати [воду]. Дехто помилково вважає, що слово качати – росіянізм. У Словнику української мови  (том 4) є це слово   в такому значенні: «Слов’янин невідомої національності качав з колодязя воду». Качати – це цілком українське слово, яке можна вживати у різних значеннях. Качати (помпувати) воду, качати (завантажувати) файл, качати (тренувати) м’язи тощо.

💫 Квітнути – цвісти.  Словник української мови в 11 томах подає дієслова квітнути й цвісти як синоніми – розкриватися, розпускатися (про квіти). Тож про дерева можна сказати, що вони й квітнуть, і цвітуть.

💫 Кришкавіколяда. Такими є українські відповідники російського слова крышка як верхньої частини предмета (виробу, приладу, деталі, коробки, каналізаційного люка), якою затуляють у ньому отвір. Фортепіано чи банка з помідорами мають кришку; скриня, діжка, труна – віко (не плутати з віком ока); стеля, погріб, навіть танк – ля́ду,  тобто дверцята, які опускаються на отвір, щоб їх закрити. «Скриня була важка, Гнат шарпнув за віко, і віко відскочило» (М. Коцюбинський). «Підпільники покірно сиділи в ямі, коли я прийшов і, відкидавши мотлох, підняв ляду» (Л. Смілянський). «Засмаглий танкіст відкриває гримучу і ковану ляду» (М. Бажан). Натомість пляшку не закривають, а затикають корком. Від цього слова є похідні: закорковувати, відкорковувати, коркотяг (стрижень для відкорковування пляшок).

 💫 Купувати – купляти. Основним словом на позначення дії придбати щось за гроші є купувати, а купляти – його рідше вживаний варіант.

 💫 Куритипалити. В побуті більше чуємо курити, аніж палити. Дієслово палити в розумінні «курити тютюн»  зайшло до нашої мови з польської, але воно має також й інше значення — «розводити вогонь (багаття)» , «знищувати полум’ям». Однак того, хто курить, звуть курець, а не палій. Борис Антоненко-Давидович радив: оскільки вислови курити тютюн і палити тютюн тотожні, то, щоб уникати непотрібного паралелізму, доцільно вживати тільки слова курити й курець. А краще зовсім не курити, а вживати ці слова у бесідах, коли прагнете спонукати курців позбутися цієї шкідливої і дуже згубної звички.

 💫 Личитьгодиться. Личити найбільше вживається в значенні «пасувати до зовнішності людини»: «Вбрання… явно личило їй» (О. Гончар). Інше його значення — «пристойно, відповідно до становища, характеру чинити»: «Хто тут тебе поставив за пророка? Прилюдно жінці личило б мовчати» (Леся Українка). Іноді це слово використовують у застиглій формі 3-ї особи однини — у розумінні «як має бути», «як належить». «Він ішов мовчки, не поспішаючи, спокійно й поважно, як і личить хазяїнові Дніпрового берега» (О. Донченко). У значенні «як належить» літературна мова знає також слово годиться. «Буду їсти та пити, та хороше ходити — звісно, як панові вельможному годиться» (М. Вовчок). Останнім часом в усному мовленні й у художній літературі лексему личити стали використовувати частіше, аніж годитися (в спільному значенні), хоча в деяких контекстах краще було б ужити друге з цих слів.

 💫 Лишетільки. Ще донедавна у своєму незбагненному захопленні словом лише немало авторів, безоглядно тулили цю частку у фрази і майже забули другу – тільки. Потім в окремих працях із культури мови висловлювалися застереження щодо частки й сполучника лише, рекомендувалося віддавати перевагу слову тільки. Тепер ситуація знову повторюється: дійшли до іншої крайності – майже не вживають тільки, а всюди – лише. Лише (у поезії ще й лиш) і тільки мають однакові права в літературній мові. Наша класика та жива народна мова не надають переваги ні лише (лиш), ні тільки, а в міру потреби послуговуються обома цими словами: «Хотів говорити і не міг. Лише дивився» (М. Коцюбинський); «Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю» (Леся Українка). Але й не варто наслідувати найгірші взірці газетної мови й писати: «Державі залишилися лише борги», тобто безпід­ставно вживати поряд два однокореневі слова. Зайвої тавтології тут можна уникнути, замінивши лише на тількиБлизьким за звучанням, а інколи і за значенням до лише є лишень, однак воно стоїть здебільшого з дієсловом у наказовому способі й відповідає російській частці   -ка (смотри-ка, скажи-ка): «А покажи лишень, скільки в тебе грошей» (Г. Квітка-Основ’яненко).

 💫 Лоб — чоло. У прямому значенні чоло – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури воно невживане. «Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками» (А. Кащенко), «Син стояв над могилою білою. Сніг летів на відкрите чоло» (Г. Чубач). Тільки зі словом чоло вживаються фразеологізми: бити чолом, схиляти чоло, в поті чола, чолом вам.

 💫 Моряк — матрос. Слово моряк виражає поняття «той, хто служить на торговельному, риболовецькому, військовому флоті; людина, досвідчена в морській справі». «Моряки не помічали хитанини, бо звикли до неї з колиски» (З. Тулуб). «Внизу стояв моряк у білому кітелі і в кашкеті з золотим крабом» (П. Панч). А матрос — це рядовий військового флоту; службовець суднової команди в цивільному флоті. «О, в них було багато дум: може, стануть матросами, поїдуть морем у чужі краї» (М. Вовчок). «Ти хто? Матрос-зенітник» (Д. Ткач).

 💫 Навмиснийумиснийзумисний. Перелічені прикметники мають те саме значення – «зроблений з певним наміром, свідомо». Відрізняються частотою вживання. Найчастіше використовуване слово навмисний. Рідше – умисний, ще рідше – зумисний. Так само характеризуються з погляду частотності вживання утворені від них прислівники:  навмисненавмисно; умиснеумисно; зумиснезумисно.

 💫 Наголів’яузголів’я. Наголів’я — місце на ліжку, куди лягають головою. Взагалі будь-яке місце коло голови того, хто десь лежить, а також підвищення, котре намощується під голову для спання. «Всю ніч сиділа в наголів’ї мати І погляду не зводила сестра» (А. Малишко). Узголів’я (узголов’я) має те саме значення. «Клонить обличчя кохане До узголів’я жона» (М. Рильський), «Він сягнув рукою на нічний столик, що стояв біля узголов’я його ліжка» (І. Франко). «Служники відв’язували від сідел ведмежі шкури й, укривши ними сіно, помостили узголів’я» (А. Хижняк). Отже, наголів’я та узголів’я — дублети, які передають однаковий зміст.

  💫 Наполегливийнастійливийнастирливий. В українській мові у розумінні «твердий, непохитний у досягненні мети» вживають прикметники наполегливий, упертий. – «Я знаю, ти – впертий… Наполегливий. Що задумав – не відступиш» (О. Донченко). У такому значенні виступає й слово настійливий, пов’язане з характеристикою особи чи її дій. «Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою» (О. Гончар).

Натомість лексема настирливий передає зміст «нав’язливий, надокучливий, набридливий». «Дід-сторож увесь день ганяє настирливе вороння» (О. Копиленко). «Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку» (М. Стельмах). Поширена стилістична помилка полягає в тому, що це слово, яке звичайно має негативне забарвлення, неправомірно вживають у позитивному плані. «Вона була активна, наполеглива, настирлива».

💫 Напрямнапрямок. Різниця між цими спорідненими іменниками полягає у семантичних відтінках. Напрямок уживається переважно тоді, коли йдеться про порівняно менші віддалі, якщо мовиться про лінію фізичного руху на невеликих відстанях. «Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці» (Г. Тютюнник). «Вони рушили через територію будівництва в напрямку до моря» (О. Гончар). Напрям здебільшого використовують і тоді, коли лінія руху визначається в загальних рисах (північ, захід, південь, схід) або кінцевий пункт розміщений на великій відстані. «Шлюпка рвонула з місця і рівно пішла в напрямі північної сторони» (В. Кучер). У такому разі лексема напрям дуже часто вживається з прийменником на, що стоїть перед словом, яким визначається кінцева мета руху. «Але крейсер не зупинився й швидко зник у напрямі на північ» (Ю. Яновський), «… Рухаються степом звідусіль сиві, як хмари, череди круторогих у напрямі на Перекоп» (О. Гончар). Лексемою напрям послуговуються також у переносному значенні, коли йдеться про важливі суспільно-політичні заходи, шляхи розвитку, літературно-мистецькі рухи, течії, спрямованість якоїсь дії, явища, думок, інтересів. Основний напрям розвитку енергетики. У розумінні «ділянка фронту» переважно застосовують теж напрям. На Донецькому напрямі у зоні АТО. Як бачимо, напрям і напрямок близькі значенням, проте не в усіх контекстах взаємозамінні.

💫 Нареченийжених парубок. Словосполучення жених і нареченаневдале. Під час реєстрації шлюбу краще говорити наречений і наречена або використовувати форму множини –  наречені. Але слово жених теж цілком українське, широко вживане в фольклорі, у творах наших класиків і сучасних письменників. Воно має чимале словотворче гніздо (женишок, женишина, женихівський, женихатися, жени­хання), що свідчить про його глибоке коріння в нашій мові. Про неодруженого чоловіка українці зазвичай кажуть парубок або старий парубок (людина старшого віку), а не холостяк. Російське слово холостяк чи холост (при заповненні анкет, наприклад) українською мовою: неодружений.

💫 Насилля – насильство. Між цими словами немає значеннєвої відмінності. Природніше й поширеніше в українській мові насильство, а насилля – його рідше вживаний варіант.

💫 Насіннєвийнасіннийнасінницький. Часом ці прикметники вважають за тотожні, попри відмінність у значенні названих ними понять. Особливо ця плутанина впадає у вічі, коли розповідають про фахівців, які вирощують рослини для одержання сортового насіння.  Насіннєвийнасінний можна сказати про: 1) рослини, їхні частини (головка, коробочка), що містять у собі зерно; 2) врожай, призначений для одержання, зберігання, продажу добірних його сортів; 3) посівні площі й посівний матеріал. Насіннєве (насінне) зерно, насіннєвий (насінний) стручок, насіннєва (насінна) картопля, насіннєве (насінне) походження, розмноження, насіннєвий (насінний) фонд, насіннєва (насінна) ділянка, магазин, позичка… Словом насінницький користуються тоді, коли треба вказати, що об’єкт, позначуваний іменником, пов’язаний із селекційним вирощуванням насіннєвих (насінних) рослин, коли йдеться про окрему галузь сільського господарства, осіб та їхню професійну діяльність. Отже, правильно: насінницька справа, насінницька станція, насінницька бригада, але насіннєва картопля.

 💫 Недолікхибавада. Колись іменник недолік мав далеко вужче значення, ніж тепер. Утворений від кореня дієслова лічити (рахувати) й заперечної частки недо-, він був синонімом слова нестача. Саме в такому розумінні його вживали класична література та народне мовлення.  Під час ревізії каси виявлено недолік (або нестачу) на чималу сумуЗгодом цей іменник утратив своє первинне значення і набув змісту російського слова недостаток. Хоча з погляду мовної традиції є чіткіші українські відповідники: хибавадаогріхпохибканедоробок тощо. «Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений» (В. Стефаник). Цей твір захоплює читача, але в ньому багато стилістичних вадТож не варто всі названі тут синоніми замінювати одним-єдиним і не завжди доречним у конкретному контексті словом недолік, як це нерідко роблять у нас.

 💫 Нема  немає. Ці присудкові слова цілком взаємозамінні, тотожні. Хіба що у швидшому темпі мовлення вживаємо нема, у повільнішому – немає. «Де нема святої волі, не буде там добра ніколи». (Тарас Шевченко). «Немає там ні горя, ні зітхання». (Леся Українка). В офіційному мовленні частіше використовують немає. Конструкціями з неманемає не потрібно зловживати. Там, де росіяни кажуть: «У меня нет времени (желания, настроения)», ми кажемо: Я не маю часу (бажання, настрою).

 💫 Низиннийнизовий. Збігаються у розумінні «нижчий від навколишніх земель; який перебуває на низині (низовині)». Низинний край, низинна рослина. Тільки низовий уживається в значеннях: 1) вітер, який дме низом, переважно від води; 2) низове козацтво; 3) який пов’язаний з широкими масами, обслуговує їх. Низовий осередок, низова профспілкова робота.

 💫 Обличчялице. Обидва іменники збігаються у значенні «передня частина голови людини», при цьому  слово лице є рідковживаним синонімом до слова обличчя. Обидва слова використовуються й у переносному значенні: «загальний вигляд, обриси чогось».  Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця, а також в окремих фразеологізмах, наприклад, показати товар лицем, спасти з лиця (змарніти). І тільки обличчя кажемо, коли йдеться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику, він означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей, тоді як російське слово облик по українському –  це вигляд .

 💫 Овочігородинафруктиярина. Овочі — це плоди городніх (рідше польових) рослин. Овочі — дуже цінні продукти харчування.  Синонім городина вживається як слово побутове. Фрукти — плоди садових дерев, кущів. Синонім садовина сприймається як побутове. Свіжі фрукти. Соки з фруктівУ значенні «овочі, зелень, городина» вживається як діалектичне слово ярина. «Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду» (І. Франко). Основне ж значення слова ярина — сходи або посіви ярих культур. «За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини» (М. Коцюбинський). «В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі» (П. Панч). «Зелені сходи ярини купалися в росах» (І. Цюпа).

 💫 Одержувати (отримувати)  – діставатиздобуватинабувати. Хоча в літературній мові точно встановлених і всеохопних критеріїв використання кожного з цих дієслів немає, однак узвичаєно, приміром, що пенсію одержують, по заслузі дістають, освіту здобувають, а популярність набуваютьОдержувати (отримувати) доречне в контексті, де йдеться про конкретний фізичний, матеріальний об’єкт, про те, що надсилається, вручається, або про дію систематичну. Одержувати листи, книжки в бібліотеці, зарплату. А також тоді, коли мовиться про вироблення, вирощення чогось, результат певних дослідів. Одержати високий урожай, одержати новий сплав металів. Семантичної відмінності між словами одержувати й отримувати немає, обидва вживають на поз­начення поняття «брати те, що дають, надсилають, дару­ють». Давніші традиції в літературній мові має слово одержувати. Але стилістично невдалими є вислови: одержати (отримати) кулю, отримати догану, отримати можливість тощо. Тут на місці буде дістатиДруге слово синонімічної пари «тримати дер­жати» в сучасній літературній мові вживається далеко рідше, поступово набуваючи розмовного забарв­лення.  Тим не менш слово отримувати, яке хоч і досить давно існує в нашій мові, знач­ного поширення набуло протягом останнього десятиріччя, воно активніше вживається в мові молодшого покоління. Незважаючи на те, що тепер більшість людей віддає перевагу лексемі одержувати, можна з певністю сказати, що згодом переможе слово отримуватиКоли йдеться про щось абстрактніше, більш доречними є слова діставати, здобувати, набувати. Діста­вати звання, здобувати освіту, набувати розголосу. У мовній практиці засобів масової інформації часто збідню­ють цей синонімічний ряд, уживаючи всюди тільки одер­жувати й отримуватиДіставати переносно вживається в двох значеннях: 1) відшукувати, здобувати щось, долаючи труднощі. Діставати потрібні відомості, діставати допомогу, діставати роботу, діставати гроші. 2) як синонім слова одержувати. Дістати наказ. Найчастіше це дієслово в другому значенні поєднується з іменниками, що виражають абстрактні поняття. Дістати визнання, дістати моральне задоволенняЗдобувати здебільшого теж виступає з іменниками абстрактного значення і має виразне семантично-стилістичне забарвлення – відтінок одержання чогось із затратою енергії, зусиль. Здобувати перемогу, здобувати науковий ступінь, здобувати звання лауреата, майстра спорту. Окрім того, передає зміст «оволодівати чимось у бою». Здобувати місто, здобувати ворожі бастіони.

 💫 Ознайомити познайомити. Розрізняються стилістично і сполучуваністю. Ознайомити – дати певні відомості про що-небудь. Ознайомити екскурсантів з виставкою картин. Ненормативним є: познайомити з пам’ятками старовини. Треба: ознайомити. Познайомити – налагодити знайомство між незнайомими людьми, представити когось кому-небудь.

 💫 Опівдні (опівночі) – ополудні (ополуночі)Слово опівдні вказує на час, коли сонце стоїть у зеніті. «Опівдні піски так розпеклися, що обпікали босі ноги до пухирів» (З. Тулуб). Антонімом до опівдні є слово опівночі: «Ніч зірки посвітила. Тихо так опівночі» (П. Тичина). Ополудні й ополуночі в сучасній українській мові є словами рідковживаними, використову­ваними часом у поетичному мовленні.

 💫 Опікуватися – ким? чим?, а опікувати – кого? що? «Він добровільно опікувався майстернею, вимітав сміття, прибирав і чистив інструмент» (Ю. Яновський). «Мене опікував молодий моряк, мій рятівник» (М. Трублаїні).

 💫 Останній  – інший інші всі інші решта. Диктор каже: «Кожної п’ятнадцятої й сорок п’ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, весь останній час – музику». Останній – це той, який закінчує щось; кінцевий; антонім до слова перший; відповідає росій­ському последний. У цитованому уривку слово останній недоречне, що вжите під впливом російського остальной, яке в нашій мові відтворюється словами решта, інший. Приклад: Двоє останутся, а остальные пусть уходят.Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть або а решта хай іде. Наведений фрагмент дикторського тексту мав би звучати так: «Кожної п’ятнадцятої й сорок п’ятої хвилини ми передаємо інформаційні повідомлення, а решту часу музику»Пантеличить слово останній у фразі: «Міліціонери Каліхевич, Майоренко та Онищук кинулися наздоганяти порушників, але останній посковзнувся на мокрій дорозі й упав» (з радіопередачі). Незрозуміло, хто впав — останній з переслідувачів чи хтось з утікачів? У такому разі краще сказати замість останній — третій або повторити слово «Онищук».

 💫 Палкийгарячий. Палкий, крім іншого, виступає в значенні «сповнений енергії, пристрасті; той, що виражає сильне почуття». «Мені ти слова промовляв палкої любові» (Леся Українка), «Вам привіт палкий степовика» (Т. Масенко). Похідне — палко. «Томас палко дякував Бутакову» (З. Тулуб). Такий самий зміст передає і слово гарячий. Гарячий відгук, гарячий привіт, гаряча полеміка, гаряча любов. Похідне — гаряче. Гаряче потиснув руку. Однак послідовно замінювати цим прикметником питоміше українське слово палкий не варто.

 💫 Парубок, а не холостяк. Про неодруженого чоловіка українці, як правило, ка­жуть парубок або старий парубок (неодружена людина старшого віку). Свідченням тривалого існу­вання цього слова в лексичній системі мови є його велике словотворче гніздо: парубійко, парубчак, парубчина, пару­боцтво, парубота, парубоцький, парубкувати, парубкування. А в пресі часто допускають вживання менш властивого нашій мові слова холостяк, якого в словнику за редакцією Б. Грінченка немає зовсім. Російське слово холост (наприклад, в анкетах) слід перекладати українським неодружений.

 💫 Перев’язнийперев’язувальнийперев’язочнийперев’язаний. Ці споріднені слова збігаються у значенні «те, що стосується перев’язки». Перев’язний (перев’язувальний, перев’язочний) матеріал. Перев’язана рана. Тільки перев’язаний використовується як дієприкметник від перев’язати. Перев’язаний перевеслом сніп. Тільки перев’язочний уживається в термінологічному сполученні. Перев’язочний пункт. А також у значенні іменника перев’язочна, тобто спеціально обладнане для перев’язок ран приміщення. Перев’язочна розміщена на першому поверсі.  

 💫 Передпліччя – передрамення. Плече – раменоЖодного з цих синонімів у наведених парах слів викидати не треба.

 💫 Перестань припини. Багатьом більше подобається припиниАле й не можна вважати росіянізмом слово  перестань  у цьому значенні. Воно є у словнику за редакцією Бориса Грінченка та в академічному 12-томному словнику української мови з ілюстраціями з творів класиків українського письменства. Отже, і  припини, і  перестань

 💫 Перетворюватисяставатизробити(ся) — обернути(ся) — обертатися перекинути(ся) — перекидатися. У різних стилях мови трапляється слово перетворювати(ся). Синонімічні форми керування при ньому різняться частотою вживання, зокрема прийменниково-відмінкова на плюс знахідний відмінок іменників найпоширеніша. Наприклад: «Яскравий сонячний день швидко перетворюється на сутінки» (Ю. Яновський). Значно рідше використовують цей відмінок з прийменником в (у). «Взявся (Марко) за голову – чуб мокрий, іній перетворився в росу» (С. Чорнобривець).

  Крім перетворюватися, значення «набирати нового вигляду, переходити в інший стан» можуть мати також дієслова ставати, зробити(ся), обернути(ся), перекинути(ся). Слово ставати керує лише однією формою – безприйменниковим орудним відмінком іменників. Ставати птахом, ставати привидом, ставати паном. «Усі за тебе переживають, хочуть, щоб ти людиною став» (О. Гончар). Така сама сполучуваність і в лексеми зробитися. «Небо зробилося свіжим і чистим, ніби його вимили милом і прополоскали водою» (Г. Тютюнник). Найбільшою експресією позначені обертатися, перекидатися, що керують трьома синонімічними формами, зокрема тими, що й перетворюватися. Перекидатися (обертатися) на птаха, на звіра, на вовкулаку. «Але ваші ніжні очі обертають ночі в день, обертають в казку ночі, сльози в струмені пісень» (О. Олесь). Третя форма, з якою сполучаються названі дієслова,– безприйменниковий орудний відмінок іменників. Обернутися (перекинутися) птахом, звіром, вовкулакою. Ці слова характерні переважно для усного мовлення, фольклору (казки, легенди тощо).

💫 Погіршанняпогіршення. Різняться вони відтінками. Погіршання (від погіршати) означає «змінитися на гірше». Погіршання стану здоров’я. Погіршення (від погіршити) виражає поняття «робити що-небудь гіршим за якостями, ознаками, властивостями». Погіршення випікання хліба.

 💫 Подавати надавати [допомогу]. Наведені словосполучення виступають у нашій мові паралельно, як варіантні, хоч є певні відтінки в конкретному вживанні. Медики подають допомогу недужим. Це дієслово входить до фразеологічного звороту подавати руку допомоги. Вислів подавати допомогу широко вживають українські письменники в своїх творах. А словосполучення надавати допомогу характерне здебільшого для офіційно-ділового, інформаційного текстів і має в своєму значенні відтінок абстрактності, узагальненості. Потерпілому від повені району буде надано допомогу.

 💫 Поділяти розділяти [погляди]. В українській літературній мові з іменниками думка, погляди, тривоги, надії, мрії, настрій, оптимізм, позиція, туга найчастіше поєднується дієслово поділяти. «Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась» (М. Коцюбинський), «Післяполудневе сонце пекло й кволо всміхалося з сизого неба, наче поділяло мій радісно-журливий настрій» (Є. Гуцало). Зрідка трапляються відповідні вислови з лексемою розділяти. «Зійдуться та тугу розділять, біду свою тішать» (М. Вовчок), «Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві…, щоб розділити зі своїми чоловіками їхню страдницьку долю» (З. Тулуб). Сполучуваність на зразок поділяти почуття  (долю, радість, обурення, ідеологію)  усе-таки набагато активніша, і радять надавати їй перевагу.

 💫 Поділятися – ділитися [в переносному значенні – повідомляти про щось, обмінюватися думками, враженнями, переживаннями]. У прикладі «Петро ділився (поділився) враженнями» дієслово у дужках є формою доконаного виду, натомість ділився – форма недоконаного виду. Отже, обидва їх можна використовувати.

 💫 Продовжений — подовжений. Збігаються в усіх значеннях. Тільки в розумінні «збільшений у часі проти звичайно регламентованого» використовується слово подовжений: група подовженого (а не продовженого) дня, подовжений кіносеанс.

💫 Покращенняполіпшення. Ще донедавна лексеми покращення і покращити, що їх словники фіксували як рідковживані, в основному виступали синонімами поліпшення і поліпшити. А покращання та покращати означали «стати гарнішим, привабливішим». «Микола поздоровшав на чистому морському повітрі й покращав» (І. Нечуй-Левицький); «Усе в хаті покращало, поніжнішало і набрало зовсім іншого вигляду» (Г. Тютюнник). Сьогодні ж покращення і покращити агресивно витіснили з мовного вжитку поліпшення та поліпшити, а також знівелювали слова покращання і покращати, уподібнили собі їхні значення і навіть написання. Це, безперечно, впливи канцелярщини та шаблону на живу народну мову, звуження сфери вживання нашого лункого, барвистого слова.

💫 Порядоклад. Слова-синоніми, надто коли йдеться про домашні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей. Великий порядок і чистота у квартирі.  «Дячиха господарювала і всьому лад давала» (М. Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: «Після татарщини нові порядки на Україні постали» (П. Куліш). А якщо мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом ладУ повсякденному мовленні часто надуживають іменником порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості української мови. Приведи в порядок усі папери замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам.  Краще передати: «Чи у вас усе гаразд?», ніж: «Чи у вас усе в порядку?».  Замість був такий звичний порядок краще сказати: був такий звичай або так повелося. Не погані порядки, а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

💫 Посолпосланникпосланець. Усі три лексеми близькі між собою значенням, але в окремих стилях спостерігається сувора диференціація їх. Так, у мові дипломатів слова посол і посланник істотно розрізняються. Посол — це повноважний найвищого рангу дипломатичний представник однієї держави в іншій, а посланник рангом нижчий від нього. Отже, в офіційній, діловій мові іменники посол та посланник є термінами, кожен зі своїм значенням, і вживати їх як синоніми не слід. Слово  посланець має декілька значень: 1) «особа, яку хтось послав з якимись дорученнями, завданнями». «Латину тільки що сказали, що од Енея єсть посли» (І. Котляревський). У певних контекстах, в усному та художньому мовленні це слово є синонімом і посла, і посланника;  2) «гонець; той, хто приносить звістку, повідомлення». «Він (кошик білих хризантем) так виглядав, немов прийшов до неї звідкись посланцем, приніс їй чиєсь далеке й прекрасне вітання!» (В. Підмогильний); 3) останнім часом поширене вживання цього слова в розумінні «чийсь представник для участі в чомусь».

💫 Приєднуватися – долучатися. Це синоніми, тобто слова з близьким або тотожним значенням.

 💫 При температурі – за температури. Ці конструкції паралельні, тож їх обидві можна використовувати.

  💫 [Маємо] в продажу – в продажі. Можливі обидва варіанти, але в практиці закріпився перший: маємо в продажу.

💫 Ремінь пасок [безпеки] є синонімами.

 💫 Рікарічка. Декому здається, що різниця між словами ріка і річка полягає в розмірі позначуваних об’єктів. Мовляв, велику називають рікою, а малу – річкою. Насправді це не так. Російському слову река відповідає українське слово річка, незалежно від того, яка вона завдовжки і завширшки. «Під горою лисніла, як блакитна емаль, широка річка» (П. Панч). Від цього іменника походить і прикметник річковий. А слово ріка вживається тоді, коли вдаються до урочистого стилю, щоб передати піднесений настрій або тон поважності чи статечності: «Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки» (переклад М. Зерова з Овідія).

 💫 Річищерусло. Заглиблення в ґрунті, по якому тече річка, зветься в нас річище або русло́ (з наголосом на останньому складі). Слова, що виступають синонімами і в прямому, і в переносному розуміннях. «Дніпро затопив усі протоки й старі русла» (Ю. Яновський). «Шевченко ішов навпростець, вгадуючи річище» (З. Тулуб). Шкода лише, що останнім часом чомусь слова річище майже не вживають, усюди чуємо й читаємо тільки ру́сло з неправильним наголосом на першому складі. Розмову перевели в інше русло. Треба віддавати перевагу саме річищу як оригінальному витворові української мови. Річище в прямому та переносному значенні використовували й використовують майстри українського слова різних поколінь. Річище  – це й «напрям, шлях розвитку чогось». «Наша література, наше мистецтво течуть правильним річищем і дадуть вицвіт нечуваної сили й краси» (М. Рильський). Є ще малопоширене діалектне слово корито в розумінні «русло і річище», яке не слід рекомендувати для широкого вжитку.

 💫 Робітник працівник співробітник. Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства. Молодий робітник, робітники й селяни. Працівник – який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми – вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник (як це було в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба: торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник). Деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник кваліфікований працівник, робітник порту працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо. Той, хто займається науковою діяльністю, – науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в котрому науковець працює. Науковий співробітник Інституту автоматики НАН України. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.

Слід вважати невдалим речення: «На Захід виїжджають тисячі наукових співробітників». Треба: наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник редакції районної (міської тощо) газети, співробітник (працівник) редакції журналу.

 💫 Робочийробітничий. Часом плутають ці схожі за будовою прикметники і кажуть чи пишуть робочий гуртожиток, робочий клуб, робоча їдальня замість робітничий гуртожиток, робітничий клуб, робітнича їдальня. Робочий походить від іменника робота й означає «пов’язаний із процесом або часом праці», Отже, робочий план, бо це план для роботи, так само робочий одяг, робочий стіл, робоча гіпотеза, робочий день, робоче місце. Робочий має також значення «який використовується у роботі» (робоча поверхня верстата, робоча частина ножа); «який забезпечує дію, функціонування чогось, приводить у рух що-небудь (про механізм та його частини)». Робочі колеса. Словосполучення робоча людина вживають щодо того, хто живе зі своєї праці, тобто цей вислів виражає соціальну характеристику особи або групи осіб. Слово робітничий – те, що пов’язане з робітниками, властиве робітникам, призначене для робітників, а тому доречне в сполученнях: робітничий клас (кореспондент, клуб).  Походить від слова робітник. Треба говорити робітнича гордість (слава, честь), бо це гордість, слава, честь робітника. Вислови: робочі руки, робоча сила — це переносно робітники.

 💫 Родинасім’ясімейство. Слова сім’я і родина мають спільне значення: «група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом», а також «група тварин із самця, самиці та малят».  «Чумак народився в селянській родині десь на Чернігівщині» (В. Еллан), «Тут біля хати уся моя сім’я: бабуся, мама й тато, два братики та я» (Н. Забіла). Обидва слова вживані і в переносному значенні: «група людей, пов’язаних дружбою, спільними інтересами». «Мені вони брати, вони родина, близька душі моїй» (Леся Українка), «Шумить учнівська сім’я» (В. Сосюра). Слово сімейство в сучасній українській літературній мові є рідковживаним синонімом слів родина, сім’я. Інколи вживається з урочистим або з жартівливо-іронічним відтінком. Родина (а не сім’я), крім того, вживається на позначення  біологічної спільноти: «група кількох родів тварин або рослин, схожих будовою та близьких походженням». Білки й ховрахи утворюють родину білячих. Родина пальмових налічує понад 1700 видів. Відповідно речення «Пшениця у сімействі зернових основна культура» є помилковим з по­гляду лексичних норм. Зернові – не родина, а лише група культур з родини злакових. Правильна форма цитованого газетного речення така: «Пшениця серед зернових є основ­ною культурою» або «Пшениця серед зернових — основна культура».

💫 Розташуватисярозміститися. Помилково думають ті, хто вважає, ніби російським словам: расположиться, расположенный цілком відповідають українські розташуватися, розташований, і кажуть: «Супермаркет розташований поблизу стадіону». Насправді дієслово розташуватися означає «тимчасово розміститися, стати, отаборитися»; на переконання деяких мовознавців, воно стосується тільки людей, людського колективу, а не будівель, міст тощо: «Біля села була невеличка станційка, де розташувався штаб полку» (О. Досвітній). У інших випадках варто вживати слова розміщати, розмістити, розміщатися, розміститися, отаборитися («От і цар отаборився над морем» — казка), стояти («Село Келеберда стоїть на лівому березі Дніпра» — Ю. Яновський), лежати («Перед ним лежав на десятки кілометрів рівний степ» — П. Панч).

💫 Скарбмайно. Українською мовою скарб (рос. сокровище) – це коштовності, цінні речі, словом, – щось надзвичайно великої вартості. «Усі скарби з своїх скарбниць оддав би (Саїд) за волю» (І. Нечуй-Левицький), «Черевань доскочив собі незчисленного скарбу» (П. Куліш). Часто вживають у нас це слово і в переносному значенні: «Ви мені скарб найдорож­чий» (М. Зеров). «В свій дитинний вік відрадний Носив я в серці скарб чуття» (М. Зеров). Від скарб походять слова скарбниця, скарбівня, скарбник, скарбничий, скарбовий. Відповідником російського скарб в українській мові є «госпо­дарські речі, майно, добро». Тож у вислові «небагатий домаш­ній скарб» слово скарб ужите не в українському значенні, треба небагате (нехитре) домашнє (хатнє) майно.  «Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю» (М. Коцюбинський). Отже, коли йдеться про предмети домашнього вжитку, доречні слова майно чи пожитки, а не скарб.

 💫 Скарбницядержавна скарбниця, а не казна, казначейство. У су­часних словниках української мови слово казна, що походить з тюркських мов, кваліфікується як застаріла лексема. Для даного поняття в нашій мові є інша лексема – скарбниця з цілим словотворчим гніздом. Словосполучення з російським словом казна мають такі наші відповідники: казначейскарбник (скарбничий); казначейскийскарбницький; казнохранилищескарбівниця; государственный казначейский билетбілет державної скарбниці. Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як зосередження природних, культурних, духовних цінностей. Мова народу його багата скарбниця.

 💫 Смутоксумтугажурбазажура. Відповідник до цих слів-синонімів  печаль на відміну від російської мови вживається далеко рідше і переважно у творчості. Замість печаль у фразеологізмах використовуємо інші слова. Порівняймо: это не моя печаль це не мій клопітне было печали не мала баба клопоту; лицар сумного образуа не печального образу.

💫 Спадковістьспадщинаспадкування. Спадковість – сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків, дідів. Закони спадковості, добра спадковість. Не плутати зі словом спадкоємність, яке має інший відтінок. Спадкоємність поколінь. Спадщина (рідше спадок): 1) майно, що переходить після смерті власника до іншої особи. Батьківська спадщина, дістати в спадщину (спадок); 2) явища культури, науки, побуту і т. ін., що залишилися від попередніх діячів. Культурна спадщина, літературна спадщина. Спадкування (успадкування) – одержання спадщини від когось; перехід майна небіжчика до спадкоємців. Право спадкування.

 💫 Співзвучний [поглядам] – співзвучний [з поглядами]. Зі словом співзвучний виступають дві залежні від нього форми іменників, які конкурують між собою: безприйменниковий давальний відмінок і орудний відмінок з прийменником «з». Співзвучне почуттям (часові); співзвучний почуттям (настроям), але співзвучні з причинами; співзвучний з часом (поглядами, настроями). Помітно, що цей прикметник поєднується з безприйменниковим давальним відмінком частіше, ніж із прийменниково-відмінковою формою.

 💫 Спілкасоюз. Ці два слова хоч є  близькі за значенням, але досить відмінні сферами вживання. Спілка означає «товариство; об’єднання людей, пов’я­заних умовами життя, метою; громадська організація». Велике гніздо споріднених слів свідчить про глибоку вкоріненість цієї лексеми в ґрунт нашої мови: спілковий, спілкування, спілкуватися, спілчанин, спілчанський, спільний, спільник, спільництво, спільниця, спільницький, спільність, спільнота. Рідше вживане запозичення з церковнослов’янської мови союз використовується, як правило, на позначення об’єднання кількох держав, земель, країн під однією вер­ховною владою.

💫 Спішитипоспішати. Ці дієслова збігаються у значенні «намагатися якнайшвидше зробити щось; бігти хутко, йти; прагнути вчасно потрапити кудись». Спішити (поспішати) з відповіддю. Спішити (поспішати) на роботу. Тільки поспішати вживають у словосполученні годинник поспішає.

💫 Сповіщатиповідомляти. Експресивно забарвлене слово сповіщати поєднується з тими самими відмінковими формами, що й синонімічне повідомляти, яке має виразний книжний відтінок. Сповіщати (повідомляти) товариша і сповіщати (повідомляти) товаришеві. Щоправда, останнім часом спостерігається тенденція розрізняти ці дієслова за керуванням, а саме: сповіщати охочіше сполучають з родовим відмінком, наприклад: «… І про біду людей не сповістять» (Л. Костенко). При дієслові ж повідомляти перевагу віддають давальному відмінку: «Про злочинця міліції повідомили дуже пізно» (з газети).

 💫 Справаділоріч. Останнім часом іменник справа майже витіснив з ужитку слово діло. Багатьом здається, що лексеми синонімічні, але справа, мовляв, звучить якось поважніше. Тому й пишуть недоречно: «Знається на своїй справі»; «Майстер своєї справи». Як вважав Борис Антоненко-Давидович, справді, бувають випадки, коли ці слова – тотожні, наприклад, можна сказати: «Я прийшов до вас у такій справі» або «Я прийшов до вас із таким ділом». А от у перших двох фразах треба було поставити діло: «Знається на своєму ділі», «Майстер свого діла»Під словом справа розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось: «За добру справу варто добре постояти» (прислів’я), «За всякими справами ви нічого не пишете про себе» (М. Коцюбинський). А вживаючи лексему діло, звичайно мають на увазі якусь працю: «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький), «І діла не зробить, і час ізгайнує» (з живих уст). На слово ж річ як відповідник російського дело ми часто натрапляємо: в класиці: «Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде» (О. Кониський); у фольклорі: «Лицарська річ у бою полягти» (приповідка); в сучасній оригінальній і перекладній літературі. Відповідно до російських висловів: «В чем дело?», «Дело в том, что…» потрібно вживати українські: «У чому річ?»  «Річ у тім (тому), що… », а не «В чому справа?», «Справа в тім (тому), що…».

💫 Спричинити [що] – спричинитися [до чогось]. Ці вислови є рівнозначними. Тому можна вживати їх обидва. Наприклад: «Він прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричинює клопіт» (Г. Тютюнник); «Інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха гори оголюються і на камені вже нічого не росте» (М. Чабанівський).

 💫 Стелиться стелеться. В українській мові є два дуже близьких дієслова, фактично варіанти того самого слова – стелитися і слатися. Від стелитися друга особа однини теперішнього часу – стелиш, а від слатисястелеш. Тобто стелитися – дієслово другої дієвідміни, слатися – першої. Саме тому існують і дві форми в третій особі однини теперішнього часу: стелиться й стелеться. Не відчуваючи цих відтінків, припускаються похибок у вживанні лексем.

 💫 Танок — танець. Здається, що іменники танок і танець означають одне й те ж саме, тому й читаємо раз у раз на афішах: «Виступає ансамбль пісні й танку». Але ж танок — то тільки різновид танцю, він відповідає російському »хоровод». «Стрункі високі дерева снуються перед очима, неначе водять який чарівний танок» (Леся Українка). Сплутування цих іменників призводить до мовних похибок.

💫 Тощо  таке інше. Це синоніми. Ще можна додати і так даліі подібнеі тому подібне.

💫 Тривалий довгий. Хоч ці прикметники й синонімічні, лексема тривалий ніколи не утворює сполучення зі словами, що виражають міру часу. Не можна сказати: тривалі століття, тривалий рік, тривала ніч, тривалі години тощо. Тут доречним є слово довгий. Найбільш виправданим є вживання його, коли треба передати тривалість часу не стільки в абсолютному розумінні, скільки він видається таким унаслідок небезпечних обставин, несприятливих умов життя чи негативних явищ, емоцій (напруження, хвилювання, занепокоєння). «Довгі століття стогнала Африка під ярмом колоніалізму» (з газети), «… минають нестерпно довгі секунди, мовби затримуючись на межі життя і смерті, доки під жирним задимленим черевом машини нарешті б’є громовий вибух» (О. Гончар). Довгий також сполучається з іменниками, що мають часове значення (час, період, строк). У такому разі цей прикметник можна чергувати з тривалий: тривалий час, тривалий період, тривалі строки. Довгий і тривалий часто виступають зі словами, що позначають абстрактні поняття. Довга розмова, тривала боротьба.

 💫 Триватипродовжуватися. При перекладанні з різних мов варто добирати слово, яке є найприроднішим для певної ситуації в мові, якою здійснюють переклад. Із цих міркувань в українській мові слід віддавати перевагу не продовжуватися (калькованому з російського слова продолжаться), а тривати, коли йдеться про вимір у часі. Робота (боротьба, фестиваль, святкування, конкурс) триває, а не продовжується. Про більшу поширеність, про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова тривати свідчать похідні від нього тривалий, тривалість, тривало. Від слова продовжуватися таких утворень немає.

💫 Трудитисяпрацювати. Слово трудитися має вужчу сферу застосування, ніж синонімічне йому працювати. І вживається тільки стосовно діяльності людей. Введене в текст, воно створює відтінок піднесеності: трудитися в ім’я України, трудитися на совістьСтилістично нейтральне дієслово працювати характеризує роботу як затрату фізичної та розумової енергії на створення матеріальних, духовних цінностей. Доречне тоді, коли йдеться про час, місце, знаряддя праці: (працювати до десятої вечора, працювати в редакції, працювати пензлем), про перебування особи на службі (працювати ливарником у цеху). Вживається з численними прийменниками, які надають йому тонких значеннєвих нюансів: працювати для кого, чого, на кого. Це дієслово позначає не тільки роботу людини, а й окремих частин її тіла, органів: працювати руками, ногами, працюють печінка, шлунок. На відміну від трудитися передає також дію машин, механізмів: конвеєр працює справно, ліфт не працює як слід.

💫 Утискувативтискувати. Утискувати, утискати — насильно, несправедливо обмежувати чиїсь права та дії, піддавати утиску. У всіх інших значеннях вживаються паралельно із втискувати, втискати.

💫 Учений вчений [секретар]. В українській мові є слова, що починаються на  у  або на вУзяти  і  взятиуже  і  вжеучитель і  вчительуміти  і  вмітиулітку  і  влітку тощо. У таких випадках основним уважається варіант з у, який вживаємо на початку речення і всередині після приголосного. А з початковим в – тільки всередині речення після голосного. Це один із способів створення милозвучності української мови. Наприклад: «Улітку, саме серед дня, пустуючи, дурне ягня само забилося до річки» (Л. Глібов); «Як чарує очі влітку над горою сонця світ!» (М. Терещенко). Отже, правильний варіант – учений секретар. Так підписують документи. Учений секретар поставив печатку, але принесли документи до вченого секретаря.

💫 Хайнехай. В українській мові ці слова не відрізняються значенням. Частка «не» не завжди надає лексемі протилежного значення. «В квітках всі вулиці кричать: «Нехай, нехай живе свобода!» (П. Тичина). «Хай дружби коло єднає нас в ряди міцні» (В. Сосюра).  У молитві «Отче наш» усталилася форма нехай: «Нехай святиться Ім’я Твоє. Нехай прийде Царство Твоє. Нехай буде Воля Твоя». Цими словами ми  висловлюємо прохання, сподівання, а не заперечення.  Також синонімічними є пари:  наче неначемов немовбезвинний безневинний

💫 Хворітистраждатислабувати. Виступають як синоніми, передають зміст «мати якусь недугу». Нейтральним тут є лише слово (за)хворіти. Його звичайно сполучають із знахідним відмінком іменників — назв хворіб, рідше — назв уражених органів та прийменником на. «Коли я був уже аспірантом, захворів на грип…» (Ю. Щербак); хворіти на ангіну, на запалення легень. Вислови хворіти на серце, хворіти на нирки мають розмовний відтінок. Як і звороти зі словом занедужати. Занедужати на ноги, на горлоУ дієслові страждати помітна деяка експресія, тому в суто науковому стилі воно не зовсім доречне. При слові страждати можливі три синонімічні форми іменників, причому це переважно назви стійких, тривалих недуг: 1) найбільшу активність виявляє прийменниково-відмінкова форма від плюс родовий відмінок іменників.  Страждати від діабету, від астми, від нефриту, страждати від професійних хвороб; 2) досить поширене керування на плюс знахідний відмінок: страждати на нирки, на серце, на легені (у цій формі переважають іменники — назви уражених частин тіла); 3) у безприйменниковому орудному відмінку зі словом страждати сполучаються тільки деякі іменники, зокрема хвороби, захворювання з означеннями. Страждати простудними захворюваннямиДієслово слабувати — розмовне. В усному мовленні його поєднують з прийменниково-відмінковою формою на плюс знахідний відмінок іменників — назв уражених частин тіла або іменників — назв неприємних відчуттів. Слабувати на очі, на груди. В історичній художній прозі слово слабувати вживається для стилізації мови. «Сам (князь) часто слабував на серце та на кольки в животі» (П. Загребельний).

💫 Хворобливийхворовитий. Слово хворобливий у прямому значенні найчастіше вживають, коли йдеться про факт або явище, які свідчать про хворість, є наслідком недуги. Хворобливий блиск очей, хворобливий стан людини. У переносному значенні ця лексема передає зміст «той, що виходить за межі звичайного; неприродний, ненормальний». «Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм, навіть з якимось хворобливим смакуванням, ніби кожне слово обсмоктував» (А. Головко). Якщо ж мовиться про душевний біль без аномалії в забарвленні, користуються словом болісний. «Враження від подій останнього тижня було дуже болісним» (з газети). Хворовитий (хоровитий) використовують у розмовній мові для характеристики постійної ознаки людини, схильної до хвороби, нездорової. «Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі – Зося. Людина хоровита, передчасно постаріла» (М. Ірчан), «Брати пильно подивилися на старшенького, і їх вразило його бліде, хворовите лице…» (М. Стельмах). Переносно слово хворовитий (хоровитий)  не вживаєтьсяОтже, прикметники хворобливий і хворовитий можуть виступати в однакових контекстах лише в прямому значенні – «такий, що легко піддається недугам, часто хворіє».

 💫 Цілий увесь [час]. Серед багатьох значень прикметника  цілий  є й таке –  увесь від початку до кінця, якщо йдеться про проміжок часу або простору. Кажемоцілий деньцілу нічцілий рік; цілий вік; цілий світ  поряд із  усю ніч; увесь світ; увесь рік  тощо. Паралельно з  увесь час  можна казати  цілий час.

 💫 Чекати когось на когось. Семантичної відмінності між цими конструкціями немає, обидві вони літературні, але перевагу віддаємо чекати на когось.

 💫 Числиться [за] – рахується [за]. Перший вислів кращий, хоч для повнішої відповіді потрібен ширший контекст.

 💫 Чогочому. Прислівники чого й чому вживані на початку речення, в якому є запитання про причину або мету чогось. Вони тотожні щодо значення, але при перекладі російського почему на першому місці в словниках стоїть чому. «Чому ж до тебе я прийшов, і сам того не знаю» (В. Сосюра); «Не питай, чого в мене заплакані очі, чого часто тікаю я в гай» (І. Огієнко).

💫 Шляхдорога. Слова, що брат і сестра. То смуга землі, якою їздять і ходять. Дорогу, шлях прокладають у потрібному напрямку, їх будують (насипають, підвищують, аби зручно було і людям, і транспорту пересуватися). Підвісні дороги (шляхи), канатні, трамвайні, тролейбусні тощо. «Через гору шлях-доріженька, ой, широкая та пробитая, слізоньками перемитая»  (народна пісня). Смуга для руху, взагалі сполучення, може бути й у небі чи на воді. Повітряні, морські, річкові дороги (шляхи). Як синонімічні назви відтінюються ці іменники в поетичній мові: «Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях» (М. Рильський). Спеціалісти з будівництва та експлуатації земних трас — дорожники (шляховики). Вони виконують дорожньо-ремонтні роботи. Саме таке словосполучення побутує в мовленні, хоча паралельно вживається вислів ремонт шляхівУ власних назвах користуються усталеними умовними найменуваннями, не допускаючи синонімії. Автодорожній інститут, але Міншляхбуд, ДержшляхбудДорожні, а не шляхові знакивулично-шляхова, а не вулично-дорожня мережа міст. Є шляхопровід, однак немає дорогопроводуКоли мовиться про вирушання кудись неблизько, про подорож, тоді доречне буде слово путь жіночого роду або дорога. «Далекая путь, хвилини не ждуть» (Леся Українка), «В далеку дорогу піду» (Б. Грінченко). Невелика дорога між селами зветься путівець, не пряма, а кружна – манівецьПереносне тлумачення «напрям діяльності, розвитку» треба передавати словом шлях. Його вживають переважно з означенням або з іменником у родовому відмінку, перед яким стоїть прийменник доважкий шлях до щастя, шлях до мируЛітературна норма рекомендує уникати конструкцій з прийменником типу по шляху технічного прогресу. Краще сказати й написати: шляхом технічного прогресуРосійські вислови українською мовою: обратный путь дорога назад (а не зворотна дорога); счастливого пути — щасливої дороги чи просто: щасливо; Торная (укатанная) дорога — битий шлях; таким путемтаким способом;  туда ему и дорога — так йому й треба; катюзі по заслузі; своїм шляхом пішов!

💫 Щастититаланитивезти. Якщо людина має несподіваний успіх у якійсь важко розв’язуваній справі, кажуть, що їй щастить, таланить фортунить. «На літературному полі мені щастить» (М. Коцюбинський); «Був (Довбуш) дуже веселий, бо таланило йому дивовижно» (В. Гжицький). В усному мовленні усе більше використовується недоречне у цьому значенні дієслово везти. «Дивись, як повезло: виграв у конкурсі».  Тим часом у словах щастити і таланити прозоріша семантика (від щастя, таланщаслива доля), і саме через це ними треба послуговуватися ширше. Таланити давно притаманне українській мові, раніше досить часто вживалося, тож немає підстав і рації відмовлятися від нього тепер. А про щастити й казати годі. Щодо дієслова везти, то основне його значення — «переміщати щось транспортним засобом». «Порадилися разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю» (М. Коцюбинський). Чому б не залишити йому тільки це значення, а в інших випадках вживати лексеми щастити, таланити. Ці дієслова мають семантичний відтінок «сприятливий збіг обставин, незалежний від дій, намагань, прагнень людини». Якщо ж ідеться про досягнення позитивного результату внаслідок власних активних дій, а не щасливого випадку, можна вживати слово вдаватися (вдатися). Після багатьох спроб ученому, нарешті, вдалося одержати потрібну речовину.