Напіввідкриті дебюти

         Напіввідкриті дебюти. Загальна відомості  (інформація для початківців)

      Ці дебюти виникають при будь-якій відповіді чорних на перший хід білих 1. e4, крім 1. …e5. Для чорних у цих початках більше  шансів для контргри, позиційно-маневреного лавірування у дебюті з перенесенням комбінаційної гри на мітельшпіль. Попереду переважно складне протистояння сторін з мінімальними можливостями швидкого спрощення позиції. Отож, головний принцип гри чорними у напіввідкритих дебютах – це контргра від самого початку партії, уникаючи симетричного розвитку.

      На відміну від відкритих дебютів тут ведеться інша боротьба за центр: акцент зміщується від оволодіння центральними полями до контролю над ними з наступною атакою у центрі та розрахунком на мітельшпіль. Це протистояння  може набувати різних форм.

      У Скандинавському захисті атака на центр йде з першого ходу чорних –  1. е4 d5. Попри не дуже солідну репутацію, тут чимало «підводних каменів», а тому білі повинні грати уважно. Основні лінії, у яких білі досягають теоретичної переваги, доволі складні та важкі для запам’ятовування. Відверто кажучи, цей дебют є неприємним і неочікуваним для тих, хто грає 1. е4.  Хоча скандинавський захист нерідко трапляється у партіях на високому рівні, але все ж недостатній практичний досвід його вживання ускладнює застосування наявної теорії гри проти нього.

       Ідея Французького захисту спочатку була простою: чорні надійно прикривають найбільш вразливий у багатьох дебютах пункт f7 і готують контратаку в центрі та на ферзевому фланзі (1. е4 e6 2. d4 d5) – діаграма № 1, а при подальшому просуванні пішака на е5 атакують пішака d4 ходом c7- c5, що може стати небезпечною якщо білі гратимуть неуважно і безтурботно. Хоча чорні мають у своєму розпорядженні широкий вибір варіантів і можливість одержати як агресивні, так й більш спокійні  позиції, які можна заздалегідь вивчити, тим не менш у цьому дебюті справи чорних далеко не райдужні. Недарма свого часу Геза Мароці зауважив, що, якщо чорні у французькому захисті зможуть витримати тиск білих впродовж перших двадцяти ходів, то в ендшпілі вони матимуть кращі  шанси.

                                               Н-відкр-01 Н-відкр-02 Н-відкр-03 Н-відкр-04

      У Захисті Каро-Канн після 1. е4 c6 (діаграма № 2) 2. d4 чорні здійснюють аналогічній підрив центру наступним ходом 2. …d5. Виникає пішакове напруження у центрі. Істотною перевагою Захисту Каро-Канн перед Французьким захистом є можливість безперешкодно ввести у гру білопольного слона с8 (1. е4 с6 2. d4  d5 3. е5 Сf5), зазвичай (і тривалий час) пасивної фігури  у «французьких» схемах  (1. е4 с6 2. d4  d5 3. е5 Сf5), але тут білі можуть розпочати і флангову атаку  ходом 4. h2-h4 (діаграма № 3). І що важливо для боротьби за центр, в окремих варіантах захисту Каро-Канн просування чорними пішака с здійснюється за два прийоми: с7-с6  і с6-с5.

      Обираючи Захист Альохіна (1. е4 Кf6діаграма № 4), чорні дозволяють білим створити потужний пішаковий центр, але у подальшому вони мають різні можливості для його підриву (4. …d6, з наступним Kc6 та іншими відповідними ходами). Власне, сутність боротьби за центр  у напіввідкритих дебютах найбільш рельєфно проявляється саме у захисті Альохіна як дуже динамічній  реакції чорних на 1. е4. Цілком достатньою є контргра чорних проти атаки чотирьох пішаків, що свого часу вважалася мало не спростуванням самого дебюту. Головним і загалом вигідним для білих є варіант з ходом 4. Кf3, хоча у даний час гравці намагаються обирати більш безпечні продовження з ходами с2-с4 і e5:d6 та мінімальною перевагою у перспективі. Варіант переслідування коня грають рідко, хоча, ймовірно, він кращий, ніж його репутація. Попри те, що цей початок поступається  за популярністю сицилійському та французькому захистам, але він є цілком коректним дебютом. Його назва говорить сама за себе і тому багато важить.

      Ідея Дебюту Німцовича (1. e4 Nc6діаграма № 5) є дещо подібною за задумом до гри у захисті Альохіна. Чорні відразу починають фігурну атаку пішакового центру білих. Однак досягти  таким способом рівної гри непросто. В окремих джерелах він може називатися: «Початок Німцовича», «Литовський захист», але у будь-якому разі дебют Німцовича не слід плутати з дебютом  Німцовича-Ларсена (1. b3). Гра у дебюті Німцовича часто зводиться (з перестановкою ходів) до якогось іншого дебюту. І все ж ранній вихід коня на с6 скоріш додає певних клопотів чорним, оскільки він потрапляє під удар центрального пішака d2-d4-d5, що відповідно  спричиняє втрати темпів. Іноді  білі можуть зв’язати коня ходом Сb5 у вигідній для себе редакції.

      Захист Пірца (інші назви: «Захист Уфімцева», «Захист Робача»)  (1. e4 d6 2. d4 Kf6 3. Kc3 g6діаграма № 6) за планами гри досить подібний до напівзакритого дебюту – староіндійського захисту. В обох цих дебютах чорні фіанкетують слона на g7 з тиском на центр білих і ведуть складну асиметричну гру.

                                          Н-відкр-05 Н-відкр-06 Н-відкр-07 Н-відкр-08

      Захист Оуена або Дебют Оуена  (1. е4 b6діаграма № 7) – малопоширений на практиці, адже чорні свідомо ухиляються від боротьби за центр, воліючи натомість атакувати його з ферзевого фланга.  Можливий перехід до пішакових структур «французького» типу або «їжакових» конфігурацій. Підрив центру білих пішаком f7-f5  може бути ризикованим, тому що послаблюється позиція короля чорних. Загалом дебют Оуена веде до цікавої гри у недостатньо вивчених позиціях.

      Дуже різноплановою є  специфіка основних варіантів найбільш популярного з напіввідкритих дебютів і найбільш складного для вивчення Сицилійського захисту (1. е4 с5діаграма № 8). Зазвичай білі готують активні операції у центрі (е4-е5) або атаку на королівському фланзі (f2-f4-f5 або  g2-g4-g5). Чорні ж намагаються контратакувати центр білих (пішака е4, прорив d6-d5 чи відразу d7-d5) або відтісняти коня з поля с3 маневром b7-b5-b4, тим більше, що напіввідкрита вертикаль с сприяє активності гри чорних. У сицилійському захисті (варіанти Дракона і Найдорфа) сторони часто рокірують у різні сторони  (білі – у довгу, а чорні –  у коротку),  що спричиняє гостру боротьбу із взаємними атаками і шансами.

       Зазначимо, що на цьому сайті виділено окрему підрубрику для розміщення численних матеріалів про особливості гри у сицилійському захисті.

 

      Скандинавський захист (1. е4 d5(для шахістів вищих розрядів)

      А. 2. ed 2…Kf6 (діаграма № 1). Чорні продовжують розвиток, не бажаючи втрачати темпи, що мало б місце при взятті ферзем пішака на d5.

     Білі також відповідають активним ходом 3. Кf3, оскільки спроби ж білих втримати зайвого пішака створили б чорним надто комфортні умови для розвитку, наприклад: 1. e4 d5 2. ed Кf6 3. c4 (?) c6 4. dc К:c6 5. Кf3 e5. У цьому продовженні можлива навіть красива пастка для білих: 6. d3 e4  7. de Ф:d1+  8. Kр:d1 К:e4  9. Сe3 Сf5  10. Kрc1 O-O-O  11. Сe2 Сc5 12. С:c5 К:c5  13. Кc3 Кb4  14. Кh4 К:a2+ і білим мат наступним ходом.

     3…K:d5.   Далі можливо: 4. d4 g6   5. c4 Кb6  6. Кc3 Сg7  7. c5 Кd5  8. Сc4 c6  9. O-O  O-O  10. Тe1 b6  11. Сg5 f6  12. Сd2 bc  13. Фb3 e6  14. dc Кd7  15. Фa4 –  з перевагою у білих (Хучард Авелін, 2004).

                                      Сканд-03  Сканд-04  Сканд-05  Сканд-06

     Б.  2….Ф:d5 3. Кс3. Чорні будь-що пробують перехопити ініціативу, незважаючи на втрату декількох темпів вже від самого початку партії. Зауважимо, при цьому вони не створюють у себе слабких пішакових пунктів і зберігають достатньо міцною  свою позицію. Найбільш прийнятні відходи ферзем: Б1. 3…Фd6; Б2. 3…Фd8; Б3. 3…Фа5 (на шахи ферзем на е6 або е5 білі грають 4. Се2, продовжуючи свій розвиток).

      Б1. 3…Фd6 4. d4 (діаграма № 2).  Варіанти: а). 4…g6  5. Кf3 Сg7  6. Кe5 С:e5  7. Кb5 Фd5  8. de Ф:e5+  9. Сe3 Кc6  10. Фd5 Ф:b2  11. К:c7+ Kрf8  12. Тd1 Сe6  13. К:e6+ fe  14. Ф:e6 Фc3+  15. Сd2 Фf6  16. Сc4 Ф:e6+  17. С:e6 Тd8  18. Сc3 Кf6  19. Kрe2 Kрg7 – білі мають солідну перевагу.

     б). 4… Kf6  5. Кf3 a6  6. g3 Сg4  7. Сg2 Кc6  8. O-O O-O-O  9. d5 Кb4 1 0. h3 Сh5 11. Сf4 Фc5  12. Сe3 Фd6  13. Фe2 Кb:d5  14. К:d5 К:d5  15. Тad1 – перевага у білих.

     Партія О. Грищук В. Іванчук (Пекін, 2011): 1. e4 d5  2. ed Ф:d5  3. Кc3 Фd6  4. d4 Кf6  5. Кf3 c6  6. Сc4 Сg4  7. Сe3 Кbd7  8. h3 Сh5  9. g4 Сg6  10. Кh4 e6  11. К:g6 hg 12. Фf3 Кd5  13. Сd2 Кb4  14. O-O-O Ф:d4  15. Фe2 Фe5  16. Кe4 Кc5  17. f3 Кd5  18. Kрb1 Тd8  19. Тhe1 К:e4  20. fe Кb6  21. Сc3 Т:d1+  22. Т:d1 Фc7  23. Сb3 Т:h3  24. Фd2 Кd7 25. a3 Сe7  26. С:g7 Кc5  27. e5 Фd8  28. Фe2 Фb6  29. Фd2 Фd8  30. Фe2 Фb6  31. Сf6 К:b3  32. cb Ф:b3  33. С:e7 Kр:e7  34. Фd2 Фd5  35. Фg5+ Kрe8  36. Т:d5 cd 3 7. Фf4. 1:0. 

    Б2. 3…Фd8 4. d4. Хоча у чорних тут є великий вибір продовжень, але найчастіше вони грають 4…Kf6Далі можливо: 5. Кf3 c6  6. Сc4 Сf5  7. Кe5 e6  8. g4 Сg6  9. h4 Кbd7  10. К:d7 Ф:d7  11. h5 Сe4  12. К:e4 К:e4  13. c3 O-O-O  14. Фe2 Кf6 15. Сd2 – білі мають перевагу (Свідлер Адамс, 1999). Ще одна пастка вже у варіанті з ходом 3…Фd8. Після початкових ходів 1. e4 d5 2. ed Ф:d5 3. Кc3 Фd8 4. d4 Кf6 5. Сc4 c6 6. Кf3 Сg4 (?) 7. С:f7+ Kр:f7 8. Кe5+ Kрe8 9. К:g4.

     Б3. 3…Фа5 4. d4 – найбільш принципова гра сторін (діаграма № 3).

     а) 4…с6  5 Nf3 Bf5 6 Bc4 e6 7 Bd2 Qc7 8 Qe2 Be7 9 O-O-O Nd7 10 Ne5 Ngf6 11 Bb3 Nxe5 12 dxe5 Nd5 13 g4 Bg6 14 f4 Nxc3 15 Bxc3. У білих ініціатива.

     б) 4…е5 5 Nf3 Bb4 6 Bd2 exd4 7 Nxd4 Qe5+ 8 Qe2 Qxe2+ 9 Bxe2 c6 10 O-O-O. Білі мають перевагу в розвитку.

     в) 4…Кf6 5. Kf3. Цей хід білих вважається найсильнішим. Основні продовження за чорних: в1) 5…Сg4; в2) 5…с6.

     в1) 5…Сg4  6. h3 Сh5  7. g4 Сg6  8. Кe5 e6  9. h4 Сb4  10. Сd2 Кbd7  11. Кc4 Фa6 12. Тh3 Фc6  13. h5 Сe4  14. h6 gh  15. Кe5 Фb6  16. К:d7 Kр:d7  17. Т:h6 С:c3  18. bc Кg8 19. Тh3 Фb2  20. Сd3 С:d3  21. cd b6  22. Фb1 Ф:b1+  23. Т:b1. У чорних  слабкий пішак на h7.

     в2) 5…с6  6. Сc4 Сf5  7. Сd2 e6  8. Кd5 Фd8  9. К:f6+ Ф:f6  10. Фe2 Кd7 (10…С:с2?! 11. Тс1 з загрозою 12. d5) 11. O-O-O Кb6  12. Сg5 Фg6  13. h4 h6  14. Кe5 Фh7  15. d5  (діаграма № 6) hg  16. de fe  17. g4 С:c2  18. С:e6 С:d1  19. Т:d1 g6  20. Фf3 Сd6  21. Т:d6 Тf8  22. Фd1 Т:f2  23. Сf5 gf  24. Тe6+ Фe7  25. Фd6 Тf1+  26. Kрc2 Тf2+  27. Kрd1 Кd5  28. Фd7+ Kрf8  29. Кg6+ Kрf7  30. Т:e7+. Білі виграють. Виглядає так, що хід 15. d5!! спростовує систему гри з ходом 5…с6.

    в3) На практиці чомусь застосовується хід 5…Ke4 ?! (після 1. e4 d5 2. ed Ф:d5 3. Кc3 Фa5 4. d4 Кf6 5. Кf3). Адже тут можливий варіант, що ставить під сумнів його коректність: 6. Сc4 К:c3 7. Фd2 e6 8. bc Сd6 9. O-O Кd7 10. Тb1 O-O 11. Тb5 Фa4 12. Фd3 a6 13. Тg5 h6 14. Тh5 Кf6 15. Т:h6 gh 16. С:h6 Тe8 17. Фe3 Кh7 18. Кe5 f6 19. Фd3 Тe7 20. Фg6+ Kрh8 21. Кf7+ Т:f7 22. Ф:f7 Сf8 23. С:f8 К:f8 24. Ф:f8+ Kрh7 25. Сd3+ f5 26. Тe1.

    Замість ходу 5. Kf3 білі можуть поставити елементарну пастку, якщо чорні гратимуть неуважно: 5. Сc4 Сf5 6. Сd2 e6 (груба вирішальна помилка) 7. Кd5 Фa4 8. Сb5+ Ф:b5 9. К:c7+. Отож, чорні повинні пам’ятати про певні ризики для свого ферзя, розташованого на полі а5.

     Як вже було вище зазначено, найбільш принциповим, і, можливо, найсильнішим продовженням в основному варіанті скандинавського захисту (1. e4 d5  2. ed Ф:d5  3. Кc3 Фа5)  є хід 4. d4. Однак, білі часто обирають інший план гри, який на практиці приносить білим відмінні результати. А починається він ходом 4. Bc4!? (діаграма № 4) і подальшими ходами 5. d3, 6. Bd2.

    Основні ідеї такої системи: 1) пішак на d3 робить міцнішою позицію білих. Він не тільки захищає слона на с4, але й контролює поле е4 та значно зменшує дію білопольного слона чорних, який зазвичай розвивається на поле f52) організація пішакового штурму на королівському фланзі (g2-g4, f2-f4, Фd1-е2); 3) швидкий розвиток і гнучкість у виборі подальших планів білими, зокрема, й така лінія: Кg1-е2, 0-0, f4-f5, що відкриває вертикаль f  та діагональ а2-g8 для слона на с4.

     Цей план гри свого часу обирав Х.-Р. Капабланка, а тепер – Н. Шорт, Ф. Каруана та інші гранди світових шахів. Якщо білі можуть змінювати порядок ходів, то чорні в основному грають традиційно (Кg8-f6, с7-c6, Сс8-f5 (g4), що навряд можна вважати кращою реакцією на дії білих.

     Партія Short, N. ( 2687) – Lioe, D. (2397), (Mallorca, 2004): 1. e4 d5  2. ed Ф:d5  3. Кc3 Фa5  4. Сc4 Кf6  5. d3 c6.  В іншій партії Н. Шорта його суперник зіграв: 5…a6  6. Сd2 c5  7. Кd5 Фd8  8. К:f6+ gf  9. Фh5 (позиція білих вже краща через зіпсуту пішакову структуру чорних). 9…e6  10. a4 Кc6  11. Кf3 Кd4  12. К:d4 cd  13. 0-0 Сg7  14. Тae1 Крf8  15. f4 f5  16. g4 – білі мають відчутну перевагу та атаку (Short,N. (2655) – Cherniaev, A. (2431), (London 2008).   

    6. Фe2 Сf5  7. Сd2 Фc7  8. h3 e6  9. g4 Сg6  10. f4  Сe7  11. Кf3 Кbd7  12. 0-0-0 Кb6  13. Тde1 Крf8 (сумнівний хід, краще було 13…К:c414.dc) 14. Сb3 Сd6  15. Кe5 (можна й 15. Тhf1 С:f4  16. С:f4 Ф:f4+  17. Крb1 з більш, ніж достатньою компенсацією білих за пішака. Шорт же вирішує обмежити гру суперника. 

    15…С:e5  16. Ф:e5 Ф:e5  17. fe  Кfd7  18. Кe4 Крg8  19. d4 h5  20. g5 С:e4  21. Т:e4  Кd5  22. Тf1 g6  23. С:d5 cd  24. Тef4. Партія фактично вже виграна, залишилось провести технічну фазу. Чорні ж не мають жодної контргри.  24…Тh7  25. Сb4 Кb8  26. Сd6 Кc6  27. Т1f3 Тd8  28. b3 Тd7  29. Крd2 Кe7  30. С:e7 Т:e7  31. Тc3 Крg7  32. Тc8 Тh8  33. Т:h8 Кр:h8  34. Тf3 Крg8  35. Тc3 Крf8  36.  a4 Крe8  37. Тc8+ Крd7  38. Тa8 a6  39. Крc3 Крc6  40. Крb4 Тc7  41. c4 dc  42. bc Крd7  43. Тb8 Крc6  44. a5 Крd7  45. d5 ed  46. cd Тc1  47. Т:b7+ Крe8  48. Тa7 Крf8  49. Т:a6 Тh1  50. Тf6 Т:h3  51. e6 Тg3  52. Т:f7+ Крe8  53. a6. 1–0.

     У цьому дебютному варіанті (1. e4 d5  2. ed Ф:d5  3. Кc3 Фa5  4. Сc4 Кf6  5. d3 c6) чорні обирали й план з ходом е7-е6, залишаючи слона на с8, що дозволяє білим зіграти d3-d4 і перейти у вигідне для себе трактування варіанта Рубінштейна у французькому захисті (з ходом 3…d5:e4). Можливі продовження: 6.  Сd2 Фd8 (можна і 6…Фc7) 7. Кf3 (заслуговує на увагу 7. Фe2)  7…e6 (7…Сg4  8. С:f7+ Кр:f7  9. Кe5+, а якщо  7…Сf5, то 8. Кe5 e6  9. g4 Сg6  10. h4  – у білих сильна гра). 8. Фe2 Сe7  9. d4 0-0  10. 0-0.  Білі мають безпечну і добру позицію.

     Ще одну цікаву ідею за білих, що пов’язана з раннім f2-f4 та спробою захоплення  простору на королівському фланзі ілюструє партія Milos, G. (2614) – Conquest, S. (2565), (Vila Real, 2001): 1. e4 d5 2. ed Ф:d5  3. Кc3 Фa5  4. Сc4  c6  5. d3 Кf6  6. f4  Сg4 (6…Сf5  7. Сd2 e6  8. h3  h5  9. Кf3 Кbd7  10. Фe2  – у білих незначна перевага)  7. Кge2 (можливо й 7. Кf3e6  8. h3 С:f3  9. Ф:f3)  7…e6  8. h3 С:e2 (8…Сh5 9. g4 Сg6 10. Кg3)  9. Ф:e2  Кbd7 10. 0-0 0-0-0 (10…Сe7 11. f5  e5 12. Сd2 Фc7 13. a3)  11. Сd2 Фb6+ 12. Крh1 g6 13. a4 Фc7 14. Сe3 (14. a5!?)14…a5 15. Фf2 Сg7 16. Кe4 Кd5 17. Сd2 К7f6 18. Тab1  b6 19. c3 Тd7 20. Фf3 Крd8 21. b4 ab 22. cxb4 Крe7 23. Тfc1 Фa7 24. a5 ba 25. ba Тb8 26. a6 Т:b1 27. Т:b1 Фd4 28. Сc1.

     Вигідними для білих були й розміни фігур: 28. К:f6 Ф:f6  29. С:d5 cd  30. Сb4+ Крe8  31. Сc5 (мабуть, вирішальний хід).  Не кращим тут був і хід 28…С: f6  29. С:d5 Т:d5 (29. С:d5 cd 30. Сe3 Фa4 31. Сc5+ Крe8 32. Тb8+ Тd8 33. a7). Якщо на 28. Сc1 чорні грають 28…К:e4, то 29. С:d5 Кg3+  30. Ф:g3 Ф:d5  31. Сe3 c5  32. Фh4+ Сf6  33. Ф:h7. 

     Закінчення потужної гри білих у цій партії: 28…c5 29. Сb2 Фe3 30. Ф:e3 К:e3 31. С:f6+ С:f6 32. Тb7.  1–0

     Резюме. Скандинавський захист – це цілком коректний дебют  і спроби спростувати його не тільки безуспішні, але щоби одержати якусь дебютну перевагу, білі повинні грати точно, особливо в гострих варіантах з ходом 3…Фа5, а тому не так багато знаходиться бажаючих обирати такі складні варіанти з добре підготовленим теоретично суперником. Саме тому білі часто ухиляються від принципових продовжень, а одне це вже дає чорним додаткові можливості у скандинавському захисті.

     Чорні ж обирають цей початок, щоби знецінити дебютну підготовку суперника або нав’язати взаємну гостру гру, яку білі змушені будуть прийняти, щоби розраховувати на одержання переваги. При цьому вони часто повинні поступатися принципами «правильної» гри, наприклад, йти на послаблення свого королівського фланга і навіть виводити вперед свою туру на початку партії. А такі перспективи влаштовують далеко не кожного, тому що це незвично і небезпечно. Більшість зазвичай ухиляється від відкритого зіткнення, але така безпека потребує певних позиційних поступок і втрат.

     Французький захист. Варіант Вінавера  

    Позиції з цього варіанту після ходів: 1. e4 e6 2. d4 d5 3. Кc3 Сb4 4. e5 зазвичай відзначаються потужною центральною пішаковою структурою: білими пішаками на полях c2 – c3 – d4 – e5 і конструкцією чорних пішаків e6 – d5 – c5 (або c4), що відповідно обумовлює активні дії суперників на різних флангах. Білі пробують створити атаку на чорного короля, а чорні намагаються використати слабкість пішакової структури білих (діаграма № 1).

                                   Фр-Вінавер-01 Фр-Вінавер-02 Фр-Вінавер-03

     Ключова ідея чорних №1:  розміщення своєї фігури на полі a4, що стало слабким після розміну на c3 (діаграма № 2)Часто на а4 йде ферзь, а іноді слон або кінь. З цього поля ферзь або слон атакують найслабшу точку в позиції білих – поле c2.  

     Партія Ю.Полгар (2550) – І.Morovic (2565) (Buenos Aires 1992):   1.e4 e6 2.d4 d5 3.Кc3 Сb4 4.e5 c5 5.a3 Сxc3+ 6.bxc3 Фc7 7.Фg4 f5  8.Фh5+ g6 9.Фd1  (діаграма № 2) Сd7!  Якщо білі нехтуватимуть загрозами суперника, то тиск чорних на ферзевому фланзі переважить ініціативу білих на протилежному фланзі та може призвести до руйнівних наслідків для них. Далі було: 10.Кf3 Сa4 11.Сd3? (діаграма № 3). Білі втрачають ініціативу і шанси на атаку (краще було 11.Сd2). 11. ..cd  12. cd Фc3+  13. Сd2 Ф:d3. Розмінюючи ферзів і ще більше руйнуючи пішакову структуру білих, чорні одержують легку гру.

    14. cd С:d1  15. Кр:d1 Кc6  16. Тb1 b6  17. Тc1 Крd7  18. h4 h6 1 9. Крe2 Кge7  20. Тc2 Тac8  21. Тhc1 Кd8  22. Т:c8 К:c8  23. a4 Кe7  24. Сe3 Кf7  25. a5 Кc6  26. ab ab  27. Тa1 g5   28. g3 Тg8 29. Крd2 Крc7  30. Крc3 Крb7  31. Крb2 Крc7  32. Крc3 Крb7  33. Крb2 f4 – це спроба вивести позицію з рівноваги, звісно, нефорсованим шляхом. 

    34. gf g4 3 5. Кd2 Кe7  36. Кf1 Кf5  37. Кg3 Кd8  38.Тg1 Кc6  39. К:f5 ef  40. h5 Кd8  41. Тg3 Кc6  42. Крc3 Тa8  43. f3 gf  44. Крb2 b5  45. Тg6 (якщо 45. Т:f3, тоТg8 46. Тf2 Тg3 47. Тe2 Крc7)  45…b4  46. e6 Крc7  47. Т:h6 Тa3  48. Тh7+ Крd6  49. Тh6 Т:d3  50. e7+ Кр:e7  51. Т:c6 Т:e3  52. Тc7+ Крf6  53. h6 f2  54. h7 Тh3  55. Тc1 Крg7  56. Тf1 Тf3 – 0–1.

      Ключова ідея чорних № 2: розмін білопольних слонів через поле a6Загальновідомо, що чи не найслабшою фігурою чорних у французькому захисті є слон на с8, тому його вигідно розміняти на слона білих, якому відводиться важлива роль для атаки королівського фланга чорних. Чорні у такий спосіб не тільки позбудуться пасивної фігури, але й посилять тиск на слабкі білі поля у позиції суперника, особливо на с4.

     Партія M. Бeрток – Ю.Геллер (Загреб, 1955): 1. e4 e6 2. d4 d5 3. Кc3 Сb4 4. e5 c5 5. a3 С:c3+ 6. bc Фc7 7. a4 Кe7 8. Кf3 b6 (діаграма № 4) 9. Сd3. Цей хід білих сприяє намірам суперника розміняти білопольних слонів, протидіяти тому можна було ходом  9. Сb5+ Сd7 10. Сd3. Хоча білі при цьому й втрачали один темп на відступ слона з поля b5, але вони зуміли запобігти ходу Сa6. 9. …Сa6  10. 0-0 С:d3  11. cd (11. Ф:d3h6, протидіючи випаду 12. Кg5)  11. …Кd7  12. Сa3 0-0  13. Тe1 Тfc8  14. dc bc  15. Сc1 Тab8  16. Тa3 Кc6  17. Фe2 Тb7  18. c4 Кd4  19. К:d4 cd  20. Сb2 dc  21. С:d4 Тb3  22. Тea1 Тcb8  23. Фc2 Фb7  24. f4 Фb4  25. Т:b3 cb  26. Фc4 Фb7  27. Тb1 a6  28. Крf2 h5  29. a5 h4  30. Сb6 h3  31. gh Тc8  32. Ф:b3 Кf8  33. Сe3 Фe7  34. Тg1 Фh4+  35. Тg3 Кg6  36. Крf3 Кe7  37. Крg2 Кf5  38. Сf2 Ф:f4  39. Тf3 Ф:e5  40. Фb7 Тc2 41. Фа8+. 0–1.

                                                      Фр-Вінавер-04 Фр-Вінавер-05

     Ключова ідея чорних № 3:  гра на королівському фланзі, підрив f6 або f5Підрив центру білих як основну стратегію чорних можна здійснити або на ферзевому фланзі, атакуючи основу пішакової структури, або атакою найбільш просунутого пішака на е5 як своєрідного списа білих, що агресивно спрямований на позицію суперника. Для реалізації цього другого плану чорні зазвичай знімають напругу на ферзевому фланзі ходом c5 – c4, а тільки потім роблять хід f7 – f6 (діаграма № 5).  Звісно, це можна зробити й без руху пішака на c4, але тоді трудно буде оцінити наслідки підриву центра білими ходом c3 – c4Хід f7 – f6 має декілька переваг: 1) перешкоджає планам білих провести f4-f5, що ще більше стисне позицію чорних; 2) відкриває вертикаль f; 3) відкриває, і це найбільш важливо, шлях для «поганого французького» слона за маршрутом d7 – e8 – g6       

       Безпечний спосіб гри білими проти варіанта Вінавера

      На 3…Сb4  білі зазвичай грають 4. e5, що потребує солідної теоретичної підготовки та знання численних гострих варіантів, що виникають при такому порядку гри. Тому навіть дуже сильні шахісти часто звертають з основного шляху в «зону комфорту», обираючи менш принциповий, але достатньо безпечний спосіб розвитку подій ходом 4. ed!? (діаграма № 6).   Чорним тут дуже трудно загострити позицію, що можна вважати певною психологічною перевагою над противником, який наполегливо шукає ускладнень і глибоких стратегічних задумів у закритих позиціях. Таке продовження також  значною мірою нівелює кращу дебютну підготовку суперника.

      Після відповіді чорних 4. … ed  білі можуть обрати план з ходом 5. Сd3 (діаграма № 7) з подальшим розвитком:   Фf3 або Фh5, Кge2, 0-0, а потім почати атаку на королівському фланзі. Вони також можуть  обрати інший шлях розвитку: Кf3, Сf4, щоби боротися за контроль над полем е5.

                       Фр-Вінавер-06  Фр-Вінавер-07  Фр-Вінавер-08  Фр-Вінавер-09

     Найбільш популярна лінія за чорних:  5…Кс6 (діаграма № 8), з атакою поля d4 і наміром розміняти слона білих на d3 ходами: Кge7 та Сf5. Білі переважно відповідають ходом  6.a3Замість 5…Кс6 чорні обрати продовження 5…c6 (діаграма № 9) і наступний хід Кge7.

      Партія R. Hovhannisyan (2599) – P. Deslandes (2287), (Єреван, 2015): 1. e4 e6 2. d4 d5 3. Кc3 Сb4 4. ed ed 5. Сd3 c6 6. Кf3 Кe7  (на 6…Кf6  7. 0-0 0-0 8. h3 Тe8 9. Сf4) 7. 0-0 0-08. Кe2  (дуже еластичний хід, який відкриває можливість для ходу пішаком c2  на с3 або c4. Білі також планують зосереджувати свої  фігури на королівському фланзі, створюючи тиск на чорного короля) 8. …Сf5 9. С:f5 К:f5 10. Фd3 Кh4. Сильніше виглядало 10. …g6, але  позиція білих і при цьому ході все одно буде кращою: 11. Сg5 Фb6 12. Кg3 К:g3 13. hg. 

    11. Кg5 Кg6 12. f4 (заслуговувало на увагу: 12. h4 Тe8 13. h5 Кf8 14. Кg3 Кbd7 15. Кf5 Кf6) 12. …Сe7? (помилка, правильно 12. ..Тe813. Фh3Кf8 14. Кg3 Кbd7 15. c3 Сd6 16. Кf5 Кf6 з рівною грою)  13. К:h7Кр:h714. f5 Фd6 (на 14. …Кh4 15. f6+ Крg8 16. fe Ф:e7 17. Сd2) 15. Сd2 Кa6. Якщо 15. …Крg8, то 16. fg Ф:g6 17. Ф:g6 fg 18. Кf4. 

      16. fg+Ф:g6 17. Тf5 Сd6 (17. …Крg8 18. Фh3 Фe6 19. Кf4 Фc8 20. Тe1 Сd6 21. Кh5)  18. Фh3+ Крg8 19. Тh5 f5 20. Тf1. 1-0.

      Взагалі чорні можуть 5…c6, а потім Кf6 або у поєднанні з іншими наступними ходами.

     Резюме: лінія 4. exd5!? для шахістів, які не схильні утруднювати себе вивченням величезного обсягу теорії про варіант Вінавера, але хочуть грати надійну систему, що також містить певні тонкощі, знання яких доцільно знати.

     Гамбіт Корчного у системі Тарраша  Французького захисту  (для шахістів вищих розрядів)

    У варіанті Вінавера французького захисту: 1. e4 e6  2. d4 d5  3. Кc3 Сb4  4. e5 c5  5. a3 С:c3+  6. bc Кe7  7. Фg4 Фc7!?  8. Ф:g7 Тg8  9. Ф:h7 cd (діаграма № 1) перевірялися впродовж багатьох років різні плани за білих, однак, так і не було знайдено чіткого шляху для досягнення переваги.

     Грати інтуїтивно варіант, що детально і глибоко опрацьований – справа марна, а заглиблюватися у тонкощі дебютної теорії не кожному до снаги, тож білі з практичних міркувань часто воліють не заходити у хащі складних  продовжень і замість 6. Фg4 обирають більш спокійний хід  6. Nf3, що переводить гру у позиційне русло.

     А ще радикальнішим рішенням на цьому шляху є система Тарраша з менш амбіційним ходом 3. Nd2 (замість 3. Nc3), що дозволяє білим значно скоротити кількість гострих ліній при збереженні динамічної та  активної гри. І, власне, у системі Тарраша можливе гамбітне продовження, що назване на честь Віктора Корчного, яке він застосував проти знаного експерта з Французького захисту, югославського гросмейстера М. Удовчіча.

                                                                Фр-Г-Корч-01  Фр-Г-Корч-02

       Після ходів: 1. e4 e6  2. d4 d5  3. Кd2 Кf6  4. e5 Кfd7  5. Сd3 c5  6. c3 Кc6  7. Кgf3 (діаграма № 2) у партії В. Корчной М. Удовчіч (Ленінград, 1967) було зіграно: 7…Фb6  8. 0-0 cd  (чорні приймають гамбіт) 9. cd  К:d4  10. К:d4 Ф:d4  11. Кf3 Фb6 (якщо 11 … Фb4, то 12. a3, з тими самими ідеями, що й у партії).  12. Фa4  (пізніше зустрічалося: 12. Фc2  і навіть 12.Тb1). Білий ферзь з поля a4 через четверту горизонталь може перейти на королівський фланг, а тура планує зайняти вертикаль с:  Сс1-e3 (d2), Тa1-c1. 

    12…Фb4 – стандартна реакція на 12. Фa4, щоби змусити білого ферзя відійти на менш активне поле. Гірше для чорних 12… Сe7  13. Сe3 Фb4  14. Фc2  Фg4  15. Тac1 Фh5  16. Фa4.

     13. Фc2 h6. Тут знову буде невдалою спроба реалізувати план з 13…Сe7, тому що 14. Сd2 Фg4 15. Тac1 Кc5 (15…Фh5 16. Фa4 з загрозою Т:c8) 16. h3 (дуже точний хід, який виводить з гри чорного ферзя, і не проходить 16… Фa4 через 17. Ф:a4 К:a4 18. Т:c8! Т:c8  19. Сb5+) 16…Фh5 17. Сb4  b6  18. Сb5+ Крf8  19. С:c5 bc  20. b4 g6  21. Фa4 Сb7 2 2. bc Крg7  23. с6 Сc8  24. c7 a6  25. Сc6 Тa7  26. Сd7 Сg5  27. Тc2 Тa8  28. Фc6 С:d7  29. Ф:d7 Тhc8  30. Кd4 Крf8  31. Кc6 Крg7  32. Кa71-0 (Rasik,V. (2472) – Laznicka,V. (2429), (Karlovy Vary, 2004).  Якщо 13…Кc5, то 14. Сd2 Фa4 15. b3 Фd7. 

     Крім 13… h6, 13…Се7 і 13…Кc5 чорні часто грають 13…Фc5 і  тоді 14. Фe2 Сe7 15. Сe3 Фc7 16. Тac1 Фd8 17. Тc2 – білі продовжують контролювати вертикаль с. Чорні хочуть її заблокувати і для цього грають 17…Кb8 з наміром утвердити коня на c6Однак, знявши тиск на пішака e5, чорні дозволяють білим розпочати атаку на королівському фланзі маневром Кf3-d4, f2-f4; f4-f5: 18. Кd4 Сd7  19. f4 Кc6  20. f5 Тc8  21. Фg4 К:e5  22. Ф:g7 Сf6  23. Фh6 Кg4  24. Фh5 e5  25. Ф:g4 ed  26. Сh6 Фb6  27. Сg7 Т:c2  (27…С:g7 28. Ф:g7 Тf8 29. Тe1+)  28. С:h8 Тc8  29. Фg8+ Крe7  30. Тe1+ Крd6  31. Фg3+ Крc5  32. Тc1+ Крb4  33. Фe1+ Крa4  34. b3+ Крa3  35. С:f6. 1-0 (Degraeve,J. (2591) – Lukov,V. (2478) (Cappelle la Grande, 2002).

     Подальший перебіг подій у партії В. Корчной М. Удовчіч: 14. Сd2 Фb6 15. Тac1 Сe7  16. Фa4  Фd8. 17. Тc2 Крf8 18. Тfc1 Кb6 19.Фg4  Сd7 20. Сa5 Тc8  21. Т:c8 С:c8  22. Сb4 g6  23. Фh4 g5 24. К:g5 Крe8 25. Сb5+ Сd7 26. К:e6 fe 27. Фh5+ Крf8 28. Тc3  Тh7  29. Фg6 Тg7  30. Ф:h6 С:b4  31. Тg3.1–0.

      Іншу лінію обрали чорні, але все одно програли у партії Sax,G. (2585) – Vigh,B. (2385,  (Magyarorszag, 1986) :  16…a6 17. Тc2 0-0  18. Фg4  Крh8  19. Фh5 f5  20. С:h6 gh  21. Ф:h6+ Крg8  22. Фg6+ Крh8  23. Тfc1 Фd8  24. Фh6+ Крg8  25. Ф:e6+ Тf7  26. С:f5 Кf8  27. Т:c8 К:e6  28. С:e6 Т:c8  29. Т:c8 Ф:c8  30. С:c8 Крg7  31. С:b7 Сa3  32. С:d5 Тc7  33. g4 С:b2  34. e6 Сa3  35. Крg2 Тc2  36. Кd4 Тd2  37. Кf5+ Крf6  38. Сc4 Сc5  39. e7 С:e7  40. К:e7 Кр:e7  41. С:a6 Т:a2  42. Сd31-0.

    Звісно, чорні не зобов’язані  приймати жертву пішака, вони можуть обрати інші продовження, наприклад: 7…g6; 7…Фb6 (з наступним ходом 8…g6); 7…Сe7 (з наступним ходом 8…g5).

      Партія Adams, M. (2729) – Berg, E. (2593), (Crete, 2007): 1. e4 e6 2. d4 d5 3. Кd2 Кf6 4. e5 Кfd7 5. c3 c5 6. Сd3 Кc6 7. Кgf3 g6 (цей хід рекомендується проти системи з 6. Кgf3. План чорних: Bg7, 0-0, а згодом f7-f6 для обмеження  дії слона на d3) 8. h4  h6 9. Сc2 (для можливості захисту центрального пішака d4 ходом Кb3) 9…b5  10. 0-0 a5  11. Тe1 cd  12. cd g5  13. Кf1 (не потрібно відкривати вертикаль h) 13…g4  14. К3h2 h5  15. g3 Фb6  16. Сe3. 

     Білі добре захистили свої центральні пішаки і тепер вони готують підрив на королівському фланзі. Чорні ж не мають достатньої  контргри. 16…Сb4  17. Тe2 Сa6  18. Тc1 0-0-0  19. f3 gf  20. К:f3 Сe7  21. Тf2 Крb7  22. Кg5  С:g5  23. hg Тdf8  24. Тf4 Фd8  25. Тh4  Кb6  26. b3 b4  27. Кh2 Кc8  28. Сb1 К8e7  29. Т:h5 Т:h5  30. Ф:h5 Фb6  31. Тc5 Кb8  32. Фf3 Кd7  33. Тc1 Кc6  34. Фf2 Тc8  35. Кg4 Тc7  36. Крh2 a4  37. Кh6 ab  38. ab Кa5  39. Т:c7+ Кр:c7  40. Сc2 Сc4  41. К:f7 К:b3  42. g6 Фb8  43. Кh6 Фh8  44. Фf7 К:d4  45. g7 Ф:g7  46. Ф:g7 К:c2  47. Сc1 Кe1  48. Фe7. 1–0.

     Партія Г. Каспаров (2849) – Є. Барєєв (2709), (Канни, 2001): 1. e4 e6  2. d4 d5  3. Кd2 c5  4. Кgf3 Кf6  5. e5 Кfd7  6. c3 Кc6  7. Сd3 Фb6 8. 0-0 g6 9. dc (білі знімають напругу в центрі та планують використати слабкість чорних полів).  9…К:c5 (альтернативне продовження:  9…Фc7  10. Кb3  10…Кd:e5 11. К:e5 К:e5  12. Сf4 Сg7  13. Тe1 0-0  14. c4 f6  15. Тc1 Фf7  16. cd ed  17. Кd4  Сd7  18. Кb5 К:d3 19. Ф:d3 С:b5  20. Ф:b5 d4   21. b4 g5  22. Сd6 Тfe8  23. a4 f5  24. Крf1 Крh8 –  у білих краще). 

     10. Кb3 К:d3  11. Ф:d3 Сg7  12. Сf4 0-0  13. Фd2 Сd7  14. Тfe1   a5  15. Сh6 a4  16. С:g7 Кр:g7  17. Кbd4.  Шанси білих кращі завдяки сильному коню на d4 і можливості атаки на королівському фланзі, але Каспаров спочатку захищає пішака b.

    17…Кa5  18. Тab1 Кc4  19. Фf4 Фd8  20. h4 h6  21. Фg3 Фe7  22. Кe2 Крh7  23. Кf4 Тg8  24. Тe2 Тaf8  25. Тbe1 Тc8  26. Кh2  g5  27. Кh5  gh  28. Фh3 Тg5  29. Кf6+ Крg7  30. f4 Тg6  31. Кhg4 Тh8  32. Кh5+ Крf8  33. Кgf6 Сc6  34. Ф:h4 a3  35. b3 Кb2  36. Крh2 Фc5  37. Тe3 d4  38. Тg3 dc  39. Т:g6 fg  40. Кd7+ С:d7  41. Фf6+ і мат наступним ходом. 1–0.

    Партія С. Рублевський (2670) – О. Морозевич (2678), (Тольятті, 2003) ілюструє варіант 7…Сe7 і далі 8…g5 (з перестановкою цих двох ходів), метою якого є знищення центру білих, атакуючи коня на f3, що захищає центр. Білі повинні активно діяти, щоби для нейтралізувати ініціативу чорних на королівському фланзі.

    1. e4 e6 2. d4 d5  3. Кd2 Сe7  4. Кgf3 Кf6  5. Сd3 c5  6. e5 Кfd7  7. c3 Кc6  8. 0-0 g5  9. dc (краще продовження. Білі відкривають позицію, гра стає гострою).Далі виникає дилема, якого пішака брати: с5 чи е5, як це сталося у партії.

     Розглянемо, як розвивалися події при ході 9…К:c5 у партії Smirin,I. (2555) – Poldauf,D. (2370), (Groningen, 1990):   10. Сb5 a6  11. С:c6+ bc  12. b4  Кd7  13. Кb3 g4  14. Кfd4 К:e5  15. Сf4  Фc7  16. С:e5 Ф:e5  17. К:c6 Фf4  18. К:e7 Кр:e7  19. g3 Фg5  20. Фd4  f6  21. f4 gf  22. Т:f3 Сd7  23. Фc5+ Крe8  24. Тe1 Тf8  25. Фd6 e5  26. Кc5 Сh3  27. Кe6 Фd2  28. Ф:f8+.  1-0.

     Натомість у поєдинку С. Рублевський (2672) – В. Сергєєв (2417), 2004 чорні замість 10…а6 обрали інше продовження: 10…Сd7  11. С:c6 bc  12. Фe2 Фc7  13. c4 a5 14. b3 Фb6 15. Сb2 a4  16. Сd4 h6  17. Тfb1 ab  18. К:b3 Тb8  19. Фe3 dc 2 0. С:c5 С:c5  21. К:c5 Ф:b1+  22. Т:b1 Т:b1+  23. Кe1 Крe7  24. h4 gh  25. Крh2 Тd1  26. Кf3 Тd5  27. Фa3 Тc8  28. Кd2 Крe8  29. К:c4 Тb8  30. Кd6+ Крe7  31. Фa7 Тd8  32. Фa3 Т:e5  33. Кcb7 c5  34. К:d8 Тd5  35. К8:f7 Сe8  36. Фa7+ Сd7  37. Фb8 c4  38. Фd8 – мат1-0.

     Партія С. РублевськийО. Морозевич продовжувалася: 9…Кd:e5 10.К:e5 К:e5  11.Сb5+  Сd7  12. С:d7+ К:d7  13. b4 b6  14. c4   (білі відкривають лінії для своїх фігур і намагаються використати наявність чорного короля у центрі)  14…dc   15. К:c4 bc  16. Кd6+ С:d6  17. Ф:d6 Фb6  18. Фg3  cb  19. Ф:g5 Фc5  20. Фg3 Кb6  21. Сe3 Фe7  22. Тac1 Кd5  23. Сc5 Фd7  24. Фg7 0-0-0  25. Сf8+ Крb7  26. Ф:h8 Фe8  27. Ф:h7 Ф:f8   28.Тfd1 a5   29. h4 Крb6   30. Фd3 Фh8   31. g3 Фb2   32. a4.1–0.

     Резюме. За пожертвуваного центрального пішака d4 білі одержали достатню компенсацію: 1) активну гру по вертикалі с; 2) ініціативу на королівському фланзі; 3) поле d4 стало форпостом для білих фігур.

     Французький захист. Варіант Рубінштейна (Форт-Нокс)

     Варіант Рубінштейна починається після ходів: 1.e4 e6 2.d4 d5 3.Кc3 (або 3.Кd2) 3. … de 4.К:e4 Сd7 (діаграма №1)Друга назва варіанта – Форт Нокс – на честь американської військової бази, на якій з 1936 року розташоване сховище золотих запасів США.

                     Фр-Рубіншт-01 Фр-Рубіншт-02 Фр-Рубіншт-03 Фр-Рубіншт-04

    Варіант має репутацію дуже надійного захисту за чорних. Його ідея проста – зіграти 5…Сc6 з наступними ходами: 6…Кbd77…Кgf68…Сe7 і 0-0. Чорним доведеться віддати слона за одного з коней білих,  але вони матимуть міцну, хоча й трохи пасивну позицію з притаманними захисту Каро-Канн ознаками. Тож білим слід бути обережними в розігруванні таких позицій (діаграма №2)Після 4…Сd7 білі продовжують логічний розвиток своїх фігур: 5.Кf3 Сc6 6.Сd3 Кd7 7.0-0 Кgf6 (діаграма №3)   Це – перша критична точка у дебюті, де важливо знати, що розмін фігур вигідний чорним, у яких менше місця.

    Білим же слід уникати розмінів шляхом: 1) 8. Кed2 з подальшим переведенням коня на c4; 2) 8. Кeg5 і певним тиском на f7 / e6, що змусить чорних піти на деякі поступки у своєму розвитку; 3) 8.Кg3 – спосіб, що переважно й застосовується шахістами найвищого рівня (діаграма №4)Після 8. Кg3 білі гратимуть: 9.Тe1, c4, Сf4 з намаганням оволодіти більшим простором. Можливий також розвиток слона c1 через b2 (b3, Сb2, c4). Як тільки фігури білих потраплять на оптимальні поля, одним  з наступних їх планів  може бути просування пішака h, щоби створити слабкі місця у позиції рокіровки чорних.

    На прикладі нижченаведених партій докладно розглядається така  стратегія білих і  способи розігрування структур з d4-c4 проти c6-e6Зокрема, у партії О. Koрнєєв – S.Conquest (Elgoibar, 2003) білі обрали розстановку з Сf4 і пішаками на d4 / c4 і подальшим просуванням пішака h: 1. e4 e6 2. d4 d5 3. Кc3 de  4. К:e4 Сd7 5. Кf3 Сc6  6. Сd3 Кd7  7. 0-0 Кgf6  8. Кg3.  Тут важливо не дати чорним розміняти усі легкі фігури в центрі. Крім цього ходу в партії білі могли обрати два інші перспективні продовження: 8. Кed2 або 8. Кeg5 

    Партія продовжувалася: 8…Сe7 9. c4 0-0 10. Сf4 (10. Лe1 – ще один, можливий варіант для білих з подібним рисунком гри) 10…С:f3.  Цей розмін значною мірою є вимушеним, оскільки чорні не хочуть дозволити білим поставити коня на е5. Якщо чорні зіграють 10…Тe8, то після 11. Кe5 К:e5 12. de Кd7 13. Фc2 білі зберігатимуть незначну перевагу. 11. Ф:f3 c6. Власне, до цієї позиції, у якій білим нелегко пробитися, й прагнули чорні, обираючи цей варіант французького захисту.  Чорні намагаються тиснути на пішака d4  (якщо 11…c5, то  12. d5, з ініціативою білих). 12. Тad1 Тe8.

    Інші можливі продовження:

    а) 12…Фb6 13. b3 Тfd8 14. h4 Кf8 15. h5 (можна й 15. Кe2)  15…h6 16. Сb1 a5 (після 16…Т:d4 17. Сe3 Т:d1 18. С:b6 Т:f1+ 19. Кр:f1 ab  –  у чорних непогана позиція) 17. c5 Фb4  18.  Сd2 Ф:d4  19. С:a5 Ф:c5 20. С:d8 С:d8  21. Кe4 К:e4 22. С:e4 Сc7  23. a4 Тa5  24. g3 Ф:h5  25. Ф:h5 Т:h5  26. b4 Тg5  27. Крg2 e5  28. b5 cb  29. ab b6  30. Тc1 Кe6  31. Тfd1 Крf8  32. Тd7 – партія Корнєєв О. – Rendle (T/Porto San Giorgio, 2007) – 1-0.

    б) 12…Тc8 13. h4 a6 14. h5 b5 15. h6 g6 16. b3 Тe8 17. Тfe1 (17. Кe4 К:e4 18. С:e4 Фb6  19. Тfe1 Кf6 20. Сb1) 17…Фa5  18. Тe2  Фb6  19. c5 (гнучкіше 19. Сc2)  19… Фb7 20. Сg5 Фc7  21. Сc2 Фd8   22. b4 Кd5  23. С:e7  Т:e7 24. Сb3  К7f6  25. С:d5 К:d5 26. Кe4 Фf8 27. Кf6+  К:f6  28. Ф:f6  Тd7  29. g4 Тd5 30. Тe3 Ф:h6 31. Т:e6 Фh3  32. Тe4 h5  33. Тde1 Тf8  34.Т1e3 – з виграшом білих.

    Повертаємося до партії О. Koрнєєв – S.Conquest: 13. h4 (це – основний шлях білих у таких позиціях для створення загроз на королівському фланзі чорних) 13…Фa5 14. a3 e5 15. b4 Фc7 16. de К:e5 17. С:e5 Ф:e5Хоча чорні й усунули пару слонів суперника, однак  атака білих продовжується. 18. Тfe1 Фc7 19. Кf5 Тad8 20. g4!  Сf8  21. g5 Т:e1+ (відразу програє 21. …Кd7 після 22. Т:e8 Т:e8 23. Кh6+ gh 24. С:h7+ Кр:h7 25. Ф:f7+ Сg7 26. gh Кр:h6 27. h5) 22. Т:e1 Кe8  23. c5 Фd7 (на 23…g6  24. Кh6+ С:h6 25. gh Фd7 26. h5 Кc7 27. Сc4)  24. Сc4 Кc7 25. Крg2 Кe6 26. Тe4 Тe8  27. Фg4 Фd8  28. С:e6 Т:e6  29. Т:e6 fe  30. Кd4  Фd5+  31. Крg1 Крf7  32. Фf4+  Крg8  33. Фe3 Крf7  34. Кf3  Фf5  35. Кe5+ Крg8  36. Крg2 Сe7 37. Фd4 Сf8 38. Крg3 Сe7  39. f4 Фb1  40. Кf3  Сf8  41. Фc4 Фf5 42. Кe5 a6  43. a4 Сe7  44. a5 h6  45. Фd4 hg  46. hg Фb1  47. Кf3 Фb3  48. Фd7 Сf8  49. g6 e5  50. fe Фd5  51. e6 – 1–0.