1. е4 е5 2. Кf3 Кс6 (крім 3. Сс4)

     Шотландська партія. Огляд основних варіантів 

      Шотландська партія (1. е4 е5  2. Кf3 Кс6  3. d4 ed  4. K:d4 – діаграма № 1) як дебют має належну позиційну основу та з успіхом застосовується провідними шахістами світу вже майже два століття.

      Після розміну на полі d4 важливого центрального пішака чорних е5, який перешкоджає боротьбі за центр, білі дістають перевагу у просторі, відкривають діагоналі  для слонів і зручно розташовують свої фігури. Отож, втрата темпу (два ходи конем) цілком компенсується відчутними позиційними вигодами: перевагою у просторі та домінуванням у центрі. Після 4. с3 або 4. Сс4 виникає шотландський гамбіт, що розглядатиметься у наступній публікації.

      А. Пасивні варіанти:

      А1. 4… К:d4  5. Ф:d4 Фf6  – діаграма № 2. Чорні прагнуть розмінів і прощення позиції. Можливе продовження: 6. e5 Фb6  7. Ф:b6 ab  8. Кc3 Сb4  9. Сd2 f6  10. Кd5 С:d2+ 11. Kр:d2 Kрd8 12. ef К:f6 13. К:f6 gf 14. a3. У білих краща пішакова структура.

       Шотл-01  Шотл-02  Шотл-03  Шотл-04  Шотл-05

     А2. 4…Кge7 діаграма № 3. Підготовка ходів 5…К:d4 і 6…Кс6. Наприклад: 5. Кc3 К:d4  6. Ф:d4 Кc6  7. Фd2 Сb4  8. a3 Сa5  9. b4 Сb6  10. Кd5 O-O  11. Сb2 Тe8  12. O-O-O d6  13. Фf4, а потім Сс4 та h4, з ініціативою у білих.

     А3. 4…d5. Хід Кереса (діаграма № 4). Можливий розвиток подій: 5. Сb5 de   6. Кc3 Сd7   7. O-O f5   8. С:c6 bc   9. f3 c5   10. Кb3 Сd6  11. fe Фh4  12. g3 С:g3  13. Фe2 Сd6  14. e5 Сe7  15. Кd5. З очевидною перевагою у білих.

     А4. 4…g6 (цілком логічний хід – діаграма № 5).  Подальша гра: 5. К:c6 bc  6. Сc4 Сg7  7. O-O Кe7  8. Кc3 d6  9. Сe3 O-O  10. Сd4 c5  11. С:g7 Kр:g7  12. f4 Сe6  13. Сd3 f5  14. Фd2 Фd7  15. Тae1 Тab8  16. b3. Білі зберігають незначну, але стабільну перевагу.

     А5. 4…d6. Надійно, але пасивно (діаграма № 6). Далі можливо: 5. К:c6 bc  6. Сd3 Кf6  7. O-O Сe7  8. c4 O-O  9. Кc3 Тe8  10. Фa4 Сb7  11. c5 dc  12. Тd1 Фc8  13. h3. Білі мають достатню компенсацію за пішака. Чорним трудно налагодити координацію своїх фігур.

      Б. 4… Фh4агресивне продовження (діаграма № 7).  Чорні хочуть скористатися затримкою у розвитку фігур білих. 5. Кс3 (значно слабше 5. Фd3 Кf6  6. Кd2 Кg4  7. g3 Фf6  8. К4f3 Кce5  9. Фc3 Сb4  10. Ф:b4 К:f3+ і чорні виграють. Слабо й 5. Се2, тому що після 5…Сc5  6. Сe3 С:d4  7. С:d4 Ф:e4  8. С:g7 Ф:g2  9. С:h8 Ф:h1+  10. Сf1 d6 – з перевагою у чорних).

         Шотл-06  Шотл-07  Шотл-08  Шотл-09  Шотл-10

      5….Сb4 (діаграма № 8). Якщо 5…Кf6, то  6. Кf5 Фh5  7. Сe2 Фg6  8. Кh4 – у білих виграна позиція, а на 5… Сc5  буде 6. Сe3 Кge7  7. Кf3 Фh5  8. g4 – чорні втрачають фігуру). Партія  ВесковіРодрігес,  (2005) продовжувалася так: 6. Се2 Ф:e4  7. Кb5 С:c3+  8. bc Kрd8  9. O-O Кf6  10. Сe3 Тe8  11. Тe1 d6  12. Тb1 Сd7 1 3. c4 Кe5  14. c5 Сc6  15. Сf1 Фg6  16. Кd4 Сd5  17. Сf4 Кfd7  18. Сg3 dc  19. Кb5 Сe4  20. Фd2.  Чорний король застряг у центрі. Білі мають сильну ініціативу, що переважає нестачу (ймовірно, тимчасову) двох пішаків.

     Гостра фігурна гра у цьому варіанті, як зрештою і загалом у шотландській партії, потребує належної уваги до різних тонкощів у тактиці, коли не можна вести поєдинок, виходячи з так званих загальних міркувань. Приклад: 1. e4 e5  2. Кf3 Кc6  3. d4 ed  4. К:d4 Фh4  5. Фd3 Кf6  6. Кd2 Кg4  7. g3 Фf6  8. К4f3 Кce5 9. Фc3 Сb4  10. Ф:b4 К:f3+  11. К:f3 Ф:f3  12. Тg1 Ф:f2+. Виграш у чорних.

     В. 5…Сс5 (діаграма № 9). Найбільш вживане, основне продовження: 5. K:c6 Фf6 6. Фf3 (діаграма № 10). Далі у чорних вибір між  6….dc та 6…bc.

     В1. 6….dc. Далі може бути: 7. Сc4 Ф:f3  8. gf Сe6  9. С:e6 fe  10. h4 Кf6  11. h5 O-O  12. Сe3 Сd6  13. Кd2 Кd7  14. Kрe2 Тf6  15. Тag1. У білих трохи краще, вони здійснюють тиск на королівському фланзі.

     В2. 6…bc. Можлива подальша гра: 7. Кd2 d6 8. Кb3 Сb6 9. a4 a5 10. Сd2 Ф:f3 11. gf Кe7 12. Тg1 Кg6 13. Сe3 С:e3 14. fe Кe5 15. Сe2 g6 16. f4 Кd7 17. Кd4. Незначна перевага білих.

     У партії Раджабов – Топалов (Вейк-ан-зее, 2008) чорні  розміняли ферзів: 7. Кd2 Ф:f3 8. gf d5 9. Тg1 g6 10. Кb3 Сd6 11. h4 de 12. fe Кf6 13. f3 O-O 14. Сe3 a5 15. O-O-O Тe8 16. Сg5 Кh5 17. a4 Kрg7 18. Сd2 Сf4 19. Сd3 f6 20. Кd4 c5 21. Кf5+ Kрf8 22. Сb5 С:f5 23. С:e8 С:e4 24. Сb5 Сf5 25. Тge1 Сg3 26. Сh6+ Кg7 27. Тh1 Сe6 28. Сd7 Kрe7 29. Сc6 Тg8 30. Сe3 Сd6 31. Тhe1 Тb8 32. Сd2 Сe5 33. Сc3 Тb6 34. С:e5 Т:c6 35. Сc3 Кf5 36. h5 gh 37. С:a5 h4 38. b3 h3 39. Тd2 Кh4 40. Тf1 h5 41. c4 Кg2 42. Тe2. ½ : ½.

     Г. 4… Кf6 (діаграма № 11). Динамічне, активне продовження. Чорні атакують пішака е4 і мають намір провести d7-d5. 5. К:с6 bc

     Г1. 6. Cd3 (діаграма № 12) 6…d5 (тільки так можна боротися за досягнення повноправної гри). Далі можливо: 7. e5 Ng4 8. O-O Bc5 9. Bf4 g5 10. Bd2 Nxe5 11. Re1 Bd6 12. Qh5 h6 13. h3. У білих належна компенсація за пішака. Вони можуть зайняти слоном діагональ а1-h8 і зробити рейд ферзевим конем: b1-d2-f1-g3 на поля f5 або h5 Інший план білих пов’язаний з ходами с4 і Кс3.

Шотл-11  Шотл-12  Шотл-13  Шотл-14  Шотл-15

      Г2. 4…Kf6 5. К:с6 bc 6. e5 (діаграма № 13). Найбільш принципове і популярне продовження. Білі захоплюють простір для зручного розміщення своїх фігур. 6….Фе7 (слабше 6 …Кe4  7. Кd2 Кc5  8. Сe2 Сe7  9. O-O O-O  10. Кb3 К:b3  11. ab d5  12. ed С:d6 13. Тa4.  7. Фе2 Кd5. У білих краща позиція).

     Основний варіант: 7. Фе2 Кd5 (діаграма № 14) 8. c4 Сa6  9. b3. У чорних вибір: а) 9… g5;  б) 9…Фh4; в) 9…g6.

     а)  9… g5  10. g3 Сg7  11. Сb2 O-O-O  12. Кd2 Кb4  13. Кf3 Тhe8  14. Сh3 c5  15. Сg4. У білих незначна перевага.

     б) 9… Фh4  10. a3 Сc5  11. g3 С:f2+  12. Ф:f2 Фe4+  13. Kрd1 Ф:h1  14. Кd2 Кc3+  15. Kрc2 Кe4  16. К:e4 Ф:e4+  17. Сd3 Фg4  18. Сf5 Фh5  19. h4 f6  20. ef gf  21. Сb2 O-O  22. g4 Фf7  23. Тg1 Тab8  24. Фf4 Тfe8  25. Сd3 d5  26. С:f6 Тe4  27. С:e4 de  28. Тf1. Білі мають перевагу (БранденбургДренчев, 2007).

     в) 9…g6 (діаграма № 15). 10. f4 Сg7 11. Фf2 Кf6 12. Сe2 Кe4 13. Фe3 f5 14. Сa3.  Білі утримують ініціативу.

      Перебіг партії Каспаров Бакро, (Сараєво, 2000), у якій чорні зіграли  10…Фb4+ (замість 10…Сg7): 11. Сd2 Фb6 12. Фe4 f5 13. Фf3 Фd4 14. Кc3 К:c3 15. С:c3 Сb4 16. Тc1 С:c3+ 17. Т:c3 OOO 18. c5 Сb7 19. Фe3 Ф:e3+ 20. Т:e3 d6 21. Сc4 Kрd7 22. h4 d5 23. Сd3 h5 24. Тg3 Тh6 25. b4 Kрe6 26 Kрd2 Тa8 27. Тb1 a6 28. Тb3 Kрf7 29. Тa3 Тhh8 30. Тg5 Тh6 31. Kрc3 Тb8 32. Тa5 Тa8 33. Kрd4 Тhh8 34. Сc2 Тab8 35. Сd3 Тa8 36. Сe2 Тhb8 37. Тa3 Тh8 38. Тag3 Тag8 39. С:h5 gh 40. Т:g8 Т:g8 41. e6+ 1:0.

     Резюме. Шотландська партія приваблює тим, що у ній білі можуть обрати будь-який напрям гри за власним бажанням, оскільки цей дебют побудований на солідній позиційній основі. Можна розігрувати й відносно прості схеми, у яких достатньо засвоїти типові плані та прийоми. Колишня ж репутація шотландської партії як такого собі невинного і миролюбного дебюту відійшла у минуле.