Вихованість у спілкуванні

Діловій людині – вузлики напам’ять

Адресаадрес. Розрізняються значенням. Адрес — це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею. Адреса – місце проживання чи перебування особи, розташування установи; напис на конверті, бандеролі тощо. Вислови на адресу і за адресою також мають різне значення. Перший вислів вказує на напрямок дії. Листи надсилайте на адресу… По довідки звертайтеся на адресу…». другий — на місце дії: консультаційний пункт міститься (або розташований, але не знаходиться)  за адресою….; зустріч з депутатом відбудеться за адре­сою…».

В українській мові досить поширені конструкції іменника в орудному відмінку з прийменником за, що вказують на обставинні відношення, спосіб дії: за наказом, за планом, за прикладом, за звичаєм, за знаком. Наприклад, «Всі запорожці за цим знаком поскидали свої шапки» (О. Довженко). Але ці самі відношення виражаються й за допомогою інших конструкцій. Помилковими з погляду синтаксичних норм є вислови на зразок за пропозицією, за нашою думкою. Нормативні відповідники: на пропозицію, на нашу думку.

  Активаціяактивізація. Збігаються в значенні «посилення діяльності», але розрізняються сферою вживання і сполучуваністю. Тільки активація використовується в науковому стилі в розумінні «нейрофізіологічний, психічний і хімічний процеси посилення активності організму». Активація ферментів. Змінна активація. Тільки активізація вживається в значенні «спонукання до дії, більший вияв чогось»; функціонує в діловому мовленні, в суспільно-політичних текстах. Активізація навчального процесу (патріотичних сил).

Акт приймання-передавання, а не акт прийомки-передачі. У розпорядчих документах після слова «наказую» прізвище виконавця директивних вказівок, що подано у дужках, слід ставити в називному відмінку й обов’язково з ініціалами. Приклад: «Планово-економічному відділу (Вернигора А.П.) підготувати…». Подаючи прізвище у давальному відмінку без ініціалів, тим самим виявляють неповагу до особи. Акт звіряння, а не акт звірки.

Базар ринок. Збігаються у значенні «місце роздрібної торгівлі продуктами сільського господарства і товарами широкого вжитку», але розрізняються вживанням: в офіційно-діловому мовленні перевага надається слову ринок. Краківський ринок, Сихівський ринок, критий ринок. Тільки ринок використовується як політично-економічний термін. Світовий ринок, зовнішній ринок, ринок збуту, теорія ринків. Тільки базар уживається в значеннях: 1) Торгівля спеціальними товарами перед святами або в періоди найбільшого попиту на них. Книжковий базар, новорічний базар, шкільний базар. 2) Переносно: шум, гам, голосні безладні розмови. Розводити базар. Стійке словосполучення пташиний базар означає «місце на морському березі, де масово гніздяться птахи».

До слів базар і ринок близькі: торг, торговиця, ярмарок. Останнім часом поширилася практика організованої торгівлі — сезонних ярмарків (наприклад, знаменитий Сорочинський ярмарок на Полтавщині). На жаль, часом уживається помилкова форма родового відмінка множини — весняних, осінніх ярмарок. Треба: ярмарків. Ця похибка трапляється через сплутування російської назви жіночого роду ярмарка та українського іменника чоловічого роду ярмарок, які по-різному відмінюються.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info. Оскільки слово базар східного походження (з персидської мови: بازار‎ — бозор), то   за традицією також використовується на означення ринків східних країн. Половецькою мовою слово baxar  означає форум, площу, місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару. 

Білетквиток. Розрізняються і значенням, і  словосполученістю. Тільки білет: 1) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2) цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет. Тільки квиток: 1) документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток. 2) куплена картка, що дає право проїзду на транспорті, відвідання музею тощо. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Залізничний квиток.

[Питання] виносяться чи вносяться на розгляд? Обидва дієслова правомочні, проте мають відтінки сполучуваності, а отже, й різні значення. У ділових паперах, у пресі слово виносити часто поєднується з іменниковими формами прийменником на плюс знахідний відмінок або безприйменниковий знахідний. Виносити на суд громади, на люди, на розгляд; виносити присуд, вирок. У таких конструкціях воно передає значення «робити відомим щось усім чи багатьом». Тобто вживається тоді, коли треба вказати на потребу (можливість) усезагального ознайомлення з чимось, неодмінного обговорення якихось проблем.

Дієслово вносити (внести) потребує біля себе іменника у знахідному відмінку і, як правило, вказує на потребу врахування, внесення якоїсь інформації до основної. Вносити (внести) поправки, пропозицію, зміни, доповнення, корективи. Тому воно вживається в утвореннях із прийменниками до, у. Вклад художника у скарбницю образотворчого мистецтва. Книжний фразеологізм внести вклад дедалі частіше заступається синонімічним висловом зробити внесок. Вносити сполучається з іменниками, які своїм лексичним значенням виражають позитивні чи негативні явища, ознаки. Вносити конкретність, діловитість, відповідальність, організованість; вносити дискомфорт, спустошення, розлад (у щось).

Отже, добираємо потрібне дієслово залежно від того, який зміст вкладаємо у повідомлення, наприклад: питання виносяться на розгляд і питання вносяться до протоколу.

  Винятоквиключення. Нерідко плу­тають ці слова, а також похідні від них винятковий та виключний. Виняток — відхилення від звичайного, від загального правила. «Винятки, очевидячки, минаємо» (М. Коцюбинський). Без винятку — не виключаючи нікого, нічого. За винятком — виключаючи кого-небудь, що-небудь; крім когось, чогось. «Усі, за винятком Бойчука, здивовано дивилися на свого шкіпера» (М. Трублаїні). Винят­ковий означає «який нечасто трапляється, особливий, надзвичайний». Уживається зі словами випадок, талант, здібності, пам’ять, причина, точність, ситуація, мужність, умови тощо. Винятковий випадок, виняткова мужність (гостинність), виняткові умови (обставини, заходи). Нерідко можна почути: виключний випадок, виключні обставини. Такі неправильні вислови вживають через певну співзвучність прикметника виключний і російського слова исключительный, що українською мовою перекладається як винятковий. Прислівник винятково також слід застосовувати в значенні «надзвичайно, дуже; не так, як усі». Винятково обдарована людина.

Іменник виключення, утворений від дієслова виключати, означає «усування, унеможливлення, припинення дії». Виключення з товариства (університету,  організації, депутатської фракції, зі списку). Похідне слово виключний (такий, що поширюється тільки на один об’єкт). Виключне право.

Те саме стосується і прислівника виключно. Він доречний у тому разі, коли виступає в значенні «тільки, лише». Виключно для тебе. Але, наприклад, у фразах «Обставина, що має виключно велику вагу», «Виключно важливий факт» це слово є недоречним, і його  доцільно замінити на винятково.

  Відігравати роль грати рольмати значення, але не відігравати значення. Словосполучення відігравати роль використовуємо у переносному значенні: школа відіграє велику роль у вихованні молодого покоління. Оскільки вислів відігравати роль семантично тотожний зворотові мати значення, тому їх іноді плутають, утворюючи неправильне сполучення відігравати значення шляхом довільної заміни складників у цих висловах. У фразеологізмі відігравати роль деякі мовці дієслово відігравати замінюють на грати, тим самим припускаються вже іншої похибки. Сказати це не грає ролі не можна. Синтаксично незграбним є речення «Цей факт зіграє немаловажну (ще одна калька з росій­ського слова!) роль для припинення конфлікту». Правильно: «Цей факт відіграє неабияку роль …». Зворот грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось: «Степан грав роль великого начальника», тобто прикидався ним. Ще одна поширена стилістична помилка: вживають вислів відігравати функцію замість виконувати функцію.

  Взаєминистосункивзаємовідношення відносини — зносини — відношення ставлення. У сучасній літературній мові слово  взаємини має тільки множину і позначає зв’язки між людьми. «Племінник не дуже любив свого дядька, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини» (О. Іваненко). Близьке до нього слово  стосунки, але воно використовується на позначення зв’язків не лише між людьми, а й між абстрактними поняттями, між державами, між різними організаціями. «Приятельські стосунки пов’язували Миколу Лисенка та Петра Чайковського» (М. Рильський). У постійних стосунках з Київською Руссю у 12 столітті перебувало Закавказзя. Слово стосунки має однину і множину. «До цього скандалу я не маю жодного стосунку». Лексеми взаємини, стосунки слушні тоді, коли йдеться про неофіційну сферу. Родинні, братні, особисті стосунки, ми в найкращих стосунках, добросусідські взаємини. Використання в цьому розумінні слова взаємовідношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв’язки тільки між предметами, явищами.

Іменник відносини вживається щодо людей, суспільства, колективу, вживається тільки у множині. Як правило, його використовують у суспільно-політичному значенні. Інститут міжнародних відносин, економічні відносини, суспільні відносини. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполучень зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, земельні, кредитні, майнові, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, патріархальні, товарно-грошові, торговельні.

У діловому стилі спостерігається тенденція до застосування іменника зносини на окреслення офіційних стосунків між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловые сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно.

Відношення — це взаємозв’язок між предметами, явищами, величинами; аспект, погляд. Відношення мислення до буття. Відношення (як стосунок, причетність) до хімії. У термінологічних сполученнях уживається в математиці (арифметичне відношення, відношення поверхонь, відсоткове відношення), в лінгвістиці (граматичні відношення, синтаксичне відношення), в архітектурі (золоте відношення — співвідношення розмірів частин будівлі). Виступає також зі словами: білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове (процентне) тощо. Відношення — то і діловий лист до установи або офіційної особи. Написати відношення. Відношення має однину і множину.

Порушенням лексичної та стилістичної норм є прийменникові звороти по відношенню до…; у відношенні до… Навіть й у класиків літератури траплялися неточності:  «Оця ваша незрозуміла настороженість по відношенню до мене» (А. Головко). Такі звороти доцільно замінювати словами щодо, до.

Коли мають на увазі характер поводження з кимсь, чимось; висловлення думки про когось або щось, слід користуватися лексемою ставлення, а не відношення. Ставлення до друзів, ставлення до життя, ставлення керівників до підлеглих, ставлення батьків до дітей. Вживання в цьому значенні слова відношенняненормативне.  Поширеним є канцелярський штамп ставлення з боку Зворот з боку зайвий, приміром, у такому вислові: ставлення з боку чиновників до відвідувачів. Краще сказати: Ставлення чиновників до відвідувачів. Слово ставлення має лише однину. «Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього» (М. Коцюбинський). «Дітей треба навчати шанобливого ставлення до надбань світової культури».

Російські блоки: отношение к делу, хорошее отношение к людям, во все отношениях наші мовці часто тільки калькують: «Я з ним в добрих відношеннях», «твоє відношення до справи» і подібне. У таких утвореннях слово відношення недоречне. Слід вживати ставлення: «добре ставлення до людей», «твоє ставлення до справи». Замість штучного  у всіх відношеннях  можна сказати:  з будь-якого погляду, з усіх боків, як не глянь, як не подивися, всебічно. Замість ненормативного поверхове відношення до справи краще вживати поверхове ставлення або поверхово (недбало) ставитися до справи.

Внесок робитивносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок.

  Галузь царина область ділянка дільниця. Певна сфера якоїсь діяльності зветься галузь (царина). Відповідно до лексичних норм треба казати: в економічній, культурній, медичній галузях, у галузі судочинства, права. Співробітництво в науковій та культурній галузі (царині), а не в області. Неправильно: «знизилися показники в області промисловості».

Область: 1) адміністративно-територіальна одиниця. Київська (Львівська, Одеська) область; 2) місцевість, де поширені певні явища. У такому разі цей іменник поєднується з означенням: «Гарячі джерела трапляються в областях чинних і згаслих вулканів». Полярна область.

Неправильно називати областю частину людського організму, що є калькою з російської мови,  замість правильного відповідника ділянка. Болі в ділянці (а не в області) грудей, хребта, серця.

Ділянка — це окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою; частина тіла. У ділянці (а не в області) спини, грудей. Військовий термін — ділянка фронту, тобто місце дії з’єднання, підрозділу. Переносно: галузь, сфера діяльності. Отже, ділянка вулиці, ділянка поля, насіннєва ділянка, присадибна ділянка (а не «участок»), скронева ділянка, наукова ділянка.  

Дільницею називають адміністративно самостійний об’єкт, виробничий вузол на будівництві, підприємстві, шахті, залізниці. Лексема входить до словосполучення виборча дільниця, що позначає територію округу, який об’єднує певну кількість виборців; приміщення, де працює дільнична комісія під час виборчої кампанії. Є також складальна дільниця, лікарська дільниця, дільниця народного суду тощо. Похідне — дільничний (а не дільничий). Дільничний міліціонер.

  Громадаобщина. У нормованій україн­ській мові община — це форма виробничого чи громадського об’єднання людей, що харак­теризується спільною власністю на засоби виробництва (первісна, дородова община). У парламенті Великобританії є дві палати:  палата лордів і палата громад.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info. Останнім часом усе більше набуває поширення вислів громада села, селища, і навіть міста.

Громадськийгромадянський. Ці прикметники мають змістову відмінність. Перший з них походить від іменника громада й означає  «належний до певного колективу людей». Громадські організації, громадський будинок, громадська думка. Другий стосується громадянина як члена суспільства, а також усього громадянства. Громадянські права, громадянська мужність, громадянська совість. Відповідно до цих значень маємо й послуговуватися згаданими прикметниками.

Державнийдержавницький. Словотвірно і семантично ці слова споріднені з іменником держава, однак розрізняються відтінками у значенні, а головне — сполучуваністю. Державний — той, що належить державі, символізує її сутність (власність, кошти, мова, підприємство, політика, службовець, герб, гімн, прапор). Державницький пов’язане зі словом державник — той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю. А ще державницький (-а,-е,-і): ідеологія, ідеї, мислення, сили, позиція, погляди, функція, структури.

  Діловийділовитийділяцький. Діловий і діловитий збігаються у значенні «працьовитий і знаючий; добре підготовлений». Ділова (діловита) людина. Тільки діловий уживається в розумінні «який стосується роботи, заняття особи і наслідків цієї діяльності; який стосується суті справи». Діловий лист, ділова порада, ділові кола. Тільки діловитий передає зміст «той, що зайнятий справами; заклопотаний». Діловитий вираз обличчя. Діляцький — пов’язаний з вузьким практицизмом. Діляцькі інтереси, діляцькі погляди.

  ДохідприбутокДохід — кошти або матеріальні цінності, одержані від бізнесу чи якогось іншого роду діяльності. Вживається зі словами: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпечений, комісійний, митний, натуральний, національний, номінальний, підприємницький, неоподаткований, річний, середній тощо. Прибуток — сума, на яку дохід перевищує витрати; дохід, джерелом якого є додаткова вартість. Вживається зі словами: валовий, додатковий, зрослий, надлишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий, прибуток на капітал.

Дієслово дозволяти вживається тільки в прямому значенні. Батько дозволив, керівник дозволив. У переносному ж — давати змогу (можливість). «Це дає змогу (а не дозволяє) збільшити виробництво продукції». До речі, українській мові не властивий вислів якісна продукція (товар) тощо. Треба: високоякісна, доброякісна. Так само не можна казати і писати неякісний (неякісна), треба: недоброякісний (недоброякісна), низькоякісний (низькоякісна). Немає ні світових стандартів якості, ані європейських. Просто є світові та європейські аналоги.

  Досі, а не до цих пір. Насамперед, а не в першу чергу. Багато хто вживає зворот до цих пір. Усі слова українські, але «українськість» вислову втрачено. Треба  активізувати гарний прислівник досі? Доволі поширене також словосполучення в першу чергу. Та насправді ніякої черги нема, зате є в мові давно витворені на національному ґрунті прислівники насамперед, найперше, передусім (передовсім). Треба тільки ширше ними користуватися.

Прийняти справу до судочинства, а не до провадження [юридичний термін]. Це так у нас переклали з російської вислів принять дело к производству. Тут слід узяти до уваги, що производство в ньому — скорочення від слова судопроизводство. В українському відповідникові варто зберегти повну форму судочинство, і весь зворот звучатиме: прийняти справу до судочинства або з живомовним присмаком прийняти справу в роботу, а не прийняти справу до провадження (явне безглуздя!).

Завданнязадача. Ці однокореневі слова мають досить суттєву семантичну відмінність. Завдання – це визначений наперед обсяг роботи, те, що хочуть здійснити; доручення; а задача являє собою питання, що його розв’язують шля­хом обчислень за певною умовою (наприклад, у математиці). Часто плутають ці пароніми й пишуть: «Відпо­відальні задачі (замість завдання) стоять перед державою». «Основна задача (замість завдання) сьогодні успішно підготуватися до зими».

  Загальнийспільний. Загальний: 1) який стосується, торкається всіх, усього, поширюється на всіх, на все в цілому. Загальні збори, загальна увага, загальне роззброєння, загальна мобілізація; 2) той, що містить лише головне, істотне, без подробиць; основний. Загальний виклад, загальний висновок, загальне враження, загальний зміст. Спільний уживається в розумінні «властивий не одному (інколи навіть усьому загалові)»; «належний кільком або багатьом». Спільні інтереси, спільна праця, спільна квартира, спільний двір.

Отже, загальний — це такий, що «охоплює, стосується всіх», або «основний, головний, без деталей»; спільний — «один для двох чи багатьох».

Займатисяпрацювати робити навчатися. Чомусь дієслово займатися стало просто-таки універсальним. Поширюючи без потреби значеннєвий масштаб цього слова, витискуємо ним з ужитку здавна відомі українські вислови. Наприклад, кажемо: займатися торгівлею замість торгувати; займатися ремонтом замість ремонтувати, лагодити; займатися своєю справою замість робити свою справу (діло). Це надає мовленню одноманітності й звужує, збіднює наші лексично-виражальні можливості. У російсь­кій мові тут справді доречне слово заниматься.

Основне ж значення дієслова займатися — «загорятися, спалахувати», а також — «починати світитися». «І в той час скирти і клуня зайнялися» (Тарас Шевченко). «Зоря на небі рожева уже починала займатись» (Леся Українка).  Від цього слова утворено похідні — займистий, займистість, легкозаймистий, незаймистий.

Щодо омонімічного займатися, яке набуло нового змісту шляхом метафоризації, то воно використовується набагато рідше і слушне тоді, коли мовиться про захоплення, зацікавлення: займатися співом, займатися спортом, займатися музикою.

У решті випадків треба вживати інших слів: робити, братися, поратися, вести комерційну діяль­ність; робити свою справу (своє діло); провадити реставрацію. При перекладі багатозначного російського заниматься використовуємо різні лексеми: какой темой Вы занимаетесь над якою темою Ви працюєте;  я занимаюсь на курсах иностранных языков — я навчаюся на курсах іноземних мов;  заниматься биологией — працювати в галузі біології;  заниматься этнографией — вивчати етнографію; заниматься  кем-нибудь — опікуватися кимось, приділяти увагу комусь; заниматься коллекционированием — захоплюватися колекціонуванням; заниматься в секции, в кружке — відвідувати секцію, гурток; заниматься вышиванием — вишивати.

Закінчитизавершити. Дієслово закінчити вказує на припинення різноманітних дій, видів роботи, навчання тощо. «Хочу закінчити ще хоч одно оповідання» (М. Коцюбинський). Фразеологізм закінчити життя (вік) означає «померти». Аналогічне смислове наповнення в дієслова завершити, однак воно передає більш абстрактне значення. Завершити навчання, освіту, курс, але закінчити школу, інститут. Слову завершити надаємо перевагу тоді, коли потрібний урочистий тон оповіді. Тому називати ці дієслова тотожними не бажано.

Запобігати кому, а не чого. Запобігати в значенні «заздалегідь відвертати щось неприємне, небажане» вимагає після себе давального відмінка чому? Запобігати аваріям, війнам, втратам, помилкам, руйнуванню, лихові.

Неправильно після дієслова запобігати ставити питання чого? Хоча як виняток використовують фразеологічне словосполучення запобігати ласки, що означає «шукати, домагатися чиєїсь прихильності».

У розумінні «догоджати комусь, підлещуватися до когось» це дієслово вживають також у поєднанні з прийменником перед та іменником або займенником — запобігати перед ким. Запобігають перед начальством.

  Запобігтипопередити. Нерідко чуємо сентенцію, що «хворобу легше попередити, ніж вилікуватися від неї». Але ж дієслово попередити означає «заздалегідь повідомити когось про щось; застерегти когось від чогось, висловити погрозу; передувати чомусь». «Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую» (Ю. Смолич), «Мати попередила дітей, щоб до темряви не затримувалися на вулиці» (з газети), «При всіх попередив — ще один лівак і вилетиш аж за космос» (О. Гончар). Отже, повідомити хворобу, сказати щось хворобі — це нонсенс. Так само не можна попередити повінь, попередити затоплення. Повінь, затоплення, хвороби на жодні попередження не зважають, проте, цим явищам можна запобігти, тобто вжити заходів, щоб їх відвернути. Отже, правильно казати: запобігти повені, хворобі, затопленню.

Слово попереджати сполучається зі знахідним відмінком іменника та прийменником про: «Якщо ми все попалимо, вони зрозуміють, що тебе попередили про трус» (З. Тулуб). А запобігати вимагає додатка в давальному відмінку: «Дивні ті люди, бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові» (М. Коцюбинський). Крім того, дієслово попередити вживане як один із видів адміністративного стягнення: «За систематичні запізнення на роботу його суворо попередили» (з газети).

  Засідання може і проходити, і відбуватися. Хіба що коли йдеться про ситуацію, то краще сказати засідання проходить спокійно. А коли йдеться про місце, то ліпше вжити засідання відбувається в актовій залі.

  Засвоюватиосвоювати. Засвоювати — сприймаючи щось нове, чуже, робити звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось. Засвоювати нові звичаї (таблицю множення, правила дорожнього руху). Освоювати: 1) робити придатним для використання; повністю використовувати, застосовувати. Освоювати заболочені землі  (проектну потужність машини, асигновані кошти). 2) навчатися користуватися чимсь. Освоювати суміжні професії  (нові матеріали, тему). Таким чином, ці дієслова маємо вживати відповідно до їхніх значень і не взаємозамінювати.

Заснованийоснований. Заснований  — значить створений, а оснований — той, що ґрунтується на чому-небудь. Місто засноване давноале теорія основана на фактах.

  Заставлятизмушувати примушувати силувати. Читаємо: «Уряд хоче законним шляхом заставити російських військовиків вийти з Донбасу». Нейтральні значення слова застав­ляти в українській мові такі: «заповнювати, займати простір, загороджувати». Омонімічна лексема заставляти означає «віддавати щось кредиторові для одержання позички». А для поняття «спонукати щось робити» україн­ська мова має слова змушувати, примушувати, силувати і рідше вживаний синонім з відтінком розмовності застав­ляти. Тож у цитованому уривку газетного тексту треба було написати «змусити російських військовиків».

  Заступникзамісник. Нерідко сплутують ці слова. Замісник  тимчасово виконує чиїсь обов’язки. У школі працюють декілька вчителів-замісників. Заступник — офіційна особа, яка постійно відає певними ділянками роботи, одночасно працюючи з начальником (керівником), а коли той відсутній, наприклад, пішов у відпустку, то заступає його. Заступник директора ліцею.

  Затятий п’яниця, а не злісний. Нещасна людина, що п’є без просипу, зазвичай не  змінює вдачу таким чином, що за натурою вона стає злісною.  Краще сказати затятий або Непоправний п’яниця не піддається впливу і в цьому сенсі він є затятим.

Українське слово злісний є насамперед відповідником до російського слова злобный. «Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив» (В. Сосюра). Прикметник злісний може відповідати і російському слову злостный, коли йдеться про рослини чи комах, що є злісними шкідниками. Злісні бур’яни.

  Звертатисяповодитися. «Солдати скаржаться, що звер­таються до них грубо», — читаємо в газеті. Слово звертаються використане тут недоречно, воно являє собою невдалий переклад російського обращаться. У деяких випадках обращаться справді слід перекладати звертатися, тобто спрямовувати свої слова або діяльність на когось чи на щось: обращаться с речью (за помощью, к врачу, к темам и сюжетам)звертатися з промовою (по допомогу, до лікаря, до тем і сюжетів). А коли російське слово обращаться має значення «ставитися до когось, тримати себе певним чи­ном щодо якогось об’єкта», то як український відповідник використовують поводитися: с ним хорошо обращаются з ним добре поводяться; осторожно обращаться с прибо­рами обережно поводитися з приладами. Отже, в згада­ному уривку потрібно було написати «поводяться з ними грубо».

Звертаннязвернення. Звертання — це: 1) дія за значенням «звертати, звертатися». Звертання з шляху, звертання батька до сина; 2) вислів, думка, прохання, спрямовані до когось; у мовознавстві — слово або сполучення слів, що називають особу чи предмет, до яких звертаються: епітетне звертання, риторичне звертання, займенникове звертання. Звернення:  1) дія за значенням «звернути, звернутися». Звернення до джерел; 2) сповіщення, розпорядження або заклик, привітальна промова, адресована народові, громадськості, якомусь колективові, організації тощо. Звернення парламенту до народу, звернення до освітян.

  Звільнитизнятиусунути [про посаду, роботу]. Якщо дієслово звільняти вживається у значенні «позбавляти професійної діяльності», то доречними будуть родовий відмінок і прийменник з: звільнити з посади, звільнити з роботи. Коли мова йде про якийсь рід занять узагалі, то використовується родовий відмінок іменника з прийменником від: «… Зейнаб сказала, що її звільнено від будь-якої роботи» (З. Тулуб).

Синонімами слів звільняти (звільнити) в першому значенні виступають лексеми знімати (зняти), яким також властиві керування родовим відмінком і прийменник з: «Його знімуть з цієї посади» (Г. Тютюнник), Петренка зняли з роботи. Для слів усувати (усунути), синонімічних до названих вище дієслів, характерне керування родовим відмінком іменника робота з прийменником від: «Їх дуже скоро за минулі гріхи усунули від роботи» (І. Вільде).

  Згіднийзгодний. Лексеми збігаються в значенні «який дає, виявляє згоду». «Я не згідна з тим, що для розуміння чиїх-небудь віршів треба знати життєпис автора» (Леся Українка), «Наш воротар лише мовчки потакував ми були згодні на все» (Ю. Яновський). Тільки згідний уживається в значенні «відповідний до чого-небудь». Згідна з оригіналом копія. Згідна з наказом (відповідна до наказу) дія. Тільки згодний — солідарний з чим-небудь у чомусь. Вона була цілком згодна з товаришками.

Здобувач, а не  пошукувач. Обидва слова побутують у мові науковців, які захищають кандидатські або докторські дисертації. На титульній сторінці дисертаційного дослідження й на авторефераті написано: «Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора…)». Отже, дисертація на здобуття, а той, хто захищає її, природно, здобувач, а не пошукувач. Вислів науковий ступінь цілком закономірно заступив поширене у мовній практиці словосполучення вчений ступінь: адже захищається наукова розвідка, автор її — науковець. Члени спеціалізованої ради присуджують здобувачу науковий ступінь кандидата або доктора, а не присвоюють. А наукове звання присвоюється.

На адресу (а не в адрес) спеціалізованої ради надходять відгуки (а не відзиви) про автореферат. Зачитують відгук провідної (а не ведучої) організації. Висновок, що автор дисертації заслуговує наукового ступеня, або заслуговує присудження наукового ступеня відповідає сучасним літературним нормам.

  Змістовийзмістовний. Їхні значення теж належить розрізняти, щоб не припускатися похибок. Змістовий — той, що стосується змісту, пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Це відносний прикметник, від якого не можна утворити ступенів порівняння. Уживається зі словами: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність тощо. Змістовий зв’язок, змістова основа. А змістовний — багатий, глибокий змістом, зображенням чого-небудь; розумний метою, призначенням чогось. Це якісний прикметник, здатний до ступенювання: «змістовний», «змістовніший», «найзмістовніший». Уживається зі словами: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок. Змістовний твір, змістовні спостереження, змістовний урок.

  З обов’язку, а не за посадою. У Конституції записано: «До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного суду…» Це калька з російської мови «по должности». Правильно: «До складу Вищої ради юстиції з обов’язку входять Голова Верховного суду…»

З оглядуз погляду. Ці звороти мають різні значення і вживання. З огляду на щось: 1) через те, що, тому. «Маємо чимало вже матеріалу для збірника… З огляду на це останнє, я прохав би Вашого дозволу друкувати не всі Ваші вірші, а частину» (М. Коцюбинський);  2) зважаючи, беручи до уваги. З огляду на нову роботу. Інше значення передає вислів з погляду: 1) на думку когось. З погляду критика; 2) стосовно чого, з боку чого. З погляду стилю. Обидва звороти надають висловлюванню книжного забарвлення.

Зрістзростання. Слово зріст вживається переважно у значенні «довжина тіла людини».  Високий (низький) на зріст, на весь зрістЗростання означає «збільшення, підвищення». Зростання прибутків (продуктивності праці).

  З’ясовувативияснятиуточнити. Слово з’ясовувати виступає в значеннях «досліджуючи, робити зрозумілим щось; визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак» і т. ін. «За що ж ця ласка короля? Мені з’ясуйте, прошу» (В. Еллан-Блакитний).  «Доки прийшов патруль, ми встигли вже з’ясувати, що Даниленко був з Гадяча» (П. Панч). Дієслова виясняти (вияснити) в цих значеннях використовувати не рекомендується. Уточнити — це виправити, доповнити сказане.

  Ігнорувати поради, а не порадами. Слово ігнорувати походить від латинського ignorare — «не знати» і має значення «навмисне не помічати когось або чогось, не рахуватися, не брати до уваги». Вимагає після себе додатка в знахідному відмінку (ігнорувати кого? що?). «Дівчата невмолимо замикали вікна, зсовували занавіски й намагалися ігнорувати те, що стукало вже… до їхніх юних сердець» (Ю. Яновський). Мистецтво не може ігнорувати багатства виявів життя людини. Вживання слова ігнорувати з додатком в орудному відмінку (ігнорувати порадами друзів) — помилкове. Треба: ігнорувати поради друзів.

За ініціативоюз ініціативи? Слово ініціатива походить від латинського initium — «початок». Уживається воно в значенні «перший крок у якійсь справі, почин; активна, провідна роль у діях, заповзятливість». В українській мові паралельно виступають синонімічні вислови за ініціативою (чиєю) та з ініціативи (чиєї). За ініціативою молоді в селі збудовано стадіон. З ініціативи старшокласників відбулося прибирання скверу біля школи.

Брати (взяти, забирати, перехопити) ініціативу (до своїх рук, у свої руки) — випереджати когось у дії, вчинку; самому братися за керування якоюсь дією. Перехопити ініціативу в розмові.

Семантично близьке до іменника ініціатива слово пропозиція. Це те, що виноситься на обговорення, а також порада, вказівка. Воно не обов’язково виражає починання чогось, хоча й не виключає цього. Виступити з пропозицією, звернутися з пропозицією. Книжний характер таких конструкцій зумовлює використання їх в офіційно-діловому стилі. Синонімічні сполучення з іменником звернення так само властиві переважно офіційним, інформативним повідомленням. Порівняно з лексемами ініціатива та пропозиція він має ширше значення. Його семантика передбачає сполучуваність і з цими словами: виступили з ініціативою, пропозицією, звернулися з ініціативою, пропозицією, звернення з ініціативою, пропозицією.

  Іноземнийіншомовнийіномовний інакомовний — закордонний. Іноземний — належний іншій країні, чужому краєві: іноземне судно, іноземний вояк, іноземна мова, іноземний матрос, іноземні загарбники, інститут іноземних мов. Але якщо йдеться не про мову в цілому, а про певні її елементи (переважно лексичні) — слова, терміни, наголоси, вимову, тоді вживаємо іншомовний. Іншомовна назва, словник іншомовних термінів, іншомовне видання, іншомовні запозичення. Усталилося наймення: кафедра іноземних мов, але іншомовні слова, Міністерство закордонних справ України (а не іноземних, і не зарубіжних). Звідси й міністр закордонних справ, а от видання і закордонні, й зарубіжні, культура закордонна і зарубіжна, тобто слововживання регулюється усталеністю тих чи інших висловів.  Іномовний — який розмовляє, пише іншою мовою: іномовне населення, іномовна культура. Зрідка можна натрапити на прикметник інакомовний, що означає «алегоричний».

  Інтересцікавість. Слова тотожні, але не в усіх випадках. Спільним значенням обох іменників є «бажання, намагання про щось дізнатися». Інтерес, як і цікавість, викликає те, що ми бачимо вперше, що привертає увагу. З інтересом (цікавістю) аспірант ознайомлювався з новинками літератури.

Значення «увага до чогось», «захоплення чимось» передають синонімічні вислови інтерес до наукової праціцікавість до наукової праці. У розумінні «те, що найбільше цікавить когось, що становить зміст чиїхось думок і турбот» уживаються відповідно слова зацікавлення та інтереси, переважно у формі множини. Коло зацікавлень молоді, духовні інтереси нації. Іменник інтерес також передає зміст «те, що йде на користь комусь, чомусь, відповідає чиїмось прагненням, потребам». Пильнувати свого інтересу, дбати про спільні інтереси. Звідси й звороти: в інтересах чиїх (кого), в інтересах чого, інтереси кого. Інтерес — це ще й «вага, значення». Дослідження має теоретичний інтерес. Праця втратила для нього інтерес. Іменник інтерес зрідка вживається і в розумінні «діло, справа». Сусід прийшов до нього з інтересом (тобто з якоюсь справою). До речі, російському вислову остаться при пиковом интересе відповідає український лишитися ні з чим.

Становити інтерес — представляти інтереси. Поняття «викликати зацікавлення, бути корисним» маємо передавати висловом становити інтерес. Пропозиція становить інтерес. Якщо ж мовиться про дію за чиїмсь дорученням, про вираження чиєїсь волі, тоді доречне словосполучення представляти (репрезентувати) інтерес (інтереси). Депутат представляє у міській раді інтереси своїх виборців.

Казуальнийказусний. Казуальний — такий, що не піддається узагальненню; випадковий. Казуальний характер подій. Казусний — надзвичайно складний, заплутаний. Казусна справа.

Кампаніякомпанія. Ці два близькозвучні слова досить часто вживають одне замість одного, тому що в російській мові вони  мають однакове написання і вимовляння (так звані омофони). У нас же ці слова не лише не тотожні у вимові, а й вельми віддалені щодо походження та значення. Слово кампанія пов’язане з французьким словом campagne — «похід» і використовується для позначення сукупності заходів, спрямованих на виконання певного завдання або досягнення якоїсь мети. Виборча, вступна, посівна кампанія. Компанія — синонім до слова «товариство», походить від італійського слова compagnia, що зводиться до сукупності латинських слів: cum — «разом» та panis — «хліб», і означає «група осіб, пов’язаних певними інтересами». Весела компанія, телерадіомовна, промислова компанія.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info. Вибори до Верховної ради України давно перетворилися у комедію «Нова кампанія старої компанії».  Ті ж самі, з року в рік облудні обіцянки  пройдисвітів, ласих на кусень від державного пирога. Дивним є феномен живучості цих акторів. Їхня засмальцьована колода чомусь зветься «еліта» (саме так вони себе величають).

  Керівництвокеруванняуправління. Керівництво переважно виражає спрямувальний характер діяльності людей, що очолюють певний колектив. Під керівництвом адміністрації фабрики; керівництво державою. Крім того, керівництво виступає ще як збірне поняття, означаючи керівний склад установи, організації тощо. «Глянувши на Кузя, в якого раптом на обличчі проступила поштивість, Дорош відразу зрозумів, що появився сторонній і, напевно, із сільського або й районного керівництва» (Г. Тютюнник).

На відміну від іменника керівництво, який позначає настановчу, часом законодавчу діяльність, слово керування передає керівну дію виконавчу, регулювальну, здійснювану в межах системи, структури, куди входить керований об’єкт. Вона вужча, ніж керівництво, і масштабами, і сферою. Керування автомобілем, керування польотом, керування термоядерною реакцією. Керування — це і сукупність приладів, за допомогою яких управляють машинами, механізмами. Автоматичне керування, дистанційне керування, ручне керування.

Як музичний термін, коли йдеться про конкретне виконання твору, треба вживати тільки керування (диригування оркестром, хором), без варіанта керівництво. Навпаки, якщо мовиться про загальне відання художньо-виконавською діяльністю якогось інструментального ансамблю чи вокального колективу, про очолювання його, тоді годиться застосовувати лексему керівництво. Наприклад: «Оркестр народних інструментів працює під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Петра Смаглія» (тобто художній керівник оркестру Смаглій) і «Нові твори виконав оркестр народних інструментів під керуванням Петра Смаглія» (тобто під час концертного виступу диригував Смаглій).

До іменника керування значеннєво дуже близьке управління. Часто ці слова виступають як дублети — майже без відтінків. Це буває, коли йдеться про прилади, що керують роботою машин, механізмів.

Але назва установи, адміністративної одиниці, що відають певною галуззю господарської, наукової, військової та іншої діяльності, не варіюється: вживають тільки управління. Житлове управління, управління метеослужби. Порівняйте: керуючий справами Кабінету Міністрів і Управління справами Кабінету Міністрів.

  КнижкакнигаКнижка означає: переплетені в одне ціле друковані або рукописні аркуші з певним текстом; окремо виданий чи призначений для видання твір; одна з частин роману; номер товстого журналу. Навіть солідний том називається книжка. Але з якогось часу це слово чомусь стали обминати, вживаючи тільки книга. Іноді доходило до смішного: невеличку збірочку-метелик початківця випускали у світ з видавничим девізом «Перша книга прозаїка». А чому не «Перша книжка прозаїка (поета, гумориста, драматурга)»?

Іменник книга звучить з відтінком урочистості, піднесеності. Наприклад: «Книга вчить, як на світі жить». «Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить» (І. Франко).

В найменуваннях спеціалізованих закладів чи їхніх підрозділів, що поширювали друковані видання через пошту (магазин «Книга — поштою», відділ «Книга — поштою») усталилося слово книга. Від нього пішло книгарня. В діловому й побутовому мовленні книгою називають зшиті докупи, в оправі аркуші; фоліанти з відповідними записами: бухгалтерська книга (головна — гросбух), касова книга, книга обліку товарів, книга скарг і пропозицій, книга відгуків (вражень). Але й слово книжка входить до цілого ряду термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка, записна книжка (записник).

Отже, книжка й книга в окремих значеннях синонімічні, але різняться усталеною сполучуваністю з деякими словами. Варто пам’ятати, що для друкованого видання літературного твору загальною назвою є книжка.

Контингент континент. Слово контингент уживається в двох значеннях: 1) сукупність людей, що становить якусь однорідність з соціального, професійного чи іншого погляду. Школа з контингентом учнів близько трьохсот чоловік; 2) встановлена з певною метою гранична кількість когось або чогось. У зовнішній торгівлі – визначена для деяких товарів норма ввезення і вивезення їх у конкретні країни або норма транзиту, виражена у вагонах чи вартісних одиницях. Експортний контингент зерна. Якщо друге значення виступає як термінологічне і має досить вузьку сферу застосування, то перше, навпаки, дуже поширене в сучасній мові. Контингент учнів, курсантів, допризовників, військовослужбовців, учених, читачів, глядачів, слухачів. Континент — це материк, великий масив суші, оточений з усіх боків (чи майже з усіх) морями та океанами. Австралійський, азіатський, американський, африканський, європейський континенти. Народи всіх континентів.

Копалиникопальні. Іменника копалина в однині не вживають узагалі, а в множині він позначає підземні мінеральні поклади, що їх використовують люди для промислових та господарських потреб. Відкриття нових копалин. У російській мові цьому слову відповідає термін ископаемые.   Копальня — це місце, де добувають корисні копалини; якщо це руда, то воно зветься рудня. Відповідниками цього іменника є російські слова: копь, рудник, прииск. «Линуть глибокі копальні в серце залізне землі» (В. Сосюра). Неправильним є вислів: «працював у Кривому Розі на копалинах». Помилково поставлено тут слово копалини замість доречного копальні.

Кориснийкорисливий. Сплутування цих різних за змістом прикметників призводить до прикрих помилок, перекручення змісту, бо один з них виражає позитивну якість, а другий — негативну. Корисний — такий, що дає користь, добрі наслідки. Дітям мед дуже корисний. Корисна для фахівців книга. Корисний також має термінологічне значення, входячи до складу словосполучень із науково-технічної сфери вживання: корисні копалини, коефіцієнт корисної дії, корисна площа, вага корисного вантажу і т. ін. У цьому разі воно означає «придатний, потрібний для якоїсь мети», виражає ту частину цілого, що може бути використана за безпосереднім призначенням. А корисливий — той, в основі дій якого зиск, розрахунок. Корисливий може виступити й синонімом слова користолюбний, виражати рису вдачі того, хто схильний до наживи і дбає тільки про власну вигоду. У цьому розумінні вживається тільки з іменником людина або його контекстуальним еквівалентом. Корислива (користолюбна) жінка, корисливий хлопець.

Користатикористуватися. Слово користати в Словнику української мови відсилається до слова користуватися. Отже, воно не має негативного забарвлення поза контекстом. Та й приклад підтверджує позитивне значення лексеми: «Восени я вернув до Львова, щоб користати з бібліотек» (І. Франко).

Користуватися успіхом чи мати успіх. «Нова книжка письменника користується успіхом», — пишуть критики, рецензенти, не замислюючись над тим, що читачеві, який звик думати по-українському, такі рядки, за висловом Бориса Антоненка-Давидовича, «відгонять обвинуваченням». Справді, дієслова користуватися чи користати, походячи від іменника користь, означають «діставати якусь вигоду». Але книжка не може мати для себе жодної вигоди. Слід вдаватися до інших слів: книжка має успіх або  книжка зажила успіху в читачів.

  Кращийліпший. Прикметник кращий стосується вроди, краси, а коли йдеться про якість певних речей, потрібно використовувати ліпший. Прикметник ліпший і похідні від нього поліпшитиполіпшення варто вживати частіше, особливо коли йдеться не про зовнішню вроду чи красу.

Лі́карськийліка́рськийлікарняний лікувальний. Усі ці прикметники є похідними від  лікувати. Слово лі́карський (наголос на першому складі) вживається стосовно роботи лікаря:  лікарська діяльністьлікарський огляд, лікарський халат (одяг лікаря),  лікарська дільниця (дільниця, яку обслуговує певний лікар). Прикметник ліка́рський (з наголосом на другому складі) — той, що має лікувальні властивості, відповідає російському слову лекарственный. Ліка́рські рослини. Лікарняний — пов’язаний з лікарнею:  лікарняний режим,  лікарняний персонал, лікарняна медсестра, лікарняне ліжко. Лікарняний будинок — це споруда, що знаходиться у розпорядженні лікарні, а у лі́карському будинку проживають лікарі. Лікувальний указує на оздоровчі, збудливі, гамівні властивості. Лікувальні рослини. Тож неправильно: табличка «Лікарська косметика» на дверях медичного закладу. Треба: «Лікувальна косметика», бо тут мають на увазі процедури, що лікують, а не медиків, які проводять їх.

  Малюнокрисуноккреслення. Хоча усі словники подають перші два слова  як синоніми, однак, малюнки виконують, як правило, олівцем, фарбами, а рисунки — пером, рейсфедером. Слово рисунок походить від дієслова рисувати, тобто креслити, тож не варто його вилучати з української мови, хоча воно й менш вживане. Рисунок  в одному зі значень означає креслення, а малюнок ─ ілюстрація в книжці. Переносно — словесне зображення явищ дійсності в літературі. Креслення — це насамперед назва дії: прилад для креслення, креслення карти. А умовне графічне зображення чогось — креслюнок (російською мовою — чертеж).

  Маслоолія. Потрібно семантично розмежовувати ці слова. Масло:   1) харчовий продукт тваринного походження, який виробляють, збираючи вершки. Свіже масло. Вершкове масло; 2) жирові речовини — продукти перегонки нафти, вугілля. Машинне масло. Мінеральні масла. Олія — жирова речовина з рослин або мінерального походження. Соняшникова, кукурудзяна, ріпакова, льняна, конопляна, оливкова олії. Прикметник олійний входить до словосполучень: олійна фарба, олійний живопис, олійне малярство (картини, виконані олійними фар­бами). Скорочено на позначення цих понять використо­вується й саме слово олія: портрети в олії та в акварелі (а не тушшю). Помилковою є досить широко вживана фраза: «Картина виконана маслом». Треба: олією. А ось ще один зразок бездумного перекладу з російсь­кої мови: «Рослинні масла (треба: олії) багаті на природний оксидант». Російське слово масло має в українській мові три відповідники: масло, олія та ще мастило — жирова речовина для змащування тертьових поверхонь меха­нізмів.

  Мати успіх, а не користуватися успіхом. В українській мові на відміну від російського слова пользоваться («Пьеса пользуется большим успехом у зрителей») лексеми користуватися, користатися, користати мають вужче поле застосування: вказують на дістання якоїсь користі чи прибутку. Тому їх аж ніяк не можна вживати у фразах типу: «Співак користується незмінним успіхом»; «Письменник користується популярністю». Тут потрібні: мати успіх (славу), зажити популярності.

Між дієсловами користуватися і послуговуватися майже немає значеннєвої відмінності, якщо вони поєднані з не абстрактними іменниками. «Михайло мав звичку послуговуватися книжними словами» (Л. Мартович); «Ключа від чорного ходу мав батько і користувався інколи» (Ю. Смолич).

Місткістьємкість. Коли треба передати поняття об’єму, ставлять місткість у його прямому значенні: місткість кузова (залу, пляшки); міра місткості, баржа місткістю 2 тис. тон. У прозорій формі лексеми відбито її зв’язок з такими близькими поняттями, як містити, вміст, місткий (тобто «той, що багато вміщує в себе»). Місткі засіки, містке судно, місткий тролейбус. Цим, очевидно, зумовлюється продуктивність використання названого слова в сучасних стилях і надання йому переваги з погляду літературних норм. Ємкість — іменник значно вужчого значення, він не може виступати в словосполученнях: ємкість літака, ємкість кімнати. Уживається як фізичний термін, пов’язаний з електрикою. У спеціальній літературі замість нього частіше застосовують термін ємність: ємність станції (системи, акумулятора, насичення); електрична ємність тощо.

Не можна виправдати стилістичне розширення слововжитку ємкість і ємкісний (трапляється навіть ємко) в переносному значенні. Стилістично невдалі фрази, де прислівники містко, ємко, що утворені од відповідних прикметників, сполучаються з дієслівними формами. Містко показати, ємко розповісти — штучні вислови, в яких втрачається значення прислівників-означень. Крім того, в переносному розумінні, як і в прямому, доречно послуговуватися тільки нормативним для сучасної української мови прикметником місткий.

Мова йде про …, а не мова йдеться про …. Перше словосполучення і семантично відповідні йому йдеться (без слова мова), мовиться (з додатком) та зворот мова мовиться (рідше вживаний) притаманні українській літературній мові. «Жодна душа не повинна знати, про що йде мова в листі» (О. Донченко), «Комбат усміхнувся, розуміючи, що йдеться про флягу вина» (О. Гончар). До розмовного стилю відносять вислови: мова про вас, не про це мова тощо.

Мовамовлення. Мова — основний засіб спілкування та взаємного розуміння в суспільстві; здатність людини говорити. «Не дадуть дитині до мови дожить» (Тарас Шевченко). Мовлення — реалізація мови як системи, мовна діяльність, манера говорити. Розвиток мовлення, культура мовлення, усне мовлення, ділове мовлення, сценічне мовлення, радіомовлення, телемовлення, стилістика мовлення.

Як порушення норми сприймається вживання іменника мова з дієсловом йдеться. Треба: мова йде або просто йдеться, мовиться. Неправомірним є також використання в усіх стилях, за винятком поетичного, словосполучення річ іде (з цим самим значенням).

  [Цегляне] мурування цегляна кладка. [Мається на увазі декоративне оздоблення]. В академічному 11-томному Словнику української мови слово кладка в такому значенні відсилають до мурування, яке є, отже, основним. Тобто правильніше казати цегляне мурування.

  Надіятисясподіватися. Збігаються у значенні «очікувати на щось позитивне, радісне й бути впевненим у можливості його здійснення». І в контексті, який зумовлює вживання лексеми саме в такому розумінні, можна поставити кожне з цих дієслів. Тому деякі мовці вважають їх синонімічними і використовують паралельно.

Оскільки другі значення в них різні (надіятися — «покладатися на когось, щось», сподіватися — «передбачати», «підозрювати», «чекати з побоюванням гіршого»), виникають стилістичні труднощі. Не варто вживати надіятися, коли йдеться про негативне, наприклад: «Хворий не надіявся, що опиниться в інвалідному візку», «Батьки не надіялися, що син завалить екзамени». У обох прикладах замість надіятися слід поставити сподіватися. Не можна також використовувати слово сподіватися в значенні «покладатися на когось, щось». Приміром, у реченні «Автор сподівався на літературного редактора і не подбав про стилістичне оформлення статті» доречним було б дієслово надіявся.

  Надплановий, а не понадплановий. В усному мовленні у словах: надплановий, наднормовий, надшвидкісний тощо часом замість компонента над уживають понад: понадплановий, понаднормовий. Цього робити не слід. Адже в літературній мові переважає перший варіант: надплановий. Те саме стосується і словосполучення над план, яке не рекомендують замінювати на понад план.

  Наказуватикарати. Механічне перенесення в нашу мову російського слова наказывать — завдавати кари, у неправильному вислові  наказувати фізично набуває іншого змісту, бо українське наказувати означає «віддавати розпорядження, вимагати». А дія, що російською мовою звучить: наказывать физически, по-українському зветься карати.

  На подання, а не за поданням.  Вислів за поданням, який дехто вживає в офіційно-діловому мовленні, є прикладом невдалого застосування прийменника за. У таких випадках українці вдаються до прийменника на: на вимогу, на замовлення, на пропозицію, на прохання. Аналогічно має бути на подання, на звернення тощо.

  Нарощуваннянакопичення капіталу. Нарощування капіталу — це його збільшення. А нагромадження або накопичення капіталу — збирання коштів.

  Наступнадальша [станція]. Свого часу Борис Антоненко-Давидович уважав, що потрібно казати «наступний рік», але «дальша (чергова) зупинка»,  а не «наступна зупинка», тому що слово «наступний» мало тільки часове значення: «наступний тиждень, наступний рік». Але згодом, уже всередині минулого століття, лексема набула й просторового значення. Наприклад: «Проїхали так з кілометр до наступного повороту» (О. Гончар). Отож, вислови і наступний рік, і наступна зупинка цілком правильні.

  Незаперечнийбезперечний. Незаперечний — той, що не може бути заперечений; явний, очевидний. Вживається зі словами: авторитет, доказ, успіх, факт, рішення, явище, дані. Похідні: незаперечність висновків (переконань), незаперечно (незаперечно доведено); «Слід незаперечно свідчив про те, що вовк десь тут, що він не втік звідси» (П. Загребельний). Безперечний — який не викликає будь-яких заперечень, сумнівів, цілком очевидний. Уживається зі словами: зв’язок, інтерес, лідер, ознака, перемога, правда, реальність, річ, талановитість, досягнення. «Все це здається мені безперечним і диким безглуздям» (М. Зеров); «Літературне походження багатьох із них (пісень) безперечне» (М. Рильський). Похідні: безперечність (безперечність наслідків досліджень), безперечно. «Безперечно, що вона не винна» (Л. Первомайський), «Безперечно, якась зміна сталася з старим пастухом» (О. Донченко).

  Незважаючи не зважаючи не дивлячись. Прийменник незважаючи доречний при позначенні предметів, явищ, понять, усупереч яким відбувається дія. «Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно» (Г. Тютюнник), «Хоч нікому Тоня не потурає, всякого вміє приструнчити, і все ж, незважаючи на це, малюки чомусь линуть до неї найбільше» (О. Гончар).

Синонімічне значення передає прийменник попри в розмовному, художньому та інших стилях. «В очах Насті перемішалися тривога, ніяковість і разом з тим тверда рішучість, яка попри все привела її сюди» (С. Журахович). У науковому стилі це слово використовують, як правило, для того, щоб підкреслити, виділити якусь думку, привернути до неї увагу. «Ядро поеми лишилося стійким попри всі видозміни структурних особливостей жанру в різні часи» (з журналу). Лексеми незважаючи та попри взаємозамінні й урізноманітнюють синтаксис мовлення.

А дієприслівник з часткою не зважаючи на своєму місці, скажімо, в таких реченнях: «Не зважаючи на особи» (Українсько-російський словник АН УРСР), «Жінки, не зважаючи на крик, бігли колоною» (В. Кучер).

Дієприслівник не дивлячись слушний тоді, коли дія пов’язана з тим, що людина на когось або на щось не дивиться, нічого не бачить. «Він ішов навпростець, не дивлячись ні на кого» (з газети), «Плачинда, не дивлячись на Романа, одним порухом брів здоровкається з Панасом Гомоном, обходить його і рве на себе подзьобані окалиною двері» (М. Стельмах). Ненормативні конструкції: Вчасно завершили жнива, не дивлячись на погану погоду. Петро фінішував першим, не дивлячись на складну трасу.

Замість не дивлячись тут краще вжити попри або незважаючи, іноді – сполучник дарма що: «Дарма що була погана погода, ми вчасно завершили жнива».

Неправильнийневірний. Неправильний — який не відповідає певним нормам, істині; помилковий, хибний. Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. Ненормативним є вживання слова невірний у розумінні «помилковий»: невірне рішення, невірне тлумачення. Прикметники вірний, невірний мають інший зміст. Їх ставлять там, де мовиться про відданість, стійкість. Вірний друг (товариш); вірний хазяїну кінь (пес); невірний, лукавий слуга.

  Обстоювативідстоювати. Обстоювати — захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь.  Обстоювати існування заповідника. Обстоював погляд, що усі люди мають бути рівні перед законом. Це дієслово переважно вживають у недоконаному виді.

Коли ж ідеться про завершену дію, доцільно застосовувати відстояти. Вчасно відстояли завод від захоплення рейдерами. Відстоювати — активно боротися, захищати щось у відповідь на несправедливі, неправомірні дії іншої сторони. Вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, проект, свобода, честь. Наша делегація  відстояла свій проект резолюції Ради безпеки ООН щодо засудження дій агресора на південному сході України.

  Одержатиотримати. У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із кон­кретним значенням одержати й отримати доцільно вживати абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отри­мати, а здобути освіту; не одержати, а здобути перемогу; не отримати досвід, а набути досвіду; не отри­мати, а дістати (знайти) виправдання.

О́кругокру́га. О́круг (наголос на першому складі) — це адміністративно-політичний, господарський, військовий та інший підрозділ державної території. Виборчий о́круг. Військовий о́круг. Є ще окру́г (з наголосом на другому складі) — синонім слів навколо, довкола. Стихло все окру́г. Окру́г села простяглися луки. Окру́га — це навколишня місцевість, довкілля. Цю вістку рознесли по всій окру́зі.

  Опановуватиоволодівати. Дієслово опановувати вимагає після себе прямого додатка в знахідному відмінку: опановувати знання, опановувати нову техніку. Інколи неправильно вживають опановувати (в значенні «вивчати») з орудним відмінком: опановувати знаннями, наукою. Очевидно, причиною цієї помилки є семантична близькість слів опановувати й оволодівати, яке поєднується з орудним відмінком. Отже, опановувати кого? що?, оволодівати ким? чим? «Одначе, поки вони лаялись, Штепа вже встиг опанувати себе» (О. Гончар). «Ним став оволодівати смуток» (О. Довженко).

Оплачуватиплатити. Обидва дієслова синонімічні в значенні «вносити плату за щось», однак вони різняться керованими формами іменників, які не слід плутати. Оплачувати звичайно поєднується з безприйменниковим знахідним відмінком, а платити вживається у прийменниково-відмінковій формі за плюс знахідний відмінок. Фірма вчасно оплачує рахунки. «Біля собору цього дня знову з’явилися ті, що їм за висоту не платять» (О. Гончар). Слід казати і писати: оплачувати проїзд, але платити за проїзд.

Особаособистість. Часом цих іменників не розрізняють і пишуть неправильно: «Особа автора виявляється в доборі теми і тільки йому властивих образах», — або кажуть: «Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!» Слово особа, наголошував Борис Антоненко-Давидович, означає одну людину, індивід: «Він сам, своєю кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею» (М. Коцюбинський). Коли ж мовиться про багатьох людей, ця лексема в множині (особи) заміняє слова: чоловік, душ. На нараду прийшло чимало осіб. Буває, воно править за відповідник до російського личность: підозріла особа. Юридичний, а також  граматичний термін особа відповідає російському слову лицо, але не лице. Треба писати й казати: дієслово в формі першої особи однини; статус юридичної особи.

Особистість означає індивідуальність людини, сукупність її духовних і фізичних властивостей. Авторська особистість. Тому в першому реченні треба було написати: «Особистість автора виявляється…», а в другому сказати: «Прошу без особистих образ

Особовийособистий власний. Ще одна нечітко розрізнювана паронімічна група  прикметників. В усному мовленні часто плутають ці слова.

Особовий: 1) стосовно до особи, людини взагалі, багатьох осіб. Входить до стійких словосполучень: особова назва, особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад; 2) граматичний термін: особове дієслово, особові закінчення дієслів, особові речення, особовий займенник.

Особистий: 1) властивий певній, конкретній особі; власний, персональний: особисті речі, особисте життя, особиста власність, особиста думка, особисті уподобання, особиста відповідальність, особисті речі;  2) який здійснюється індивідуумом безпосередньо, а не через інших. Особистий запис. Хворий був під особистим наглядом. Взяти під особистий контроль.

З іменником справа поєднуються обидва прикметники, проте словосполучення мають різне значення: особова справа — сукупність документів про об’єктивні дані працівника установи, організації, підприємства, у яких відбивається його трудова діяльність. Особиста справа — це справа, яка стосується окремої особи, зумовлюється її власним бажанням і діями.  Так кажуть тоді, коли хочуть завважити, що дії або вчинки людини нікого, крім неї, не обходить. Одруження це особиста справа.

Сполучення з іменником рахунок: 1) особовий рахунок — рахунок конкретної людини у банку; картка, в якій фіксується рух грошей (надходження й видача) у бухгалтерії відповідних служб про нарахування та облік оплати за надані  комунальні послуги;  2) особисті рахунки — стосунки, що склалися між певними особами, тобто особистий уживаємо тоді, коли йдеться про людську індивідуальність, про те, що стосується долі, почуттів, переживань, власності окремої особи. Отже, особовий рахунок — у банку, відрядження беруть за власний рахунок, а зводять з кимось особисті рахунки.

Також вишні у власному соку, а не  в особистому соку, як прозвучало у рекламі по радіо. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку. Різний зміст передають вислови власний автомобіль (тобто належний певній особі) й особистий автомобіль (визначений певній особі для службового користування). Синонімічні вислови: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з’явитися особисто і з’явитися власною персоною (розмовно-знижений стиль).

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info.   Слово власний має декілька значень: 1) Належний кому-, чому-небудь за правом власності; 2) Свій, особистий. Власна постать, випадок з власної практики.  Писати власною рукою, власноручно підписатися. На власні вуха чути.  Побачити на власні очі. Не вірити власним вухам (очам)Віддати у власні руки щось.  На своїх власних  (іронічно — пішки); 3) Буквальний, справжній. Диктатура у власному розумінні слова це необмежена влада, яка спирається на силу; 4)  Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Власна вага, власні коливання тіла, власна вартістьВласне ім’я  (слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь).

Передплатапідписка. Іменники, що передають різний зміст. Передплата — це замовлення на друковане видання з попереднім внесенням плати за нього. Передплата на газети і журнали. В усному мовленні замість слова передплата часто вживають недоречне тут слово підписка, а замість передплатник — ще гірший витвір підписчик. Лексема підписка має інше значення — «письмове зобов’язання або підтвердження чогось». Наприклад: «Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство» (І. Кочерга). «Оформляйте справу до суду… Підписки про невиїзд брати не треба» (В. Кучер).

Переказуватипереводити [гроші]. Ці словосполучення виражають неоднакові поняття. Переказувати гроші — пересилати, відправляти кошти поштою, телеграфом, через банк. Наприклад: «Фабриканти, хто ще міг, гарячково переказували капітали за кордон» (Н. Рибак). Переводити гроші — марно, бездумно їх витрачати. «Це ж не писар, а злодій. Він же переводить громадські гроші ні за що ні про що. А ви мовчите!» (І. Нечуй-Левицький). У бухгалтерській практиці ще вживається термін перекинути кошти, який означає «переписувати гроші чи майно на інший рахунок». Було вирішено перекинути кошти з однієї статті прибутку на іншу.

Питаннязапитання. Питання уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. Найчастіше воно виступає у сполученні з дієсловом порушувати, рідше – ставити, висувати (в значенні «пропонувати для обговорення, вивчення»). Але заміна порушувати на піднімати (Доповідач піднімав важливі питання.) стилістично невдала. У граматичній термінології також уживається питання, а не запитання. Знак питання, а не знак запитання, питальне речення, а не запитальне.

Запитання – це звернення до кого-небудь, щоб з’ясувати щось; вимога, прохання з приводу чогось; запит.  Несподіване запитання. Кореспонденція на пошту надходить «до вимоги» її адресатом, або до запитання. Запитанням може бути і звернення, яке не потребує відповіді. То так зване риторичне запитання – прийом красномовства, художній засіб образної мови. Не можна поєднувати іменник запитання з дієсловом задавати, для цього є більш прийнятне ставити. У значенні «звернення, що потребує відповіді» не слід уживати замість запитання слово питання, бо це суперечить мовним нормам.

Піддосліднийпідслідний підслідчий. Піддослідний — який є об’єктом наукового дослідження, експерименту. Піддослідні тварини, піддослідна картопля. Підслідний (прикметник, іменник). У юриспруденції — особа, яка перебуває під слідством. Підслідного допитали. Підслідчий — призначений для тих, хто під слідством. Підслідча камера.

Підніматипорушуватирозв’язувати [проблему]. Ці дієслова за змістом не тотожні. Порушувати проблеми — означає «привернути увагу до якогось питання, справи», а розв’язувати — «вирішувати їх», тобто порушення проблеми ще не означає її розв’язання. Тому в один семантичний ряд ставити ці дієслова не можна.

У сполученні з словами питання, проблема, справа, клопотання за нормами сучасної літературної мови, коли йдеться про значення «пропонувати для обговорення, розв’язання», вживають дієслово порушувати або його контекстуальні синоніми ставити, висувати, розпочинати тощо. Однак використання лексеми піднімати замість порушувати нині сприймається як стилістичне відхилення. Отже, краще сказати: «автор порушує проблеми…» або (з іншим значенням) «автор розв’язує проблеми…»

Погрожувати, а не загрожувати [вчинити зло]. Часто не розрізняють відтінків у відтворенні українською мовою російського слова угрожать. Загрожувати — це становити небезпеку. А погрожувати — обіцяти причинити зло, неприємність. Те саме й з іменниками погроза, загроза, які російською мовою перекладаються лише одним спільним словом угрозаПогроза в сучасній літературній мові — обіцянка причинити зло, неприємність; загроза — можлива небезпека. Бойовики погрожують (а не загрожують, як можна почути з теленовин)  вчинити низку терактів. Освічена людина не скаже: «Він надіслав лист із загрозою», тільки — «з погрозою». Так само не промовить: «Цілком реальна погроза землетрусу», а «загроза землетрусу». Бо погроза — це вже землетрус дав про себе знати.

Показник покажчик. Показник — свідчення, доказ, ознака чогось; переважно у множині — наочне вираження (в цифрах, графічно) досягнень, результатів чиєїсь праці. Показник зрілості, економічні показники. Слово покажчик має різні значення: 1) позначка, яка на щось показує. Покажчик дороги. 2) довідкова книжка чи список. Алфавітний покажчик літератури. Покажчик слів. 3) контрольно-вимірювальний прилад. Покажчик температури води.

Іменники показник і покажчик семантично диференціюються цілком виразно. Однак через звукову подібність їх часто плутають, надто в усному мовленні. Кажуть: «на дорожньому стовпі стрілка показник (треба: покажчик) кілометрів»; «покажчики врожайності (треба: показники)».

  Попитпропонування, а не пропозиція. Російське багатозначне слово  предложение українською мовою має декілька відповідників, в залежності від змісту висловлюваної думки: 1) речення (граматичний і логічний термін); 2) про­позиція (те, що виноситься на обговорення; порада, вка­зівка);   3) пропонування (економічний термін, уживаний у сполученні зі словом попит). Уживання в останньому зна­ченні слова пропозиція зумовлене впливом росій­ської мови і не відповідає українським лексичним нормам.

Постачальник, а не поставщик. Постачати — давати кому щось, забезпечувати кого чимсь.  Похідні від цього слова: постачання, постачальний, постачальник, поста­чальниця, постачальницький. Слово поставщик є недолугим запо­зиченням з російської мови.

  Поширюватирозповсюджувати. Ці слова мають відмінне значення в українській мові, а плутають їх ті, хто перебуває під впливом російської мови, де слово  распространение  має два значення, які по-різному перекладаємо українською мовою. Читаємо: «Найрозповсюдженішим сатиричним жанром є фейле­тон». Це приклад сплутування сино­німічних слів поширювати й розповсюджувати.

Основним словом для понять «збільшувати сферу впливу, робити приступним, відомим для багатьох, роздавати багатьом» є поширювати. Поширеними є  абстрактніші поняття: знання, діяльність, досвід, засіб, речення,  жанр, практика. Поширювати знання, ідеї.  Тож російський вислів получить широкое распространение слід перекладати не потворною калькою  отримати широке розповсюдження, а українським від­повідником набути великого поширення. В текстах про ареали тварин доречним також буде слово  поширення, а не  розповсюдження

Слова розповсюджувати, розпов­сюджений виступають як рідше вживані варіанти стосовно до конкретних речей: розповсюджувати  книжки, квитки, листівки, запрошення.

 Презентація репрезентація. Ще не так давно в 11-томному Словникові української мови модне іншомовне слово презентація тлумачилося тільки як фінансовий термін «пред’явлення грошового документа до виплати», а презентант — як його пред’явник. Обидва іменники споріднені з латинським praesento — «передаю, вручаю», звідси й відоме іншомовне слово презент — подарунок. Згодом слово презентація розширило сполучуваність з іменниковими назвами, позначаючи разом святкову подію, урочисте відкриття, представлення чогось. Через презентацію широко інформують про певне явище, факт. Найчастіша сполучуваність: відбулася (відбудеться) презентація. Отож презентація не має зв’язку з презентувати — «дарувати», «підносити подарунки». Але виявляє його з репрезентувати — «представляти», з репрезентація — «представництво». Вони споріднені з латинським representatio — «наочне зображення». Очевидно, під впливом поширених тепер презентацій плутають дієслова і замість репрезентувати (тобто представляти) помилково використовують слово  презентувати. Тож неправильно: творчість художника презентувала тогочасне образотворче мистецтво. Нормам літературної мови відповідають вислови: газета репрезентує інтереси дебютантів, гідно репрезентувати свою країну. Частіше це дієслово потребує після себе знахідного відмінка (кого, що), але подібно до представляти (кого-що, кому-чому) вживається також із давальним відмінком.

  Припускатисядопускати. Обидва дієслова в синонімічному значенні найчастіше сполучаються з іменниками помилка, огріх, неточність, поспішність, перекручення. При слові припускатися іменники мають форму родового відмінка: припуститися помилки; припускатися поспішності (перекручень). При слові допускати закріпився знахідний відмінок: допускати неточність. З родовим відмінком це дієслово може поєднуватися лише тоді, коли є заперечення: «Ні найменшої помилки ми допустить не повинні» (О. Левада).

 Проходить —  відбувається [засідання]. Великої значеннєвої відмінности між цими словами немає. Засідання може і проходити, і відбуватися. Хіба що коли йдеться про ситуацію, то краще сказати засідання проходить спокійно. А коли йдеться про місце, то ліпше вжити засідання відбувається в одному з академічних інститутів.

  Рівнятисядорівнювати. «П’ять плюс п’ять рівняється десяти» — кажуть і пишуть, забуваючи, що дієслово рівнятися має не те значення, яке йому в цій фразі надають. Рівнятися — триматися одної лінії в ряді, шерензі («Рівнятися на правофлангового!» — військова команда), а дорівнювати — бути рівнозначним («Дія дорівнює протидії» — фізичне явище). Тож і в помилковій фразі варто було поставити дорівнює.

Роздруківкавидрук. Роздруківка поширена на більшу кількість об’єктів, а видрук називає тільки дію без кількісного позначення.

Роковиниювілей. Присвячуватиприурочувати. Ці іменники синонімічні, проте їхні значення збігаються не повністю. Перший з них виражає загальніше поняття, що вбирає в себе й поняття ювілей. Роковини — календарна дата, коли закінчується ще один рік від початку якої-небудь події, зокрема, це й день народження, іменини, а також і день смерті (хоч він тут спеціально не виділяється). У цьому ж значенні вживається й річниця.

Ювілей — від латинського jubileus — ювілейний рік. Це рік, який колись припадав раз на піввіку. Ювілеєм називали урочистості насамперед з приводу п’ятдесятиліття, століття, тисячоліття пам’ятної події. Тепер його обчислюють не обов’язково п’ятдесятиліттям, але звичайно в круглих і переважно великих числах.

У сучасній мові ювілей означає вшанування особи, яка досягла певного віку або строку своєї громадської, наукової, мистецької, викладацької чи якоїсь іншої діяльності, або урочисто відзначувана річниця важливої суспільної події, існування установи, закладу, міста. 1500-літній ювілей Києва. А тих, чий ювілей святкується, звично називають ювілярами.

Замість ювілей завжди можна сказати роковини (тільки в множині), річниця, але зворотна заміна можлива лише тоді, коли йдеться про дату, обчислювану в 50 і більше (тільки в круглих числах) літ. Не рекомендується замінювати роковини, річницю на ювілей з нагоди сумної події.

Зі згаданими лексемами часто стоять близькі одне до одного за змістом слова присвячувати і приурочувати. Через таке зближення часом плутають форми іменників, залежних від цих дієслів. Тож слід мати на увазі, що присвячувати (присвятити) керує безприйменниковим давальним відмінком іменників. Наприклад: «Відкриття музею присвячене 85-й річниці від дня народження художника». А приурочувати (приурочити) вимагає після себе родового відмінка з прийменником до: «Книжкову виставку приурочено до ювілею письменника».

  Рятівник — рятувальник. Рятівник — слово з абстрактним значенням. Той, хто приносить порятунок. Російський відповідник — спаситель.  Рятівник людства. «— Оце ваш рятівник! — сказав Рультен, показуючи на брата. Здивувалися прибулі з пароплава, що такий малий хлопець їх урятував» (М. Трублаїні).

Рятувальник — це професія. Той, хто спеціально займається рятуванням або за певних умов виявляє намір це зробити, рятує когось на воді чи під час аварії, пожежі, природної чи техногенної катастрофи тощо. Російською мовою —  спасатель. «Майстер спорту аквалангіст-рятувальник Вітя Єгорченко загинув торік у підводних скелях…» (П. Загребельний).

Однак, у довідниках наголошується: рятівник означає те саме, що й рятувальник. Мабуть, це слід узяти до уваги лише тоді, коли мовиться про людину, яка не раз врятувала когось чи щось. А якщо йдеться про професіонала, наприклад, працівника водної рятувальної станції, то його треба називати рятувальником, хоча для конкретної особи він може бути і рятівником. Отже, рятівник — не кожен, хто робив спробу врятувати, тобто виконував функції рятувальника, а тільки той, який урятував.

 З огляду на це розрізняємо й прикметники: рятівна думка, але рятувальний пояс, рятувальний круг. Саме круг, бо коло — це замкнена крива лінія, всі точки якої однаково віддалені від центру.

  Свідчити, а не давати показання. Дієслово свідчити (свідчення) наші засоби масової інформації нерідко замінюють незграбним словосполученням давати показання (копія російської форми). Цей мовний динозавр потрапив навіть у тексти офіційних документів, що дуже прикро.

  Складнийскладаний. Аби не помилятися у застосуванні цих схожих прикметників, що часто спостерігається в мовленні, слід знати таке. Складний означає: «якась річ або явище становлять певну складність». А складаний вказує на предмет, який можна складати й розкладати. Сполучається зі словами: будиночок, метр, стіл, стілець, гумовий човен, драбина, крісло, ліжко тощо. Кишеньковий ножичок може бути не тільки складаним, бо його частини рухомо поєднуються, а й складним, якщо в ньому є багато деталей, призначення яких важко відразу збагнути.

  Сполучення сполука сполучність. Сполучення: 1) дія за значенням «сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися»; 2) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. Фразеологічне сполучення, тобто стійке поєднання слів. Сполука — переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Органічні сполуки, хімічні сполуки.

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info.  По-різному ставляться мовознавці до слова сполучність. Одні вважають його сумнівним, невдалим, неприйнятним,  ненормативним. Пошук цього слова через запит на електронний словник «Словопедія. Літературне слововживання» (http://slovopedia.org.ua/) не дає пояснень щодо його значення і змісту.   Академічний словник української мови  в 11 томах (т.9) тлумачить слово сполучність  як «здатність, можливість поєднуватися» і наводить такий приклад:  «За останні два роки вивчено породи [бройлерів] на кращу сполучність щодо результатів схрещування».

Станстановище положення. У мовній практиці не завжди розрізняють ці терміни. Замість міжнародного становища можемо почути міжнародне положення, а замість матеріальний станматеріальне положення. Тим часом кожне з названих слів має свою окрему семантику, свою сполучуваність з іншими.

Стан. З багатьох його значень тут узято тільки потрібні для зіставлення. 1) Те саме, що й становище, а також фізичне самопочуття або настрій. Ця лексема нерідко поєднується з різними словами: акти громадського стану; внутрішній стан країни; воєнний (економічний, надзвичайний, винятковий, родинний, санітарний) стан; стан облоги (справ, фінансів, душевної тривоги, здоров’я, невагомості); у занедбаному (нетверезому) стані. 2) У фізиці: газоподібний (рідкий, твердий) стан; критичний стан речовини; стан плазми. 3) Соціальна група людей: духовний стан;  розшарування суспільства на стани.

Становище. Обставини, умови, в яких хтось, щось перебуває, діє: внутрішнє (критичне, скрутне, смішне) становище; виправити становище; опинитися в становищі безробітного. А також місце, роль у суспільстві, професійному середовищі, родині: нелегальне (сімейне) становище; зловживання своїм службовим становищем.

Положення  означає розташування, розміщення (географічне положення, положення тіла, вертикальне чи горизонтальне положення); зведення правил, законів (положення про вибори, теоретичні положення). У значенні «становище» невживане.

Отже, з двох висловів «безвихідне становище» і «безвихідне положення»  правильним буде — безвихідне становище або безвихідь.

Становитискладати. Дієслово становити має багато значень, зокрема вживається в літературній мові в розумінні «бути складовою частиною чогось; являти собою щось», а також в значенні «давати в сукупності». «Що ж до простого народу, то він становить окремий світ» (І. Франко). Мистецтво і театр становили зміст життя актора. «Добова потреба організму в мікроелементі  заліза становить для чоловіків близько 5 міліграмів, для жінок — 10» (з наукового журналу).

Слово складати доречним буде у конструкціях складати доповідь (рівняння, уявлення). У цьому ж значенні іноді неправильно використовують слово складати, орієнтуючись на неправильний переклад російського слова составлять. Економічний ефект ста­новить …, а не складає …. Вислів «це не складає винятку» (ще гірше виключення) також не відповідає лексико-семантичним нормам української мови.

В усному мовленні, в художніх творах часом уживають словосполучення становити собою. Але воно тепер не сприймається як правомірне. Треба: являти собою, становити, бути.

  Степіньступінь. В українській мові степінь використовується тільки як математичний термін. Степінь числа. Піднести до степеня. А от ступінь має багато значень: 1) Порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь. Ступінь очищення. 2) Посада, звання, ранг, категорія, вища кваліфікація.  Диплом другого ступеня. Учений ступінь доктора філологічних наук. 3) Горизонтальний виступ сходів, на який ступають, піднімаючись угору чи спускаючись униз; сходина. 4) Взагалі рух ногою вперед, убік або назад. 5) Переносно: етап, стадія розвитку чогось; фаза, щабель. 6) Складова частина ракети, яка після згоряння в ній палива відокремлюється в польоті. 7) Будь-який звук музичного звукоряду, гами, ладу.

  Суперечність, а не протиріччя. До гірких плодів «інтернаціоналізму» на мовному рівні належить те, що чимало людей зі слів супе­речність і протиріччя віддають перевагу другому, хоч воно не дуже природне для нашої мови, оскільки не має похідних. Тим часом суперечність належить до поважного словотворчого гнізда: суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечливо. Тож не потрібно творити сум­нівних неологізмів на зразок: протирічити, протиречити, протирічивий, яких не знайти в жодному українському словнику.

Суспільствогромадатовариствосвіт. Російське слово общество має три українських відповідники: 1) суспільство — економічний лад і відповідна надбудова. Феодальне суспільство; 2) громада — об’єднання людей за спільністю становища, інтересів. Українська громада; 3) товариство — середовище, компанія, об’єднання. Спортивне (споживче) товариство. Російські словосполучення: высшее общество, изысканное общество українською мовою: вищий світ, добірне товариство.

Люди, які не знають добре української, вживають у нашій мові слова суспільний, і громадський (російською мовою — общественный) як синоніми, а звідси — помилки, недоречності. Тож треба пам’ятати, що суспільний утворено від іменника суспільствоСуспільний лад, суспільні відносини, суспільне буття, суспільна свідомість, суспільні науки. А громадський — від громада. Він має значення «не державний, не службовий, добровільний, такий, що стосується всього населення або якогось колективу». Громадські організації, громадський порядок, громадські доручення, громадське харчування. Неправильно кажуть суспільний діяч, треба громадський діяч.

Деякі слова  (думка, обов’язок, діяльність) можуть сполучатися з обома прикметниками (суспільний і громадський), але значення таких висловів різне; воно зумовлене контекстом. Скажімо, суспільна думка — це політичні ідеї того чи того суспільства в певний період його історії. А громадська думка — погляд колективу, населення країни або більшого загалу (континенту, планети) на якесь питання.

Схвалювати  ухвалюватиСхвалити — позитивно оцінити що-небудь (російське  слово одобрить), а ухвалити означає «постановити».

Туркитюрки. Розрізняються значенням. Турки — народ, що становить основне населення Туреччини. Похідне: турецькийТюрки — велика група споріднених за мовою народів, до яких належать татари, узбеки, азербайджанці, казахи, киргизи, башкири, туркмени, якути, каракалпаки, а також й турки. Похідне тюркський.

  Увімкнути (ввімкнути) — включити. Щодо електричного струму, радіо, телефонної мережі вживанішим є увімкнути (ввімкнути). Увімкнути світло (рубильник, вентилятор). Слово включити частіше пов’язують з уведенням в дію двигуна, іншого механізму, машини. Включити мотор. Включити третю швидкість. Тільки включити вживається у значенні «уводити до складу, приєднувати до кого-, чого-небудь». Включити до списків, включити до складу команди.

Неправильні вислови: включити електрику, виключити струм. Слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від цих дієслів походять й українські технічні терміни: умикач (по-російському — включатель) і вимикач (російське — выключатель). Також помилково: включити до порядку денного питання … . Треба: «поставити (або внести) до порядку денного». У роботу включили всі існуючі агрегати».  Потрібно: Пустили всі наявні агрегати.

  У даний час нині. Дуже часто натрапляємо на вислови: в даний час, у даній справі, в даній роботі  тощо. Такі канцеляризми збіднюють, знебарвлюють мову, позбавляють її милозвучності. Перш ніж уживати слово, треба брати до уваги, яке значення в ньому закладено.  Даний — це дієприкметник, утворений від дієслова дати. Виникає запитання: хто той час дав? Хто дав ту роботу (доручення, завдання)? У названих зворотах, якщо хоч трохи подумати, лексема даний не має сенсу. Чому не сказати без бюрократичних викрутасів нині, тепер (замість у даний час), у цій справі, у цьому творі? Можна дібрати й інші повноцінні вислови. Слова дані, дано використовують доречно математики (дано: х=50, дані комп’ютера). У діловому мовленні відчутна тенденція замінювати словосполучення дані про автора на відомості про автора.

Українікаукраїністика. Україніка — сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культури нашої країни (крім наук). Відділ україніки в бібліотеці, збирати україніку. А україністика — це українська філологія, мовознавство та літературознавство. Питання україністики, центри україністики, працювати в галузі україністики.

Українською мовою чи по-українськи? Є навіть три варіанти. Найпоширеніший — українською мовою. Рідше вживаний — по-українському, ще рідше — по-українськи.

У рамках чи у межах. Ці прийменникові словосполучення синонімічні й майже завжди взаємозамінні. У рамках (у межах) пристойності, роботи, встановленої програми, угоди, дозволеного. Але якщо йдеться про місцевість, географічні поняття, треба використовувати зворот у межах: у межах країни, у межах області, району, міста, села. Такі вислови типові для офіційно-ділового стилю.

 Урядовець, а не посадова особа. Радянська бюрократія відгороджувалася від народу своєю окремою канцелярською мовою. Вона не приймала на роботу двірника, а зараховувала людину в штат у якості двірника. Так виникло й словосполучення должностное лицо замість колишнього чиновник. Йдучи за таким зразком, в УРСР швидко спекли вислів посадова особа, тоді як маємо чудову лексему урядовець. Посадова особа — мертве утворення, що використовується лише в офіційних паперах. А іменник урядовець набуває чимраз більшого поширення в різних мовних стилях.

У тому числі чи зокрема. Повсюдно чуємо в тому числі, хоч цей канцелярський вислів, запозичений з мови північного сусіда, успішно замінюється словом зокрема або його дуже рідко вживаним відповідником зосібна.

  Ученьшколяр. Досить часто ці слова використовують як рівнозначні та взаємозамінні. Але все-таки певна відмінність у їхньому вживанні є.

Слово учень має два значення: 1) той, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі; хто набуває якогось фаху, ремесла. Учні старших класів, учень слюсаря, учень морської школи. 2). Послідовник чиїхось поглядів, учення.

Слово школяр також має два значення: 1). учень загальноосвітньої школи. Школярі поспішали на уроки. 2). Переносно: доросла людина, котра своєю поведінкою нагадує дитину.

Фірмовий, а не фірмений. Російські прикметники з суфіксом -енн у багатьох випадках слід перекладати українськими утвореннями з -ов: казарменный, фирменный казармовий, фірмовий.

 Чоловіклюдина. Наша мова щодо цього виявилася оригінальною серед усіх слов’янських. Бо у всіх слов’ян маємо: російське «человек — люди»; білоруське «чалавек —  людзі»; польське «człowiek — ludzie»; чеське «člověk — lidé» тощо. А в нас від множини  люди шляхом зворотного словотвору, тобто не від однини множина, а від множини однина, виник іменник людина, що виступає найчастіше в значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці». Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: «Людина — це звучить гордо». У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба.

Слово чоловік звузилося в значенні і стало позначати лише представника половини людства. Чоловік тепер означає «протилежне до слова жінка, а також член подружжя. Приклади: «За столом сидів смаглявий, довговидий та сухорлявий чоловік» (І. Нечуй-Левицький); «Чоловік її давно помер, старшого сина в Туреччині вбито» (М. Вовчок). Кажемо:  чоловіча стать,  чоловіча рима (в літературознавстві), чоловічий рід (у граматиці).

Іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. «Він людина допитлива» — «Він чоловік допитливий». Якщо йдеться  про жінку, то у такому разі кажемо тільки людина. Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою» (Г. Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова — про чоловіка чи жінку.

Іменник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: «Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась» (Г. Квітка-Основ’яненко).

Отже, в більш «точних» стилях — науковому та публіцистичному — останнім часом проглядається тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина (подається в словниках з позначкою «розмовне, рідковживане») передає значення «особа чоловічої статі». У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.

   Чоловіклюдейосіб [про кількість]. В українській мові нормативними є звороти два чоловіки і два чоловіка, які передають різне значення. Коли йдеться про представників чоловічої статі, то при числівниках два, три, чотири використовують форму називного — чоловіки, а коли про осіб обох статей, форму родового відмінка — чоловіка.

Якщо змінити звичайний порядок слів, тобто поставити кількісний числівник після іменника  і замість шість (двадцять, тридцять) чоловік (а не людей) сказати чи написати чоловік шість (двадцять, тридцять), то вислів виражатиме кількісну неточність або приблизність твердження.

Збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, п’ятнадцятеро та ін. поєднуються лише з іменником люди (можуть виступати і без нього, але при цьому його мають на увазі). Наприклад: «До крамниці зайшло четверо людей» («До крамниці зайшло четверо»). Зі словом люди сполучаються також дробові числівники, коли мовиться про гурт, колектив. «Третина людей у вихідні виїхала за місто» (або «Третина у вихідні виїхала за місто»).

Ніяк не можемо позбутися російського трафарету в означенні кількості будь-якого колективу, заходу. Називаємо: стільки-то чоловік. Чому ж не користуємося милозвучним й адекватним словом осіб? Констатуємо, що прибуток господарства склав стільки-то мільйонів гривень або частка еродованих земель у районі складає 20 відсотків. Та не складає, а становить, дорівнює. Складати можна сіно в копиці чи гроші на купівлю меблів.

Звертання, вітання, прощання

 ВиВаш. З великої літери слово «Ви» пишеться як форма ввічливості тільки в звертанні до однієї особи в листах — приватних і офіційних. При звертанні до багатьох осіб, а також у листах-анкетах і в літературі різних жанрів, у інтерв’ю слово «ви» пишеться з малої літери. «Якби ви, дядьку, якої байки нагадали» (Леся Українка), «Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином» (Ю. Яновський). Ваш, Ваша, Ваші наприкінці листа пишуться з великої літери. «Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського» (М. Коцюбинський).

 Голова чи глава [уряду]. Стилістичні труднощі у виборі одного з цих слів виникають при вживанні їх у переносному значенні. Слово голова використовують на позначення виборного керівника засідання, зборів; виборного або призначеного керівника колегіальної установи: голова зборів (виборчої дільниці, екзаменаційної комісії). Слово глава здебільшого застосовують тоді, коли йдеться не про офіційну керівну посаду, на яку обирають чи призначають, і не про особу, що це місце посідає, а про того, хто стоїть на чолі якогось угруповання, громадського руху тощо: глава делегації, глава парламентської опозиції, а також — глава сім’ї. Але термін глава може бути вжите й щодо офіційної особи, коли її пост чи посаду не називають повністю, наприклад: глава уряду, глава держави, але Голова Верховної Ради (офіційна назва керівної посади).

   Пан добродій товариш. Після запровадження в Україні більшовизму всі прийняті в Україні форми звертання було скасовано й замінено словом товариш. Звісно, що про походження нашого давнього-предавнього і прекрасного слова товариш, яке спаплюжили більшовики, офіційна пропаганда навіть не згадувала. В українській мові є слова товариш і товар, на перший погляд начебто не пов’язані між собою. А як було насправді? Блукали безкраїми просторами Київської Русі торгівці, купували, продавали, носили і возили із собою всілякий товар. Але самому вирушати в дорогу було небезпечно, ось і брали із собою людину, яка допомагала збувати товар. Себто «спільника по товару», або товариша. Потім це слово набуло значення друг, приятель узагалі, а не тільки в торгівлі, в мандрах. Отже, товариш — це людина, яка пов’язана з кимось почуттям дружби, щирий приятель; однодумець, спільник… Усі похідні від нього мають саме цю семантичну основу: товаришка, товаришувати, товаришування, товариство.

Леся Українка до своїх близьких подруг зверталася: «Дорога товаришко!» (до Ольги Кобилянської), «Товаришці на спомин» (вірш-звертання до Антоніни Макарової).  У запорозьких козаків у пошані було звертання пане товаришу!, панове товариство! Тож будь-кого товаришем не назвеш. Фальшивість слова товариш у звертанні до першої-ліпшої людини — це все одно, що кожну жінку називати високим ім’ям кохана.

У радянські часи дикі метаморфози відбувалися й з іншими словами. Громадянин означав того, кого позбавляли громадянських прав або ж щоб дистанціюватися від цієї людини. Лексемою добродій краще було не послуговуватися, бо тоді людину сприймали як причетну до колишньої Директорії. Слово мадам стало взагалі лайливим. Ним обзивали, коли хотіли натякнути на сумнівні морально-етичні якості особи.

Натомість витворився безглуздий стиль. До незнайомих зверталися «ніяк», тобто ставили запитання, висловлювали міркування начебто безадресно, у простір з надією, що хтось прийме це «на себе» і відповість чи втягнеться в розмову. Звичними ставали звертання: «Эй, девушка в светлой кофточке!», «Эй, мужчина в темной шляпе!». Ще й досі можна почути такі «ляпи» у їх псевдоукраїнських варіантах: «Мужчино!», «Женщино!», «Дєвушко!».

Сьогодні багато хто в Україні вже не хоче користуватися словом товариш, яке зганьбили більшовики (втім, воно чомусь зберігає своє термінологічне значення у військовій сфері), але й до звертань пане, пані, панно, панове люди ще не призвичаїлися.

Слова пан, пані має два значення: 1) історично як представник панівного класу. Пани;  2) форма звертання з притаманним стримано-емоційним і водночас найповнішим виявленням поваги. Панове.  Воно вживається в сімох мовах — українській, білоруській, польській, чеській, словацькій, верхньолужицькій, нижньолужицькій. Пан (пані) вживають перед прізвищем, ім’ям, назвою посади, перед службовим чи науковим званням людини, до якої звертаються при спілкуванні: пане Петренку!, пані Катерино!, пане майстре!, пане інженере (професоре, лікарю)!, пані вчителько! панно Лесю! А слова добродію (добродійко)! застосовуємо при звертанні без імені та прізвища. Дякую Вам, добродію, за тепле слово. Ці звертання вживані як самі, так і з означенням шановний, вельмишановний, поважний, високоповажний, ласкавий. До колективу людей, до аудиторії слухачів варто звертатися: панове, шановні пані й панове, шановне товариство, вельмишановне зібрання.

Деякі люди, які ще є у полоні радянських ідеалів, виступають проти слова пан як форми звертання. І облудно посилаються при цьому на Тараса Шевченка, який «не любив панів», та на наявність у нашій мові слів на кшталт панщина, запаніти тощо. Але ж Великий Кобзар уживав пан та похідні від нього і в другому значенні — як форму ввічливого звертання. Кілька прикладів за «Словником мови Шевченка»: Спасибі вам, панове-молодці, Преславнії запо­рожці, За честь, за славу, за повагу; Нехай вам, панове товариство, Бог допомагає; Панно, пташко моя! Панно, доле моя! Не соромся, дай рученьку, Ходім погуляймо; Цілую твою стару пані, твоїх молодих діточок; Вельми і вельми шановная і любая моя пані Мар’є Василівно!

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info. Під час допитів слідчі суворо стежили, щоб заарештовані не сміли звертатися  до них зі словом «товариш». У безлічі радянських фільмів показано епізоди таких допитів, коли служителі репресивної Феміди з обуренням бундючно обривали такі намагання: «Какой я тебе товарищ? Тамбовский волк — тебе товарищ!». Можна й згадати слова начальника МУРу Жеглова  з фільму «Місце зустрічі змінити не можна»: «Граждане бандиты!». Якщо «гражданин» — це людина з обмеженими правами, що перебуває у тюрмі або у слідчому ізоляторі, то як же бути з пафосним висловом «Гражданин Страны Советов». Чи це не прозорий натяк на те, що СРСР —  велика зона і тюрма?  

 Міжнародний етикет у звертаннях до посадових і титулованих осіб:

монархів (королів) та їхніх дружин: «Ваша величносте!». Про них кажуть — Його (її) величність;

князів монаршого дому (принців, принцес): «Ваша високосте!». Про них кажуть — Його (її) високість;

князів, кровно не пов’язаних із монаршою родиною, до можновладних осіб, а також до глав урядів і держав: «Світлий пане, Ваша світлосте!». Про них кажуть — Його світлість;

керівників федеральних, центральних органів державної влади, послів: Достойний, високодостойний пане! Ваша достойносте (високодостойносте)! До речі, достойний (високодостойний) пане вживається до високоповажних осіб узагалі. Широку адресацію шанобливого звертання мають прикметники високоповажний, поважний, вельмидостойний, вельмишановний, вельмиповажний, високошановний (пане);

представників аристократичного роду (традиційно): Вельможний пане! Хоча цей вислів може стосуватися й широкого кола осіб.

  Висловлювання вдячності. За народною мораллю, невдячність — то невихованість, черствість. Ці риси завжди осуджують. Існує навіть сталий зворот «чорна невдячність», який означає «зло замість вдячності за зроблене добро». Вважається, що дякування — одна з тих дій у житті людини, котру можна виконати лише за допомогою мови, спеціально витворених для цього висловів. Найуживанішими формами подяки є дякую та спасибі, які часто мають при собі слова, що посилюють вираження вдячності: щиро, сердечно, красно і т. ін.

Вислів спасибі більше поширений у Східній Україні. Первісне значення «спаси біг» стерлося у свідомості тих, хто розмовляє, про що і свідчить редуктивно-зрощена форма.

Народним етикетом передбачено відповіді на подяку. Їхній вибір залежить від того, за що дякуємо: коли за їстівне, тоді — на здоров’я або їжте на здоров’я, коли за якусь річ із одягу — носи (зноси), носіть (зносіть) здоровий (, ). Вельми поширені відповіді на подяку прошу та будь ласка.

В офіційних ситуаціях слова подяки можуть уживатися із дієсловом дозвольте: дозвольте подякувати вам за… «Прийміть мою найсердечнішу подяку за Ваше щире співчуття» (М. Коцюбинський), «Щира дяка Вам від нас обох за надіслані книжки» (Леся Українка).

Бувають і прикрі випадки. Скажімо, людина зробила якусь вагому справу, наприклад, подарувала музею цінні речі чи надала школі суттєву доброчинну допомогу, і почула у відповідь «дякую». І тоді на те «дякую», ніби перекреслюючи все це, механічно відповідає: «Нема за що». То є за що дякувати чи подарунок того не вартий?

І ще. Українське спасибі великим не буває — це калька з російського большое спасибо.

 Форми вітання і прощання. Наша мова належить до тих, які в українській, як і у білоруській, чеській, німецькій, російській мовах у формулах вітання є слова і ранок, і день, і вечір. В окремих мовах у вітаннях обходяться без ранку. Поляки одразу кажуть «добрий день» і «добрий вечір». Так само і греки.

В українській літературній мові усталилися такі форми вітання: Доброго ранку!, Добрий день! (Добридень!), Добрий вечір! (Добривечір!). У відповідь українці кажуть «Доброго здоров’я!» або відповідають так само — «Доброго ранку!», «Добрий день!», «Добрий вечір!».

Ознакою невихованості є на привітання добрий день чи добрий вечір відповідати: добрий, без день чи вечір.

Висловлювання  побажання доброго сну, приємного нічного відпочинку: На добраніч! Добраніч!

Тим не менш досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми ві­тання та прощання: «Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»

Прощаючись, кажуть „На все добре!”, „Ходіть здорові!”, „Бувайте здорові!”, „До побачення!”, „Хай щастить!”. Є також неформальні вітання „Привіт!”, „Вітаю!”.

 Будьте здоровібувайте здорові. Будь здоров (здорова), будьте здорові — ввічливе побажання при прощанні. Бувай здоров (здорова) — це також усталена форма прощання з окремою людиною, відповідно бувайте здорові — прощання з кількома особами або з однією, коли звертаються до неї на «Ви». «Засвистали партизани вночі по діброві, Виряджали їх дівчата: — Бувайте здорові!» (А. Малишко).

Хоча словосполучення будьте здорові та бувайте здорові можна розглядати як тотожні за значенням, але між ними все-таки є певна відмінність. Зворот будьте здорові являє собою сталу формулу; вилучення одного з її компонентів руйнує вислів. А в формулах бувай здоров (здоровий, здорова), бувайте здорові, якщо відкинути друге слово, перше може виступати самостійно (бувай, бувайте) з тим самим значенням, що й усе сполучення.

Вислів бувайте здорові та його скорочений варіант уживаються лише при прощанні, а будь (будьте) здоровий, здорова (здорові) — та у інших ситуаціях, зокрема як форма привітання (тільки в останньому випадку узвичаєний інакший порядок слів: здоров був, здорова була, здоровенькі були).

 Примітка від редактора сайту www.rmc-ltl.info. Загальноприйнятими і зафіксованими у катехизмі  є форми християнського вітання: «Слава Ісусу Христу!» Коротка форма відповіді: «Слава на віки!» Оптимальним священики називають повніший вираз «Слава навіки Богу!». Інколи така відповідь може доповнюватись «Слава навіки Богу святому!». У розмовній мові трапляється також звертання «Слава Йсу!», але це пов’язано лише з мовними особливостями регіону.

Від Святого Вечора (6 січня)  і до Стрітення (15 лютого) кажемо: «Христос рождається!» — «Славімо Його!» Під час Різдвяних свят можна почути кілька версій привітання: Христос рождається (рождає ся; родився; народився). Загалом, ці регіональні чи місцеві відмінності є синонімічними формами. Форма «народився»  — дієслово доконаної форми — вживається як констатація факту історичного народження Христа, що тільки частково відповідає християнському віровченню. «Рождається» — це більш богословське поняття, яке означає, що це народження триває у часі, і вказує, що Христос  має постійно оновлюватись в  серцях людей, наштовхуючи їх на думку про необхідність зростати духовно.

Від Стрітення і до Великодня знову вітаються «Слава Ісусу Христу!» — „Слава на віки!”

Від Великодня і до середи перед Вознесінням включно (Вознесіння завжди припадає на четвер) святкове привітання змінюється на «Христос воскрес!»«Воістину воскрес!»  Зрідка, ще вживається церковнослов’янська форма «Христос воскрєсє!».

На Вознесіння вірні Церкви знов повертаються до «Слава Ісусу Христу!» — «Слава на віки!»

Здійснюючи оливопомазання, священник говорить: «Христос посеред нас!», відповіддю на нього «І є і буде». Воно не має жодної прив’язки до календаря і може вживатись протягом всього року. Перед освяченням житла священник промовляє: «Мир дому цьому!», мешканці відповідають: «І тим, що живуть у ньому!».  У латинській традиції характерним також є привітання «Мир тобі».

За галицькою традицією існує особливої форми вітання «Христос хрещається!» з відповіддю на це: «У ріці Йордані» тільки на Водохрещення (19 січня), то це є побожним звичаєм в окремих місцевостях Галичини. Якось нелогічною і штучною виглядає така зміна вітання лише на один день, оскільки вже наступного дня (20 січня і  до Стрітення) потрібно повертатися до попередньої форми: «Христос рождається!». До речі, вітання «Христос хрещається!»  з вищенаведеною відповіддю не згадується ані у катехизмі, ані у молитовниках, мабуть тому, що вона порушує послідовність і календарну циклічність християнських вітань.

Грубим порушенням лексичної норми є поздоровлення «Вітаю Вас з наступившим Новим роком». Можна було сказати «з настанням Нового року».

А взагалі вітають з якоюсь подією, яка є результатом фізичних чи розумових зусиль людини: з успішним закінченням навчального за­кладу, з відкриттям у якійсь галузі, з встановленням рекор­ду. Що ж до Нового року (який настає незалежно від волі чи зусиль людей), то в українській мові доречні вислови: бажаю (зичу) щасливого Нового року, щастя Вам у Новому році, хай щастить Вам у Новому році  і таке інше.

 Слова протокольною мовою. З великої літери пишемо: 1) назви найвищих посад і почесних звань, президентів, послів держав, президентів академій. Президент України, Голова Верховної ради України, Прем’єр-міністр України, Герой України, Голова Верховного суду, Президент Франції, Посол Латвійської республіки, Президент Національної академії наук України; 2) тільки перше слово у кількаслівних назвах міністерств, відомств, установ, організацій, навчальних закладів. Міністерство освіти і науки, Служба безпеки України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Товариство охорони пам’яток історії та культури, Київський будинок мод;  3) усі слова, крім службових, у назвах країн та міжнародних організацій. Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Королівство Бельгія, Держава Бахрейн, Князівство Монако; 4) займенник пошанної множини Ви,  спираючись на традиції епістолярної спадщини і художньої літератури. «Привіт, уклін низький Вам, пані» (з вірша О. Олеся, присвяченого Ользі Кобилянській). Займенник Ваш у листах, а також у листах-відповідях, навіть якщо відповідь на одержаного листа спрямована двом адресатам.  З малої літери пишемо назви нижчих посад, звань, наукових ступенів: віце-прем’єр-міністр, міністр, голова обласної державної адміністрації, дійсний член (академік) або член-кореспондент Національної академії наук України, ректор, декан, директор підприємства або науково-дослідного інституту, доктор наук або кандидат наук